Рішення

від 04.02.2020 по справі 916/3623/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2020 р. Справа № 916/3623/19 Господарський суд Одеської області у складі:

судді Малярчук І.А.,

розглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін справу №916/3623/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВК Белтім Полімери» (02002, м. Київ, вул.Євгена Сверстюка,2 А, офіс 601) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна компанія «Гемопласт» (67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Маяковського, 57, офіс 1) про стягнення 157851,52грн., із яких 139824,50грн. основного боргу, 15727,46грн. пені за період з 12.08.2019р. по 04.11.2019р., 1414,73грн. три проценти річних за період з 12.08.2019р. по 04.11.2019р., 884,83грн. втрат від інфляції за період з 12.08.2019р. по 04.11.2019р.,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача, заяв, клопотань, процесуальні дії суду :

Позивач у позовній заяві в обґрунтування позовних вимог зазначає, що 03.10.2018р. між ТОВ «ТВК Белтім Полімери» та ТОВ «Виробничо-торгівельна компанія «Гемопласт» було укладено договір поставки №031018, відповідно до якого позивач поставив відповідачу товар, за який відповідач не розрахувався у повному обсязі, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 139824,50грн., на яку позивачем нараховано 15727,46грн. пені, 1414,73грн. три проценти річних, 884,83грн. втрат від інфляції.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, незважаючи на те, що ухвалу суду від 06.12.2019р. було вручено відповідачу поштою ще 17.12.2019р., тобто, у відповідача була наявна достатня можливість скористатись правом на подання відзиву на позов. За таких обставин, суд розглядає дану справу за наявними в ній матеріалами з врахуванням положень ч.2 ст.178 ГПК України, якими передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи .

Ухвалою суду від 06.12.2019р. відкрито провадження у справі №916/3623/19, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Зміст спірних правовідносин, фактичні обставини справи та докази, на підставі яких судом встановлені обставини справи:

03.10.2018р. між ТОВ «ТВК Белтім Полімери» та ТОВ «Виробничо-торгівельна компанія «Гемопласт» було укладено договір поставки №031018, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати, а покупець прийняти та оплатити на умовах передбачених даним договором товар (партію товару) в кількості, асортименті та по цінах вказаних в специфікаціях, та/або накладних на відпуск товару. Сторони визнають, що видаткова накладна, підписана сторонами, є узгодженням асортименту товару, його кількості та ціни, і прирівнюється до специфікації. Право власності на товар (партію товару), яка постачається за даним договором, переходить від постачальника до покупця в момент передачі товару (партії товару), що підтверджується підписом у видатковій накладній (п.п.1.1., 1.2., 1.3. договору).

Відповідно до п.п.3.1., 3.2., 3.3. договору поставки №031018 від 03.10.2018р. ціна за одиницю товару та вартість партії товару встановлюється при поставці кожної партії товару та вказуються у видатковій накладній, яка підписується сторонами. Сума договору складається з суми вартості партій товару, поставлених постачальником на протязі строку дії цього договору. Ціна товару є незмінною при оплаті покупцем 100% вартості товару. У випадку неповного розрахунку покупцем за товар, сторони погодили, що якщо курс долара США на день оплати вище, ніж курс долара США на день поставки, сторони, для визначення суми, яка підлягає оплаті, використовують наступну формулу: S = (А1/А2)*В, де S - ціна товару на момент проплати; В - ціна на момент поставки; А2 - найвищий показник курсу продажу долара США на міжбанку до гривні на день поставки; А1 - найвищий показник курсу продажу долара США на міжбанку (https://ininfin.com.ua/ua/currency/mb/) до гривні на день перерахування грошей.

Розрахунок за товар здійснюється шляхом попередньої оплати 100% вартості у безготівковому порядку на рахунок постачальника. Партією товару вважається товар, поставлений по одній накладній (акту прийому передачі і тому подібне). Облік розрахунків ведеться окремо у розрізі кожного рахунка-фактури, що був виписаний на умовах цього договору. Поточні надходження грошових коштів від покупця зараховуються в рахунок погашення заборгованості з найбільш раннім терміном виникнення. Вказане покупцем призначення платежу при цьому не враховується (п.п.5.1., 5.2., 5.7. договору поставки №031018 від 03.10.2018р.).

Згідно п.7.2. договору поставки №031018 від 03.10.2018р. в разі невиконання або неналежного виконання покупцем зобов`язань по оплаті за даним договором, він несе відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період її нарахування, за кожен день прострочення з дня виникнення до дня фактичної оплати. В разі прострочення сплати більш ніж: на 3 (три) календарних дня покупець зобов`язаний сплатити постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 3 (три) відсотки річних від вартості неоплаченого в строк товару (партії товару з дня настання терміну оплати товару (партії товару) до дня його фактичної оплати. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов`язання не припиняється через шість місяців і нараховується за весь період прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до п.10.1. договору поставки №031018 від 03.10.2018р. він набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2021р. Зобов`язання сторін по взаємних грошових розрахунках, у будь-якому випадку, діють до їх повного виконання.

На виконання умов договору поставки №031018 від 03.10.2018р. позивач поставив відповідачу товар за видатковою накладною №ТВ-0001726 від 09.08.2019р., згідно довіреності №196 від 09.08.2019р. на суму 723937,50грн.

За накладною на повернення №294 від 12.08.2019р. частину товару на суму 482625грн. відповідач повернув позивачу.

Позивачем відповідачу було виписано рахунок-фактуру №ТВ-0001835 від 08.08.2019р. на суму 723937,50грн., який (за даними позивача) відповідачем було оплачено частково в сумі 101488грн.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши пояснення позивача, його мотивовану оцінку кожного аргументу щодо наявності підстав для задоволення позову, проаналізувавши нижченаведені норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1 ст.691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Положеннями ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як передбачено ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч.1, 2 ст.73, ч.ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України).

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.76, ч.1 ст.77, ч.ч.1, 2 ст.79 ГПК України).

Отже, наявні в матеріалах справи первинні документи, зокрема, договір поставки №031018 від 03.10.2018р., видаткова накладна №ТВ-0001726 від 09.08.2019р., довіреність №196 від 09.08.2019р., накладна на повернення №294 від 12.08.2019р., рахунок-фактура №ТВ-0001835 від 08.08.2019р. свідчать про поставку позивачем відповідачу товару, його прийняття відповідачем та проведення часткової оплати, у зв`язку з чим неоплаченою залишилась заборгованість в сумі 139824,50грн., яка і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі.

Через нездійснення відповідачем повної оплати за поставлений по договору поставки №031018 від 03.10.2018р. товар позивач нарахував до стягнення з відповідача 15727,46грн. пені за період з 12.08.2019р. по 04.11.2019р.

За положеннями ч.1 ст.199 ГК України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

У відповідності до приписів ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Пунктом 1 ст.547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п.п.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши розрахунок пені, зроблений позивачем, суд встановив, що його зроблено вірно, у зв`язку з чим позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 15727,46грн. пені за період з 12.08.2019р. по 04.11.2019р. підлягає судом задоволенню у повному обсязі.

Крім того, через порушення відповідачем строків оплати вартості товару по договору №031018 від 03.10.2018р. позивачем нараховано до стягнення з відповідача 1414,73грн. три проценти річних за період з 12.08.2019р. по 04.11.2019р., 884,83грн. втрат від інфляції за період з 12.08.2019р. по 04.11.2019р.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Здійснивши перерахунок розрахованих позивачем трьох процентів річних по заборгованості за договором №031018 від 03.10.2018р., суд встановив, що його зроблено вірно, у зв`язку з чим позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 1414,73грн. три проценти річних за період з 12.08.2019р. по 04.11.2019р. підлягає задоволенню у повному обсязі.

За результатами перевірки судом наведеного позивачем розрахунку втрат від інфляції, суд встановив помилковість розрахунку позивача, яка полягає у невірному розрахунку суми втрат від інфляції за вересень 2019р. від суми 229824,50грн., що проіснувала лише 6 днів, у період з 13.09.2019р. по 18.09.2019р. Із чого суд зауважує, що більший період вересня проіснувала заборгованість із суми 219824,50грн., яка є складовою суми обраної позивачем для розрахунку інфляції за вересень 2019р. (229824,50грн.). Так, за розрахунком суду сума втрат від інфляції за вересень 2019р. із суми 219824,50грн. складає 1538,77грн. При цьому, суму втрат від інфляції за серпень 2019р. із суми 241312,50грн. розраховано вірно, та вона складає - -723,94грн. Отже, загалом сума втрат від інфляції складає 814,83грн. (- 723,94грн. + 1538,77грн.). Таким чином позовна вимога позивача про стягнення з відповідача втрат від інфляції підлягає судом частковому задоволенню в сумі 814,83грн.

Згідно ч.1, ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Положення п.2 ч.1 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За розгляд даного позову судом позивач поніс витрати на оплату судового збору в сумі 2421,22грн., але заявлено позовні вимоги в сумі 157851,52грн., у зв`язку з чим належним до сплати є судовий збір в сумі 2367,77грн. Внаслідок часткового задоволення позовних вимог позивача відшкодуванню йому за рахунок відповідача підлягає судовий збір в сумі 2366,72грн. Надміру сплачений позивачем судовий збір в сумі 1,05грн. підлягає поверненню позивачу після подання ним відповідного клопотання до суду.

Керуючись ст.ст. 123, 124, 129, 130, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВК Белтім Полімери» (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка,2 А, офіс 601) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна компанія «Гемопласт» (67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Маяковського, 57, офіс 1) про стягнення 157851,52грн.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна компанія «Гемопласт» (67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Маяковського, 57, офіс 1, код ЄДРПОУ 40068132) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВК Белтім Полімери» (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка,2 А, офіс 601, код ЄДРПОУ 41507787) 139824 (сто тридцять дев`ять тисяч вісімсот двадцять чотири) грн. 50коп. заборгованості, 15727 (п`ятнадцять тисяч сімсот двадцять сім) грн. 46коп. пені, 1414 (одну тисячу чотириста чотирнадцять) грн. 73коп. три проценти річних, 814 (вісімсот чотирнадцять) грн. 83коп. втрат від інфляції, 2366 (дві тисячі триста шістдесят шість) грн. 72коп. судового збору.

3. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «ТВК Белтім Полімери» (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка,2 А, офіс 601) у задоволенні решти частини позовних вимог.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.241 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до п.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 04 лютого 2020 р.

Суддя І.А. Малярчук