Постанова

від 03.02.2020 по справі 756/10721/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

03 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 756/10721/17

провадження № 61-36470св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю Медіа Інновейшн груп ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 27 грудня 2017 року у складі судді: Майбоженко А. М., та постанову Апеляційного суду м. Києва від 12 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Левенця Б. Б., Ратнікової В. М., Борисової О. В.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Медіа Інновейшн груп (далі - ТОВ Медіа Інновейшн груп ) про визнання інформації недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію, її спростування та відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідачем в інтернет виданні Экономические известия було опубліковано статтю під назвою ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка містить відносно позивача недостовірну, негативну інформацію. Інформація, яка містилась у вказаній статті та була поширена відповідачем не була перевірена і не містила достовірних даних. З інформації, що викладена у цій статті можна дійти висновку про те, що всі компанії, які здійснюють митне оформлення товарів на Орській митниці співпрацюють за злочинною співучастю з керівниками митниці, спільна діяльність яких спрямована на заниження вартості митних платежів з метою отримання хабарів. Таким чином, відповідач, без перевірки інформації та без посилання на авторів статті розповсюджує не перевірену інформацію в мережі Інтернет, завдаючи шкоду діловій репутації позивача, називаючи його діяльність злочинною

ОСОБА_1 , з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив:

визнати такими, що не відповідають дійсності, принижують честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , викладені в статті ІНФОРМАЦІЯ_3 ; дата та час розміщення: ІНФОРМАЦІЯ_1 о 13:13:25) ІНФОРМАЦІЯ_4 у вигляді, доступного для : ознайомлення для необмеженого кола осіб, наступні відомості:

ІНФОРМАЦІЯ_5 .

ІНФОРМАЦІЯ_6 .

… ОСОБА_4 убедил руководство Минфина в необходимости назначения на должность начальника Отдела борьбы с контрабандой и нарушения таможенных правил Одесской таможни своего давнего друга и партнера по крышеванию контрабанды ОСОБА_1. По данны .

Контрабандные схемы ОСОБА_4 с ОСОБА_1 до блеска отполировали в Донбасе. .

Правой рукой ОСОБА_4 в составе Фантома был сотрудник киевской налоговой полиции ОСОБА_1. В его обязанности входили переговоры с сепаратистами об обоюдовыгодных условиях поставки товаров в Украину, улаживание вопросов с силовыми структурами. .

...преступный бизнес ОСОБА_4-ОСОБА_1 рухнул.

Его основной задачей было провести предварительные переговоры с импортерами о переходе на взаимовыгодную схему растормаживания грузов. Стоит отметить, ОСОБА_1 превзошел все ожидания. Он не стал тратить время на болтовню, а сразу взял быков за рога . .

Кроме того, с целью снижения суммарных таможенных платежей, ОСОБА_1 внедрил и так называемую схему товаров-прикрытия , при которой реальный груз оформлялся под видом менее дорогостоящего. .

ОСОБА_1 успешно обкатал и еще одну схему, которая заключалась в занижении таможенной стоимости товара путем банального воровства.

...ОСОБА_1 снял лишь с одной схемы занижения платежей $ 1,3 млн, в результате чего ОСОБА_4 жаловал своему протеже высокий статус теневого кассира Южной Пальмиры. .

...не допустить назначения смотрящим за контрабандой на стратегической Одесской таможне бывшего денежного мешка ОСОБА_3 ОСОБА_1. .

Все знают, что он является серым кардиналом таможни. Все знают, что его кандидатуру, левыми способами и по доверительным схемам, продвигают на пост начальника отдела по борьбе с контрабандой, который на самом деле возглавит контрабандные потоки. ;

зобов`язати відповідача не пізніше наступного дня після набрання законної сили рішенням суду спростувати недостовірну та таку, що порушує немайнові права ОСОБА_1 на повагу до честі та гідності, а також на недоторканість ділової репутації, інформацію шляхом опублікування на веб-сайті http://eizvestia.com/ у вигляді, доступного для ознайомлення для необмеженого кола осіб повідомлення наступного змісту:

На веб-сайте Экономические известия ІНФОРМАЦІЯ_1 была опубликована статья под названием: ІНФОРМАЦІЯ_3 . Среди прочих утверждений, вошедших в статью, были утверждения о том, что ОСОБА_1 является теневым кассиром Одесской таможни, партнером ОСОБА_4 по теневым схемам и бывший денежный мешок ОСОБА_3 , занимался крышеванием незаконных контрабандных потоков, разрабатывал и внедрял схемы незаконного перемещения грузов в Украину, является смотрящим за контрабандой и серым кардиналом таможни. Сообщаем, что данная информация не соответствует действительности. Редакция веб-сайта Экономические известия не владеет какими-либо фактами, подтверждающими изложенные утверждения относительно гражданина ОСОБА_1 ;

стягнути з ТОВ Медіа Інновейшн груп 100 000 грн грошової компенсації моральної шкоди.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 27 грудня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ Медіа Інновейшн груп на користь ОСОБА_1 1 762,00 грн в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 26 січня 2018 року вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що після відкриття провадження у справі відповідачем розміщено на веб-сайті інформацію наступного змісту: Інформація, яка була розміщена на нашому офіційному сайті в статті ІНФОРМАЦІЯ_5 , з посиланням на сайт ІНФОРМАЦІЯ_9, є недостовірною, в зв`язку неможливістю видання перевірити дані, наведені в матеріалі . Сайт ІНФОРМАЦІЯ_10 не належать до адреси українського сегмента мережі Інтернет - UA і УКР, тому автор поширеної інформації та власник сайту, на якому розміщено спірний матеріал вперше невідомі. Суд зробив висновок, що відповідач має відповідати за поширену ним недостовірну інформацію відносно позивача.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 12 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 27 грудня 2017 року та додаткове рішення Оболонського районного суду м. Києва від 26 січня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що з огляду на положення частини четвертої статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права. Тому, колегія частково погодилась із доводами апеляційної скарги щодо необґрунтованості оскарженого рішення районного суду. На час розповсюдження оспорюваної інформації, позивач ОСОБА_1 був публічною особою, тому відкритий для суворої критики і пильного нагляду громадськості й межа допустимої критики щодо такої особи є значно ширшою. Відповідач не є автором вищевказаної інформації (статті) та здійснив передрук оспорюваної інформації надавши його читачам як дослівне відтворення повідомлень фізичних та юридичних осіб, з посиланням на автора і джерело походження такої ІНФОРМАЦІЯ_9, а 06 вересня 2017 року опублікував спростування вищевказаної інформації із зазначенням, що така є недостовірною, в зв`язку неможливістю видання перевірити дані, наведені в матеріалі. Вказане свідчить про відсутність умислу журналіста та засобу масової інформації, тобто усвідомлення недостовірності інформації та передбачення її суспільно небезпечних наслідків. Тому, зважаючи на положення статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 42 Закону України Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні наявні підстави для звільнення відповідача від відповідальності за публікацію цих відомостей та відсутні підстави для задоволення позову про відшкодування грошової компенсації моральної шкоди.

Аргументи учасників справи

У травні 2018 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 27 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 12 квітня 2018 року, у якій просив скасувати оскаржені рішення в частині відмови у задоволені позовних вимог визнання відомостей такими, що не відповідають дійсності, принижують честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , викладені в статті ІНФОРМАЦІЯ_3 "; дата та час розміщення: ІНФОРМАЦІЯ_1 о 13:13:25) ІНФОРМАЦІЯ_4 та ухвалити у цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. При цьому, посилався на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що апеляційним судом неправильно застосовано статтю 42 Закону України Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні . Стороною позивача були надані докази, що веб-сайт ІНФОРМАЦІЯ_10 не є іншим засобом масової інформації . Оскільки відповідач є друкованим засобом масової інформації - у випадку розповсюдження ним інформації діють спеціальні правила відповідальності. Тобто відповідальність настає незалежно від того чи встановлено особу власника веб-сайту чи ні. Апеляційним судом неправильно застосовано практику Європейського суду з прав людини.

Аналіз касаційної скарги свідчить, що судові рішення оскаржуються в частині відмови у задоволені позовних вимог про визнання відомостей такими, що не відповідають дійсності, принижують честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , викладені в статті ІНФОРМАЦІЯ_3 "; дата та час розміщення: ІНФОРМАЦІЯ_1 о 13:13:25). В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.

Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Апеляційним судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідачем в інтернет виданні Экономические известия було опубліковано статтю під назвою ІНФОРМАЦІЯ_3 ; дата та час розміщення: ІНФОРМАЦІЯ_1 о 13:13:25) ІНФОРМАЦІЯ_4.

Згідно висновку № 212/17 за результатами проведення експертного дослідження телекомунікаційних систем (обладнання) та засобів від 17 жовтня 2017 року, відповідно до даних зазначених в ресурсі/посиланні ІНФОРМАЦІЯ_9 датою та часом створення статті ІНФОРМАЦІЯ_5 є 03-08-2017 10 годин 06 хвилин.

Відповідач не є автором оспорюваної позивачем інформації та здійснив передрук оспорюваної інформації, надавши читачам як дослівне відтворення повідомлень фізичних та юридичних осіб в процесі огляду публікацій засобів масової інформації, з посиланням на автора і джерело походження такої ІНФОРМАЦІЯ_9.

06 вересня 2017 року відповідач розмістив на своєму веб-сайті інформацію наступного змісту: Інформація, яка була розміщена на нашому офіційному сайті в статті ІНФОРМАЦІЯ_5 , з посиланням на сайт ІНФОРМАЦІЯ_9, є недостовірною, в зв`язку неможливістю видання перевірити дані, наведені в матеріалі .

Згідно довідки Консорціуму Український центр підтримки номерів і адрес (УЦПНА) від 21 серпня 2017 року № 130/2017\ДР-ЦК встановив, що власником веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_10/ є реєстрант доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_10 - компанія Artmed (уповноважена особа - ОСОБА_5 ), ймовірно - компанія Ifium UAB (DInfium Ltd.), ураховуючи співпадання ідентифікаторів (номеру телефону та адреси електронної пошти) реєстранта доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_10 з ідентифікаторами реєстранта доменного імені infiumhost.com, якщо інше не визначене умовами договору між останнім та/або отримувачем послуг хостингу та/або володільцем облікового запису, або якщо такий договір відсутній.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 лютого 2018 року у справі № 359/9710/17 заяву ОСОБА_1 задоволено та встановлено факт неправдивості інформації, викладеної ІНФОРМАЦІЯ_1 о 10 годині 06 хвилин у мережі Інтернет на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_10 у статті ІНФОРМАЦІЯ_5 у вигляді, доступного для ознайомлення для необмеженого кола осіб та спростовано вказану інформацію.

У пункті 4 частини першої статті 42 Закону України Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що редакція, журналіст не несуть відповідальності за публікацію відомостей, які не відповідають дійсності, принижують честь і гідність громадян і організацій, порушують права і законні інтереси громадян або являють собою зловживання свободою діяльності друкованих засобів масової інформації і правами журналіста, якщо вони є дослівним відтворенням матеріалів, опублікованих іншим друкованим засобом масової інформації з посиланням на нього.

Згідно із статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Європейський суд з прав людини зауважив, що публікація була дослівним відтворенням матеріалу, завантаженого із загальнодоступної Інтернет-газети. Вона містила посилання на джерело матеріалу та коментарі редакції, в яких вона формально дистанціювалася від змісту матеріалу. Українське законодавство, зокрема, Закон України Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні , надає журналістам імунітет від цивільної відповідальності за дослівне відтворення матеріалу, опублікованого у пресі . Суд звертає увагу на те, що це положення у загальному плані відповідає його підходу до свободи журналістів поширювати висловлювання, зроблені іншими. Проте відповідно до позиції національних судів такий імунітет журналістів не поширюється на відтворення матеріалу з Інтернет-джерел, які не зареєстровані згідно із Законом України Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні . У зв`язку з цим Суд зауважує, що на той час не існувало національних нормативних актів стосовно державної реєстрації Інтернет-видань і що, як стверджував Уряд, Закон України Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні та інші нормативні акти, які регулюють сферу засобів масової інформації в Україні, не містили будь-яких положень про статус Інтернет-видань або використання інформації, отриманої з Інтернету (EDITORIAL BOARD OF PRAVOYE DELO AND SHTEKEL v. UKRAINE, № 33014/05, § 60 - 62, ЄСПЛ, від 05 травня 2011 року).

Європейський суд з прав людини вказав, що Інтернет як інформаційний і комунікаційний інструмент дуже відрізняється від друкованих засобів масової інформації, особливо у тому, що стосується здатності зберігати та передавати інформацію. Електронна мережа, яка обслуговує мільярди користувачів у всьому світі, не є і потенційно не буде об`єктом такого ж регулювання та засобів контролю. Ризик завдання шкоди здійсненню та використанню прав людини і свобод, зокрема права на повагу до приватного життя, який становлять інформація з Інтернету та комунікація в ньому, є безумовно вищим, ніж ризик, який походить від преси. Таким чином, підходи, які регулюють відтворення матеріалу з друкованих засобів масової інформації та Інтернету, можуть відрізнятися. Останній, безперечно, має коригуватися з урахуванням притаманних цій технології рис для того, щоб забезпечити захист зазначених прав і свобод та сприяння їм. Однак, беручи до уваги роль, яку відіграє Інтернет у контексті професійної діяльності засобів масової інформації, та його важливість для загального здійснення права на свободу вираження поглядів, Суд вважає, що відсутність на національному рівні достатньої законодавчої бази, яка б дозволяла журналістам використовувати отриману з Інтернету інформацію без остраху наразитися на санкції, серйозно перешкоджає пресі відігравати свою роль сторожового пса суспільства . На думку Суду, повне виключення такої інформації зі сфери застосування законодавчих гарантій журналістських свобод може саме по собі спричинити неправомірне втручання у свободу преси, гарантовану статтею 10 Конвенції . Під час провадження в національних судах заявники чітко наводили на свій захист принцип умовного імунітету від відповідальності передбачений відповідним законодавчим положенням. Зокрема, вони доводили, що не мали злого умислу завдати шкоди честі, гідності та репутації позивача публікацією зазначеного матеріалу та що громадськість була зацікавлена в отриманні інформації. Крім того, вони стверджували, що, передруковуючи матеріал, попередньо опублікований в Інтернеті, вони мали намір сприяти обговоренню політичних питань, які становили значний інтерес для громадськості. Вони також доводили, що позивач не вжив жодних кроків для врегулювання спору з ними, незважаючи на той факт, що вони запросили будь-яку особу, що має до цього відношення, надавати до публікації свої коментарі. Проте суди повністю проігнорували їхні доводи. Таким чином, Суд доходить висновку, що, враховуючи недостатність у національному законодавстві належних гарантій для журналістів, які використовують інформацію, отриману з Інтернету, заявники не могли достатньою мірою передбачати наслідки, до яких могла призвести оскаржувана публікація . Це дає Судові підставу вважати, що вимогу щодо законності, закріплену в другому пункті статті 10 Конвенції, дотримано не було (EDITORIAL BOARD OF PRAVOYE DELO AND SHTEKEL v. UKRAINE, № 33014/05, § 63 - 66, ЄСПЛ, від 05 травня 2011 року).

За таких обставин, з урахуванням усталеної практики Європейського суду з прав людини, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позову в частині позовних вимог про визнання відомостей такими, що не відповідають дійсності, принижують честь, гідність та ділову репутацію.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що постанова апеляційного суду в оскарженій частині ухвалена без додержанням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, постанову апеляційного суду в оскарженій частині без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду м. Києва від 12 квітня 2018 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до товариство з обмеженою відповідальністю Медіа Інновейшн груп про визнання відомостей такими, що не відповідають дійсності, принижують честь, гідність та ділову репутацію залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков