Ухвала

від 04.02.2020 по справі 665/206/20

ЧАПЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Ухвала набрала чинності "___"

Справа № 665/206/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2020 р. Чаплинський районний суд Херсонської області в складі:

головуючої судді Пилипенко І.О.,

за участю секретаря судового засідання Ткаченко Л.Г.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в смт. Чаплинка Херсонської області заяву ОСОБА_1 до державного нотаріуса Чаплинської державної нотаріальної контори Херсонської області Заворотченко Алли Іванівни, ОСОБА_2 про забезпечення позову до подання позовної заяви

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду в поряду ч.2 ст. 149 ЦПК України із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, у якій просив суд:

- накласти арешт на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2001315565254, що належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 27.01.2020 року, яке видано державним нотаріусом Чаплинської державної нотаріальної контори Херсонської області Заворотченко А.І. та зареєстровано в реєстрі за №176;

- накласти арешт на земельну ділянку, площею 1.4999 га, кадастровий номер 6525455300:06:001:0187, що розташована на території Асканія-Нова селищної ради Чаплинського району Херсонської області, що належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 27.01.2020 року, яке видано державним нотаріусом Чаплинської державної нотаріальної контори Херсонської області Заворотченко А.І. та зареєстровано в реєстрі за №178;

- накласти арешт на земельну ділянку, площею 0.117 га, кадастровий номер 6525455300:05:001:0042, що розташована в АДРЕСА_1 що належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 27.01.2020 року, яке видано державним нотаріусом Чаплинської державної нотаріальної контори Херсонської області Заворотченко А.І. та зареєстровано в реєстрі за №180

В обґрунтування своєї заяви вказував, що на підставі заповіту, складеного його батьком ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зокрема на нерухоме майно, яке складається з житлового будинку по АДРЕСА_1 , земельну ділянку для обслуговування вказаного будинку та земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства. У свою чергу заявник, будучи інвалідом третьої групи в силу ст. 1241 ЦК України має право на обов`язкову частку у спадщині. У зв`язку з вказаним він звертався до державного нотаріуса із заявою в якій просив не видавати ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за заповітом.

Однак нотаріусом Чаплинської державної нотаріальної контори Херсонської області Заворотченко А.І. 27.01.2020 року на ім`я ОСОБА_2 видано свідоцтва про право на спадщину за заповітом, при цьому не враховано, що заявник має право на обов`язкову частку у спадщині. У зв`язку з вказаним, заявник має намір звертатися до суду з позовом про визнання дій нотаріуса неправомірними та визнання права на обов`язкову частку у спадщині після смерті свого батька. Вказує, що відчуження ОСОБА_2 майна, право на яке він отримав на підставі виданих свідоцтв про право на спадщину ускладнить виконання рішення суду. Тому для ефективності судового захисту просить суд вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на вказане майно.

Відповідно до частини 1 статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, в зв`язку з неявкою сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється

Дослідивши подану заяву про забезпечення позову та долучені до неї матеріали, суд не знаходить підстав для задоволення заяви, виходячи з наступного.

Статтею 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 14, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.

11.07.2018 року Верховний суд України, розглядаючи справу № 509/5216/13-ц, зазначив, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Порядок забезпечення позову врегульовано положеннями глави 10 розділу І ЦПК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, зокрема, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, а також накладенням арешту на майно або забороною вчиняти певні дії.

При цьому заходи до забезпечення позову застосовуються судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Важливою обставиною під час вжиття заходів забезпечення позову є пов`язаність відповідних дій відповідача та шкідливих результатів від їх вчинення з відповідним предметом позову та правами, з метою захисту яких такий позов подано.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Поряд з цим, за приписами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Заявник у поданій заяві просить, зокрема, вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно відповідача.

При цьому обґрунтовуючи подану заяву ОСОБА_1 вказує на ту обставину, що він має право на обов`язкову частку у спадщині.

Відповідно до ст. 1241 ч.1 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

При цьому як вбачається з поданих матеріалів, спадкоємцями після смерті ОСОБА_3 є лише ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Таким чином з урахуванням вимог ст. 1241 ЦК України, ОСОБА_1 в разі задоволення позову матиме право лише на ј частину майна, що успадкував ОСОБА_2 .

Таким чином, заходи забезпечення позову, обрані позивачем, не є співмірними та адекватними, та не відповідають заявленим позовним вимогам, на забезпечення яких вони вживаються.

При цьому, позивачем не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в майбутньому, або позбавить позивача можливості ефективно захистити його порушені чи оспорювані права та інтереси, за захистом яких він звернувся до суду.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може бути відчужене, зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Вказане відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 21 серпня 2019 року за №761/39201/18.

Згідно зі статтями 76-81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч. 7 ст. 153 Цивільного процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

За таких обставин, зважаючи на те, що предметом спору є фактично ј частка майна, на яке ОСОБА_4 отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом, відсутність обставин які б свідчили про реальну загрозу невиконання рішення суду, оцінивши доводи заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості, співмірності та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів учасників судового процесу, суд дійшов висновку про відмову у забезпеченні позову.

Керуючись ст.ст. 149, 150, 153 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 до державного нотаріуса Чаплинської державної нотаріальної контори Херсонської області Заворотченко Алли Іванівни, ОСОБА_2 про забезпечення позову до подання позовної заяви- відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Херсонського апеляційного суду, шляхом подачі в 15-денний строк, з дня винесення ухвали, апеляційної скарги.

У відповідності до п.п. 15.5 Перехідних Положень ЦПК в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Чаплинський районний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.О. Пилипенко