Постанова

від 05.02.2020 по справі 592/16409/19

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2020 року

м.Суми

Справа №592/16409/19

Номер провадження 22-ц/816/418/20

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Хвостика С. Г. (суддя-доповідач),

суддів - Собини О. І. , Левченко Т. А.

сторони:

позивач - Ямпільська районна державна адміністрація Сумської області,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку письмового позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 04 грудня 2019 року в складі судді Фоменко І.М., ухваленого в м. Суми, повний текст якого складений 13 грудня 2019 року,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2019 року Ямпільська районна державна адміністрація Сумської області звернулась з позовом до ОСОБА_1 , в якому просила стягнути з відповідача на її користь 118 060 грн на відшкодування витрат на навчання.

Позовну заяву мотивовано тим, що 01 січня 2012 року між Ямпільською районною державною адміністрацією Сумської області та Сумським державним університетом було укладено договір про навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації або надання додаткових освітніх послуг за № 87, відповідно до умов якого останній взяв на себе зобов`язання здійснити навчання (підготовку) ОСОБА_1 за денною формою навчання в період з 01 січня 2012 року по 01 липня 2017 року.

В подальшому, 03 липня 2017 року між позивачем та Сумським державним університетом був укладений договір про надання освітньої послуги в частині підготовки інтерна, клінічного ординатора за № 71/1, відповідно до якого Сумський державний університет взяв на себе зобов`язання здійснити надання освітньої послуги - провести підготовку в інтернатурі відповідача ОСОБА_1 в період з 01 серпня 2017 року по 30 червня 2019 року. Як вказав позивач, загальна вартість надання освітніх послуг за вказаними двома договорами склала 118 060 грн.

21 грудня 2015 року між сторонами був укладений цивільно-правовий договір, за умовами якого відповідач ОСОБА_1 після завершення навчання зобов`язалась відпрацювати 6 років в Комунальному закладі Ямпільська центральна районна лікарня Ямпільської районної ради Сумської області (або в іншій комунальній медичній установі на території Ямпільського району Сумської області).

У зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 навчального плану наказом ректора університету від 05 серпня 2019 року за № 0520-V відповідачку відраховано з інтернатури без отримання нею документів про освіту (сертифіката лікаря-інтерна).

Посилаючись на те, що за надання ОСОБА_1 освітніх послуг в університеті були витрачені кошти місцевого бюджету Ямпільського району, однак остання не виконала взяті на себе зобов`язання, позивач просив позов задовольнити.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 04 грудня 2019 року позовні вимоги Ямпільської районної державної адміністрації Сумської області задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Ямпільської районної державної адміністрації Сумської області вартість послуги за навчання у розмірі 118 060 грн та судовий збір у сумі 1921 грн, а всього 119 981 грн.

Вказане рішення суду відповідач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , оскаржила в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі представник відповідача, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги зазначається, що суд першої інстанції не врахував обставин того, що відповідач була відрахована з інтернатури за невиконання навчального плану та не отримала сертифіката спеціаліста, тому, на думку представника відповідача, у неї не виникло обов`язку щодо відпрацювання у Комунальному закладі Ямпільська центральна районна лікарня Ямпільської районної ради Сумської області. Також, представник відповідача зауважив, що за укладеним між сторонами договором не врегульована можливість стягнення з відповідача коштів у випадку, коли нею не був отриманий сертифікат спеціаліста. В апеляційній скарзі також йдеться і про те, що позивач не довів належними і допустимими доказами розмір сплачених коштів та сам факт їх сплати за навчання відповідачки. Крім того, представник відповідача вказав, що позивач не надав доказів того, що пропонував відповідачу в добровільному порядку повернути сплачені СумДУ кошти, а та відмовилась від виконання обов`язку щодо повернення витрачених на її навчання коштів.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач Ямпільська районна державна адміністрація Сумської області, посилаючись на дотримання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. При цьому, заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач зауважив, що між сторонами склались договірні цивільно-правові відносини, що регулюються нормами Цивільного кодексу України, тому відповідачка, підписавши з позивачем договір від 21 грудня 2015 року, тим самим, погодилась з усіма його умовами і зобов`язаннями. Крім того, позивач вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про недоведення позивачем факту сплати коштів за навчання, оскільки вказана обставина визнавалась як відповідачем, так і її представником під час розгляду даної справи в суді першої інстанції. При цьому, як зауважив позивач, за умовами пункту 1.1 укладеного між сторонами договору обов`язками відповідачки було, насамперед, завершити навчання, отримати сертифікат спеціаліста і, як результат, відпрацювати 6 років в комунальному закладі Ямпільська центральна районна лікарня Ямпільської районної ради Сумської області, жодного з яких відповідачка не виконала. Разом з цим, на думку позивача, будь-яких доказів щодо поважності причин невиконання відповідачкою умов договору нею не надано.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 01 січня 2012 року між Ямпільською районною державною адміністрацією Сумської області та Сумським державним університетом було укладено договір про навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації або надання додаткових освітніх послуг за № 87, відповідно до якого Сумський державний університет взяв на себе зобов`язання за рахунок коштів замовника здійснити навчання (підготовку) ОСОБА_1 за денною формою навчання освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліст за напрямом підготовки медицина за спеціальністю лікувальна справа в термін з 01 січня 2012 року по 01 липня 2017 року. Плата за надання освітньої послуги та порядок розрахунків передбачений пунктом 4 цього договору, згідно якого загальна вартість послуги складала 85 860 грн (а.с. 3).

В подальшому, 03 липня 2017 року між Ямпільською районною державною адміністрацією Сумської області та Сумським державним університетом був укладений договір про надання освітньої послуги в частині підготовки інтерна, клінічного ординатора за № 71/1, відповідно до умов якого Сумський державний університет взяв на себе зобов`язання за рахунок коштів замовника здійснити надання ОСОБА_1 навчальної освітньої послуги, а саме: провести підготовку в інтернатурі в період з 01 серпня 2017 року по 30 червня 2019 року за спеціальністю внутрішні хвороби . Відповідно до пункту 5.6 вказаного договору загальна вартість освітньої послуги становить 32 200 грн (а.с. 4).

Крім того, 21 грудня 2015 року між Ямпільською районною державною адміністрацією Сумської області та ОСОБА_1 був укладений договір, за змістом якого після завершення навчання та отримання сертифіката спеціаліста встановленого зразка ОСОБА_1 була зобов`язана відпрацювати 6 років в Комунальному закладі Ямпільська центральна районна лікарня Ямпільської районної ради Сумської області (або в іншій комунальній медичній установі на території Ямпільського району Сумської області) (а.с. 5).

Згідно з пунктом 2.1.1 вказаного договору у разі невиконання студентом (інтерном) відповідно до пунктів 1.1.1. та 1.1.2. умов цього договору обов`язку щодо відпрацювання повністю або частково замовник має право вимагати повернення студентом (інтерном) повної вартості навчання або вартості навчання частково - пропорційно відпрацьованому часу відповідно до вартості навчання, визначеної у договорі від 01 січня 2012 року № 87 та у відповідному договорі, зазначеному у пункті 1.1.2. цього договору.

Як передбачено пунктом 2.1.2 цього ж договору, у разі відмови студента (інтерна) відшкодувати вартість навчання відповідно до пункту 2.1.1 цього договору у добровільному порядку замовник має право здійснити примусове стягнення коштів у судовому порядку.

Відповідно до пункту 3.2.2. вказаного договору студент (інтерн) зобов`язаний через 30 календарних днів після отримання диплома (сертифіката) спеціаліста звернутися до Комунального закладу Ямпільська центральна районна лікарня Ямпільської районної ради Сумської області з метою укладення трудового договору.

У листі від 26 липня 2019 року відповідач ОСОБА_1 повідомила позивача про неможливість виконання умов договору про відпрацювання з посиланням на те, що вона разом з чоловіком ОСОБА_3 , який проходить військову службу за контрактом на посаді солдата у Національній гвардії України, проживає у м. Києві, тому на підставі пункту 9 розділу ІІ Порядку працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 25 грудня 1997 року за № 367, просила вирішити питання про дострокове розірвання договору від 21 грудня 2015 року стосовно її відпрацювання в КЗ Ямпільська ЦРЛ та видати довідку про надання можливості самостійного працевлаштування (а.с. 6).

У відповідь на вказане звернення Ямпільська районна державна адміністрація Сумської області повідомила відповідача про те, що її навчання здійснювалось не за державним замовленням та не за державні кошти, тому вищезазначений цивільно-правовий договір ґрунтувався виключно на положеннях Цивільного кодексу України і під час його укладання не використовувались положення інших нормативно-правових актів, зокрема, Порядку працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 25 грудня 1997 року за № 367 (а.с. 12).

Крім того, на запит позивача Сумський державний університет у листі від 15 серпня 2019 року за № 11.02/06-04/3586 повідомив, що лікар-інтерн ОСОБА_1 навчалась в інтернатурі на умовах контракту з 01 серпня 2017 року в медичному інституті за спеціальністю Внутрішні хвороби (наказ про зарахування від 28 серпня 2017 року за № 0424-V). У 2019 році ОСОБА_1 повністю закінчила повний курс навчання, але не була допущена до підсумкової атестації у зв`язку з непроходженням інтегрованого ліцензійного іспиту Крок-3 . Відповідно до наказу ректора від 05 серпня 2019 року за №0520-V лікар-інтерн ОСОБА_1 була відрахована з 01 липня 2019 року за невиконання навчального плану (як таку, що не була допущена до підсумкової атестації) без отримання документів про освіту (сертифіката лікаря-інтерна) (а.с. 15).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачкою порушено зобов`язання за договором щодо її навчання в університеті за рахунок позивача, внаслідок чого її було відраховано з інтернатури за невиконання навчального плану як таку, що не була допущена до підсумкової атестації, тому остання зобов`язана відшкодувати позивачу вартість навчання.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до загальних умов виконання зобов`язання, встановлених частиною першою статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першої статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

У статті 610 ЦК України йдеться про те, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з частиною першою статті 46 Закону України Про вищу освіту від 01 липня 2014 року № 1556-VII (в редакції, чинній на час відрахування відповідачки) підставами для відрахування здобувача вищої освіти є: завершення навчання за відповідною освітньою (науковою) програмою; власне бажання; переведення до іншого навчального закладу; невиконання індивідуального навчального плану; порушення умов договору (контракту), укладеного між закладом вищої освіти та особою, яка навчається, або фізичною (юридичною) особою, яка оплачує таке навчання; інші випадки, передбачені законом.

Фінансування підготовки лікарів(провізорів)-спеціалістів в інтернатурі для закладів охорони здоров`я інших міністерств, відомств, організацій, підприємств, інших закладів, незалежно від форм власності, проводиться за рахунок їх коштів на договірних умовах (пункт 7.8 Положення про спеціалізацію (інтернатуру) випускників вищих медичних і фармацевтичних закладів освіти ІІІ-ІV рівня акредитації медичних факультетів університетів, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 вересня 1996 року за № 291) (далі - Положення).

Як передбачено пунктом 3.1 вказаного Положення, підготовка лікарів і провізорів в інтернатурі проводиться за індивідуальними навчальними планами, розробленими на підставі типових навчальних планів і програм післядипломної підготовки, у відповідності з Кваліфікаційними характеристиками фахівців з лікарських спеціальностей та провізорів.

Відповідно до пункту 4.5 Положення лікарі(провізори)-інтерни зобов`язані у повному обсязі та своєчасно виконувати навчальний план і програму інтернатури.

Пунктом 6.3 цього Положення передбачено, що відрахування з інтернатури здійснюється:

- за невиконання навчального плану і програми;

- за порушення правил внутрішнього трудового розпорядку;

- за пропуск занять (в т.ч. і з поважних причин, якщо лікар(провізор)-інтерн пропустив більше третини занять на кафедрі);

- за непрацездатністю, якщо за висновком лікарсько-консультативної комісії (ЛКК) або медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) визначена непрацездатність лікаря(провізора)-інтерна до роботи лікарем (провізором).

Виходячи з вимог пункту 6.4 вказаного Положення, поновлення осіб, які були звільнені з інтернатури за порушення правил внутрішнього трудового розпорядку та невиконання навчального плану і програми (без поважних причин), проводиться на умовах контрактів, що укладаються між Міністерством охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управлінням охорони здоров`я обласної, Київської, Севастопольської міської держадміністрації, обласною, міст Києва та Севастополя санітарно-епідеміологічною станцією, обласним, міст Києва та Севастополя ВО "Фармація", вищим закладом освіти та юридичними і фізичними особами, які будуть фінансувати навчання в інтернатурі.

З урахуванням наведених норм права та встановлених обставин справи колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачка всупереч укладеному з позивачем договору від 21 грудня 2015 року не виконала навчального плану без поважних причин, у результаті чого її було відраховано з інтернатури університету як таку, що не була допущена до підсумкової атестації, у зв`язку з чим місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачка, тим самим, порушила умови укладеного між сторонами договору щодо обов`язку після завершення навчання та отримання сертифіката спеціаліста встановленого зразка відпрацювати в Комунальному закладі Ямпільська центральна районна лікарня Ямпільської районної ради Сумської області. За таких обставин, обґрунтованими є висновки суду першої інстанції про те, що з ОСОБА_1 підлягає стягненню вартість навчання згідно з умовами укладеного між сторонами договору від 21 грудня 2015 року в розмірі, заявленому позивачем, і розрахованому на підставі пункту 4 договору про навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації або надання додаткових освітніх послуг від 01 січня 2012 року за № 87 та пункту 5.6 договору про надання освітньої послуги в частині підготовки інтерна, клінічного ординатора від 03 липня 2017 року за № 71/1, який відповідачкою не спростовано, у зв`язку з чим колегія суддів критично відноситься до посилань в апеляційній скарзі про те, що позивач не довів визначений розмір відшкодування витрат на навчання.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що через неотримання відповідачем сертифіката спеціаліста неможливо застосувати до спірних відносин п.п. 1.1, 2.1.1 договору від 21 грудня 2015 року, то колегія суддів визнає їх помилковими, так як у передбачених пунктами 1.1.1, 1.1.2 умовах цього договору був встановлений обов`язок відповідача відпрацювати 6 років в Комунальному закладі Ямпільська центральна районна лікарня Ямпільської районної ради Сумської області саме після завершення навчання та отримання сертифіката спеціаліста встановленого зразка, чого остання не виконала без поважних причин, чим порушила умови вказаного договору. Отже, виходячи зі змісту вказаного договору від 21 грудня 2015 року, відповідачка зобов`язана відшкодувати вартість навчання у разі відрахування з інтернатури, в тому числі і невиконання навчального плану без поважних причин.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивачем не доведений факт оплати коштів за навчання також не заслуговує на увагу колегії суддів, ураховуючи, що ні відповідач, ні її представник під час розгляду даної справи в суді першої інстанції не заперечували проти факту оплати позивачем вартості освітніх послуг. До того ж, як вбачається з листа Сумського державного університету від 15 серпня 2019 року за № 11.02/06-04/3586, відповідачку ОСОБА_1 , яка повністю закінчила повний курс навчання, було відраховано з інтернатури за невиконання навчального плану, а не у зв`язку з несплатою вартості навчання.

Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що позивач не звертався безпосередньо до відповідача з вимогою про повернення сплачених за навчання коштів, то вони спростовуються матеріалами справи, зокрема, відповіддю Ямпільської районної державної адміністрації Сумської області у листі від 01 серпня 2019 року за № 01.01-14/2533 про відсутність підстав для задоволення вимог відповідачки, викладених у її листі від 26 липня 2019 року щодо неможливості виконання умов договору про відпрацювання, його розірвання та видачу довідки, де позивач повідомив відповідача також і про початок процедури вирішення спору у судовому порядку (а.с. 12).

Щодо посилання відповідача на те, що з 27 вересня 2018 року припинено КЗ Ямпільська центральна районна лікарня , то воно також не свідчить про задоволення апеляційної скарги, так як відповідно до пунктів 2.1.3, 2.2.1 укладеного між сторонами договору від 21 грудня 2015 року відповідач, окрім зобов`язання відпрацювати в КЗ Ямпільська центральна районна лікарня мала право відпрацювати в будь-якій комунальній медичній установі на території Ямпільського району Сумської області.

За таких обставин, коли суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, виходячи із ціни позову, судове рішення у даній справі, як малозначній, не підлягає касаційному оскарженню.

Ураховуючи, що спір вирішено на користь позивача, однак ухвалою Сумського апеляційного суду від 20 січня 2020 року відстрочено відповідачу ОСОБА_1 сплату судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 2881 грн 50 коп. до ухвалення судового рішення у даній справі, тому з даного відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір за апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції у вищезазначеному розмірі.

Керуючись ст.ст. 374 ч. 1 п. 1; 375; 381; 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 04 грудня 2019 року у даній справі залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір за апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції у сумі 2881 грн 50 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 05 лютого 2020 року.

Головуючий: С.Г. Хвостик (суддя-доповідач)

Судді: О.І. Собина

Т.А. Левченко