Постанова

від 14.08.2007 по справі 6/224-07-5652

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

6/224-07-5652

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"14" серпня 2007 р. Справа № 6/224-07-5652

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Журавльова О.О.,

суддів  Михайлова М.В., Мацюри П.Ф.

(згідно з розпорядженням голови суду від 13.08.2007р. №81 здійснено заміну судді Тофана В.М. суддею Одеського апеляційного господарського суду Мацюрою П.Ф.)   

при секретарі судового засідання  Бритавська Ю.С.   

за участю представників сторін:

від позивача  Соболенко В.В. –директор

від відповідача Тіхонов Р.І. за довіреністю від 15.09.2005р. №406;

                           Лукаєнко Н.С. за довіреністю від 24.04.2007р. №135

розглянувши у відкритому судовому засідання  апеляційну скаргу Одеської залізниці

на рішення господарського суду Одеської області від 05 липня 2007 року

у справі №6/224-07-5652

за позовом Науково-виробничого підприємства „Атомспецтехнологія”

до  Одеської залізниці

про стягнення 2939368,09 грн., -

В С Т А Н О В И В:

          НВП „Атомспецтехнологія” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Одеської залізниці 2939368,09 грн., з яких 1900369,61 грн. заборгованість за виконані позивачем роботи згідно укладених з відповідачем договорів від 03.09.2004р. №ОД/Т-04-1403-НЮ та №ОД/Т-04-1402-НЮ, 463186,49 грн. пеня та 575811,99 грн. індекс інфляції.

          Рішенням господарського суду Одеської області від 05 липня 2007 року у справі №6/224-07-5652 (суддя Демешин О.А.) позов  НВП „Атомспецтехнологія” задоволений частково. З Одеської залізниці на користь НВП „Атомспецтехнологія” стягнуто 1900369,61 грн. основного боргу, 575811,99 грн. інфляційних збитків, 21471 грн. державного мита, 99,36 грн. витрат на ІТЗ судового процесу. В решті позову відмовлено.

          Приймаючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що актами виконаних робіт та актом звірки взаєморозрахунків підтверджується виконання позивач своїх договірних зобов'язань у повному обсязі, а тому в силу вимог ст.ст.526, 837 ЦК України заборгованість в сумі 1900369,61 грн.  підлягає стягненню з відповідача. Разом з тим, в силу вимог ч.2 ст.625 ЦК України стягненню з відповідача підлягають інфляційні збитки в розмірі 575811,99 грн. Також з огляду на  пропуск строку позовної давності щодо вимог про стягнення з відповідача пені, в цій частині позову відмовлено.

          Відповідач не згодний із судовим рішенням  не згодний в частині задоволення позовних вимог про стягнення з інфляційних збитків в розмірі 575811,99 грн. і в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції в цій частині скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині. При цьому відповідач посилається на те, що у судовому засіданні було заявлено про застосування строків позовної давності, які відповідно до ст.258 ЦК України застосовуються до вимог про стягнення неустойки. Відповідно до ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання  зобов'язань припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Господарським судом встановлено, що строк по позовним вимогам про стягнення штрафних санкцій сплив, а тому у стягненні інфляційних збитків з відповідача слід відмовити відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України.

          Позивач з апеляційною скаргою відповідача не згодний, у судовому засіданні просив залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення –без змін, з посиланням при цьому на те, що позивач в повному обсязі виконав свої договірні зобов'язання, а відповідач, навпаки, порушив їх, а тому і зобов'язаний сплатити інфляційні збитки позивачу.  

Відповідно до ст.85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача,  з огляду на таке:  

Як правильно встановлено судом першої інстанції і підтверджується матеріалами справи, на виконання умов укладених з відповідачем договорів від 03.09.2004р. №ОД/Т-04-1403-НЮ та №ОД/Т-04-1402-НЮ позивач виконав ремонтно-відновлювальні роботи з урахуванням постачання матеріалів електропоїзду ЕР-9П №336 та дизель-поїзду Д-1 №688. За виконані позивачем роботи відповідач розрахувався частково і на момент розгляду справи у відповідача наявна заборгованість в сумі 1900369,61 грн., яка стягнута з відповідача на користь позивача рішенням суду першої інстанції, правомірність якого в цій частині відповідачем не заперечується.

Разом з тим, суд першої інстанції прийняв рішення про стягнення з відповідача на користь позивача суми інфляційних збитків в розмірі 575811, 99 грн., керуючись при цьому вимогами ч.2 ст.625 ЦК України.

Так вимогами ч.2 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також  три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Апеляційний господарський суд вважає, що сплата основного грошового боргу з урахуванням індексу інфляції у розумінні вимог ч.2 ст.625 ЦК України є одним із видів збитків, які виникли у кредитора за час прострочення виконання боржником грошового зобов'язання. Тобто, індексація заборгованості, яка передбачена вимогами ч.2 ст.625 ЦК України,  не включається до змісту понять неустойки і штрафних санкцій.

Таким чином, до вимог про стягнення індексу інфляції не можуть застосовуватися положення п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, ч.6 ст.232 ГК України, оскільки положеннями п.1 ч.2 ст.258 ЦК України передбачені скорочені строки позовної давності до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), а положеннями ч.6 ст.232 ГК України передбачено припинення нарахування штрафних санкцій через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача інфляційних збитків в розмірі 575811, 99 грн. відповідає нормам матеріального права, є обґрунтованим і правомірним, а доводи відповідача, викладені в апеляційний скарзі не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються вищевикладеним.

Звідси апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги відповідача  та залишення без змін рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.99,101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Одеської області від 05 липня 2007 року у справі №6/224-07-5652 залишити без змін, а апеляційну скаргу Одеської залізниці  -  без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя

О.О. Журавльов

Судді

М.В. Михайлов

П.Ф. Мацюра