Постанова

від 07.08.2007 по справі 22/209-07-4492

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

22/209-07-4492

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"07" серпня 2007 р. Справа № 22/209-07-4492

          Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого                    Картере В.І.

суддів:                              Пироговського В.Т., Жекова В.І.

при секретарі судового засідання –Буравльовій О.М.

за участю представників:

від ТОВ «Южний»–Новак І.О.,

від Київської районної адміністрації Одеської міської ради –Телегіна І.В.,

від Одеської міської ради –Асташенкова О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Одеської міської ради та Київської районної адміністрації Одеської міської ради

на рішення господарського суду Одеської області від 26.06.2007р.

по справі № 22/209-07-4492

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Южний»

до           Київської районної адміністрації Одеської міської ради

Одеської міської ради

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю «Южний» звернулося до господарського суду Одеської області із позовом, відповідно до якого просило визнати за Товариством право власності на туристичний оздоровчий комплекс з кафе загальною площею 6428,7кв.м., розташований на земельній ділянці площею 0,9500 га за адресою: м. Одеса, середня тераса схилу в районі чоловічого монастиря (вул. Дача Ковалевського), якому присвоєна поштова адреса: м. Одеса, провулок Маячний, 8.

          Рішенням господарського суду Одеської області від 26.06.2007р. (суддя Торчинська Л.О.) позов задоволено.

          Із вказаним судовим рішенням не погодилися Київська районна адміністрація Одеської міської ради та Одеська міська рада і подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати рішення суду першої інстанції і відмовити у задоволені позову.

          Апелянти вважають, що оскаржене рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають суттєве значення для справи, а висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.

          За ствердженням апелянтів грубе порушення позивачем положень чинного законодавства у сфері містобудування підтверджено результатами проведеної прокуратурою Київського району м. Одеси перевірки.

          Так, на думку апелянтів позивач здійснив будівництво, в порушення вимог ст.ст. 88, 90 Водного Кодексу України, ст.ст. 61, 62 Земельного кодексу України, п.6.15 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, п.п. 10.4, 10.17 ДБН 360-92*, згідно з якими берегова смуга шириною 100 метрів повинна використовуватися як зона відпочинку населення, і всі види будівництва, які безпосередньо не мають відношення до рекреаційної діяльності, забороняються.

          Також, апелянти стверджують про здійснення позивачем будівництва не на середній терасі схилу, як це визначено проектною документацією, а на нижній терасі схилу, чим порушено приписи ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність», ст.18 Закону України «Про основи містобудування», ст. 24 Закону України «Про планування і забудову території»та Правил забудови м. Одеси, затверджені рішенням Одеської міської ради від 17.04.2001р. №2199-ХХІІІ.

          Крім того, на думку апелянтів у позивача, відповідно до приписів ст. 331 ЦК України, не може виникнути право власності на спірне майно, оскільки дане нерухоме майно не прийнято до експлуатації у встановленому порядку і відносно нього не проведено державну реєстрацію права власності.

          Відзиву на апеляційні скарги не надійшло.

          Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, розглянувши матеріали справи, та проаналізувавши на підставі встановлених в ній фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції при винесені оскаржуваного рішення норм матеріального і процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

          Як вбачається з копії акту узгодження місця розташування об'єкту, затвердженого на засіданні комісії по узгодженню місць розташування об'єктів у м. Одесі від 18.10.2002р. (протокол №5), вказана комісія погодила розташування в прибережній зоні, в районі чоловічого монастиря в м. Одесі, туристичного оздоровчого комплексу з кафе.

          Рішенням виконкому Одеської міської ради №110 від 07.03.2003р. позивачу надано дозвіл на будівництво туристичного оздоровчого комплексу з кафе на земельних ділянках загальною площею 0, 9500 га за адресою: м. Одеса, середня тераса схилу в районі чоловічого монастиря (вул. Дача Ковалевського).

Рішенням Одеської міської ради №1090-XXIV від 26.03.2003р. затверджено проект відведення земельних ділянок та надано в оренду позивачу земельну ділянку загальною площею 0,9500 га за адресою: м. Одеса, середня траса схилу в районі чоловічого монастиря (вул. Дача Ковалевського) для будівництва, експлуатації та обслуговування туристичного оздоровчого комплексу з кафе.

          На виконання вказаного рішення органу місцевого самоврядування 16.04.2003 р. між позивачем та Одеською міською радою укладений відповідний договір оренди земельної ділянки, який зареєстрований у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 21.04.2003р. за № 768/801.

В подальшому позивач, у встановленому порядку, погодив з усіма державними органами робочий проект і отримав дозвіл інспекції державного архітектурно-будівельного контролю м. Одеси, який був продовжений з урахуванням коригування проекту на весь час будівництва.

          При цьому слід зазначити, що згідно проекту, з урахуванням коригування, на території комплексу було передбачено будівництво наступних будівель і допоміжних споруд для нормального і сучасного його функціонування: адміністративно-побутова будівля, будівля для зайняття спортом, кліматопавільони із спальними приміщеннями, аерарій, солярій, лікувальний пляж, площадка для дихальної гімнастики, кафе на 50 місць, каналізаційна насосна, станція для скиду стоків у міську каналізаційну мережу, трансформаторна, артезіанська свердловина з резервуаром чистої води, водопровідна насосна, газові топочні для гарячого водозабезпечення і теплозабезпечення, три пожежні резервуари.

          Таким чином, проектом передбачалося саме рекреаційне призначення об'єкту в цілому, під будівництво якого органом місцевого самоврядування було надано відповідну земельну ділянку.

          Даний проект, з урахуванням коригування, за висновком державної екологічної експертизи від 08.12.04р. оцінений позитивно.

          У зв'язку із закінченням будівництва розпорядженням Київської районної адміністрації №416 від 19.04.2007р. призначена державна комісія для прийняття в експлуатацію туристичного оздоровчого комплексу.

          Акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об'єкта підписано більшістю членів комісії –уповноваженими представниками замовника, генерального підрядника, генерального проектувальника, органу санітарно-епідеміологічного нагляду, органу державного пожежного нагляду, Мінприроди, Держнаглядохоронпраці, Держкоменергозбереження, Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради.

          Разом з тим, прийняття збудованого об'єкту в експлуатацію не було закінчено, про що позивач був повідомлений листом № 01-11/1278 від 25.05.2007р. з посиланням на припис прокуратури Київського району.

          Однак, як вбачається із висновку №144/2007 від 04.06.2007р. будівельно-технічної експертизи, що проведена судовим експертом ПП «Одеський науково-дослідний центр експертних досліджень», збудовані трьохповерхові споруди туристичного оздоровчого комплексу з кафе на земельній ділянці площею 0,950га в районі дачі Ковалевського пров. Маячний 8 в м. Одесі, відповідають будівельним, санітарним та пожежним вимогам, ступінь готовності вказаних будівель до експлуатації становить 100% і вони придатні до подальшої експлуатації.

          Предметом вказаного дослідження була в тому числі й відповідність зведених будівель затвердженій проектній документації, при цьому експертом не було встановлено відхилення від проекту, ні стосовно розміщення будівель, оскільки оглядом зведених об'єктів встановлено розташування туристичного оздоровчого комплексу з кафе саме на середній терасі схилу по провулку Маячний, 8 в районі дачі Ковалевського, ні стосовно цільового призначення вказаних будівель для рекреаційної діяльності.

          Натомість, відповідачами по справі не надано жодного доказу в підтвердження того, що позивач при зведенні туристичного оздоровчого комплексу з кафе відхилився від затвердженого у встановленому порядку проекту і звів споруди на нижній терасі схилу.

          Враховуючи те, що зазначеним вище експертним дослідженням підтверджується рекреаційне призначення будівель, які є предметом позову, розташування вказаних об'єктів у береговій смузі шириною 100 метрів ніяким чином не порушує приписи ст.ст. 88, 90 Водного Кодексу України, ст. 62 Земельного кодексу України, п.6.15 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, п.п. 5.28 ДБН 360-92**, згідно з якими вказана берегова смуга повинна використовуватися переважно для організації зелених насаджень загального користування, набережних, бульварів, скверів, климатолікувальних споруд, спортивних і дитячих майданчиків.

          З огляду на вказані обставини ствердження апелянтів про грубе порушення позивачем положень чинного законодавства у сфері містобудування при здійсненні будівництва є безпідставними, у зв'язку з чим не приймаються апеляційним господарським судом до уваги.

          При цьому, посилання апелянтів на приписи ст. 61 Земельного кодексу України є помилковим, оскільки даною нормою взагалі визначені обмеження у використанні земельних ділянок прибережних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм та на островах, тобто дана норма не регулює спірні правовідносини.

          Відповідно до положень ч.1 ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Згідно із ч.1 ст.331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено законом або договором. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Відповідно до положень ч.2 ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

          Стаття 49 Закону України “Про власність” передбачає, що володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом, арбітражним судом, третейським судом. Згідно ст. 4 зазначеного Закону встановлено, що власник на свій розсуд володіє, користується та розпоряджається належним йому майном та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої, не забороненої законом, діяльності, передавати його без оплати або за плату у володіння і користування іншим особам.

          Право власності в Україні повинно спиратись на певний титул (правовстановлюючий документ), для того щоб бути доведеним перед іншими особами, а, отже згідно зі ст.ст. 15,16 ЦК України, ст.ст.48,49 Закону України “Про власність” позовна вимога позивача щодо визнання права власності на збудований об'єкт, як вірно встановив господарський суд першої інстанції, є правомірною.

          Посилання апелянтів, в обґрунтування заперечень проти задоволення позову, на неприйняття спірного об'єкту нерухомості в експлуатацію та відсутність державної реєстрації права власності на вказаний об'єкт нерухомості не приймаються апеляційним господарським судом з огляду на те, що наведені вище обставини свідчать про те, що в прийнятті вказаного об'єкту в експлуатацію безпідставно відмовлено саме одним з відповідачів –Київською райадміністрацією м. Одеси, що виключає можливість реєстрації права власності на цей об'єкт до вирішення даного судового спору.

          Враховуючи наведене, мотиви, з яких подані апеляційні скарги, не можуть спричинити скасування або зміну оскаржуваного судового рішення, яке постановлено при повному дотриманні норм матеріального та процесуального права.

          Керуючись ст. ст. 77, 85, 99, 101-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

          Рішення господарського суду Одеської області від 26.06.2007р. по справі №22/209-07-4492 залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

          Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

          Головуючий суддя:                                                            В.І. Картере

          Судді:                                                                                В.Т. Пироговський

                                                                                                    В.І. Жеков

          Повний текст постанови підписаний 07.08.2007р.