Рішення

від 11.07.2007 по справі 17-16/279-06-7240

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17-16/279-06-7240

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" липня 2007 р.Справа  № 17-16/279-06-7240

Позивач:       Товариство з обмеженою відповідальністю „ТОГА”

Відповідачі:  Одеська міська рада

                       Підприємство „ВІСТ” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю

про визнання недійсним договору

Суддя Зуєва Л.Є.

Представники сторін:

Від позивача: Оксюта В.В. за довіреністю;  

Від Відповідачів: не з'явилися

СУТЬ СПОРУ: 20.07.2006р. ТОВ „ТОГА” звернулося  до господарського суду Одеської області з позовною заявою про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки загальною площею 0,2137га, за адресою: м. Одеса, проспект Маршала Жукова,37/1 від 16.05.2005р., укладеного між Одеською міською радою та підприємством „ВІСТ” у вигляді ТОВ, та посвідчений Чапським А.Е., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, як такого, що укладений з порушенням ст.16 Закону України «Про оренду землі», ст.124 Земельного кодексу, ч.1 ст.203, ст.215 ЦК України.

Ухвалою господарського суду Одеської області (суддя Железна С.П.) від 21.07.2006р. було порушено провадження у справі.  

Ухвалою господарського суду Одеської області (суддя Железна С.П.) від 20.09.2006р. провадження у справі було зупинено у зв'язку з поданням ТОВ «ВІСТ»касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України по справі №1/118-05-2936А.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.10.2006р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 13.12.2006р., ухвалу господарського суду Одеської області скасовано, справа направлена для розгляду в господарський суд Одеської області.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.01.2007р. суддею Зуєвою Л.Є. справу прийнято до провадження.

Ухвалою господарського суду Одеської області  від 13.02.2007р. клопотання ТОВ «ТОГА» про зупинення провадження у справі задоволено, провадження у справі зупинено до розгляду адміністративної  справи №6-22-1/118-05-2936.

15.06.2007р. до господарського суду надійшло клопотання представника ТОВ «ТОГА»про поновлення провадження у справі у зв'язку з розглядом адміністративної  справи №6-22-1/118-05-2936.

Ухвалою господарського суду Одеської області  від 02.07.2007р.  провадження у справі поновлено, судове засідання призначено на 11.07.2007р.

Про дату та час судового засідання сторони повідомлені належним чином.

          Відповідачі  Одеська міська рада та підприємство „Віст” у вигляді ТОВ в судове засідання не з'явилися, відзив суду не надали.

Враховуючи, що відповідно до ст.69 ГПК України суд повинен розглянути справу у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви, суд доходить висновку про розгляд справи за наявними в ній матеріалами, в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи позивача, суд встановив:

Відповідно до даних земельного кадастру земельна ділянка загальною площею 0,2137га, розташована за адресою: м.Одеса, проспект Маршала Жукова,37/1 (кадастровий номер 5110136900:21:022:0007), належить до земель комунальної власності –територіальної громади м.Одеси.

Згідно ст. 16 Закону України „Про оренду землі” особа, яка бажає отримати земельну ділянку із комунальної власності, подає до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки заяву (клопотання). Розгляд заяви і надання земельної ділянки в оренду проводяться у порядку, встановленому Земельним кодексом.

Статтею 124 ЗК України передача в оренду земельної ділянок, що перебуває у комунальній власності, повинна здійснюватися на підставі рішення органу місцевого самоврядування, в даному випадку  –Одеської міської ради, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

З п.1.1. спірного договору оренди випливає, що земельна ділянка передана в оренду на підставі рішення Одеської міської ради №-3254- ІV від 11.10.2004року.

В той же час постановою господарського суду Одеської області від 23.05.2006року по справі №22-1/118-05-2936А, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 18.07.2006року, рішення Одеської міської ради №3254- ІV від 11.10.2004 року визнане протиправним і нечинним.

Матеріалами справи встановлено,  що ТОВ «ВІСТ»оскаржило вказану ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 18.07.2006року до Вищого адміністративного суду України.

Як пояснив суду представник позивача, даних про розгляд касаційної скарги та про її задоволення чи відхилення на даний час не має. Напроти, ТОВ «ВІСТ»звернулося до господарського суду Одеської області з заявою про перегляд постанови господарського суду Одеської області від 23.05.2006року по справі №22-1/118-05-2936А за нововиявленими обставинами.

20.04.2007р. господарським судом Одеської області (суддя Демешин О.А.) була прийнята ухвала у справі №6-22-1/118-05-2936А, якою заява ТОВ «ВІСТ»про перегляд постанови господарського суду Одеської області від 23.05.2006року по справі №22-1/118-05-2936А за нововиявленими обставинами залишена без задоволення, а постанова без змін. З вказаного судового рішення вбачається, що ТОВ «ВІСТ»також подало до суду заяву про відмову від заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Зазначена ухвала в апеляційному та касаційному порядку оскаржена не була, а отже набрала чинності.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача, що справа №№6-22-1/118-05-2936А на даний час вирішена, а отже рішення Одеської міської ради №3254- ІV від 11.10.2004року визнане протиправним і є нечинним.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що спірний договір оренди укладений з порушенням ст.16 Закону України „Про оренду землі”, ст.124 Земельного кодексу України, так як підставою для його укладення є протиправне та нечинне рішення органу місцевого самоврядування, а тому відповідно до ч.1 ст.203, 215 ЦК України повинен бути визнаний недійсним на майбутнє.

Суд також погоджується з доводами позивача, що спірний договір укладений з порушенням ст.20, 21 ЗК України, а тому відповідно до ч.1 ст.203 , 215 ЦК України має бути визнаний недійсним.

          З листа Одеського міського управління земельних ресурсів №140 від 21.02.2005р., постанови Одеського апеляційного господарського суду від 27.02.2007р. по справі №16-17/378-05-11783 та ухвали господарського суду Одеської області від 20.04.2007р. по справі №6-22-1/118-05-2936А витікає, що спірна земельна ділянка за основним цільовим призначенням належить до категорії земель житлової та громадської забудови, а далі вказано «код Українського класифікатора цільового використання землі 1.14.2 –землі автомобільного транспорту».  

Згідно Українського класифікатора цільового використання землі (УКЦВЗ), затвердженого Держкомземом України 24.04.1998р. №14-1-7/1205, землі автомобільного транспорту (1.14.2) відносяться до категорії земель –землі транспорту, зв'язку - 1.14.

Відповідно до змісту ст.19 ЗКУ землі житлової та громадської забудови та землі   промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення є різними категоріями земель, які поділяються на них за цільовим призначенням земельної ділянки.

Відповідно ст. 38 ЗК України до земель житлової та громадської забудови належать  земельні ділянки  в  межах  населених  пунктів,  які  використовуються  для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування. Розміщення ж автомобільних стоянок згідно ст. 71 ЗКУ можливе лише на землях автомобільного транспорту, які відповідно до ст. 67 ЗКУ  відносяться до земель транспорту.

Таким чином, для передачі в оренду земельної ділянки, віднесеної до категорії земель житлової та громадської забудови, з метою розміщення автостоянки відповідно до абз.5 ст.16 Закону України „Про оренду землі”, ч.2 ст.20 ЗКУ необхідно було змінити цільове призначення земельної ділянки - з земель громадської та житлової забудови на землі автомобільного транспорту (цільове використання –1.14.2) шляхом затвердження в установленому законом порядку відповідного проекту відводу.

Відповідно до ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

З матеріалів справи (п.6.1 спірного договору оренди) слідує, що зміна цільового призначення земельної ділянки не проводилася, проект відведення в установленому законом порядку не розроблявся та не затверджувався, а тому цільове призначення земельної ділянки на час укладання договору оренди залишалося незмінним, тобто спірна земельна ділянка належала до категорії земель житлової та громадської забудови.

Такі обставини дають суду підстави визнати, що при укладенні спірного договору оренди  мало місце порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земельної ділянки. Відповідно до ст.21 ЗКУ таке порушення є підставою для визнання недійсними угод щодо земельних ділянок.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільств (п.1). Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (п. 5 ст. 203 ЦК України).

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою   недійсності   правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, як встановлені частинами першою третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним  є  правочин, якщо його недійсності установлена  законом (нікчемний   правочин). У   цьому  разі визнання  такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчеми правочин може бути визнаний судом дійсним. При цьому, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнай судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

При цьому суд зазначає, що за загальним правилом угода, визнана недійсною, вважається такою з моменту її укладення. Виняток з цього правила становлять угоди, зі змісту яких випливає, що вони можуть бути припинені лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ними, наприклад, вже здійснене користування за договором оренди. За таких обставин, суд вважає правомірним  визнати  оскаржуваний договір недійсним на майбутнє.

На підставі викладеного, враховуючи, що спірний договір порушує право позивача на отримання в оренду спірної земельної ділянки, суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ „ТОГА” про  визнання недійсним договору оренди земельної ділянки обґрунтовані, підтвердженні доказами є законними та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідачів солідарно, згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.44-49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати недійсним на майбутнє договір оренди  земельної ділянки загальною площею 2137 кв.м. (кадастровий номер 5110136900:21:022:0007), що знаходиться за адресою: м. Одеса, проспект Маршала Жукова,37/1, укладений 16.05.2005 року між Одеською міською радою та підприємством „ВІСТ” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, посвідчений Чапським Артемом Едуардовичем,  приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу.

3.          Стягнути з  Одеської міської ради (65036, м.Одеса, Думська площа,1, код ЄДРПОУ 04056919) на користь товариства з обмеженою відповідальінстю „ТОГА” (м.Одеса, вул. Ільфа і Петрова,8/1 кв.40 код ЄДРПОУ  32394362) судові витрати у розмірі 42 грн. 50 коп. /сорок дві грн. 50 коп./ –держмита  та 59 грн. 00 коп. /п'ятдесят дев'ять грн. 00 коп./ - витрат на ІТЗ судового процесу.

     Наказ видати.

4.          Стягнути з  Підприємства „ВІСТ” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (65009, м.Одеса, вул. Генуезька,1 корп.1 код ЄДРПОУ 30692264) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „ТОГА” (м.Одеса, вул. Ільфа і Петрова,8/1 кв.40 код ЄДРПОУ 32394362) судові витрати у розмірі 42 грн. 50 коп. –держмита  та 59 грн. 00коп. /п'ятдесят дев'ять грн. 00 коп./ - витрат на ІТЗ судового процесу.

Наказ видати.  

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.85 ГПК України після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Наказ видати згідно ст.116 ГПК України після вступу рішення в законну силу.

                                Суддя                                                      Зуєва Л.Є.