Рішення

від 22.01.2020 по справі 691/57/19

ГОРОДИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 691/57/19

Провадження № 2/691/56/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2020 року Городищенський районний суд Черкаської області

в складі:

судді Черненка В.О.

за участю секретаря судових засідань Сидоренко О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Городище цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до приватного підприємства Мліїв , третя особа Державний реєстратор Лук`янова Наталія Валентинівна, Мліївської сільської об`єднаної територіальної громади Черкаської області про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до приватного підприємства Мліїв , третя особа Державний реєстратор Лук`янова Н.В. Мліївської сільської об`єднаної територіальної громади Черкаської області про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що як йому стало відомо з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 01.11.2016 року між ним та ФГ ВМС , в особі голови Сукача В.М., було укладено договір оренди землі б/н. Предметом договору є земельна ділянка з цільовим призначенням - для ведення сільськогосподарського товарного виробництва, загальною площею 0,9834 га, кадастровий № 7120385000:02:001:0320, нормативна грошова оцінка якої складає 41157, 22 гривень. Вказаний договір оренди був укладений строком на 15 років та зареєстровано в державному реєстрі речових прав 29.12.2016 року державним реєстратором Лук`яновою Н.В. Також, з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, йому стало відомо, що 10.04.2017 року, між ним та ПП ВМС , яке є правонаступником ФГ ВМС , було укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки № б/н від 01.11.2016 року. Однак, вказані договори він не підписував, а підписи, що містяться в них у графі орендодавець вчинені не ним. Враховуючи викладене, просив визнати недійсною додаткову угоду від 10.04.2017 року до договору оренди земельної ділянки № б/н від 01.11.2016 року, загальною площею 0,9834 га, кадастровий № 7120385000:02:001:0320.

В свою чергу, представник відповідача ПП Мліїв подав відзив на позов, де просив відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначив наступне. 01.11.2016 року між ОСОБА_1 та ФГ ВМС , в особі голови Сукача В.М., було укладено договір оренди земельної ділянки, загальною площею 0,9834 га, кадастровий № 7120385000:02:001:0320, відповідно до якого було передано в строкове платне користування земельну ділянку строком на 15 років. 28.11.2016 року головою ФГ ВМС було винесено рішення про припинення юридичної особи шляхом реорганізації ФГ ВМС , і 13.02.2017 року було створене ПП ВМС , яке являлось повним правонаступником всіх прав та обов`язків реорганізованого ФГ ВМС , а 20.07.2017 року воно перейменовано на ПП Мліїв . Згодом було укладено додаткову угоду від 10.04.2017 року до договору оренди землі №б/н від 01.11.2016 року, умовами якої передбачалось зміну назви орендаря, збільшено розмір орендної плати, визначено до виплати одноразову безповоротну фінансову допомогу, компенсації та інші умови, які направлені на поліпшення соціального та фінансового стану орендодавця. Спірна угода була укладена в той час, коли дружина позивача ОСОБА_2 перебувала в складі засновників ПП ВМС , тому вона була безпосереднім учасником створення поліпшених умов і їй було відома мета правочину, зміст попередніх договорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту та інші обставини, що мають істотне значення. Оскільки, ОСОБА_2 була в зареєстрованому шлюбі з позивачем, вона часто діяла в інтересах чоловіка та родини. Також, відповідач звертає увагу на поведінку позивача після укладення спірної додаткової угоди, яка свідчить про спрямованість його дій, через дружину, на фактичне виконання умов додаткової угоди до договору оренди землі, зокрема, отримання ними, починаючи з вересня 2018 року щорічної плати за користування землею в підвищеному розмірі, порівнюючи з розміром, передбаченим у договорі оренди землі від 01.11.2016 року, отримання компенсації за обробку (оранку) земельної ділянки. Окрім того, представник відповідача зазначив, що в оспорюваній додатковій угоді могла вчинити підпис і дружина позивача, оскільки часто таке робила та відносно неї порушено кримінальне провадження за відповідними статтями КК України. Відповідач ПП Мліїв , зокрема його директор ОСОБА_3 , з об`єктивних причин не міг знати порядок укладення договорів, ідентифікувати підписи орендодавців, які було здійснено до 26.06.2017 року (призначення на посаду).

В судовому засіданні позивач вимоги підтримав.

Представники відповідача позовні вимоги не визнав, посилаючись на підстави, викладені у відзиві.

Третя особа державний реєстратор Лук`янова Н.В. в судове засідання не з`явилась, подавши заяву про розгляд справи без її участі, при ухваленні рішення, поклалась на розсуд суду.

Суд, вислухавши позивача, представників відповідача, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які учасники посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, загальною площею 0,9834 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий № 7120385000:02:001:0320, розташованої в межах Мліївської сільської ради Городищенського району, Черкаської області, про що свідчить копія Державного акту на право власності на земельну ділянку Серії ЧР № 145366, яка знаходиться у матеріалах справи.

01.11.2016 року між ОСОБА_1 та ФГ ВМС , в особі голови Сукача В.М., було укладено договір оренди земельної ділянки, загальною площею 0,9834 га, кадастровий № 7120385000:02:001:0320, відповідно до якого було передано в строкове платне користування земельну ділянку строком на 15 років (копія договору знаходиться у матеріалах справи).

28.11.2016 року головою ФГ ВМС було винесено рішення про припинення юридичної особи шляхом реорганізації ФГ ВМС , і 13.02.2017 року було створене ПП ВМС , яке являлось повним правонаступником всіх прав та обов`язків реорганізованого ФГ ВМС . 20.07.2017 року ФГ ВМС було перейменовано на ПП Мліїв .

10.04.2017 року між ОСОБА_1 та ПП ВМС було укладено додаткову угоду до договору оренди землі №б/н від 01.11.2016 року (копія угоди знаходиться у матеріалах справи), умовами якої, окрім зміни назви орендаря, передбачалось умови, які, в порівнянні з основним договором оренди землі, були направлені на поліпшення соціального та фінансового стану орендодавця, зокрема: збільшено розмір орендної плати, визначено до виплати одноразову безповоротну фінансову допомогу, визначено компенсації тощо.

Відповідно ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 215 ЦК України, - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 35 Закону України Про оренду землі спори, пов`язані з орендою землі, вирішуються у судовому порядку.

За положеннями ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати вказану додаткову угоду від 10.04.2017 року недійсною, оскільки підпис, який мається у графі орендодавець , вчинений не ним.

Згідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У ст. 81 ЦПК України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Під час судового розгляду, представник позивача, який жодного разу в судове засідання не з`явився, подав клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, на вирішення якої просив поставити питання: чи належить ОСОБА_1 підпис у графі орендодавець в додатковій угоді від 10.04.2017 року до договору оренди земельної ділянки №б/н від 01.11.2016 року, тобто у спірній додатковій угоді.

Позивачем було підтримано дане клопотання, в зв`язку з чим, для забезпечення проведення вказаної експертизи, судом було зобов`язано його надати оригінал спірної додаткової угоди, а також зразки його вільних та умовно-вільних підписів.

Позивач, протягом декількох засідань поспіль посилався на те, що оригінал угоди в нього вилучили працівники поліції, а зразків вільних та умовно-вільних підписів суду взагалі не надав.

В судовому засіданні 22.01.2020 року, позивач ніяких необхідних матеріалів для проведення експертизи знову не надав та взагалі відмовився від її проведення, емоційно звертаючи увагу суду, щоб той повірив лише його словам.

Тобто, аналізуючи викладене, позивач, маючи змогу подати відповідні докази своїх тверджень, цього не зробив.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що сторонами в судовому засіданні не заперечувалось, що головою ФГ ВМС , котре було реорганізоване у ПП ВМС , був ОСОБА_4 - рідний брат дружини позивача ОСОБА_2 , яка також перебувала у складі засновників ПП ВМС .

Вказане дає суду підстави для сумніву щодо твердження позивача про те, що він про дану додаткову угоду нічого не знав.

Також, в судовому засіданні сторонами було визнано те, що позивач ОСОБА_1 виконував умови додаткової угоди від 10.04.2017 року, зокрема отримував щорічну плату за користування землею, яка, згідно вказаної додаткової угоди, виплачувалась у підвищеному розмірі, отримував компенсацію за обробку земельної ділянки, що свідчить про спрямованість його дій на її фактичне виконання.

Враховуючи те, що позивач, не надавши суду належних доказів, не довів ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог, суд приходить до висновку, що позов є необґрунтованим та до задоволення не підлягає.

На підставі наведеного та керуючись: ст. ст. 2, 4, 5, 9, 10, 12,13, 17, 18, 76 - 81, 258, 259, 263-265 ЦПК України; ст. ст. 203, 215, 216, 626, 627 ЦК України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до приватного підприємства Мліїв , третя особа Державний реєстратор Лук`янова Наталія Валентинівна, Мліївської сільської об`єднаної територіальної громади Черкаської області про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлений 03.02.2020 року.

Суддя В. О. Черненко