Рішення

від 23.07.2007 по справі 11-1-33/336-05-10265

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11-1-33/336-05-10265

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" липня 2007 р.Справа  № 11-1-33/336-05-10265

За позовом: Відкритого акціонерного товариства „Автотранспортне підприємство 13057”.

До відповідача: Дочірнього підприємства "Одеський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

про стягнення  194934,02 грн.

Суддя              Власова С.Г.

Представники:

від позивача:  Дубінко Д.О. (за довіреністю); від відповідача: Кравець С.П. (за довіреністю);

В засіданні приймали участь:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: 01.12.2005 р. за вх. № 13095 Відкрите акціонерне товариство „АТП-13057”   (далі –Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Дочірнього підприємства "Одеський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі –Відповідач) про стягнення збитків в сумі 194934,02 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області (суддя Мазур Д.Т.) від 03.08.2006 р. у справі 33/336-05-10265 позовні вимоги ВАТ "Автопідприємство - 13057" задоволено частково, стягнуто з Відповідача 165959,39 грн. основного боргу, 1659,50 грн. держмита та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.10.2006 р. апеляційна скарга ДП "Одеський облавтодор ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" залишена без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України 06.12.2006 р. касаційну скаргу ДП "Одеський облавтодор ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" задоволено частково, рішення господарського суду Одеської області від 03.08.2006 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.10.2007 р. у справі № 33/336-05-10265 скасовано та передано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Ухвалою  Верховного суду України від 08.02.2007 р. у порушені провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 06.12.2006 р. у справі № 33/336-05-10265 - відмовлено.

Позивач на позовних вимогах наполягає, 18.05.2007 р. за вх. № 11178 надав уточнення позовних вимог, 08.06.2007 за вх. № 13108 надав письмові пояснення у справі.

Відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав викладених у відзиві на позовну заяву від 25.04.2007 р. вх. № 9258 та доповненні до відзиву від 08.06.2007 р. за вх. №. 13073

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступне:

04.05.2001 р. відкритим акціонерним товариством „АТП-13057” та відкритим акціонерним товариством „Оболонь” укладено договір №1040501 перевезення вантажу автомобільним транспортом, відповідно до умов якого позивач у справі прийняв на себе зобов'язання по перевезенню та експедиторському обслуговуванню товару ВАТ „Оболонь” в межах України.

Позивач 10.02.2003 р. прийняв від ВАТ „Оболонь” для перевезення у м. Одесу  по товарно-транспортній накладній № 207333/6 двадцять тисяч пляшок пива „Преміум” 0,5 NRW, ящики та піддони, а всього товару на загальну суму 37680,00 грн., розміщеному у кузові автомобіля КАМАЗ-5320 (держномер 007-78КА) та причепі до нього ГКБ (держномер 30-16СЯ), вказаних у подорожньому листі № 713236 від 10.02.2003 р.

Під час руху автопоїзду під управлінням водія Соменко О.Г., 11.02.2003 р. по автотрасі Київ-Одеса приблизно о 15 годині 15 хвилині на 437км+290м дороги сталося перекидання автомобіля з причепом.

Позивач вважає, що в результаті неналежного невиконання  Відповідачем своїх обов'язків по утриманню дороги йому заподіяно в результаті ДТП збиток в сумі 194934,02 грн., який складається з:

- відшкодування збитків ЗАТ "Оболонь" в сумі 25375 грн.;

- вартості ремонту автомобіля і причепа в сумі 28982,09 грн. (21026,13+7955,96);

- вартості  проведення товарознавчого дослідження  в сумі 648 грн.;

- вартості   транспортування   пошкодженого автопоїзда в сумі 573 грн.

- недоотриманого доходу в результаті невикористовування автомобіля і причепа в сумі 139355,93 грн.

В наданих Позивачем уточнені позовних вимог від 18.05.2007 р. за вх. № 11178, та письмових поясненнях у справі від 08.06.2007 за вх. № 13108 Позивач зазначає, що статтею 9 Закону України "Про дорожній рух" на власників автомобільних доріг або уповноважених ними органів у сфері дорожнього руху покладені наступні обов'язки:

- розробка програм та здійснення заходів щодо розвитку, удосконалення, ремонту та утримання у безпечному для дорожнього руху стані доріг, вулиць та залізничних переїздів, зон відчуження;

- забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього руху;

- забезпечення учасників дорожнього руху інформацією з питань стану аварійності та дорожнього покриття, гідрометеорологічних та інших умов;

- вирішення       питань       експлуатації       автомобільних       доріг,       вулиць       та залізничних переїздів у надзвичайних ситуаціях;

- проведення лінійного аналізу аварійності на підвідомчих автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах;

- виявлення  аварійно-небезпечних ділянок та місць концентрації дорожньо-транспортних подій і впровадження в таких місцях відповідних заходів щодо       удосконалення  організації дорожнього ВУЖ;

- забезпечення роботи спеціалізованих служб по здійсненню заходів щодо організації дорожнього руху;

- своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а у разі неможливості - невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами;

- організація виконання встановлених вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

Позивач вважає, що Відповідач свої обов'язки не виконував належним чином, в порушення вимог Закону і «Єдиних Правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними і охорони», затверджених постановою КМУ №198 від 30.03.1994 р., не обробив необхідним для забезпечення безпеки руху чином засніжену ділянку дороги (спуск), не забезпечив учасників руху інформацією про стан аварійності і дорожнього покриття, не позначив небезпечну ділянку дороги відповідними застережливими дорожніми знаками, захищаючими і направляючими засобами, що і привело до ДТП.

Позивач стверджує, що:

1. настання   названого  ДТП   є   слідством   допущених   Відповідачем   порушень (неправомірних  дій  /  бездіяльності),  тобто   вони   знаходяться   в   прямому причинному зв'язку;

2. неправомірними діями Відповідача є незабезпечення безперешкодного руху транспорту на ділянці дороги Київ-Одеса, де сталася дорожньо-транспортна пригода, як того вимагає норма Закону.

Згідно ст. 24 Закону України "Про дорожній рух" власники дороги або уповноважені ними органи несуть відповідальність:

- за створення безпечних умов руху на дорогах, які знаходяться в їх веденні;

- якщо дорожньо-транспортні події відбулися з їх вини.

Стаття 9 зазначеного закону передбачає компенсацію витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні події сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, за рішеннями судових органів.

Посилаючись на ст. 440 ЦК ( у редакції 1963 р.) і ст. 1166 ЦК (у редакції 2003 р.) Позивач вказує, що майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав викладених у відзиві на позовну заяву від 25.04.2007 р. вх. № 9258 та доповненні до відзиву від 08.06.2007 р. за вх. № 13073, в яких зазначає, що вважає позовну заяву і викладені в ній висновки безпідставними такими що не відповідають дійсності з наступних обставин:

1)  4-5 - лютого 2003 р. ділянка дороги 303-465 км. дороги Київ - Одеса була обстежена комісією в складі представників Служби автомобільних доріг в Одеській області та УДАІ УМВС України в Одеській області. Члени комісії ніяких зауважень з приводу 437 км. не висловили.

Ухил даної ділянки складає 3,3% або 33 проміле, що значно менше ніж обумовлено Технічними правилами (6% або 60 проміле). Відповідний акт від 21.05.04р. № 08М41 обстеження 437 км. автодороги Київ - Одеса проведено фахівцями філії „Укрдіпродор”. На плані, який є додатком до акту обстеження від 21.05.04р. № 08М41 дільниця 437 км. відображена рівною смугою. Тобто ухилу на даній ділянці дороги не існує.

Відповідно до державних будівельних норм України ДБН В.2.3-4-2000 "Споруди транспорту. Автомобільні дороги" найменша відстань видимості для зупинки автомобіля на дорозі 1-6 категорії становить 300 метрів. В протоколі огляду місця ДТП також зазначено, що видимість необмежена. Відповідач вважає показання водія Соменко, що ділянку дороги покриту снігом він помітив лише за 15 метрів, такими, що не відповідають дійсності.

11.02.2003 р., на авто дорозі Київ-Одеса з 452 по 426 км. (в обидві сторони) робітниками філії ДП "Одеський Облавтодор" - Одеською експлуатаційною дільницею, проводилася робота по боротьбі з зимовою слизькістю і сніжно-льодовим накатом. В період з 08.00 до 18.00 год. на даній дільниці було задіяно 7 одиниць техніки в тому числі 5 автомобілів, з них 2 автомобілі піско-труси працювали по боротьбі з ожеледю, один з яких, безпосередньо обробляв сіллю та піском ділянку дороги Київ-Одеса з 452 по 437 км. в обидві сторони. Три інших автомобілі разом з трактором Т-150 и автогрейдером (роторні сніго-очищувачи) звільняли дорогу від снігу.

Термін ліквідації зимової слизькості на 100 км. даної дороги становить 7 годин. Згідно п. 5.5.14. Правил усунення зимової слизькості здійснюється з моменту виявлення до повної ліквідації.

2) На дільниці дороги, на якій сталося ДТП, знаходяться і знаходилися попереджувальні дорожні знаки: 1.13 „Слизька дорога” з табличкою 7.12. „Ожеледиця”, який був встановлений за 300 м. до небезпечної ділянки і який проінформував водія про наближення до небезпечної ділянки дороги і характер небезпеки.

Відповідач вказує, що це підтверджується протоколом огляду місця ДТП від 11.02.2003 р. складеного працівниками ДАІ України.

3) відповідач вважає, що, причиною виникнення дорожньо-транспортної пригоди стала ціла низка порушень Правил дорожнього руху України і  не дотримання безпеки руху  з боку адміністрації ВАТ „АТП-13057” і зокрема водієм Соменко О.Г.

Відповідач також вважає наданий позивачем розрахунок  збитків, які Позивач відшкодував ЗАТ „Оболонь”, та розрахунок недоотриманого доходу в результаті невикористання автомобіля і причепа в сумі  139355,93 грн. необґрунтованим.

Також Відповідач вважає що Позивачем в порушення приписів ст. 33 ГПК України не надано доказів понесення витрат в сумі 28 982,09 грн. по ремонту пошкодженого автомобіля і причепу внаслідок ДТП, яке сталося 11.02.2003 р., а також відповідно до законодавства ПДВ не нараховується на заявлену в позові матеріальну шкоду.

Наданий Позивачем розрахунок вартості транспортування пошкодженого автомобіля Відповідач також вважає необґрунтованим оскільки зазначений розрахунок не містить підписів посадових осіб Позивача, що порушує ЗУ „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи  норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов висновків про необґрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.12.2006 р. у справі № 33/336-05-10265 встановлено, що правовідносини щодо нанесення шкоди майну Позивача виникли 11.02.2003р. Таким чином, застосування господарським судом попередніх інстанцій ст. 1166 ЦК України є порушенням ст. 5 ЦК України, оскільки, як вже було зазначено, правовідносини щодо завдання шкоди майну позивача виникли до набрання чинності ЦК України.

Загальні підстави відповідальності за заподіяння шкоди на час виникнення спірних правовідносин було врегульовано ст. 440 ЦК Української РСР, згідно якої шкода, заподіяна особі або майну громадянина, а також шкода, заподіяна організації, підлягає відшкодуванню особою, яка заподіяла шкоду, у повному обсязі, за винятком випадків, передбачених законодавством Союзу РСР. Той, хто заподіяв шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду заподіяно не з його вини. Шкода, заподіяна правомірними діями, підлягає відшкодуванню лише у випадках, передбачених законом.

Отже до спірних правовідносин, повинні застосовуватись положення Цивільного кодексу Української РСР.

Способи відшкодування шкоди встановлено ст. 453 ЦК УРСР, згідно якої присуджуючи відшкодування шкоди, суд, арбітраж або третейський суд відповідно до обставин справи зобов'язує особу, відповідальну за шкоду, відшкодувати її в натурі (надати річ того ж роду і якості, виправити пошкоджену річ і таке інше) або повністю відшкодувати заподіяні збитки.

Під збитками розуміються витрати, зроблені кредитором, втрата або пошкодження його майна, а також не одержані кредитором доходи, які він одержав би, якби зобов'язання було виконано боржником (ч.2 ст. 203 ЦК УРСР).

Згідно ст. 9 Закону України "Про дорожній рух" до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ними органів у сфері дорожнього руху, зокрема, належить:

- розробка програм та здійснення заходів щодо розвитку, удосконалення, ремонту та утримання у безпечному для дорожнього руху стані доріг, вулиць та залізничних переїздів, зон відчуження;

компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні події сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішеннями судових органів;

забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього руху;

забезпечення учасників дорожнього руху інформацією з питань стану аварійності та дорожнього покриття, гідрометеорологічних та інших умов;

своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а у разі неможливості - невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами;

організація виконання встановлених вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху;

вирішення інших питань дорожнього руху згідно з чинним законодавством.

Частиною 1 та 5 ст. 24 зазначеного закону встановлено, що:

- власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.

- власники доріг, вулиць та залізничних переїздів, керівні працівники дорожньо-експлуатаційних організацій несуть відповідальність, в тому числі і кримінальну, якщо дорожньо-транспортна подія сталася з їх вини.

З приписів ст. 440 ЦК УРСР вбачається, що, юридичною підставою відповідальності за заподіяння шкоди є склад цивільного правопорушення, необхідні елементи якого є: шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина. Фактичною підставою є вчинення правопорушення. Отже, хто зі своєї вини заподіяв іншому шкоду, зобов'язаний її відшкодувати. За таких обставин, розмір майнової шкоди визначає розмір цивільної відповідальності.

Частиною 2 ст. 440 ЦК УРСР встановлено, що той, хто заподіяв шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду заподіяно не з його вини, отже обов'язок доказування відсутності вини у заподіяні шкоди, згідно ст. 33 ГПК України - це обов'язок Відповідача.

В ході розгляду справи Відповідачем не доведено, що шкода, заподіяна ВАТ „АТП-13057” не з вини Відповідача.

Навпаки матеріали справи свідчать про протилежне.

Постановою Оболонського районного суду м. Києва у справі №3/3529-2003 р. від 08.08.2003 р.  встановлено, що в діях водія Соменко О.Г. відсутній склад адміністративного порушення передбачений ст. 124 КпАП України (Порушення водіями правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажів, шляхів, шляхових споруд чи іншого майна).

Згідно висновку № 5177 судової автотехнічної експертизи по дослідженню обставин перекидання автопоїзду в складі автомобіля КамАЗ 5320 д/н 007-78 КА з причепом ГКБ 8350 д/н 3016СЯ від 03.07.2006 р. Визначним у виникнені дорожньо-транспортної пригоди в даній події була зміна дорожніх умов руху автопоїзда.

З огляду на викладене, внаслідок неналежного виконання Відповідачем вимог Закону України „Про дорожній рух” майну Позивача було завдано шкоду, яка підлягає відшкодуванню у вигляді понесених Позивачем збитків.

Позивачем заявлено до відшкодування збиток, який йому було заподіяно в результаті ДТП в сумі 194934,02 грн., який складається з:

- відшкодування збитків ЗАТ "Оболонь" в сумі 25375 грн.

Відповідно Договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом №01040501 від 04.05.2001 р. (а.с. № 6, 269), т/т накладної №207333/6 від 10.02.2003 р. (а.с. №9), подорожнього листа №713236 від 10.02.2003 р (а.с №11) Позивач отримав від ЗАТ „Оболонь” продукцію  (20 тис. од. пива "Преміум" 0,5 ) на суму 21840 грн., і зворотну тару на суму 15840 грн. (в т.ч. 20 тис. пляшок за ціною 0,25 грн. на суму 5 тис. грн., 1000 фірмових ящиків за ціною 10 грн. на суму 10 тис. грн. і 20 фірмових піддонів за ціною 42 грн. на суму 840 грн.) на загальну суму 37680 грн.

В результаті ДТП,  відповідно до Акту від 13.02.2003 р., (а.с. №64), складеного представниками ЗАТ „Оболонь” і представником ВАТ „АТП 13057” продукція була знищена повністю, тара була знищена частково. ВАТ „АТП 13057” повернуло ЗАТ „Оболонь” цілу та неповністю знищену тару. Відповідно до т/т накладних: №036381 від 26.03.2003, (а.с. №65), №036382 від 27.03.2003, (а.с. №66), №035701 від 29.07.2003, (а.с. №67). Позивачем не було здано:  ящики          -117 шт. на суму 1404 грн.; пляшки - 8880 шт.         на суму 2664 грн., а всього на суму 4068 грн.

Таким чином сума завданих ДТП збитків ЗАТ «Оболонь»складає 25908 грн. (21840 грн. (пиво).+ 4068 грн. (неповернута тара)).

В результаті перемов з ЗАТ «Оболонь»суму збитку було знижено до 25375,00 грн. яка була сплачена Позивачем наступним чином. Сума заборгованості відповідно до Листа №279 від 29.07.2003 р. (а.с. №263) була розстрочена 4 місяці (серпень, вересень, жовтень, грудень). Відповідно до Листів: № 6316 від 30.09.2003р. (а.с.266), №6316 від 29.10.2003р. (а.с. №264), №6316 від 03.12.2003р. (а.с. №265) були проведені взаємозаліки сум збитку за надані авто послуги (6447 грн., 6447 грн. 6034,20 грн., відповідно). Загальна сума взаємозаліку склала 18928,20 грн. Решта заборгованості була погашена на користь ЗАТ «Оболонь»оплати в розмірі 1000 грн. і 5447 грн. (а.с. №267).

Таким чином сума збитків ЗАТ «Оболонь»яка була повністю погашена Позивачем складає 25375,20 грн.

Зазначену суму збитків суд вважає обґрунтованою, підтвердженою належними доказами та наявними матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

- вартості ремонту автомобіля і причепа в сумі 28982,09 грн.;

Відповідно до проведених товарознавчих досліджень, а саме «Акту №306 автотоварознавчого дослідження аварійного автомобіля КАМАЗ-5320, держ. номер 007-78 КА»від 22 травня 2003 р. (а.с. №49) і «Акту №306/1 автотоварознавчого дослідження аварійного 2-х осного причепу ГКБ/8350, держ. номер 30-16 СЯ»від 29 травня 2003 р. (а.с. №41), складених судовим експертом - автотоварознавцем Самойленко А.Н., що має технічну освіту і досвід експертної роботи з 1972 р., розмір матеріального збитку Позивача складає 21026,13 грн. (автомобіль) і 7955,96 грн. (причеп), що і є вартістю ремонту автомобіля і причепа.

Заперечення Відповідача стосовно ненадання Позивачем доказів понесення витрат в сумі 28982,09 грн., судом до уваги не приймаються, оскільки згідно приписів ч.2 ст. 203 ЦК УРСР під збитками, зокрема розуміється втрата або пошкодження майна, а не витрати які повинен понести Позивач для відновлення такого майна, як помилково вважає Відповідач. Крім того сам розмір шкоди в сумі 28982,09 грн. Відповідачем не оспорюється.

Зазначену суму збитків суд вважає обґрунтованою, підтвердженою належними доказами та наявними матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню;

- вартості  проведення товарознавчого дослідження  в сумі 648 грн.

Вартість проведення товарознавчого дослідження (Акту №306 та Акту №306/1) склала 648 грн., що підтверджується актом приймання робіт №306 (а.с. №75), банківською випискою від 17.06.2003р. (а.с. № 286), та податковою накладною (а.с. №76).

Зазначену суму збитків суд вважає обґрунтованою, підтвердженою належними доказами та наявними матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню;

- вартості   транспортування   пошкодженого автопоїзда в сумі 573 грн.

Відповідно до подорожнього листа № 713252 від 12.02. 2003 року (а.с. №74) (п/л, згідно з яким відбувалось транспортування пошкодженого автомобіля з причепом) відстань від м. Києва до м. Одеса і назад складає 1000 км. У відповідності до п. 3 Положення про оплату праці водіїв, працюючих на міжміських маршрутах,  що  було  чинним  з   10.02.2003  р. (а.с.№ 290)  оплата   праці   водія здійснюється за 1 км пробігу в розмірі 0,10 гривень. Заробітна плата водія Мисливого П.В. за транспортування пошкодженого автомобіля КАМАЗ з причепом з м. Одеса в м. Київ склала  100 грн. (1000 км. х 0,10 грн.  = 100 грн.), що підтверджується довідкою  ВАТ «АТП  13057» про розмір нарахованої заробітної платні водію, що виконував перевезення пошкодженого автомобіля (а.с. №291), а також Розрахунковим листом отриманої заробітної плати зазначеним водієм (а.с. №292).

Згідно подорожнього листа водій Мисливий П.В. виїхав з м. Київ 12.02.03 р. і повернувся до м Києва -14.02.03 року, проїхав 1000 км. і витратив 338 літрів дизельного палива. Норма витрати пального автомобілем КАМАЗ з причепом складає 25 літрів на 100 км. і збільшується у зв'язку з зимовими погодними умовами на коефіцієнт 1,36 і дорівнює 34 літри на 100 кілометрів. На відстані 1000 км водій Мисливий П.В. повинен був витратити 340 літрів дизельного палива, а фактично витратив 338 літрів, тобто здійснив економію пального на 2 літри.

Станом на 12.02. 2003 року вартість 1 л. дизельного палива склала 1,40 гривень, а вартість 338  літрів   складає  473,20   грн.   (338  л.   х   1,40   грн.   =  473,20 грн.)   Вартість   пального підтверджується Рахунком-фактурою №062 від 10.03.2003 р. (а.с. №293) і Видатковою накладною №062 від 12.02.2003 р. (а.с. №294), згідно яких Позивач закупав паливо у зазначений період.

Всього ВАТ "АТП-13057" було витрачено на транспортування пошкодженого автомобіля КАМАЗ з причепом з м. Одеса до м. Києва 573,20 грн.

Зазначену суму збитків суд вважає обґрунтованою, підтвердженою належними доказами та наявними матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню;

Позовні вимоги в цій частині - недоотриманого доходу за період з 11.02.2003 р. по 10.10.2005 р., в результаті невикористовування автомобіля і причепа в сумі 139355,93 грн.судом не задовольняються з огляду на наступне.

Згідно ст. 33 Господарсько процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарсько процесуального кодексу України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем в порушення ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не надано належних доказів не використання автомобіля і причепа в період з 11.02.2003 р. по 10.10.2005 р. з вини Відповідача. Перебування автомобіля у ремонті більш ніж 2,5 роки не підтверджено належними доказами.

З огляду на зазначене, розрахунок недоотриманого доходу за період з 11.02.2003 р. по 10.10.2005 р., в результаті невикористовування автомобіля і причепа, який надано позивачем суд вважає необґрунтованим та не підтвердженим належними доказами та наявними матеріалами справи.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку що позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Автотранспортне підприємство 13057”  до Дочірнього підприємства „Одеський облавтодор” відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” про стягнення збитків у розмірі 194934,02 грн. підлягають задоволенню частково в сумі 55578,09 грн., оскільки саме в цьому розмірі вони є обґрунтованими та підтвердженими належними доказами та наявними матеріалами справи.

Судові витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести на Відповідача пропорційно задоволених вимог, згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України.

                    Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково

2. Стягнути з  Дочірнього підприємства „Одеський облавтодор” відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” (65031, м. Одеса, вул. Грушевського, 49, п/р 26005964867152 в Одеській філії ПУМБ, МФО 328191, код 32018511) на користь Відкритого акціонерного товариства „Автотранспортне підприємство 13057” (04201, м. Київ, вул. Бережанська, 15, п/р 26006300013701 в Мінський філії АКБ „Київ” м. Київ, МФО 320605, код 05475133) - 55578,09 грн. збитків, 555,78 грн. держмита та  33,64 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

3. В решті позову - відмовити.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                           Власова С.Г.