Рішення

від 03.02.2020 по справі 826/5290/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2020 року м. Київ № 826/5290/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Арсірія Р.О., суддів Кузьменка В.А., Огурцова О.П., розглянувши у загальному позовному провадженні в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

ОСОБА_2

до Кабінету Міністрів України

за участі третіх осіб: Державна регуляторна служба України, Європейська Бізнес Асоціація

про визнання нечинною та скасування постанови Кабінету Міністрів України №231 від

прийняв до уваги таке:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулися ОСОБА_1 (далі - позивач 1, ОСОБА_1 ) та ОСОБА_2 (далі - позивач 2, ОСОБА_2 ) з позовом до Кабінету Міністрів України (далі - відповідач, КМУ) з позовом в якому просять суд:

визнати нечинною та скасувати постанову Кабінету Міністрів України №231 від 16.03.2017 Про затвердження переліку груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій .

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржена постанова №231 не відповідає актам законодавства, що мають вищу юридичну силу. Крім того, містить неоднозначні для тлумачення норми, оскільки відсутня деталізація на рівні кодів підсубпозицій товарних позицій, що наведений в переліку груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту або заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій. Незаконність прийняття постанови №231 обґрунтовується також тим, що оскаржена постанова прийнята з порушенням встановленого законодавством порядку прийняття регуляторних актів: проект постанови не був погоджений Державною регуляторною службою України, порушений строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб приймаються зауваження та пропозиції до проекту постанови.

Ухвалою суду від 11.05.2017 відкрито провадження в адміністративній справі, також залучено до участі у справі в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державну регуляторну службу України.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив залишити позов без задоволення. В спростування заявлених позовних вимог стверджував, що оскаржена постанова №231, якою затверджено перелік груп технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Перелік є логічно структурованим, чітко визначає товарні позиції та є однозначним для розуміння особами, які повинні впроваджувати або виконувати вимоги постанови №231. Крім того, на спростування доводів позивачів щодо не погодження проекту оскаржуваної постанови з Державною регуляторною службою України надав копію рішення №122 від 21.03.2017 згідно змісту якого остання погодила доопрацьований проект постанови.

Судом постановлена ухвала, яка занесена до протоколу судового засідання від 30.05.2018 року, про задоволення заяви Європейської Бізнес Асоціації щодо вступу у справу як третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Залучена третя особа європейська Бізнес Асоціація подала письмові пояснення в яких стверджує, що постанова №231 прийнята на підставі ч.5 ст. 6 Закону України Про захист право споживачів . Оскаржена постанова однаково тлумачиться всіма суб`єктами, які брали участь у її розробці та прийняті. У тексті оприлюдненої оскарженої постанови містяться лише редакційні правки, а також правки, що уточнюють назви товарів, тому ці правки жодним чином не розширюють перелік, що погоджений Державною регуляторною службою. Крім того, третя особа зазначає, що позивачі не подали жодних зауважень чи пропозицій протягом усього строку з 27.02.2017, коли проект оскарженої постанови був оприлюднений, по 07.05.2017, коли оскаржена постанова набрала чинності, а тому права позивачів відповідач не порушив.

У судовому засіданні 19.09.2018 суд ухвалив продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, зважаючи на таке.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 15.12.2017, що діяла станом на час подачі позову) правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

При цьому, суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині (ч. 8 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України).

Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб`єктів владних повноважень визначено статтею 264 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції з 15.12.2017 (станом на час прийняття рішення у справі).

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 № 2 Про практику застосування адміністративними судами окремих положень КАС України під час розгляду адміністративних справ підставами для визнання будь-якого акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. А право оскаржити нормативно - правовий акт мають особи, що до яких його застосовано, а також особи - суб`єкти правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Аналіз вказаного свідчить, що при оскаржені нормативно-правового акта позивач повинен довести факт застосування до нього оскаржуваного акта або те, що він є суб`єктом відповідних відносних, на які поширюється цей акт.

Суд звертає увагу, що позивачами не зазначено у позовній заяві та не надано доказів на підтвердження того, що позивачі є суб`єктами спірних правовідносин чи на них поширюється оскаржуваний акт.

Варто звернути увагу, що позивачами подано позов як від фізичних осіб, про що свідчить сума сплаченого судового збору (640,00 грн.*2), поміж того, для встановлення порушеного права позивачів, судом здійснено перевірку даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Так, відповідно до відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, судом встановлено, що позивачі: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані як фізичні особи - підприємці.

Відповідні витяги роздруковано та долучено до матеріалів справи.

Згідно Витягу з реєстру по ФОП ОСОБА_2 видами діяльності є: Код КВЕД 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; Код КВЕД 47.52 Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах; Код КВЕД 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування; Код КВЕД 72.20 Дослідження й експериментальні розробки у сфері суспільних і гуманітарних наук (основний);Код КВЕД 73.20 Дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки.

Згідно Витягу з реєстру ФОП ОСОБА_1 видами діяльності є: Код КВЕД 85.41 Професійно-технічна освіта на рівні вищого професійно-технічного навчального закладу; Код КВЕД 85.60 Допоміжна діяльність у сфері освіти; Код КВЕД 69.10 Діяльність у сфері права; Код КВЕД 69.20 Діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування; Код КВЕД 70.10 Діяльність головних управлінь (хед-офісів);Код КВЕД 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування (основний);Код КВЕД 71.20 Технічні випробування та дослідження; Код КВЕД 72.20 Дослідження й експериментальні розробки у сфері суспільних і гуманітарних наук.

Відтак, з переліку визначених в реєстрі КВЕД діяльності позивачів відсутні КВЕД які б давали право на здійснення позивачам діяльності щодо торгівлі чи здійснення ремонтного/гарантійного обслуговування техніко - складних побутових товарів, тобто давали б підстави вважати позивачів суб`єктами спірних правовідносин чи суб`єктами на які поширюється спірний акт.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачі не є належними суб`єктами оскарження Постанови Кабінету Міністрів України №231 від 16.03.2017, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Щодо оскаржуваного нормативно - правового акта по суті, суд зазначає таке.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

16 березня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №231, якою затверджено Перелік груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

За змістом ч. 5 ст. 6 Закону України Про захист прав споживачів перелік груп технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи вказане суд дійшов висновку про те, що оскаржена постанова № 231 прийнята відповідачем в межах його повноважень, що визначені Конституцією та законами України.

Суд відхиляє як необґрунтовані та безпідставні твердженням позивачів щодо того, що оскаржуваною Постановою не дотримано вимог Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності, зважаючи на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 вказаного закону проекти регуляторних актів, які розробляються центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади, територіальними органами центральних органів виконавчої влади, підлягають погодженню із уповноваженим органом

Згідно ст. 9 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань. Строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань приймаються зауваження та пропозиції, встановлюється розробником проекту регуляторного акта і не може бути меншим ніж один місяць та більшим ніж три місяці з дня оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу.

Згідно із ст. 5 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності забезпечення здійснення державної регуляторної політики включає недопущення прийняття регуляторних актів, які є непослідовними або не узгоджуються чи дублюють діючі регуляторні акти. Крім того, викладення положень регуляторного акта здійснюється у спосіб, який є доступним та однозначним для розуміння особами, які повинні впроваджувати або виконувати вимоги цього регуляторного акта.

Згідно матеріалів справи, суд встановив, що Рішенням № 122 від 21 березня 2017 року, Державною регуляторною службою України вирішено погодити доопрацьований проект постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Переліку груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій та внесення змін до Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни технічно складних побутових товарів .

Крім того, згідно наявної в матеріалах справи Довідки про погодження проекту оскарженої постанови відповідача, проект постанови також погоджено без зауважень Міністром фінансів України, Міністром аграрної політики та продовольства України, Головою Державної фіскальної служби України, Головою Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів. Відповідно до Висновку Міністерства юстиції України за результатами правової експертизи проект оскарженої постанови погоджено із зауваженнями.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що відповідачем дотримано вимог ч. 1 ст. 21 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності .

Судом встановлено, що згідно повідомлення про оприлюднення проекту постанови зауваження та пропозиції до зазначеного проекту приймаються протягом одного місяця з дати оприлюднення проекту. Водночас, проект постанови №231 оприлюднено розробником, тобто Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, 27 лютого 2017 року, а 16 березня 2017 року прийнятий на засіданні Кабінету Міністрів України. Отже, строк між оприлюдненням проекту та його прийняттям, як нормативно-правового акту становив менше місяця.

Однак суд вважає, що наявне порушення не є безумовною підставою, яка свідчить про незаконність постанови №231. Оскаржена постанова Уряду була оприлюднена 07.04.2017, а набрала чинності 07.05.2017 року. За вказаних обставин, усі заінтересовані суб`єкти мали змогу подати свої подати свої зауваження та пропозиції. Водночас, в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що будь-хто з позивачів мав намір висловити свої зауваження або пропозиції, однак не зміг цього зробити.

Стосовно доводів позивачів про те, що оскаржена постанова №231 містить неоднозначні для тлумачення норми, суд зазначає таке.

Матеріалами справи, зокрема коментарем Міністерства економічного розвитку і торгівлі України до постанови №231та роз`ясненнями Державної регуляторної служби України, спростовуються вказані висновки позивачів. Оскаржена постанова №231 однаково тлумачиться суб`єктами, які брали участь у її розробці та прийнятті, а також однозначними для розуміння особами, які повинні виконувати вимоги постанови.

Щодо доводів позивачів про відсутність в постанові №231 деталізації на рівні кодів підсубпозицій товарних позицій, то судом встановлено, що перелік груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій включає товарні групи та підгрупи для допомоги при визначені складних побутових товарів. При цьому групи та підгрупи включають як технічно складні побутові товари, так і інші товари. Товарні позиції, які мають 4-значний код (підгрупи), застосовуються лише в тому випадку, якщо вони не мають деталізації на рівні кодів підсубпозицій, тобто, 10-ти значних кодів згідно УКТ ЗЕД. В інших випадках застосовуються лише коди товарних підсубпозицій переліку визначені на рівні 10-х знаків.

Враховуючи вказане, суд відхиляє доводи позивачів про те, оскаржена постанова №231 прийнята в порушення вимог Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності .

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи, надані сторонами докази та пояснення, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наслідком здійснення системного аналізу норм законодавства виходячи з меж заявлених позовних вимог, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню повністю.

У зв`язку з відмовою позовних вимог розподіл судових витрат не здійснюється.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В :

У позові ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовити повністю.

ОСОБА_1 - АДРЕСА_2

ОСОБА_2 - АДРЕСА_3

Кабінет Міністрів України - 01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2.

Державна регуляторна служба України - 01011, м. Київ, вул. Арсенальна, 10/11, код ЄДРПОУ: 39582357

Європейська Бізнес Асоціація - 04070, м. Київ, вул.. Андріївський узвіз, 1-а, ідентифікаційний номер: 31811085

Рішення суду, відповідно до ч. 1статті 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15Розділу VII Перехідні положення КАС України в редакції Закону №2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Головуючий суддя Р.О. Арсірій

Судді В.А. Кузьменко

О.П. Огурцов