Рішення

від 27.07.2007 по справі 9/137-07-3617

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/137-07-3617

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" липня 2007 р.Справа  № 9/137-07-3617

За позовом:  Приватного підприємства „УПТК”

До відповідача: Закритого акціонерного товариства „Одеське виробничо-торгівельне суконне об'єднання „Лазур”

Про  визнання  угоди  дійсною

                                                                                                                      Суддя  Бакланова Н.В.

Представники:

Від позивача: Пак О.І. дов. №б/н від 01.09.2005р.

                    Охотська Л.В. дов. №б/н від 01.09.2005р.

Від відповідача:   Леснічевський Р.Г. дов. №б/н від 27.04.2007р.

СУТЬ СПОРУ:  Позивач – Приватне підприємство „УПТК” звернулось до відповідача Закритого акціонерного товариства „Одеське виробничо-торгівельне суконне об'єднання „Лазур” з позовом про визнання дійсними угод про зміну способу та порядку виконання рішень господарського суду Одеської області від 20.04.2004р. по справам №9/29-04-802, №9/30-04-803, №9/32-04-805 та визнання права власності..

          У ході розгляду справи позивач неодноразово уточнював  позовні вимоги, остаточно просить суд визнати дійсною угоду про зміну способу та порядку виконання рішення господарського суду Одеської області від 20.04.2004р. по справі №9/32-04-805.

Відповідач позов не визнає з підстав, викладених у відзиві.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

20.04.2004р. господарським судом Одеської області прийнято рішення за позовом ПП „УПТК” до ЗАТ „Одеське виробничо-торгівельне суконне об'єднання „Лазур”  про стягнення з останнього 182 277,13 грн.

Дане судове рішення набрало чинності.

07.06.2004р. наглядова рада ЗАТ „Лазур” прийняла рішення про погашення заборгованості перед ПП „УПТК” шляхом передачі нерухомого майна ЗАТ „Лазур”  в рахунок погашення боргу.

07.06.2004р. на виконання судового рішення та рішення наглядової ради, ЗАТ „Лазур”  та ПП „УПТК” уклали угоду про зміну способу та порядку виконання судового рішення та підписали Акт прийому-передачі нежилих приміщень.

Згідно п. 3 вказаної угоди ЗАТ „Лазур” в рахунок погашення боргу перед ПП „УПТК” в сумі 182277,13 грн. передало ПП „УПТК” у власність наступний об'єкт  нерухомого майна: нежиле приміщення, розташоване на другому поверсі виробничого корпусу прядильно-ткацького виробництва: приміщення №3, 3-6, 3-7-, 3-8, 3-9, 3-10, 3-11, 3-14, загальною площею 1159,6 кв.м, загальною вартістю 182 277,13 грн., за адресою: м. Одеса вул. Червонослобідська, 1/12.

02.07.2004р. згідно Акту прийому-передачі нежилих приміщень від 02.07.2004р. ЗАТ „Лазур” передало, а ПП „УПТК” прийняло у власність вищевказані нежилі   приміщення.

На підставі вищевикладеного, ПП „УПТК” набуло права власності на вищевказаний об'єкт нерухомості.

Як зазначає позивач, передача нерухомого майна у власність ПП „УПТК” за актом прийому-передачі від 02.07.2004р., була здійснена ЗАТ „Лазур” та ПП „УПТК” у відповідності з вимогами Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, так як було проведено після звільнення активів ЗАТ „Лазур” з податкової застави та виключення з Державного реєстру записів про податкову заставу, яке сталося 01.07.2004р., згідно Витягу про зняття реєстрації у Державному реєстрі застав рухомого майна від 01.07.2004р. №1406632 в зв'язку повним погашенням ЗАТ „Лазур” свого податкового боргу.

Однак, в зв'язку з тим, що ЗАТ „Лазур” оспорює всі угоди по відчуженню свого нерухомого майна у власність ПП „УПТК”, укладені ЗАТ „Лазур”, шляхом подання позовів про визнання угод недійсними, зокрема й угоди, що є предметом спору по цій справі,  позивач був змушений звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів шляхом визнання угоди дійсною.   

Як стверджує позивач, у ЗАТ „Лазур” виникло зобов'язання перед ПП „УПТК” по сплаті 182 277,13 грн. та дане зобов'язання ЗАТ „Лазур” є цивільно-правовим зобов'язанням, так як воно виникло на підставі договору уступки вимоги №06.05.03/ОТС/Лазур (борг –180459,13 грн.), що підтверджується рішенням господарського суду Одеської області від 20.04.2004р. по справі №9/32-04-805 та на підставі даного судового рішення підлягає обов'язковому виконанню боржником.

Угода про заміну одного зобов'язанні іншим зобов'язання, підписана ПП „УПТК” та ЗАТ „Лазур” 07.06.2004р., була укладена у відповідності з вимогами ст. 604 ЦК України.

Вказаною статтею передбачено, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація). Новація не допускається щодо зобов'язань про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, про сплату аліментів та в інших випадках, встановлених законом.

Таким чином, після укладення даної угоди, цивільно-правове зобов'язання ЗАТ „Лазур” по сплаті ПП „УПТК” 182 277,13 грн –припинилось за згодою сторін, в зв'язку з його заміною на нове цивільно-правове зобов'язання знову таки за згодою сторін –передати у власність  ПП „УПТК” чітко визначене нерухоме майно ЗАТ „Лазур”, яке було обрано, визначено та оцінено сторонами за взаємною згодою.

Відповідач позовні вимоги не визнає виходячи з наступного.

Відповідно до умов п. 3 угоди від 07.06.2004р. сторони фактично досягли згоди про заміну грошового зобов'язання, пов'язаного з виконанням рішення господарського суду Одеської області від 20.04.2004р., новим зобов'язанням про передачу ПП «УПТК»належного ЗАТ "Лазур" на праві власності майна.

Відповідач звертає увагу позивача на те, що єдиною об'єктивною правовою підставою переходу права власності від ЗАТ "Лазур" до ПП "УПТК" на вищезазначене нерухоме майно є положення ст. 150 Конституції України, ст.ст. 115, 121 ГПК України щодо обов'язковості виконання судових рішень, а не цивільно-правові угоди від 07.06.2004р. про заміну одного зобов'язання іншим.

Інакше кажучи, при підписанні угоди від 07.06.2004р. про зміну способу та порядку виконання рішення господарського суду Одеської області від 20.04.2004р. у справі № 9/32-04-805, яка незалежно від  абревіатури за своєю юридичною природою (зміст прав та обов'язків сторін) є правочином про заміну одного зобов'язання іншим (новація), сторонами всупереч  вимогам закону обов'язок виконання судових рішень був неправомірно підмінений нібито виникненням нового цивільно-правового зобов'язання.

Виходячи із змісту прав та обов'язків сторін за угодою від 07.06.2004р. про зміну способу та порядку виконання рішення господарського суду Одеської області від 20.04.2004р., а також приймаючи до уваги фактичні обставини, що потягли за собою перехід права власності від ЗАТ "Лазур" до ПП "УПТК" на вищезазначене нерухоме майно (обов'язковість виконання судових рішень у господарських справах), правомірним вбачається висновок про те, що підписання між сторонами по справі угоди від 07.06.2004р. не передбачало собою та не могло бути підставою виникнення або видозміни певних регулятивних цивільних правовідносин.

Як наслідок, з урахуванням змісту положень ч. 1 ст. 202 ЦК України, факт підписання між сторонами по справі угоди від 07.06.2004р. про зміну способу та порядку виконання рішення господарського суду Одеської області від 20.04.2004р. ніяким чином не можна ототожнювати з вчиненням між ЗАТ "Лазур" та ПП "УПТК" цивільного правочину за відсутністю в зазначених діях сторін таких характерних ознак правочину, як: спрямованість на досягнення певного правового результату; правомірність; взаємозв'язок (опосередкованість) з цивільним обігом, який позивачем плутається з обов'язковістю виконання судових рішень.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України). При цьому, згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

На думку відповідача, в контексті положень ст.ст. 203, 215, 604 ЦК України, ст. 150 Конституції України, ст.ст. 115, 121 ГПК України, обумовлюють нікчемність вищезазначеної угоди та відсутність, як наслідок, необхідності визнання її недійсною у судовому порядку.

Суд вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин повноту їх з'ясування і доведеність, дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

У 2003р. у ЗАТ „Лазур” була заборгованість перед КП „Одеські теплові мережі” в сумі 647 438,13 грн.

06.05.2003р. між КП „Одеські теплові мережі” та ПП „УПТК”, за участю ЗАТ „Лазур” було укладено договір уступки вимоги №06.05.03/ОТС/Лазур, згідно якого першочерговий кредитор КП „Одеські теплові мережі” уступило новому кредитору ПП „УПТК” право вимоги з боржника ЗАТ „Лазур” боргу в сумі 647438,13 грн.

Даний договір уступки вимоги укладено в порядку ст.ст.197-199, 202 Цивільного кодексу України (від 18.06.1963р.).

Так, відповідно до ст. 197 Цивільного кодексу України уступка вимоги кредитором іншій особі допускається, якщо вона не суперечить закону чи договору або коли вимога не пов'язана з особою кредитора. Не допускається уступка вимог про відшкодування майнової шкоди, викликаної ушкодженням здоров'я або заподіянням смерті.

Згідно ст. 202 ЦК України уступка вимоги і перевід боргу, основані на угоді,  укладеній у письмовій формі, повинні бути вчинені в простій письмовій формі.

Таким чином, договір уступки вимоги №06.05.03/ОТС/Лазур відповідає вимогам Цивільного кодексу України, який діяв на той час, і відповідно до ст. 4 Цивільного кодексу України виникають відповідні цивільні права та обов'язки.

Рішенням від 20.04.2004р. по справі № 9 / 32 - 04 - 805 господарським судом Одеської області були задоволені позовні вимоги ПП "УПТК" до ЗАТ "Лазур" про стягнення з відповідача 180.459,13 грн. залишку заборгованості по договору №06.05.03/ОТС/Лазур від 06.05.2003р., а також 1.818 грн. судових витрат по даній справі (всього 182.277,13 грн.).

В подальшому на стадії виконання рішення господарського суду Одеської області від 20.04.2004р. по справі № 9 / 32 - 04 - 805 сторони 15.06.2004р. в порядку, передбаченому ст. 121 ГПК України, звернулись до господарського суду Одеської області із спільною заявою по зміну способу та порядку виконання рішення суду по даній справі.

Ухвалою від 25.06.2004р. господарським судом вищезазначену заяву ПП "УПТК" та ЗАТ "Лазур" було задоволено, у зв'язку з чим змінено спосіб та порядок виконання рішення суду від 20.04.2004р. по справі № 9 / 32 - 04 - 805 шляхом звернення стягнення на нерухоме майно відповідача: нежилі приміщення другого поверху виробничого корпусу прядильно-ткацького виробництва загальною площею 1.159,60 кв.м., зазначені у технічному паспорті під №№ 3; 3-6, 3-7, 3-8, 3-9, 3-10 3-11, 3-14.

02.07.2004р. відбулось добровільне виконання ЗАТ "Лазур" ухвали господарського суду Одеської області від 25.06.2004р. по справі № 9 / 32 - 04 - 805 шляхом передачі ПП "УПТК" вищепереліченого нерухомого майна про що сторонами по справі було складено відповідний акт приймання-передачі нежилих приміщень загальною вартістю 182.277,13 грн.

Ст. 509 Цивільного кодексу України (від 16.01.2003р.) встановлено визначення поняття зобов'язання та підстави виникнення зобов'язання.

Так, зобов'язанням є  правовідношення,  в  якому  одна  сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки  виникають  із  дій  осіб,  що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що  не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.  Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків /ст.  202 ЦК України/.

Ст. 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника право чину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним/ ст.204 ЦК України/.

Угода, яка є предметом розгляду в даній справі, є дійсною, так як відповідає вимогам ст.ст. 202, 203 Цивільного кодексу України, а саме, угода є вольовим актом, що містить волевиявлення сторін; угода є дією юридичних осіб ЗАТ “Лазур” та ПП “УПТК”, яка направлена на досягнення визначеного результату (погашення боргу шляхом передачі чітко визначеного нерухомого майна в рахунок погашення боргу); дані дії та воля сторін направлені на зміну цивільних правовідносин: припинення первісного зобов'язання ЗАТ “Лазур” перед ПП “УПТК”  в зв'язку з його заміною на нове майнове зобов'язання; зміст угоди не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам   цивільного законодавства, а також моральним принципам суспільства; сторони мають необхідний об'єм цивільної дієздатності; волевиявлення сторін є вільним та відповідає внутрішній волі; угоду направлено на реальне настання правових наслідків, обумовлених нею.  

Дана угода за своєю природою є угодою про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація) (ст. 604 ЦК України).

Ст.604 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про  заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Новація –це угода сторін про те, що первісне зобов'язання припиняється, а між його учасниками виникає нове зобов'язальне  правовідношення. Для того, щоб новація відбулася, сторони повинні обумовити в своїй угоді припинення зобов'язання, що раніше діяло і заміну його новим зобов'язанням. Неодмінна вимога до новації –збереження суб'єктного складу зобов'язання (у первісному і знову виниклому зобов'язанні виступають той же кредитор і той же боржник).  

Ст. 209 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин,  який  вчинений  у  письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або  домовленістю  сторін.

Таким чином, так як законом не встановлена нотаріальна форма угоди про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація), то дана угода, укладена в простій письмовій формі відповідає вимогам діючого законодавства України та є дійсною.

Таким чином, суд доходить до висновку, що позовні вимоги, обґрунтовані, підтверджені наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.  

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок відповідача,

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:          

1.          Позов  задовольнити.

2.          Визнати дійсною  угоду про зміну способу та порядку виконання рішення господарського суду Одеської області від 20.04.2004р. по справі №9/32-04-805.

3.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Одеське виробничо-торгівельне суконне об'єднання „Лазур”  (65006  м. Одеса вул. Червонослобідська, 1, код 00307000, р/р 26001301510521 в ОГРУ „Промінвестбанк” відділення №67 м. Одеси) на користь Приватного підприємства „УПТК” (65003 м. Одеса вул. Червонослобідська, 1/12, код 21016100) витрати по сплаті державного мита в сумі 85 /вісімдесят п'ять/ грн. 00 коп., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 118 /сто вісімнадцять/ грн. 00 коп.

Рішення суду набирає чинності згідно ст.85 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя