Постанова

від 04.02.2020 по справі 140/1845/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2020 рокуЛьвівСправа № 140/1845/19 пров. № 857/12145/19

Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Запотічного І.І., Шавеля Р.М.

при секретарі судового засідання: Мельничук Б.Б.

за участі представника відповідача: Федорчук І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Технологія базальту на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26.09.2019 року (рішення ухвалене о 17:07 хв. у м. Луцьку судом у складі головуючого судді Ксензюка А.Я., повне судове рішення складено 07.10.2019р.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Технологія базальту до Головного управління ДФС у Волинській області (Головного управління ДПС у Волинській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2019 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20 травня 2019 року №0005451401, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 1 729 498 грн 75 коп., в тому числі за податковими зобов`язаннями в розмірі 1 383 599 грн 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 345 899 грн 75 коп.; №0005461401, яким встановлено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 165 750 грн 00 коп., №0005471401, яким застосовано штрафну санкцію в розмірі 82 875 грн 00 коп., за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних.

Позивач позовні вимоги мотивував тим, що відповідач виніс оскаржувані податкові повідомлення-рішення на підставі акту від 10 квітня 2019 року №7947/14-01/39973685 Про результати документальної планової виїзної перевірки ТзОВ Технологія базальту (код ЄДРПОУ 39973685) податкового законодавства за період з 01 липня 2017 року по 30 вересня 2018 року, валютного - за період з 01 липня 2017 року по 30 вересня 2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01 липня 2017 року по 30 вересня 2018 року . Вважає, що висновки акту та оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства України, оскільки акт перевірки не містить жодного доказу встановлення порушення позивачем вимог чинного законодавства при здійсненні та документальному оформленні відповідних господарських операцій, а усі висновки відповідача є лише припущеннями та висновками, що винесені внаслідок помилкового трактування обставин, перекручування фактів. Вказує, що основні засоби (автонавантажувач V-25 ВН№0775 (1986 Німеччина) Т01130 АС; автонавантажувач V-35 ВН№0774 (1986 Німеччина) Т01131 АС; електронавантажувач LINDE E30Z ВН1531 (1992 Німеччина) Т01133 АС; навантажувач HANOMAQ ВН 0666 (1976) Т001134; електронавантажувач LINDE H16D-03 АС000709 (2005 Великобританія) Т01132АС) балансовою вартістю в сумі 142 567,62 грн. були надані засновником ТзОВ Технологія базальту ОСОБА_1 згідно акту прийому-передачі та грошової оцінки майна від 01 вересня 2015 року, як майновий внесок до статутного капіталу підприємства, згідно протоколу загальних зборів учасників товариства №2 від 01 вересня 2015 року, яким було прийнято рішення про збільшення розміру статутного капіталу, шляхом внесення майнових внесків. Крім того, працівникам ГУ ДФС у Волинській області було пояснено, що згідно акту прийому-передачі та грошової оцінки майна від 01 вересня 2015 року товариству, разом з навантажувачами передавалась розукомплектована виробнича лінія, тому, помилково, навантажувачі були віднесені до виробничої лінії та введені в експлуатацію як частина виробничої лінії. Пізніше, коли навантажувачі були зареєстровані, вказана помилка була виявлена та усунута позивачем і вони були введені в експлуатацію окремо, як основні засоби. Отже, внесок учасника не може бути доходом товариства. Зазначає, що господарські відносини позивача з ТзОВ Технобуд-Поліс оформлені належними первинними документами, роботи фактично були виконані. Просив позов задоволити.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 26.09.2019 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції оскаржило Товариство з обмеженою відповідальністю Технологія базальту . Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задоволити.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 20 лютого 2019 року по 27 березня 2018 року на підставі наказів про проведення документальної планової виїзної перевірки №452 від 06 лютого 2019 року, №1054 від 21 березня 2019 року посадовими особами ГУ ДФС у Волинській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТзОВ Технологія базальту податкового законодавства за період з 01 липня 2017 року по 30 вересня 2018 року, валютного - за період з 01 липня 2017 року по 30 вересня 2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01 липня 2017 року по 30 вересня 2018 року, про що складено акт перевірки від 10 квітня 2019 року №7941/14-01/39973685.

Зазначеною перевіркою було встановлено наступне порушення, а саме: статті 1, пункту 2 статті 3, пунктів 1, 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996 (зі змінами та доповненнями); ппідпунктів 1.1, 1.2 пункту 1, пункту 2.16 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Мінфіну України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованим у Мін`юсті України 05 червня 1995 року за № 168/704; пунктів 5, 7 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку №15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України №290 від 29 листопада 1999 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року за ТМ 860/4153; підпункту 14.1.138 пункут 14.1 статті 14, 22, статті 23, п.підпункту 134.1.1. пункту 134.1 статті 134, пункут 135.1 статті 135, пункту 138.3 статті 138 ПК України (із змінами та доповненнями); наказу ДПА України від 10 січня 2011 року № 969 Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення , в результаті чого ТзОВ Технологія базальту занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 1 383 599 грн., в тому числі за ІІІ кв. 2017 року в сумі 600 540 грн., за IV кв. 2017 року 117 989 гри:, за І кв.2018 року - 406 360 грн., за ІІ кв.2018 року - 20 282 грн. та за ІІІ кв.2018 року в сумі 238 428 грн., підпунктів 14.1.179, 14.1.36, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, статті 185, пункут 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.5 статті 198, пунктів 201.1, п.201.2, п.201.10 статті 201 ПК України, в результаті чого ТзОВ Технологія Базальту завищено суми у рядку 21 Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) на загальну суму 165 750 грн., в тому числі за січень 2018 року в сумі 16 135 грн., за лютий 2018 року в сумі 16 135 грн., за березень 2018 року в сумі 16 135 грн., за квітень 2018 року в сумі 16 135 грн., за травень 2018 року в сумі 16 135 грн., за червень 2018 року в сумі 23 382 грн., за липень 2018 року в сумі 18 094 грн., за серпень 2018 року в сумі 20996 грн., за вересень 2018 року в сумі 22603 грн., пункту 198.5 статті 198, пунктів 201.1, 201.2, 201.10 статті 201 ПК України; Наказу ДПА України від 10 січня 2011 року № 969 Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення, внаслідок чого ТзОВ Технологія Базальту не нараховано умовний продаж по наданню в оренду офісного приміщення та списання ПММ та не складено податкову накладну та не зареєстровано її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Не погодившись з висновками перевірки, позивач подав до ГУ ДФС у Волинській області заперечення на акт перевірки.

Листом від 15 травня 2019 року за вих. № 15606/10/03-20-14-01 ГУ ДФС у Волинській області повідомило, що висновок перевірки відповідає вимогам чинного законодавства та підстав для задоволення вимог викладених в запереченні немає.

За наслідками перевірки ГУ ДФС у Волинській області прийняті податкові повідомлення-рішення: від 20 травня 2019 року №0005451401, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 1 729 498 грн 75 коп., в тому числі за податковими зобов`язаннями в розмірі 1 383 599 грн 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 345 899 грн 75 коп.; від 20 травня 2019 року №0005461401, яким встановлено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 165 750 грн 00 коп., від 20 травня 2019 року №0005471401, яким застосовано штрафну санкцію в розмірі 82 875 грн 00 коп., за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних.

Абзацом 2 пункту 50.1 ПК України передбачено, що платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені. Таким чином, вказані витрати були виявлені Позивачем самостійно та включені у наступному періоді, після виявлення, що зазначені акти виконаних робіт не було відображено по обліку у грудні 2016 року.

Крім того, податкове законодавство надає право надати уточнюючу звітність за період три роки, тобто до 9 лютого 2020 року, Позивач має право уточнити період грудень 2016 року (з корегуванням наступних періодів з приводу доходів та витрат).

Як вбачається з оскаржуваного рішення Проведеним аналізом, зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних, по підприємству ТОВ Технобуд - Поліс за період із 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, перевіркою не встановлено придбання ТМЦ (вищезазначених), які були використані в ході проведення будівельних робіт (надання послуг), також відсутня інформація щодо залучення сторонніх організацій (лабораторій) для проведення контролю якості матеріалі, конструкцій та виробів які використовувались для виконання робіт (що передбачено умовами вищезазначеного договору).... .

Проте, апеляційний суд звертає увагу, що документальна перевірка контрагента не проводилась, а висновки зроблено на підставі наявної узагальненої податкової інформації.

Відтак висновки, зроблені про порушення податкового законодавства платниками податків без проведення перевірки в установленому законом порядку їх господарської діяльності, - не відповідають вимогам ПКУ та Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Мінфіну від 20.08.2015 року №727 (далі - Порядок №727).

Висновок, що відсутність звітів форми 1-ДФ дорівнює відсутності у підприємств трудових ресурсів є хибним, оскільки, наведене свідчить тільки про порушення контрагентами Позивача норм Податкового кодексу України, який встановлює строки та порядок надання звітності платниками податків.

Відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). (Постанова ВС від 08.05.2018 справа № 814/937/15).

Порушення виконавцем робіт вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення замовником даних робіт вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів, оскільки в Україні діє індивідуальна юридична відповідальність.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції вважає, що на виконання робіт підвищеної небезпеки або експлуатацію об`єктів, машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки мають бути отримані відповідні дозволи Держнаглядохоронпраці або його територіального органу.

Разом з тим, на підприємстві ТОВ Технологія Базальту діє контрольно-пропускна система. Прохід на територію здійснюється через пост охорони. У відповідному журналі співробітник служби охорони робить відповідний запис про відвідувача. Однак, до перевірки не надано журналу відвідувань за період, який підлягав перевірці, що ставить під сумнів присутність уповноважених працівників контрагента у період виконання робіт.

Таким чином, встановлені обставини в сукупності свідчать про наявність у первинних документах недостовірних відомостей про фінансово-господарські взаємовідносини з контрагентом- постачальником ТОВ Технобуд-Поліс , неможливість виконання операцій, спрямованості дій платника на отримання необгрунтованої податкової вигоди у вигляді зменшення бази оподаткування та, як результат, зменшення суми податків, що належать сплаті.

Однак, судом першої інстанції не досліджено, що у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб серед видів діяльності ТОВ Технобуд-Поліс значаться наступні: Код КВЕД 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель: Код КВЕД 42.22 Будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій; Код КВЕД 42.11 Будівництво доріг і автострад: Код КВЕД 42.21 Будівництво трубопроводів. Розмір статутного капіталу ТОВ Технобуд-Поліс згідно даних реєстру становить 320 000,00 грн., формування якого закінчено 16.12.2014 року.

Також, на момент укладення договору та виконання робіт у ТОВ Технобуд-Поліс була ліцензія на здійснення будівельних робіт видана в електронній формі 13.07.2016 року з терміном дп до 13.07.2019 року, як вбачається із сайту Державної архітектурно-будівельної інспекції України, про це Позивачем було надано докази.

Апеляційний суд звертає увагу, що підставою видачі ліцензій є відповідність здобувача відповідної ліцензії конкретним ліцензійним умовам щодо матеріально-технічної бази, кваліфікаційного рівня персоналу, наявності досвіду у здійсненні відповідного виду господарської діяльності.

Відтак, наявність діючої ліцензії у ТОВ Технобуд-Поліс , підтверджує виконання ним відповідних ліцензійних вимог, а отже і наявність необхідного кваліфікованого персоналу, техніки (власної чи залученої), досвіду здійснення відповідних робіт (надання послуг).

Наявність ліцензії у ТОВ Технобуд-Поліс доводить, що висновки, щодо нереальності здійснення відповідних господарських операцій з причини відсутності у контрагента, необхідного трудового персоналу та виробничих потужностей є абсолютно помилковими та хибними.

Як свідчить роздруківка з офіційного сайту центрального органу фіскальної служби станом на 01.05.2015 року у ТОВ Технобуд-Поліс податкового боргу не було, з чого можна зробити висновок, що на час укладення договору підряду - податкового боргу теж не було.

Крім того, як вже зазначалось, ТОВ Технобуд-Поліс у період укладення договору та виконання робіт, а саме з 01.11.2015 року по 23.03.2018 року, було зареєстровано платником ПДВ.

На час укладення та виконання договору, кримінальних проваджень, щодо посадових осіб ТОВ Технобуд-Поліс відкрито не було. Відповідно, при укладенні договору жодних підстав сумніватись в добросовісності контрагента у Позивача не було та не могло бути.

Господарські відносини Позивача з ТОВ Технобуд-Поліс оформлені належними первинними документами, роботи фактично були виконані, а розрахунки проведені, відповідно господарська операція була реальною та такою, що відповідає вимога чинного законодавства. Результати робіт (зокрема, система подачі кисню), в подальшому використовувались Позивачем у власній господарській діяльності, про що, до матеріалів справи Позивачем були долучені відповідні документи.

Стосовно пропускної системи, що ведеться Позивачем суд посилається що у 2019 році перевіряючим не було надано журнал за 2016 рік. Однак, по-перше, журнали не зберігаються більше 1 року, по-друге, перепустки не виписуються, а в журнал заносяться дата та час прибуття відвідувача, прізвище та ініціали, до кого з працівників прийшов та коли вийшов з території заводу. Навіть якби вказаний журнал зберігся, та ми б надали його перевіряючим вони все одно б посилались на те, що неможливо встановити місце роботи відвідувачів, оскільки така інформація до журналу не заноситься.

Як зазначено судом першої інстанції, що останній не погоджується з позицією позивача, що реальність господарських операцій з контрагентом ТОВ Технобуд-Поліс встановлена судом в рішенні Волинського окружного адміністративного суду від 03 травня 2018 року № 803/414/18, оскільки предметом розгляду справи №803/414/18 є дотримання вимог податкового законодавства за період з 28 травня 2015 року по 30 червня 2017 року по господарських взаємовідносинах з ТОВ Технобуд-Поліс за договором підряду від 01 серпня 2016 року №1708.

Відповідно до висновків акту перевірки встановлені порушення в т.ч. пунктів 198.2, 198.5 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 998 484 грн., у тому числі за грудень 2016, січень 2017 та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на загальну суму 151 221 грн., в тому числі за червень 2017 року. В свою чергу предметом розгляду даної справи є дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2017 року по 30 вересня 2018 року, в тому числі по господарських взаємовідносинах з ТОВ Технобуд-Поліс за договором підряду від 01 серпня 2016 року №1708. Відповідно до висновків акту перевірки встановлені порушення в т.ч. пункту 134.1 статті 134,статтей 135, 138, 187, пункту 198.5 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 383 599 грн., у тому числі за 4 квартал 2017, за 1 квартал 2018 року, 2 квартал 2018 року та 3 квартал 2018 року та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на загальну суму 165 750 грн., в тому числі за січень 2018 по вересень 2018 року. Таким чином, посилання позивача на рішення у справі №803/414/18 є безпідставним, оскільки дослідженню господарських взаємовідносин, підлягав інший період, аніж період, зазначений у акті перевірки від 10 квітня 2019 року №7947/14-01/39973685, який є предметом розгляду у даній справі.

Проте, судова колегія апеляційного суду не погоджується з даним висновком з огляду на таке.

03 липня 2019 року у Восьмому апеляційному адміністративному суді відбувся розгляд апеляційної скарги ГУ ДФС у м. Києві на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 травня 2018 року у справі №803/414/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технологія Базальту" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. За результатом розгляду апеляційну скаргу ГУ ДФС у м. Києві було залишено без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 травня 2018 року у справі №803/414/18 - без змін, копія зазначеного рішення була долучена до матеріалів справи.

Предметом оскарження в зазначеній справі були податкові повідомлення-рішення від 26.01.2018 року №0502615147, №0512615147 прийняті Головним управлінням ДФС у м. Києві за результатами документальної планової виїзної перевірки Позивача за період з 28.08.2015 р. по 30.06.2017р (Акт №155/26-15-14-07-01/39973685 від 13.10.2017 р.).

Наведені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі висновку контролюючого органу про те, що ТОВ Технологія базальту включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по операціям з придбання в ТОВ Технобуд-Поліс послуг, які не були оплачені та не були отримані, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 28.08.2015 року по 30.06.2017 року на загальну суму 1083333 гри., в тому числі за грудень 2016 року в сумі 1083333 грн. Відтак, контролюючий орган зробив висновок про нереальність здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ Технобуд-Поліс . А предметом даної справи, стало не підтвердження витрат Позивача щодо виконання робіт ТОВ Технобуд-Поліс згідно договору підряду від 01 серпня 2016 року №1708, завершених у грудні 2016 року, через нереальність господарської операції.

Відтак, судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2019 року у справі №803/414/18.

Вважаємо, що наявність порушень податкового законодавства зі сторони контрагентів (несплата податків, притягнення до відповідальності) не може бути безумовною підставою для визначення податкових зобов`язань Позивачу, оскільки позивач не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства своїми контрагентами. Жодна норма законодавства не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

Верховним Судом в постанові від 19.06.2018 року по справі №806/4988/13-а викладений висновок, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Формування витрат платника та податкового кредиту в залежності від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, суперечить нормам Конституції України, а саме ч. 2 ст.61, яка вказує, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Це підтверджується і практикою Європейського суду з прав людини. Зокрема, у пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" ЄСПЛ зазначив, що "компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків". Отже, в разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Разом з тим, посилання на порушення кримінального провадження відносно контрагента за ч. 2 ст. 205 КК України, не повинні були прийматися судом до уваги, оскільки Законом України Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінально-процесуального кодексу України щодо зменшення тиску на бізнес № 101 від 18.09.2019, який набрав чинності 25.09.2019 ст.205 КК України виключено. Станом на день прийняття рішення у справі кримінальне правопорушення, на яке посилався Відповідач- декриміналізовано. Однак, цьому факту судом не було надано належної правової оцінки.

Апеляційним судом також встановлено, що ТОВ КУА Антара згідно договору оренди №01/01-ОЛ від 01.01.2018 року надає в оренду ТОВ Технологія базальту частину нежитлового приміщення загальною площею 301,3 кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Липська, 10 на 6-му поверсі.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, суд першої інстанції погоджується з позицією відповідача, що оскільки ТОВ Технологія Базальту передає орендоване приміщення у суборенду невстановленим особам всупереч договору №01/01-ОЛ від 01 січня 2018 року, тому така операція повинна бути відображена у складі доходів.

Суд першої інстанції також зазначає, що завод по виготовленню утеплюючих матеріалів знаходиться за адресою с.Струмівка, вул. Липинського, буд. 7. Крім того, за даною адресою також знаходиться і адміністративне приміщення підприємства, тобто весь виробничий та адміністративний персонал знаходиться в с.Струмівка, вул. Липинського, 7. Як вказано в акті перевірки, згідно усних пояснень посадових осіб ТОВ Технологія Базальту , дане приміщення орендується для керівника, менеджера та заступника директора з юридичних питань підприємства ТОВ Технологія Базальту , які проживають у м. Києві та здійснюють там фінансово- господарську діяльність. Але під час проведення перевірки встановлено, що вищезазначені посади знаходяться на робочому місці за адресою с.Струмівка, вул. Липинського, буд. 7, що підтверджено табелями обліку використання робочого часу на підприємстві ТОВ Технологія Базальту . Суд першої інстанції також, враховує, що оперативним управління ГУ ДФС у Волинській області здійснено виїзд за адресою місцезнаходження офісних приміщень ТОВ Технологія Базальту та ТОВ КУА Антара , а саме: м.Київ, вул. Липська, 10, що підтверджується службовою запискою від 11 квітня 2019 року №682/03-20-21-02-03. За результатами виїзду отримано письмове пояснення генерального директора ТОВ КУА Антара , який підтвердив наявність договору оренди нежитлового приміщення, укладеного між ТОВ КУА Антара та ТОВ Технологія Базальту , однак не зміг підтвердити фактичне перебування посадових осіб ТОВ Технологія Базальту за вказаною адресою.

Проте, апеляційний суд не погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне, а саме.

В підписаних керівником ТОВ КУА Антара поясненнях немає жодного слова проте, що він не може підтвердити Фактичне перебування посадових осіб за наявною адресою. Також, з незрозумілих причин не взято судом до уваги і лист, наданий ТОВ КУА, Антара , в якому орендодавець зазначає, що до нього не звертались з приводу суборенди приміщення що орендує позивач, та приміщення використовується виключно Позивачем.

Відповідно жодних підтверджень, що Позивач здає у суборенду приміщення та при цьому отримує дохід, від кого та в якій сумі - Відповідачем надано не було.

Разом з тим, законодавством не заборонено, суб`єкту господарської діяльності мати кілька офісів, незалежно від місця їх розташування та незалежно від того які працівники мають робоче місце у іншому офісі (відокремлений підрозділ чи окремі працівники).

Також, по зазначеній господарській операції суд безпідставно підтвердив висновок Відповідача, що Позивачем суми податку на додану вартість з реалізації послуг по оренді нежитлового приміщення, за адресою м. Київ, вул. Липського, 10, повинні бути враховані до податкових зобов`язань. Дане порушення призвело до заниження задекларованих показників в рядку декларації 9 Усього податкових зобов`язань на загальну суму 145 217 грн 00 коп.

При цьому судом не враховано, що приміщення в суборенду Позивачем не надавалось, відповідно, питання: які можуть бути зобов`язання з ПДВ, якщо Позивачем послуги суборенди не реалізовувались - судом не досліджено.

Також, суд першої інстанції помилково зазначив що в ході перевірки не підтверджено витрати по використанню (списанню) палива, а саме до перевірки не надано документів, які підтверджували б використання особами, які здійснювали експлуатацію автомобілів ПММ, акти на внутрішнє переміщення пального, інших складських документів, які підтверджують передачу ПММ з складу водіям та не надано наказ про порядок обліку та списання ПММ на підприємстві, з огляду на наступне.

Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції не взято до уваги, що списання паливно-мастильних матеріалів поводилося згідно з норм встановлених Наказом №43 від 10.02.1998 р. Міністерства транспорту України Про затвердження Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті зі змінами і доповненням, в зв`язку з цим, по підприємству наказу не видавалось. Згідно даного наказу при списанні використовувалася базова лінійна норма, норми витрат на 1т. спорядженої маси напівпричепа, норми на транспортну роботу. Показники фіксувалися водіями у подорожніх листах, після чого проводився розрахунок результатів роботи автомобіля згідно наданого шляхового листа.

Також, судом першої інстанції залишено поза увагою той факт, що надані Позивачем документи на підтвердження правомірності списання пального, в тому числі накази про відрядження: № 04/26/0718 від 26.07.2018р., № 06/02/08/18 від 02.08.2018 р., № 07/14/08/18 від 14.08.2018 р., № 08/20/08/18 від 20.08.2018 р., № 10/27/08/18 від 27.08.2018 р„ № 11/04/09/18 від 04.09.2018 р., № 12/07/09/18 від 07.09.2018 р., № 14/18/09/18 від 18.09.2018 р.. додаткові пояснення №115 від 31.07.2019 року та товаро-транспортні накладні.

Натомість в рішенні значиться: Крім того, внаслідок не підтвердження факту списання ПММ по вантажному автомобілю позивачем занижено задекларовані показники в рядку декларації 9 Усього податкових зобов`язань на загальну суму 20535 грн., в тому числі: за червень 2018 року на суму 7247 грн 00 коп., за липень 2018 року на суму 1959 грн 00 коп., за серпень 2018 року на суму 4861 грн 00 коп., та за вересень 2018 року на суму 6468 грн 00 коп...

Дане твердження суду першої інстанції на думку апеляційного суду є передчасним та необґрунтованим.

Судовою колегією апеляційного суду встановлено, що модернізація та ремонт Комплексу виробничої лінії по випуску продукції №1 здійснювалася господарським методом. Дана форма організації робіт полягає у здійсненні монтажу і ремонту власними силами підприємства без залучення підрядних організацій.

Згідно п.14 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 Основні засоби первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов`язаних з поліпшенням об`єкта (модернізація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об`єкта.

Відтак, витрати в сумі 848 213,50 грн. це списані матеріали, запасні частини на поліпшення основного засобу, а витрати на оплату праці загальновиробничого персоналу в сумі 136495,07 грн. це витрати оплати праці працівників задіяних у здійсненні модернізації та ремонту даного основного засобу.

При ремонті власними силами підприємства, матеріали використані при ремонті списуються на підставі типової форми №М-11 Накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, лімітно-забірними картками або актами про списання матеріалів. Деталізація витрат, які понесені на поліпшення відображені у наступних документах, а саме: акт про списання товарів №33 від 30.07.2016 р. - 19760,53 грн., акт про списання товарів №59 від 11.10.2016 р. - 995,00 грн., акт про списання товарів №57 від 12.10.2016 р. - 3378,50 грн., накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів від 31.10.2016 р. - 12840,00, акт про списання товарів № 36 від 12.08.2016 р. - 7351,00 грн., накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів від 31.03.2017 р. - 344298,43, акт про списання товарів № 22 від 29.03.2017 р. - 297729,50 грн., акт про списання товарів № 9 від 30.05.2017 р. - 57474,16 грн., акт про списання товарів № 14 від 31.05.2017 р. - 23124,16 грн., акт про списання товарів № 11 від 31.05.2017 р. - 78410,48 грн..

Всі зазначені документи надавались ревізорам під час проведення перевірки.

Проте, при перевірці ревізори вимагали надати по кожному найменуванню товару, що значиться у кожному Акті списання товарів (деякі з них мають понад 100 найменувань) видаткові накладні на придбання, товарно-транспортні накладні та інші документи щодо придбання того чи іншого товару. При цьому, звертаємо увагу на те, що перший акт датований 30.07.2016 року, а найпізніші Акти на списання датовані 30-31 травня 2017 року, відповідно придбання товарів, що були списані вказаними Актами були здійснені до їх використання та списання. Оскільки, перевірка проводилась за період діяльності підприємства з 01.07.2017 року по 30.09.2018 року, відповідно, вимоги ревізорів, щодо надання документів поза межами перевіряємого періоду та з підтвердженням надання первинних документів на кожну списану гайку, зірочку чи підшипник є безпідставними.

Разом з тим, заробітна плата, в сумі 136495,07 грн. нарахована за червень 2017 року. Розрахункова відомість була надана ревізорам під час перевірки. Стосовно ненадання відомостей по ЄСВ та по 1-дф, ці дані наявні у податковій службі, оскільки, вказані відомості надаються підприємством податковій у формі звітності. Відповідно твердження про відсутність підтверджуючих документів є безпідставним.

Приймання об`єкта після закінчення ремонту, реконструкції та модернізації оформляється типовою формою №03-2 Акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих і модернізованих об`єктів (затверджено наказом Мінстату від 29.12.95 р. № 352). Так, зокрема вищевказаний об`єкт прийнятий після ремонту згідно акту від 30.09.2017р.

Також, підприємством було укладено контракт № 1/2016 від 19.10.2016 р. з Компанією REVERBERI ITALIA S.R.L. (Італія) про надання послуг з виготовлення креслень комерційних частин, для виконання будівельно-монтажних робіт деякого обладняння для виробництва мінеральної вати і введення його в експлуатацію. 03.04.2017 р. був підписаний Акт прийому- передачі виконаних робіт, який слугує підтвердженням надання послуг зазначених в контракті.

Як вбачається з заяви від 07.06.2018 р. Компанія REVERBERI ITALIA S.R.L. (Італія) засвідчує, що є власником технічної документації (креслення та переліку комерційних частин згідно Контракту № 11/2016 від 19.10.2016 р.), яка використовувалася для виконання будівельно-монтажних робіт деякого обладнання для виробництва мінеральної вати і введення його в експлуатацію компанією ТОВ Технологія базальту .

Також, під час попередньої планової перевірки за період з 28.08.2015 р. по 30.06.2017р., що проводилась Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві, складено Акт №155/26-15-14-07-01/39973685 від 13.10.2017 року, в якому зазначено, що за даним контрактом здійснені розрахунки та виконано роботи. Відповідно, правомірність даної господарської операції перевірена попередньою плановою перевіркою та жодних порушень не встановлено.

Відтак, твердження про те, що вищевказані витрати є непідтверджені первинними документами на думку апеляційного суду є безпідставні.

Суд першої інстанції підтримав позицію відповідача, що позивачем завищено амортизаційні відрахування на загальну суму 1 298 667,67 грн. на основі здійсненого ними перерахунку амортизаційних відрахувань по об`єкту основного засобу Комплексу виробничої лінії по випуску продукції № 1 .

Проте, перерахунок було здійснено відповідачем з початку введення вищевказаного основного засобу в експлуатацію, а це 01.12.2015 р. Даний період вже був перевірений (Акт № 155/26-15-14-07-01/39973685 від 13.10.2017 р. за період з 28.08.2015 р. по 30.06.2017р.). Порушень по нарахуванню амортизації виявлено не було.

Більш того, перерахунок відповідачем здійснено не вірно, оскільки не було враховано уточнений фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва форма № 1-м Баланс станом на 31 грудня 2015 р. та форма № 2-м Звіт про фінансові результати за 2015 р. Даний звіт було подано у Головне управління статистики у м.Києві 07.03.2017р. Саме цим уточненням виправляється помилка згідно якої основні засоби, зокрема і Комплекс виробничої лінії по випуску продукції № 1 , Товариства вводяться в експлуатацію (Наказ № 32/1 від 01.12.2015 р.), а не згідно наказу № 01/02 від 28.01.2016 р. (відмінений зг. наказу № 01/2 від 06.03.2017 р.). Крім того, перевіряючі у своєму Додатку 1 Розрахунок амортизації по об`єкту основного засобу Комплекс виробничої лінії по випуску продукції № 1 також невірно зазначають дату введення в експлуатацію - 01.12.2015 р., а не 28.01.2016р..

Відповідачем також при складанні розрахунку не було враховано, що у 2016 році Товариство не коригувало податкові різниці, а отже визначало фінансовий результат за правилами бухгалтерського обліку, оскільки, при здаванні декларації з податку на прибуток за 2016 р. було прийнято рішення не розраховувати податкові різниці. Тому, підприємство почало застосовувати податкові різниці по основних засобах з 01.01.2017 р.

Таким чином, для розрахунку амортизації були взяті дані з бухгалтерського обліку. Оскільки, згідно п.п. 138.3.1. п. 138.3. ст. 138 Податкового кодексу України для розрахунку амортизації береться вартість основних засобів та нематеріальних активів без урахування їх переоцінки (оцінки, дооцінки) проведеної до положень бухгалтерського обліку, Позивачем до первісної вартості визначеної за даними бухгалтерського обліку, було додано суму уцінки Комплексу виробничої лінії по випуску продукції № 1 , визначеної у звіті про оцінку майна основних засобів ТОВ Технологія базальту суб`єктом оціночної діяльності TOB ЕОК Дрібнич, Новосьолов та Партнери в грудні 2015 року, в розмірі 6 034 716,19 грн.

У періоді, який перевірявся Комплекс виробничої лінії по випуску продукції № 1 перебував на ремонті, модернізації, зокрема з 30.05.2017 р. по 04.09.2017 р., з 01.02.2018 р. по 30.07.2018р. Під час проведення ремонту, модернізації амортизація, як в податковому так і в бухгалтерському обліку не нараховувалася. Вартість проведених ремонтів, модернізацій відображена в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 104 за липень 2017 р. - вересень 2018 р. (додається). За період, який перевірявся ремонтів, модернізацій було здійснено на загальну вартість 10 188 965,11 грн. Вартість нарахованої амортизації відображена в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 131 за липень 2017 р. - вересень 2018 р.(додається). За перевіряємий період амортизації в бухгалтерському обліку було нараховано на загальну суму 1 683 804,07 грн. У податковому обліку за період з 01.07.2017 року по 30.09.2018 р. нараховано амортизації на загальну суму 1 795 128,65 грн.. У податкові звітності відображена амортизація, яка нарахована згідно даних бухгалтерського обліку, тобто менша ніж у податковому обліку.

Відтак, згідно норм Податкового кодексу України Позивач не лише не завищив, а занизив амортизаційні відрахування у податковому обліку на суму 111324.58 грн.

Натомість суд першої інстанції не надав належної правової оцінки зазначеним фактам та неправильно застосував норми матеріального права, при цьому обмежився в більшій частині рішення - детальним цитуванням акту перевірки.

Згідно ч.ч.1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд першої інстанції за результатами розгляду справи прийняв рішення, врахувавши лише позицію відповідача, без проведення належного глибинного дослідження всіх необхідних доказів, застосувавши спрощений поверхневий підхід до встановлення фактів.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

В матеріалах справи наявні квитанції про сплату позивачем судового збору в розмірі 19210,00 грн. та 12615,00 грн. всього на суму 31825,00 грн.

Враховуючи викладене, оцінивши зібрані докази у сукупності, судова колегія приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Технологія базальту являються підставними і обґрунтованими.

Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Технологія базальту - задоволити.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26.09.2019 року у справі №140/1845/19 - скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задоволити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Волинській області: №0005451401 від 20.05.2019 року, №0005461401 від 20.05.2019 року, №0005471401 від 20.05.2019 року.

Стягнути з Головного управління ДФС у Волинській області (ЄДРПОУ 39400859) (Головного управління ДПС у Волинській області) за рахунок їх бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Технологія базальту (ЄДРПОУ 39973685) суму сплаченого судового збору у розмірі 31825,00 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.

На Постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. З. Улицький судді І. І. Запотічний Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 05.02.2020р.