Постанова

від 10.07.2007 по справі 15/154-07-3579а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/154-07-3579А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        "10" липня 2007 р. Справа  № 15/154-07-3579А

  09 год. 57 хв.                                                                                    м. Одеса

Господарський суд Одеської області у складі:

головуючого судді                        Петрова В.С.

при секретарі                                Стойковій М.Д.

За участю представників сторін:

від позивача –                         Побірський С.В., Тодоров П.І.,

від відповідача -                         Подвисоцький А.О.                                                    

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Громадської організації „Міський фізкультурно-спортивний клуб інвалідів „Асседо” до Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Одеській області про зобов'язання виконати певні дії,

   ВСТАНОВИВ:  

Громадська організація „Міський фізкультурно-спортивний клуб інвалідів „Асседо” звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою про зобов'язання Державного управління екології та природних ресурсів в Одеській області узгодити акт вибору земельної ділянки для розміщення спортивно-оздоровчого табору позивача на території Ясківської сільської ради Біляївського району Одеської області. В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідач перешкоджає вводу в експлуатацію збудованого позивачем об'єкту, який розташовано на земельній ділянці загальною площею 0,343 га, відведеної позивачу для розміщення, експлуатації і обслуговування літньої бази відпочинку із земель запасу Ясківської сільської ради Біляївського району Одеської області.           

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24 травня 2007 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 15/154-07-3579А та призначено попереднє засідання.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07 червня 2007 р. у справі № 15/154-07-3579А закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду в засіданні суду.

Під час розгляду позивач уточнив назву відповідача, а саме: зазначив, що відповідачем є Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Одеській області.

Відповідач з позовом не згоден та проти позову заперечує з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов (а.с. 44-45), посилаючись при цьому на те, що чинним законодавством визначені обмеження у використанні ділянок прибережних захисних смуг річок, а саме: заборона будівництва будь-яких споруд, баз відпочинку, дач, стоянок автомобілів, тощо, у зв'язку з цим відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

У зв'язку з набранням 01 вересня 2005 р. чинності Кодексом адміністративного судочинства України господарський суд Одеської області зазначає, що згідно п. 6 розділу VII Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи господарський суд встановив наступне.

31 серпня 1991 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради було зареєстровано Громадську організацію „Міський фізкультурно-спортивний клуб інвалідів „Асседо”, метою діяльності якої є реабілітація інвалідів засобами фізичної культури та спорту, про що видано свідоцтво про реєстрацію громадського об'єднання № 252/3.

Розпорядженням Біляївської районної державної адміністрації Одеської області № 993/2004 від 22.12.2004 р. був затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування позивачу для розміщення, експлуатації та обслуговування літньої бази відпочинку на території Яськівської сільської ради Біляївського району, а також надано позивачу в постійне користування земельну ділянку загальною площею 0,343 га, в т.ч.: пасовищ –0,316 га, забудовані землі 0,027 га для розміщення, експлуатації та обслуговування літньої бази відпочинку із земель запасу Яськівської сільської ради Біляївського району Одеської області.

Розпорядженням Біляївської районної державної адміністрації Одеської області № 48/2006 від 18.01.2006 р. надано дозвіл на збір матеріалів попереднього погодження місця розташування спортивно-оздоровчого табору на земельній ділянці площею 0,343 га, що передана позивачу у постійне користування.   

Так, згідно акту встановлення (відновлення) в натурі меж земельної ділянки було проведено встановлення в натурі меж земельної ділянки загальною площею 0,343 га, що перебуває у запасі Яськівської сільської ради, для розміщення спортивно-оздоровчого табору міського фізкультурно-спортивного клубу інвалідів „Асседо”.

Разом з тим створеною комісією було проведено вибір земельної ділянки міського фізкультурно-спортивного клубу інвалідів „Асседо” для розміщення спортивно-оздоровчого табору „Асседо” на березі ріки Турунчук на території Яськівської сільської ради (за межами населеного пункту) Біляївського  району Одеської області, про що складено акт вибору земельної ділянки, який узгоджено санітарно-епідеміологічною службою, службою пожежної безпеки.

Між тим, як встановлено судом, відповідач відхиляє від узгодження вищезазначений акт вибору земельної ділянки, про що зазначено у листі управління № 699/03-06-12 від 01.03.2006 р., посилаючись при цьому на наступне. Відповідно акту обстеження Центральної регіональної інспекції Держуправління від 23.12.2004 р. № 14-13/286 земельна ділянка, яка передбачена для розміщення спортивно-оздоровчого табору, розташована на відстані 10 м від урізу води р. Турунчук. Річка Турунчук являється рукавом великої річки Дністер, прибережна захисна смуга якої становить 100 метрів, згідно ст. 88 Водного кодексу України, ст. 60 Земельного кодексу України. При цьому відповідачем у вказаному листі також зазначено, що ст. 61 Земельного  кодексу України та ст. 89 Водного кодексу України визначені обмеження у використанні ділянок прибережних захисних смуг річок, а саме: заборона будівництва будь-яких споруд, баз відпочинку, дач, стоянок автомобілів, тощо.

Проте, стаття 85 Водного кодексу України визначає порядок надання земель водного фонду в користування. Так, у постійне користування землі водного фонду надаються водогосподарським спеціалізованим організаціям, іншим підприємствам, установам і організаціям, в яких створено спеціалізовані служби по догляду за водними об'єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами та підтриманню їх у належному стані. У тимчасове користування за погодженням з постійними користувачами земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об'єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземним юридичним та фізичним особам для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, а також для проведення науково-дослідних робіт. Користування цими ділянками у зазначених цілях здійснюється з урахуванням вимог щодо охорони річок і водойм від забруднення, засмічення та замулення, а також з додержанням правил архітектури планування приміських зон та санітарних вимог у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Крім того, згідно ч. 4 ст. 59 Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.               

Статтею 60 Земельного кодексу України та ст. 88 Земельного кодексу України встановлені розміри та межі прибережних захисних смуг, які встановлюються з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення. При цьому слід зазначити, що род діяльності спортивно-оздоровчого табору позивача (який має бути розташований на відстані 10 м від урізу води річки Турунчук, яка являється рукавом великої річки Дністер, прибережна захисна смуга якої становить 100 метрів) не пов'язаний з забрудненням навколишнього середовища.

До того ж ст. 61 Земельного кодексу України та ст. 89 Водного кодексу України, якими встановлені обмеження у використанні земельних ділянок прибережних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм та на островах, не передбачені обмеження щодо розташування на вказаних земельних ділянках спортивно-оздоровчих таборів для інвалідів. При цьому у вказаних нормах законодавства зазначено, що об'єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватися, якщо при цьому не порушується її режим. Між тим діяльність спортивно-оздоровчого табору позивача не передбачає порушення режиму об'єктів, які знаходяться у прибережній захисній смузі.

Крім того, ст. 98 Водного кодексу України передбачає вичерпний перелік підприємств, споруд та інших об'єктів, що впливають на стан води та які забороняється вводити в дію. Слід зазначити, що вказаний перелік не містить обмеження щодо розташування та введення в експлуатацію спортивно-оздоровчого табору для інвалідів, що збудовано позивачем.

Так, стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною  3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.  

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює  наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини,  що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх  представників, показань свідків, письмових  і речових  доказів,  висновків експертів.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює  докази,  які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому,  всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відтак, оцінюючи надані сторонами докази, на думку суду, відмова відповідача в  узгодженні акту вибору земельної ділянки для розміщення спортивно-оздоровчого табору позивача на території Яськівської сільської ради Біляївського району Одеської області є необґрунтованою.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно ст. 105 КАС України позивач має право вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача –суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень, а також заявляти інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.    

Враховуючи усе вищезазначене, господарський суд Одеської області вважає, що позовні вимоги Громадської організації „Міський фізкультурно-спортивний клуб інвалідів „Асседо” цілком обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позовну заяву Громадської організації „Міський фізкультурно-спортивний клуб інвалідів „Асседо” до Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Одеській області про зобов'язання виконати певні дії про зобов'язання виконати певні дії задовольнити.

2.          Зобов'язати Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код 25915261) узгодити акт вибору земельної ділянки для розміщення спортивно-оздоровчого табору Громадської організації „Міський фізкультурно-спортивний клуб інвалідів „Асседо” (м. Одеса, вул. Михайлівська, 18; код 13916321) на території  Яськівської сільської ради Біляївського району Одеської області.  

Постанову суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено 16.07.2007 р.

                         Суддя