Постанова

від 16.07.2007 по справі 15/157-07-3955а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/157-07-3955А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        "16" липня 2007 р. Справа  № 15/157-07-3955А

  17 год. 46 хв.                                                                                  м. Одеса

Господарський суд Одеської області у складі

головуючого судді -                   Петрова В.С.

при секретарі                              Стойковій М.Д.

За участю представників сторін:           

        від позивача –     Левченко А.Г., Назаренко Д.Б.;

        від відповідача – Дабіжа В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Спліт-Іллічівськ” до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:  

Товариство з обмеженою відповідальністю „Спліт-Іллічівськ” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Іллічівську № 0001761700/0 від 24.10.2006 р. щодо визначення суми податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 9026,07 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 18 052,14 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставність здійснення відповідачем позапланової перевірки позивача та на відсутність підстав для донарахування податку з доходів фізичних осіб.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15 травня 2007 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 15/157-07-3955А та призначено попереднє засідання.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29 травня 2007 р. у справі № 15/139-07-3355А закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду в засіданні суду.

Відповідач з позовом не згоден з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с. 51-53), посилаючись при цьому на правомірність донарахування позивачу податку з  доходів фізичних осіб.

У зв'язку з набранням 01 вересня 2005 р. чинності Кодексом адміністративного судочинства України господарський суд Одеської області зазначає, що згідно п. 6 розділу VII Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд встановив наступне.

З 04 жовтня 2006 р. по 10 жовтня 2006 р. на підставі наказу ДПІ у м. Іллічівську № 251 від 04.10.2006 р. та направлення № 01-045/831 від 04.10.2006 р., виданого ДПІ у м. Іллічівську, працівником ДПІ у м. Іллічівську проведено позапланову виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності Товариства  з обмеженою відповідальністю „Спліт-Іллічівськ” з питання правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб та податку з власників транспортних засобів за період з 01.07.2004 р. по 30.06.2006 р.    

За результатами проведеної перевірки складено акт № 2722/17-01 від 12.10.2006 р., на підставі якого 24.10.2006 р. ДПІ у м. Іллічівську прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001761700/0 про визначення позивачу суми податкового зобов'язання по  податку з доходів найманих працівників в розмірі 9026,07 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 18 052,14 грн., всього на суму 27078,21 грн., за порушення вимог ст. 1, ст. 3, ст. 4, ст. 6, ст. 7, ст. 8, п.п. „а” п. 19.2 ст. 19 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”.

Не погодившись з прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням, ТОВ „Спліт-Іллічівськ” звернулось зі скаргою до ДПІ у м. Іллічівську. Так, рішенням Державної податкової інспекції у м. Іллічівську про результати розгляду скарги від 27.11.2006 р. № 20584/10-007 податкове повідомлення-рішення від 24.10.2006 р. №  0001761700/0 залишено без змін, а скаргу позивача –без задоволення.

Також позивач звернувся з повторною скаргою до ДПА в Одеській області на податкове повідомлення-рішення від 24.10.2006 р. № 0001761700/0 та рішення ДПІ у м. Іллічівську про результати розгляду скарги від 17.11.2006 р. Рішенням ДПА в Одеській області № 2412/10/25-0007 від 06.02.2007 р. про результати розгляду повторної скарги зазначене вище податкове повідомлення-рішення від 24.10.2006 р. та рішення ДПІ у м. Іллічівську про результати розгляду первинної скарги залишені без змін, а скаргу позивача залишено без задоволення.

Крім того, податкове повідомлення-рішення від 24.10.2006 р. № 0001761700/0 позивачем було оскаржено до Державної податкової адміністрації України. Рішенням ДПА України № 3711/6/25-0315 від 17.04.2007 р. про результати розгляду повторної скарги податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Іллічівську від 24.10.2006 р. №  0001761700/0 та рішення ДПА в Одеській області від 06.02.2007 р. № 2412/10/25-0007 залишені без змін, а скаргу позивача –без задоволення.

Проте, на думку суду, оскаржуване позивачем вищезазначене податкове повідомлення-рішення № 0001761700/0 від 24.10.2006 р. прийнято Державною податковою інспекцією у м. Іллічівську з порушенням вимог чинного законодавства, виходячи з наступного.

Так, оскільки позивач зазначає про безпідставність проведення позапланової перевірки, за результатами якої відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, су зазначає наступне.

Як вбачається з наказу відповідача № 251 від 04.10.2006 р. підставою для проведення позапланової перевірки позивача відповідачем визначено отримання відомостей від особи, яка мала правові відносини з ТОВ „Спліт-Іллічівськ”.

Між тим повноваження податкового органу щодо проведення перевірок встановлені Законом України „Про державну податкову службу в Україні”, Законом України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, Указом Президента „Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності”.

Статтею 11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” встановлено, що вважаються позаплановими перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, а в інших випадах –за рішенням суду.

Крім того, згідно „Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства”, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005р. № 327, зареєстрований Мінюстом України 25.08.2005 р. №925/11205 позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї із обставин, визначених Законом України „Про державну податкову службу в Україні” та іншими законодавчими актами.

Так, згідно ст. 11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” позапланова виїзна перевірка проводиться лише за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за наслідками перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків законів України про оподаткування, валютного законодавства, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту; 2) платником податків не подано в установлений строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту; 4) платник податків подав у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами органу державної податкової служби під час проведення планової чи позапланової виїзної перевірки, в якій вимагає повного або часткового скасування результатів відповідної перевірки; 5) у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту; 6) проводиться реорганізація (ліквідація) підприємства; 7) стосовно платника податків (посадової особи платника податків) у порядку, встановленому законом, податковою міліцією заведено оперативно-розшукову справу, у зв'язку з чим є потреба у проведенні позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності такого платника податків; 8) у разі, коли вищестоящий орган державної податкової служби в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу державної податкової служби здійснив перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом, та виявив їх невідповідність вимогам законів, що призвело до ненадходження до бюджетів сум податків та зборів (обов'язкових платежів). Позапланова виїзна перевірка в цьому випадку може ініціюватися вищестоящим органом державної податкової служби лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу державної податкової служби, які проводили планову або позапланову виїзну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу; 9) платником подано декларацію з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн.

Однак, як з'ясовано судом, обов'язковий письмовий запит відповідачем позивачу не надавався, що свідчить про порушення відповідачем норм законодавства щодо порядку проведення позапланових перевірок.    

Так, відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо виявлених під час перевірки порушень суд зазначає наступне.

Як зазначено відповідачем в акті перевірки від 12.10.2006 р., до ДПІ у м. Іллічівську надійшли пояснення від 06.07.2006 р. за вхід. № 8290 від громадянки Лоб О.М. та від 06.07.2006 р. за вхід. № 8291 від громадянина Луцкера С.Ю. по питанню трудових відносин з ТОВ „Спліт-Іллічівськ”.

При цьому в акті перевірки зазначається, що при перевірці наказів по особовому складу на прийом та звільнення з роботи встановлено, що громадянка Лоб О.М. прийнята до ТОВ „Спліт-Іллічівськ” відповідно до наказу № 26 від 25.10.2004 р., звільнена з 17.01.2006 р. згідно з наказом від 17.01.2006 р. № 10, контрактом від 25.10.2004 р. визначена заробітна плата у розмірі 237,00 грн. У відомостях на виплату заробітної плати громадянка Лоб О.М. розписувалась за суми, отриманої заробітної плати, які відповідають відомостям нарахування заробітної плати та контракту, укладеному підприємством з працівником.

Громадянин Луцкер С.Ю. прийнятий до ТОВ „Спліт-Іллічівськ" на посаду круп'є відповідно до наказу № 27 від 22.09.2005 р. звільнений з 17.01.2006 р. згідно з наказом від 03.04.2006 р. №7-а, контрактом від 22.09.2005 р. визначена заробітна плата у розмірі 166,00 грн. У відомостях на виплату заробітної плати громадянин Луцкер С,Ю. розписувався за суми, отриманої заробітної плати, які відповідають відомостям та контракту, укладеному підприємством з працівником.

Так, актом   перевірки   зафіксовано, що в пояснювальній записці громадянка Лоб О.М. зазначила, що вона перебувала в трудових Іллічівськ з 25.10.2004 р. по 17.01.2006 р., що підтверджено контрактом від 19.07.2006 р. Відділом податкової міліції УПМ ДПА в Одеській області 19.07.2006р. до ДПІ у м. Іллічівську були передані матеріали перевірки ТОВ „Спліт- Іллічівськ''. Відповідно до пояснення, взятого 16.06.2006 р. податковою міліцією у громадянки Лоб О.М., з лютого 2005 р. її заробітна плата складала 5000,00 гри. в місяць та отримувалась регулярно 5 числа кожного місяця у "конверті". Остання заробітна плата їй була виплачена 05.01.2006 р.

Також актом перевірки зафіксовано, що в пояснювальній записці громадянин Луцкер С.Ю. зазначив, що він перебував в трудових відносинах з ТОВ „Спліт-Іллічівськ” з 22.09.2005 р. по 17.01.2006р., що підтверджено контрактом від 22.09.2005 р. Заробітна плата а вищевказаний період складала 4000,00 грн. в місяць та отримувалась регулярно 5 числа кожного місяця.

З огляду на викладене відповідач дійшов висновку, що ТОВ „Спліт-Іллічівськ” податок з доходів фізичних осіб громадян Лоб О.М. та Луцкера С.Ю. утримувався та перераховувався до бюджету не в повному обсязі, у зв'язку з чим ДПІ у м. Іллічівську донараховано податку з доходів фізичних осіб на суму 8946,51 грн.

Між тим згідно п.п. „д” п. 1.3 ст. 1 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” від 22 травня 2003 року № 889-IV заробітна плата –це доходи, нараховані (виплачені, надані) внаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України, від працедавця, незалежно від того, чи є такий працедавець резидентом або нерезидентом.

Крім того, відповідно до п. 1.1 ст. 1 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” для цілей цього Закону під терміном "заробітна плата" розуміються також інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Згідно п. 1.6 ст. 1 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахований (виплачений) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Загальний місячний оподатковуваний дохід дорівнює сумі оподатковуваних доходів, виплачених (нарахованих) протягом такого звітного податкового місяця.

Пунктом 1.15 статті 1 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” визначено, що податковий агент –юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Відповідно до п. 1.17 ст. 1 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” працедавець –юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво) або фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності (включаючи самозайнятих осіб), яка укладає трудові договори (контракти) з найманими особами та несе обов'язки із сплати їм заробітної плати, а також нарахування, утримання та сплати цього податку до бюджету, нарахувань на фонд оплати праці, інші обов'язки, передбачені законами.

Пунктом 3.5 статті 3 Закону № 889-IV передбачено, що при нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати об'єкт оподаткування визначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму збору до Пенсійного фонду України та внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, які відповідно до закону справляються за рахунок доходу найманої особи.

У відповідності з положеннями п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону № 889-ІV до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Пунктом 7.1  статті 7 та пунктом 22.3 статті 22 Закону № 889-ІV встановлено, що

ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.3 цієї статті. Починаючи з 1 січня 2004 року та до 31 грудня 2006 року ставка оподаткування, визначена пунктом 7.1 статті 7 цього Закону, встановлюється на рівні 13 відсотків від об'єкта оподаткування.

Відповідно до вимог п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст.8 Закону № 889-ІV податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Пунктом 17.1 статті 17 вищевказаного Закону передбачено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець (самозайнята особа), який виплачує такі доходи на користь платника податку (такої самозайнятої особи).

Також п.п. „а” п. 19.2 статті 19 того ж Закону передбачено, що особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Так, відповідальною особою за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати громадян Лоб О.М. та Луцкера С.Ю. є саме позивач. Однак, позивач заперечує проти факту отримання вказаними громадянами заробітної плати у розмірі 5000,00 грн. та 4 000,00 грн. відповідно. Більш того, доказів, які б спростовували такі заперечення позивача, відповідач не надав, навпаки наданими позивачем відомостями щодо нарахування та виплати заробітної плати повністю спростовуються викладені відповідачем в акті перевірки факти щодо отримання зазначеними вище особами заробітної плати у більшому  розмірі (5000,00 грн. та 4 000,00 грн.), ніж зазначено у вказаних відомостях.  

Отже, на думку суду, відповідачем безпідставно донараховано позивачу суму податку з доходів фізичних осіб в розмірі 8946,51 грн., відповідно безпідставно також відповідачем визначено позивачу суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 17 893,02 грн. (8946,51 грн.х 2) відповідно до п.п. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Крім того, згідно акту перевірки при перевірці правильності нарахування податку з доходів фізичних осіб були встановлені випадки, коли працівникам підприємства застосовувалась податкова соціальна пільга при утриманні податку з нарахованого доходу за місяць, в якому працівники були звільнені. При цьому відповідач в акті перевірки зазначає, що відповідно до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.12.2003 р. № 2035 „Про затвердження Порядку надання документів та їх складу при застосуванні податкової соціальної пільги” пільга починає застосовуватися працедавцем з податкового місяця, у якому платник податку подав працедавцю заяву про її застосування з відповідними документами, і зупиняється з податкового місяця, у якому платник податку подав заяву про відмову від пільги або припинив трудові відносини з таким працедавцем. Так, в порушення вищевикладеного, відповідачем було донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 79,56 грн.

Щодо вказаного порушення позивач жодних заперечень не надав, хоча вимоги заявлені ним про повне скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку з цим податкове повідомлення-рішення № 0001761700/0 від 24.10.2006 р. в частині донарахованого податку в сумі 79,56 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 159,12 грн. є правомірним.    

Частиною  3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.  

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює  наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини,  що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх  представників, показань свідків, письмових  і речових  доказів,  висновків експертів.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює  докази,  які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому,  всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відтак, виходячи з вищевикладеного та оцінюючи надані сторонами докази, на думку суду, відповідач, заперечуючи проти позову, не довів суду повну правомірність прийнятого ним оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення № 0001761700/0 від 24.10.2006 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно ст. 105 КАС України позивач має право вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача –суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень, а також заявляти інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.    

Враховуючи усе вищезазначене, господарський суд Одеської області вважає, що позовні вимоги позивача обґрунтовані частково та відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Спліт-Іллічівськ” до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити частково.

2.          Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Іллічівську № 0001761700/0 від 24.10.2006 р. визнати протиправним та скасувати частково в сумі 8946, 51 грн. основного платежу та 17 893,02 грн.  штрафних (фінансових) санкцій.

Постанову суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено 06.08.2007 р.

                            Суддя