Рішення

від 04.02.2020 по справі 756/11967/18

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

04.02.2020 Справа № 756/11967/18

Унікальний номер судової справи 756/11967/18

Номер провадження 2/756/637/19

РІШЕННЯ

Іменем України

03 лютого 2020 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Луценка О.М.,

за участі секретаря судових засідань Пляса Б.Р.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Дрімкар про захист прав споживача, визнання договору доручення недійсним та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача ТОВ Дрімкар про захист прав споживача, визнання договору доручення недійсним та стягнення коштів. А саме, просить визнати договір доручення №Д-0111, укладений 12.09.2018 між ТОВ Дрімкар та позивачем недійсним та стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в розмірі 50000,00 грн.

Вимоги позову обґрунтовує тим, що підшуковуючи автомобіль у мережі інтернет на сайті OLX.UA знайшов підходящу модель автомобіля за ціну, що його цікавила. Позивач у той же день зателефонував за номером телефону, який був вказаний на сайті оголошень, уточнив чи є в наявності той автомобіль, де його модна оглянути і домовитись про подальшу співпрацю. У телефонній розмові позивача запевнили, що дійсно автомобілі є у наявності і треба під`їхати у м. Харків для подальшого узгодження їхньої співпраці. Позивач сплатив грошові кошти в розмірі 50000,00 грн. та підписав договір доручення з відповідачем. Представник відповідача запевнила позивача, що автомобіль відвантажать та привезуть безпосередньо додому на наступний день та підпишуть Договір поставки транспортного засобу. З цими запевненнями та обіцянками позивач поїхав додому. 12.09.2018 позивач сплатив грошові кошти в розмірі 50000,00 грн. відповідно до договору №Д-0111. 13.09.2018 позивач телефонував до відповідача, однак, конкретної відповіді коли буде доставлено автомобіль позивач не отримав. Згодом зрозумів, що отримати обумовлений автомобіль позивач не зможе. Укласти мирову угоду та повернути сплачені кошти позивачу відповідач відмовився. Натомість позивачу запропонували написати заяву про розірвання договору доручення, однак, ознайомившись із договором позивач зрозумів, що може втратити 50% від сплачених коштів. Зі змісту договору вбачається, що транспортним засобом, на придбання якого здійснюються дії, визначені пунктами 1.2, 1.3. цього договору є Рено, колір білий, вартість транспортного засобу визначається довірителем на рівні 499400,00 грн. Відповідно до умов договору повірений зобов`язався добросовісно вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення у строк, що не перевищує 90 робочих днів з моменту укладення договору. Повірений у договорі надав собі можливість не повертати кошти, сплачені споживачем його послуг у разі розірвання договору як за ініціативою споживача послуг, так і за ініціативою повіреного, а також звільнив себе від будь-яких негативних наслідків від порушення прав довірителя як споживача послуг у разі розірвання договору, в тому числі і не з вини довірителя. Позивач вказує, що умови договору є несправедливими, відповідач веде нечесну підприємницьку практику.

Ухвалою суду від 18.10.2018 відкрито загальне позовне провадження у справі.

Позивач під час розгляду справи по суті позовні вимоги підтримав, просив задовольнити з підстав, викладених у позові.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи по суті повідомлявся належним чином, за юридичною адресою, відзиву на позов, заяви про відкладення розгляду справи не подав.

Судом на основі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів встановлено наступні фактичні обставини.

Між ТОВ Дрімкар (повірений) та ОСОБА_1 (довіритель) 12.09.2018 було укладено договір доручення №Д-0111, відповідно до якого повірений уповноважений діяти від імені та в інтересах довірителя, зобов`язаний вчиняти в порядку та на умовах, визначених цим договором, на території України юридичні дії щодо пошуку, інформування, консультування, пропонування, супроводження послуг та проведення робіт, пов`язаний із сприянням довірителю в укладанні ним та/або від його імені договорів поставки, купівлі-продажу або будь-який інший договір, за яким довіритель в подальшому отримує у власність транспортний засіб, на умовах найбільш вигідних для довірителя, в тому числі: здійснювати пошук осіб, які мають бажання і можливість укладати договори поставки, купівлі-продажу, або будь-який договір за яким довіритель в подальшому отримує у власність транспортний засіб, а також кредитні договори та договори страхування, на умовах найбільш вигідних для довірителя; здійснювати усні та/або письмові юридичні консультації щодо укладення договорів поставки, купівлі-продажу або будь-якого іншого договору за яким довіритель в подальшому отримує у власність транспортний засіб, а також кредитні договори та договори страхування; здійснювати укладання від імені довірителя або юридичне супроводження укладання договорів поставки, купівлі-продажу або будь-якого іншого договору за яким довіритель в подальшому отримує у власність транспортний засіб, а також кредитні договори та договори страхування; здійснювати оформлення документів та/або юридичне супроводження оформлення документів, а також вчиняти дії, необхідні для державної реєстрації (перереєстрації) транспортного засобу за яким довіритель отримує право власності.

Відповідно до п. 1.2 Договору повірений, діючи від імені або за участю та за рахунок довірителя зобов`язався укласти договір поставки або будь-який інший договір за яким довіритель в подальшому отримує у власність транспортний засіб Renault Lodgy, Expression, дизель 1,5., 5 МТ, 4х2, біла.

Згідно п. 1.3 Договору вартість транспортного засобу визначається довірителем на рівні 499400,00 грн.

Відповідно до п. 1.4 Договору правочини щодо набуття права власності вказаного транспортного засобу укладається повіреним із будь-якою особою, яка зацікавлена у продажу визначеного транспортного засобу та яка має можливість безготівкових розрахунків. Правочини щодо отримання кредитів та/або будь-яких інших фінансових послуг укладаються із спеціалізованими фінансовими установами, які мають відповідний дозвіл на даний вид діяльності.

Згідно квитанції №0.0.1130654445.1 від 12.09.2018 позивач сплатив 50000,00 грн. на рахунок ТОВ Дрімкар в якості сплати коштів згідно договору Д-0111 від 12.09.2018 (а.с. 20).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Статтею 6 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 17 Закону України від 12.05.1991 року Про захист прав споживачів за всіма споживачами однаковою мірою визнається право на задоволення їх потреб у сфері торговельного та інших видів обслуговування. Встановлення будь-яких переваг, застосування прямих або непрямих обмежень прав споживачів не допускається, крім випадків, передбачених нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов`язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов`язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв`язку з розірванням або невиконанням ним договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права не повертати кошти на оплату ненаданої продукції у разі розірвання договору з ініціативи продавця (виконавця, виробника); установлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати характеристики продукції, що є предметом договору; визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору; встановлення обов`язку споживача виконати всі зобов`язання, навіть якщо продавець (виконавець, виробник) не виконає своїх.

Відповідно до правових позицій Верховного Суду України, викладених у справі № 6-330цс16 від 08.06.2016 р. та у справі № 6-3020цс15 від 11.05.2016 р. та норми статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів", умови договору кваліфікуються як несправедливі за наявності одночасно таких ознак: умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; умови договору завдають шкоди споживачеві.

Як визначає п. 3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

У даному випадку, наявність підписаного правочину свідчить про те, що обидва учасники бажали укласти правочин і, що зовнішній вираз волі відповідає внутрішньому.

Крім того, законодавством України чітко врегульовані питання щодо недійсності угод ст. 215-216 Цивільного кодексу України.

Зокрема, відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Обставин, визначених частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України при розгляді даної справи судом не встановлено.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що сторони, підписавши спірний договір, встановили факт досягнення згоди між собою щодо всіх істотних умов кредитного договору.

За загальним принципом доказування та подання доказів, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Крім того, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, позивач як сторона по справі зобов`язаний довести ті обставини на які він посилається як на правову підставу своїх вимог та заперечень.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що позивач не довів обставин, на які посилався, як на підставу своїх вимог, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Інші наявні в матеріалах справи докази, які було надано учасниками справи, висновків суду не спростовують.

З викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 77, 78, 81, 141, 259, 261, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю Дрімкар (місцезнаходження: 61001, м. Харків, вул. Руставелі, 4/20; код ЄДРПОУ 42150380) про захист прав споживача, визнання договору доручення недійсним та стягнення коштів - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного рішення - 04.02.2020.

Суддя О.М. Луценко