Постанова

від 16.07.2007 по справі 15/160-07-4088а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/160-07-4088А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

         "16" липня 2007 р. Справа  № 15/160-07-4088А

    16 год. 05 хв.                                                                                  м. Одеса

Господарський суд Одеської області у складі:

головуючого судді -                   Петрова В.С.

при секретарі                              Стойковій М.Д.

За участю представників:

від позивача –        Бурдинюк О.І.;

         від відповідача –    Маломанов І.В.,

         від прокуратури -    Алексєєв В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Компанії „Ві Ай Пі Одеса” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси за участю прокуратури Приморського району м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень, -

                                                          ВСТАНОВИВ:

Компанія „Ві Ай Пі Одеса” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою про скасування  податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси від 06.12.2006 р. № 0010642301/0 на суму 2163612,00 грн. та № 0010652301/0 на суму 1838765,00 грн., від 13.02.2007 р. № 0010642301/1 на суму 2163612,00 грн. та № 0010652301/1 на суму 1838765,00 грн., від  16.04.2007 р. № 0010642301/2 на суму 2163612,00 грн.,  № 0010652301/2 на суму 1838765,00 грн., № 0010872301/2 на суму 631311,00 грн., № 0010862301/2 на суму 925016,00 грн., посилаючись на прийняття відповідачем вказаних повідомлень-рішень в порушення вимог чинного законодавства у зв'язку з відсутністю порушень, за які відповідачем було донараховано податок на прибуток та податок на додану вартість, а також позивач вказує на неправомірність проведеної відповідачем позапланової  перевірки позивача.  

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.05.2007 р. відкрито провадження у  адміністративній справі № 15/160-07-4088А та призначено попереднє судове засідання.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 31.05.2007 р. по справі № 15/160-07-4088А закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду в засіданні суду.

В засіданні суду від 15.06.2007 р. за заявою Заступника прокурора Приморського  району м. Одеси до участі у справі допущено прокуратуру Приморського району м. Одеси з метою захисту інтересів держави в особі ДПІ у Приморському районі м. Одеси.

Відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними з підстав,  викладених у письмових запереченнях на позовну заяву (а.с. 5-7 т. 2), посилаючись при цьому на правомірність донарахування позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість.

У зв'язку з набранням чинності Кодексом адміністративного судочинства України 01 вересня 2005 р. господарський суд Одеської області зазначає, що згідно п. 6 розділу VII Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури, дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд встановив наступне.

З 10.11.2006 р. по 20.11.2006 р. на підставі направлення № 001399/1107 від 06.11.2006 р. та № 001418/1198 від 14.11.2006 р., виданого ДПІ у Приморському районі м. Одеси, згідно вимог п. 5 ч. 6 ст. 111 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” працівниками ДПІ у м. Приморському районі м. Одеси проведено позапланову виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності Компанії „Ві Ай Пі Одеса” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2004 р. по 30.09.2006 р.    

За результатами вищезазначеної проведеної перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси складено акт №6458/23-20/30945995 від 23.11.2006 р., на підставі якого ДПІ у Приморському районі м. Одеси 06.12.2006 р. прийняті податкові повідомлення-рішення:

-          № 0010652301/0 щодо визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 235 038,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 603 727,00 грн., на загальну суму 1 838 765,00 грн., за порушення позивачем, на думку відповідача, вимог п. 4.1 ст. 4, п.п 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”;

-          № 0010642301/0 щодо визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1 544 339,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 619 273,00 грн., на загальну суму 2 163 612,00 грн., за порушення позивачем, на думку відповідача, вимог п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п.п 5.2.1, п.п. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5, п.п. 11.3.1 п. 11.3  ст. 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Не погодившись з прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до відповідача зі скаргою на вказані повідомлення-рішення. За результатами розгляду скарги позивача ДПІ у Приморському районі м. Одеси прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги від 13.02.2007 р. № 6260/10/25-0012, яким податкові повідомлення-рішення від 06.12.2006 р. № 0010652301/0 та № 0010642301/0 залишені без змін, а скаргу позивача –без задоволення. На підставі вказаного рішення 13 лютого 2007 р. відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення № 0010652301/1 та № 0010642301/1.

Не погодившись з результатами розгляду первинної скарги, позивач звернувся зі скаргою до ДПА в Одеській області. Так, рішенням ДПА в Одеській області від 16.04.2007 р. № 8600/10/25-0007 про результати розгляду повторної скарги податкові повідомлення-рішення відповідача від 06.12.2006 р. № 0010652301/0 та № 0010642301/0 та рішення відповідача про результати розгляду первинної скарги від 13.02.2007 р. № 6260/10/25-0012 залишені без змін, а скаргу позивача залишено без задоволення; також донараховано штрафні (фінансові) санкції по податку на прибуток в сумі 925065 грн. та по податку на додану вартість в сумі 631 311 грн. За результатами розгляду повторної скарги позивача ДПІ у Приморському районі  м. Одеси 16.04.2007 р. винесені податкові повідомлення-рішення:

-          № 0010652301/2 щодо визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 235 038,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 603 727,00 грн., на загальну суму 1 838 765,00 грн.;

-          № 0010642301/2 щодо визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1 544 339,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 619 273,00 грн., на загальну суму 2 163 612,00 грн.;

-          № 0010872301/2 щодо визначення позивачу суми податкового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями по податку на додану вартість в розмірі 631 311,00 грн.

-          № 0010862301/2 щодо визначення позивачу суми податкового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями по податку на прибуток в розмірі 925016,00 грн.

Однак, на думку суду, оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення № 0010652301/0 та № 0010642301/0 від 06.12.2006 р., № 0010652301/1 та № 0010642301/1 від 13.02.2007 р., № 0010652301/2, № 0010642301/2, № 0010872301/2, № 0010862301/2 від 16.04.2007 р. прийняті ДПІ у Приморському районі м. Одеси в порушення норм чинного законодавства, виходячи з наступного.

Так, оскільки позивач зазначає про безпідставність проведення відповідачем позапланової перевірки, за результатами якої відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, суд зазначає наступне.

Повноваження податкового органу щодо проведення перевірок встановлені Законом України „Про державну податкову службу в Україні”, Законом України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, Указом Президента „Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності”.

Статтею 11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” встановлено, що вважаються позаплановими перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, а в інших випадах –за рішенням суду.

Крім того, згідно „Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства”, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005р. № 327, зареєстрований Мінюстом України 25.08.2005 р. №925/11205 позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї із обставин, визначених Законом України „Про державну податкову службу в Україні” та іншими законодавчими актами.

Так, згідно ст. 11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” позапланова виїзна перевірка проводиться лише за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за наслідками перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків законів України про оподаткування, валютного законодавства, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту; 2) платником податків не подано в установлений строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту; 4) платник податків подав у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами органу державної податкової служби під час проведення планової чи позапланової виїзної перевірки, в якій вимагає повного або часткового скасування результатів відповідної перевірки; 5) у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту; 6) проводиться реорганізація (ліквідація) підприємства; 7) стосовно платника податків (посадової особи платника податків) у порядку, встановленому законом, податковою міліцією заведено оперативно-розшукову справу, у зв'язку з чим є потреба у проведенні позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності такого платника податків; 8) у разі, коли вищестоящий орган державної податкової служби в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу державної податкової служби здійснив перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом, та виявив їх невідповідність вимогам законів, що призвело до ненадходження до бюджетів сум податків та зборів (обов'язкових платежів). Позапланова виїзна перевірка в цьому випадку може ініціюватися вищестоящим органом державної податкової служби лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу державної податкової служби, які проводили планову або позапланову виїзну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу; 9) платником подано декларацію з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн.

Як вбачається з наказу відповідача № 1478 від 06.11.2006 р. підставою для проведення позапланової перевірки позивача відповідачем визначено п. 5 ч. 6 ст. 11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, а саме: ненадання позивачем пояснення та документів на письмовий запит відповідача від 25.10.2006 р. № 31087/10/23-20 протягом десяти днів з дня отримання запиту 26.10.2006 р.

Між тим, як вбачається з запиту відповідача від 25.10.2006 р. № 31087/10/23-20, вказаний запит складений на підставі п. 3 ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, в якому ДПІ у Приморському районі м. Одеси витребувані оригінали документів позивача відносно фінансово-господарської діяльності за період з 01.07.2003 р. по 01.07.2006 р., зокрема, договори та угоди на здійснення господарської діяльності, рахунки, прибуткові накладні постачальників, акти виконаних робіт, договори, податкові накладні, ВМД, товарно-транспортні накладні та інші документи. При цьому слід зазначити, що запит не містить посилання на виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, як це передбачено п. 5 ч. 6 ст. 11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”.   

Крім того, п. 3 ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” передбачено право органів державної податкової служби одержувати у платників податків (посадових осіб платників податків) лише пояснення з питань, що виникають під час перевірок та стосуються реалізації повноважень органів державної податкової служби, встановлених цим та іншими законами України; перевіряти під час проведення перевірок у фізичних осіб документи, що посвідчують особу. Тобто, наведений пункт зазначеного Закону не містить права органів державної податкової служби витребувати від платників податків оригіналів документів та стосується надання пояснень платником податків під час здійснення перевірок, яка на той час не проводилась у позивача.

Крім того, згідно положень п. 9 ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” передбачено право органів ДПС України вилучати від платників податків лише копії фінансово-господарських та бухгалтерських документів, які свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків та зборів (обов'язкових платежів), під час проведення перевірок. Тобто чинним законодавством не передбачено право органів державної податкової служби витребувати оригінали документів про господарську діяльність.

Також у запиті ДШ у Приморському районі м. Одеси від 25.10.2006 р. № 31087/10/23-20 взагалі відсутні будь-які питання, щодо яких позивачу необхідно було надати пояснення, не зазначено причини та правові підстави їх надання, перелік витребуваних документів носить  загальний характер, не містить посилань на наявність фактів порушення законів України про оподаткування.

За таких обставин, суд вважає, що вищезазначений запит відповідача від 25.10.2006 р. складений в порушення вимог чинного законодавства, що свідчить про порушення відповідачем норм законодавства щодо порядку проведення позапланових перевірок, у зв'язку з чим суд вважає проведену відповідачем перевірку позивача необґрунтованою та безпідставною.

Так, відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо виявлених під час перевірки порушень суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем було встановлено порушення п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п.п. 11.3.1. п. 11.3. ст. 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме: заниження позивачем валового доходу за період з 1 кварталу 2004 року по 3 квартал 2006 року на суму 61735636 грн. та внаслідок цього порушення виявлено порушення вимог п. 4.1. ст. 4, п.п. 7.3.1, п. 7.3. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.97р. за № 168/97-ВР щодо невірного визначення складу податкових зобов'язань за період, що перевірявся, не в повному обсязі враховано до обсягу операцій, що оподатковуються за ставкою 20% по декларації з ПДВ, суми доходу, які були отримані позивачем від надання послуг з обслуговування VІР пасажирів на суму 1234707,00 грн.

Так, підставою для донарахування податку на прибуток та податку на додану вартість відповідачем визначено лист КП „Міжнародний аеропорт Одеса” від 25.10.2006 р. № 14-1746 про загальні обсяги пасажиропотоків, (відправлення VІР), що здійснювалось через Центральний аеропорт м. Одеси. Посилаючись на положення укладених договорів на обслуговування пасажирів, співробітники податкового органу дійшли висновку, що суму валового доходу позивач повинен визначати шляхом перемноження даних, наведених в заявках замовників, на тарифи, зазначені в договорах. Однак, такий висновок відповідача є помилковим з наступних підстав.

Відповідно до частини другої ст. 3 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, що ведеться підприємством. Фінансовий, податковий, статистичний і інший види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частинами другою, третьою ст. 9 зазначеного Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарських операцій; одиницю виміру господарських операцій; посади осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дозволяють ідентифікувати особа, що приймала участь у здійсненні господарських операцій.

Згідно положень Закону України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Виходячи з викладеного, лист КП „Міжнародний аеропорт Одеса” від 25.10.2006 р. № 14-1746 не має ознак первинного документу, на підставі якого має формуватися  бухгалтерська звітність та відповідно податкова звітність.

Також відповідно до вимог п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” (із змінами та доповненнями) датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Згідно п.п. 7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Так, підставою згідно вимог п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст.11. Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28 грудня 1994 року (із змінами та доповненнями) п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7  Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. для збільшення валового доходу та податкових зобов'язань з ПДВ є документи, що підтверджують надходження коштів за надані послуги або документ, що підтверджує надання послуг, тобто касові документи, банківські документи та акти наданих послуг, що були надані позивачем до перевірки.

Аналізуючи договори про надання послуг з обслуговування пасажів у секторі VІР (складаються у типовий формі), ДПІ не враховано те, що замовлення не є документом, що підтверджує факт надання послуг клієнтам, а такими документами в силу вимог п. 3.2 вказаних договорів є акт здавання-приймання наданих послуг, що є первинним документом в розумінні ст. 9 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV. При цьому слід зазначити, що заявки замовників, які були отримані позивачем, надходили до позивача, як зазначено позивачем, електронною поштою або факсом в електронному вигляді без перенесення на паперові носії, у зв'язку з чим посилання податкового органу на ненадання заявок в паперовому вигляді є необґрунтованим.

Крім того, як зазначає позивач, КП „Міжнародний аеропорт Одеса” не знаходиться у правових відносинах з позивачем з питань обслуговування пасажирів у VІР секторі та не може мати об'єктивної інформації щодо фактично наданих позивачем  послуг, а має лише відомості про відправлення пасажирів з Центрального аеропорту Одеси.

Таким чином, викладені обставини свідчать про відсутність порушення позивачем вимог п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п.п. 11.3.1. п. 11.3. ст. 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” та п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Крім того, суд погоджується з позицією позивача щодо неправомірності застосування відповідачем непрямих методів визначення податкового зобов'язання платника податків, а саме: фактично отриманий валовий дохід відповідач розраховував шляхом множення тарифу на кількість наданих послуг відповідно до листа КП „Міжнародний аеропорт Одеса” від 25.10.2006 р. № 14-1746.

Згідно п.п. 4.3.1 п. 4.3 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-ПІ від 21.12.2000 р., якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків згідно з підпунктом "а" підпункту 4.2.2 статті 4 цього Закону у зв'язку з невстановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим методом. Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством. Однак, жодна з вищезазначених підстав не мала місця у випадку позивача .

Щодо порушення позивачем вимог п.п. 5.2.1 п. 5.2 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” щодо завищення валових витрат на суму 1642,92 грн. та завищення сум податкового кредиту з ПДВ у розмірі 330,0 грн., які не думку відповідача, є витратами, не пов'язаними з господарською діяльністю позивача, суд зазначає наступне.

Як з'ясовано судом, 03.07.2000 р. між позивачем та КП „Міжнародний аеропорт Одеса” був укладений договір оренди нежитлового приміщення - павільйону видачі багажу з метою розміщення бізнес-центру по обслуговуванню пасажирів та розширення сфери послуг, розташованого за адресою: м. Одеса, аеропорт.

Доповненнями до вищенаведеного Договору від 11.07.2001 р. (додаток № 7 до договору № 247 від 18.07.2000 р.) та доповненнями та змінами до договору № 247 від 18.07.2000 р. (додаток № 8 до Договору № 247 від 18.07.2000 р.) встановлено компенсацію витрат орендодавця (КП „Міжнародний аеропорт Одеса”) по податку на землю, що здійснюється орендарем на підставі рахунку з урахуванням ПДВ. Компенсацію податку на землю включено до додатку № 2 до договору № 247 від 18.07.2000 р. „Розрахунок надаваємих послуг”.

Як зазначає позивач, зазначене приміщення використовується позивачем як місце для обслуговування пасажирів згідно укладених договорів, тобто використовується у власній господарській діяльності.

Таким чином, сума компенсації податку на землю є не сплатою податку на землю за орендодавця, а є послугою, що надається позивачу у зв'язку з користуванням приміщенням та пов'язано із господарською діяльністю позивача, що відповідно до вимог п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, п.п. 3.1.1 ст. 3 та п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість” є витратами, сплаченими (нарахованими) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та є об'єктом оподаткування ПДВ, при цьому база оподаткування визначається виходячи із загальної вартості вказаних послуг.

Що стосується порушення позивачем вимог п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” щодо завищення валових витрат на суму 1850,00 грн. на вартість наданих, сплачених послуг за користування системою „Банк-Клієнт” згідно договору, укладеного з АКБ „Фін банк” та АБ „Південний” без наявності на балансі підприємства відповідних основних засобів (відсутності комп'ютерів), то слід зазначити наступне.

Так, 16.12.2002 р. між Компанією „Ві Ай Пі Одеса” у вигляді ТОВ та АБ „Південний” було укладено договір на поставку та обслуговування програмно-технологічного комплексу „Банк-Клієнт”, згідно якого позивач отримав комплекс послуг щодо установки, настройки та абонентського обслуговування програмно-технологічного комплексу „Банк-Клієнт”. При цьому згідно п. 4.3 вказаного договору АБ „Південний” щомісячно списує з рахунку позивача абонентську плату за надані послуги у відповідності із тарифами банку.

Також 27.06.2003 р. між позивачем та АКБ „Фінбанк” було укладено договір про виконання зобов'язань № 39/03, предметом якого є включення позивача у систему електронних розрахунків „Банк-Клієнт”. При цьому у відповідності до п. 2.2.3. наведеного договору банк у останній робочий день місяця списує із банківського рахунку позивача суму у розмірі 60 грн., за надані послуги з прийомки та обробки  електронних документів, надісланих позивачем по системі „Банк-Клієнт”.

Враховуючи ту обставину, що наведеною системою позивач користується безпосередньо для проведення розрахунків із клієнтами, у тому числі із державним бюджетом, то вказані витрати на оплату наданих банкам послуг, є саме витратами пов'язаними із веденням господарської діяльності позивача.

Відтак, на думку суду, суми витрат, сплачених за користування системою „Банк-Клієнт” є сумою витрат, яку згідно вимог п.п. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” може бути віднесено до складу валових витрат.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає безпідставними посилання відповідача на наявність порушень позивачем вимог Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” та Закону України „Про податок на додану вартість”, у зв'язку з чим відсутні підстави для застосування відповідачем до позивача штрафних (фінансових) санкцій згідно п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Частиною  3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.  

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює  наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини,  що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх  представників, показань свідків, письмових  і речових  доказів,  висновків експертів.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює  докази,  які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому,  всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відтак, виходячи з вищевикладеного та оцінюючи надані сторонами докази, відповідач, заперечуючи проти позову, не довів суду правомірність прийнятих ним оскаржуваних  позивачем податкових повідомлень-рішень від 06.12.2006 р. № 0010642301/0 та № 0010652301/0, від 13.02.2007 р. № 0010642301/1 та № 0010652301/1, від 16.04.2007 р. № 0010642301/2, № 0010652301/2, № 0010872301/2, № 0010862301/2.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно ст. 105 КАС України позивач має право вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача –суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень, а також заявляти інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.    

Враховуючи усе вищезазначене, господарський суд Одеської області вважає, що позовні вимоги Компанії „Ві Ай Пі Одеса” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю цілком обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов Компанії „Ві Ай Пі Одеса” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси за участю прокуратури Приморського району м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

2.          Податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси № 0010642301/0, № 0010652301/0 від 06.12.2006 р., № 0010642301/1, № 0010652301/1 від 13.02.2007 р., № 0010642301/2, № 0010652301/2, № 0010872301/2, № 0010862301/2 від 16.04.2007 р. скасувати.

Постанову суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено 07.08.2007 р.

                Суддя