Ухвала

від 05.02.2020 по справі 193/1627/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2771/20 Справа № 193/1627/18 Суддя у 1-й інстанції - Кащук Д.А. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

УХВАЛА

Іменем України

05 лютого 2020 року м. Кривий Ріг

Справа № 193/1627/18

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.

сторони:

позивач - Приватне підприємство Миколайович ,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Мудраченко Віктор Михайлович, на рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 28 листопада 2019 року, яке ухвалено суддею Кащуком Д.А. у селищі Софіївка Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 03 грудня 2019 року, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2018 року Приватне підприємство Миколайович (надалі - ПП Миколайович ) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди .

Позовна заява мотивована тим, що на підставі Наказу № 6 про прийняття на роботу від 31 травня 2016 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був прийнятий в ПП ОСОБА_2 на постійну роботу на тракторну бригаду сторожем, з 02 червня 2016 року.

02 червня 2016 року між позивачем та відповідачем був укладений договір № 1-2016 про повну матеріальну відповідальність.

В ніч на 24.04.2018 року під час нічної зміни ОСОБА_1 , який виконував обов`язки сторожа у ПП "Миколайович", невстановлена особа, шляхом пошкодження навісного замка в`їзних воріт до складського приміщення ПП ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , проникла в середину будівлі, звідки викрала майно, яке знаходилось в складському приміщенні.

По даному факту Софіївським відділенням поліції Жовтоводського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровський області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12018040580000199 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України. В ході інвентаризації основних засобів, що знаходились на зберіганні у складському приміщенні по АДРЕСА_1 ПП Миколайович було встановлено крадіжку:зерно соняшника посівного LG-5582 у кількості 15 посівних одиниць, загальною вартістю 69067,00 грн.; олива трансмісійна YUKO Тап-15В (GL-3, SAE 90) 17, 5 кг у кількості 2 каністри, загальною вартістю 1532,40 грн.; рідина охолоджуюча низько замерзаюча YUKO марки А-38 (тосол-40) 5 кг каністра 5 л. ПЕ у кількості 7 каністр, загальною вартістю 850,50 грн.; повітродув-пилосос McCulloch GBV 345 у кількості 1 шт., загальною вартістю 4874, 17 грн.; масло Husgvarna HP двотактне, 1 л. у кількості 1 шт., загальною вартістю 195 грн. Сума шкоди, завданої позивачу становить 76519,07 грн.

Зазначає, що, після скоєної крадіжки, 08.05.2018 року позивачем було запропоновано в добровільному порядку відповідачеві відшкодувати завдані збитки підприємству, шляхом написання відповідної письмової заяви про стягнення з нього щомісячно із заробітної плати 20% від заробітку до повного погашення суми, але відповідач відмовився.

З врахуванням викладеного, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь 76519,07 грн. завданої майнової шкоди, 4080,00 грн. витрат за надання правничої допомоги та судовий збір в сумі 1841,00 грн.

Рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 28 листопада 2019 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПП "Миколайович" матеріальні збитки у сумі 76519,07 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПП "Миколайович" судові витрати по справі - 1841 грн. 00 коп. судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПП "Миколайович" витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4080,00 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Мудраченко В.М., просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що Постановою №447/24 від 28.12.77 Державного комітету ради міністрів СРСР з праці та соціальних питань "Про затвердження переліку посад і робіт, які заміщаються або виконуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм для зберігання, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва, а також типового договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність", яка на даний момент є чинною, визначено коло осіб, з якими може бути укладено договір про повну матеріальну відповідальність та сторож не входить до переліку цих осіб, у зв`язку з чим висновок суду першої інстанції про покладення на нього повної матеріальної відповідальності є помилковим.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом п.1 ст. 6 , ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР , ст.1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обовязків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст.ст. 1 , 3 ЦК України , ст.ст. 2 , 4-5 , 12-13 , 19 ЦПК України , завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України , звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України ).

Підстави, умови, порядок, межі і розмір матеріальної відповідальності працівників за шкоду, заподіяну ними підприємству, установі, організації встановлені Главою ІХ КЗпП України .

У відповідності до ст.138 КЗпП України для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених ст.130 цього Кодексу .

Положеннями ст.130 КЗпП України визначено загальні підстави і умови матеріальної відповідальності працівників, відповідно до яких при покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Відсутність хоча б однієї умови виключає можливість притягнення працівника до матеріальної відповідальності.

За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

При цьому, в разі відсутності підстав для покладення на працівника обов`язку повністю чи частково відшкодувати заподіяну підприємству шкоду (статті 133 , 134 КЗпП України ), працівник, з вини якого заподіяно шкоду, несе матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середньомісячного заробітку (стаття 132 КЗпП України ).

Крім того, у абз.2 п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року №14 Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками судам зазначено, що виходячи з вимог цивільного процесуального законодавства суд у кожному випадку зобов`язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об`єктивного з`ясування обставин, від яких згідно зі ст.ст. 130 , 135-3 , 137 КЗпП України залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема, з`ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов`язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника.

Відсутність підстав чи однієї з умов матеріальної відповідальності звільняє працівника від обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Обов`язок доведення наявності умов для покладення матеріальної відповідальності на працівника лежить на роботодавцеві (ст.138 КЗпП України ).

За таких обставин, роботодавець, звертаючись до суду з позовними вимогами про стягнення з працівника завданої підприємству шкоди, зобов`язаний надати суду, як докази наявності правових підстав для покладення на останнього повної матеріальної відповідальності, так і відомості щодо майнового стану працівника, у тому числі й щодо його середньомісячної заробітної плати на момент завдання шкоди підприємству.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду з даним позовом, ПП Миколайович не надав суду відомості щодо середньомісячного заробітку ОСОБА_1 , а тому колегія суддів дійшла висновку про те, що для повного та всебічного розгляду справи від ПП Миколайович необхідно витребувати довідку про доходи працівника ОСОБА_1 за період з квітня 2017 року квітень 2018 року включно та табель обліку робочого часу останнього за цей же період.

За змістом ч. 1 ст. 371 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про продовження терміну розгляду даної справи до 26 лютого 2020 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 ЦПК України, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, у зв`язку з чим апеляційний суд цією ухвалою інформує учасників справи про дату і місце розгляду справи, який відбудеться без проведення судового засідання.

Керуючись ч.2 ст. 372 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Продовжити термін розгляду апеляційної скарги третьої відповідача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат - Мудраченко Віктор Михайлович, на рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 28 листопада 2019 року у цивільній справі за позовом Приватного підприємства Миколайович до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди судом апеляційної інстанції до 26 лютого 2020 року.

Розгляд справи проводити без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами справи.

Інформацію про рух справи розмістити на офіційному веб-сайті Дніпровського апеляційного суду

Копію ухвали направити для відома учасникам справи.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: