Постанова

від 18.07.2007 по справі 15/161-07-4089а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/161-07-4089А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          "18" липня 2007 р. Справа  № 15/161-07-4089А

  15 год. 28 хв.                                                                                      м. Одеса

Господарський суд Одеської області у складі:

головуючого судді –                   Петрова В.С.

При секретарі                                Стойковій М.Д.

За участю представників:

від позивача –                      Назім С.І., Тропіна Т.В., Ребенко А.М.;

від відповідача –                  Філімонова Г.М., Марченко Н.М.;

від прокуратури –                 не з'явився,    

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Відкритого акціонерного товариства „Лукойл –Одеський нафтопереробний завод” до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі за участю прокуратури Суворовського району м. Одеси про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство „Лукойл –Одеський нафтопереробний завод”  звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про визнання нечинними (недійсними) податкових повідомлень-рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі № 00004713311/0 від 07.11.2006 р., № 00004713311/1 від 04.12.2006 р.; № 00004713311/2, № 00005113311/2, № 00005213311/2 від 15.02.2007 р.; № 00005113311/0/2 від 26.04.2007 р.; № 00004713311/3, № 00005113311/3 та № 00005213311/0/3 від 08.05.2007 р., посилаючись на неправомірність прийняття відповідачем вказаних повідомлень-рішень у зв'язку з необґрунтованістю  висновків  відповідача про те, що позивачем завищено від'ємне значення по податку на додану вартість на 1 222 080, 37 грн., у т. ч. по податкових деклараціях з ПДВ:

-          за серпень 2003 року –489 096, 45 грн.;

-          за квітень 2004 року –494 524,20 грн.;

-          за травень 2004 року –152 996, 72 грн.;

-          за червень 2004 року –85 463,00 грн.    

Також позивач посилається на безпідставність застосування відповідачем штрафної (фінансової) санкції в сумі 342 509,71 грн., донарахування позивачу податкових зобов'язань з ПДВ за червень 2004 року в сумі 62 636,44 грн. та застосування штрафної санкції в сумі 31 318,22 грн. При цьому позивач зазначає про відсутність позивачем порушень приписів  Закону України „Про податок на додану вартість”, за які відповідачем було визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість та штрафні санкції.  

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18 травня 2007 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 15/161-07-4089А та призначено попереднє засідання.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 31 травня 2007 р. закінчено підготовче провадження та справу № 15/161-07-4089А призначено до судового розгляду в засіданні суду.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву (а.с. 3-5 т. 2), стверджуючи про правомірність прийняття оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень у зв'язку з встановленням проведеною  перевіркою завищення позивачем від'ємного значення по деклараціям за серпень 2003 р., квітень, травень, червень 2004 року в сумі 85 348 грн.

В засіданні суду від 04.07.2007 р. за заявою Заступника прокурора Суворовського району м. Одеси до участі у справі допущено прокуратуру Суворовського району м. Одеси з метою захисту інтересів держави в особі СДПІ по роботі з великим платниками  податків у м. Одесі.  

У зв'язку з набранням 01 вересня 2005 р. чинності Кодексом адміністративного судочинства України господарський суд Одеської області зазначає, що згідно п. 6 розділу VII Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд встановив наступне.

Головним державним податковим інспектором-ревізором Коржовим Олексієм Володимировичем сектору аналітичної та контрольно-перевірочної роботи відділу податкового супроводження підприємств паливно-енергетичного комплексу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі було проведено додаткову позапланову документальну невиїзну перевірку Відкритого акціонерного товариства „Лукойл –Одеський нафтопереробний завод” до акту комплексної документальної перевірки № 1903/16-01/16-128/0015228211 від 27.12.2004 р. за період з 01.07.2003 р. по 30.06.2004 р.

За результатами вищезазначеної проведеної перевірки складено акт № 443/13-31.1/00152282/42 від 31.10.2006 р., на підставі якого СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі прийнято податкове повідомлення-рішення № 00004713311/0 від 07.11.2006 р. щодо зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі  537 060,95 грн.

Не погодившись з прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся зі скаргою від 17.11.2006 р. на вказане повідомлення-рішення до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі. За результатами розгляду скарги позивача СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги від 04.12.2006 р. № 15128/10/13-37-58/588, яким податкове повідомлення-рішення № 00004713311/0 від 07.11.2006 р. залишено без змін, а скаргу позивача –без задоволення. На підставі вказаного рішення про результати розгляду скарги 04 грудня 2006 р. СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі прийнято податкове повідомлення-рішення № 00004713311/1.

Не погодившись з результатами розгляду первинної скарги, ВАТ „Лукойл –Одеський нафтопереробний завод” звернулось зі скаргою (№ 5.1-11-5/4681 від 14.12.2006 р.) до Державної податкової адміністрації в Одеській області про перегляд рішення відповідача про результати розгляду первинної скарги та податкових повідомлень-рішень від 07.11.2006 р. та від 04.12.2006 р. Рішенням ДПА в Одеській області від 08.02.2007 р. № 2741/10/25-0007 про  результати розгляду повторної скарги податкове повідомлення-рішення відповідача від 07.11.2006 р. № 00004713311/0 залишено без змін, а скаргу позивача залишено без задоволення; також збільшено суму завищення позивачем бюджетного відшкодування з ПДВ на 685019,42 грн. та збільшено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість на 62 636,44 грн. і застосовано до позивача штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 31318,22 грн. За результатами розгляду повторної скарги СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі 15.02.2007 р. винесені податкові повідомлення-рішення:

-          № 00004713311/2 щодо зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 537 060,95 грн. за порушення, на думку податкового органу, позивачем п. 1.3, п. 1.8 ст. 1, п.п. „а” та „и” п.п. 7.2.1 п. 7.2, абз. 1 п.п. 7.4.1, абз. 1 п.п. 7.4.5 п. 7.4, абз. 1,2 п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” ;

-          № 00005113311/2 щодо зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 685 019,42 грн. та визначення позивачу відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 342 509,71 грн. за порушення, на думку податкового органу, позивачем п. 1.3, п. 1.8 ст. 1, п.п. „а” та „и” п.п. 7.2.1 п. 7.2, абз. 1 п.п. 7.4.1, абз. 1 п.п. 7.4.5 п. 7.4, абз. 1,2 п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”;

-          № 00005213311/2 щодо визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 62 636,44 грн. і штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 31318,22 грн. за порушення, на думку податкового органу, позивачем п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Крім того, 26.04.2007 р. СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі винесено податкове повідомлення-рішення № 00005113311/0/2 щодо зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 685 019,42 грн., яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість та зобов'язано позивача сплатити суму податку в розмірі 685 019,42 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 342509,71 грн. за порушення, на думку податкового органу, позивачем п. 1.3, п. 1.8 ст. 1, п.п. „а” та „и” п.п. 7.2.1 п. 7.2, абз. 1 п.п. 7.4.1, абз. 1 п.п. 7.4.5 п. 7.4, абз. 1,2 п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”

Також позивач звернувся зі скаргою (№ 5.1-11-5/754 від 16.02.2007 р.) на податкові повідомлення-рішення відповідача від 07.11.2006 р. № 00004713311/0, від 04.12.2006 р. № 00004713311/1, від 15.02.2007 р. № 00004713311/2, № 00005113311/2, № 00005213311/2 до Державної податкової адміністрації України. Рішенням ДПА України від 28.04.2007 р. № 4249/6/25-0115 про результати розгляду повторної скарги податкове повідомлення-рішення відповідача від 07.11.2006 р. № 00004713311/0 (від 04.12.2006 р. № 00004713311/1) з урахуванням рішення ДПА в Одеській області від 08.02.2007 р. № 2741/10/25-0007 (податкові повідомлення-рішення від 15.02.2007 р. № 00004713311/2, № 00005113311/2, № 00005213311/2, від 26.04.20007 р. № 00005113311/0/2) залишено без змін, а скаргу позивача –без задоволення. На підставі вказаного рішення ДПА України 08.05.2007 р. СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі прийняті податкові повідомлення-рішення:

-          № 00004713311/3 щодо зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 537 060,95 грн.;

-          № 00005113311/3 щодо зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 685 019,42 грн., яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість та зобов'язано позивача сплатити суму податку в розмірі 685 019,42 грн. і штрафні (фінансові) санкції в розмірі 342509,71 грн.;

-          № 00005213311/0/3 щодо визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 62 636,44 грн. і штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 31318,22 грн.

Так, на думку суду, оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення № 00004713311/0 від 07.11.2006 р., № 00004713311/1 від 04.12.2006 р.; № 00004713311/2, № 00005113311/2, № 00005213311/2 від 15.02.2007 р.; № 00005113311/0/2 від 26.04.2007 р.; № 00004713311/3, № 00005113311/3 та № 00005213311/0/3 від 08.05.2007 р. прийняті СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі в порушення норм чинного законодавства, виходячи з наступного.

Як зазначено в акті перевірки від 31.10.2006 р., в акті перевірки від 27.12.2004 р. було зазначено, що при отриманні матеріалів, що не підтверджують дані обліку підприємства, яке перевіряється, буде складено додатковий акт до даного акта перевірки на підставі статті 3 „а” Указу Президента України від 23 липня 1998 року № 817/98 „Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності".

Так, як вбачаться з акту перевірки від 31.10.2006 р., підставою для прийняття оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень стало порушення, на думку відповідача, позивачем вимог п. 1.3, п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.1 та п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

При цьому відповідачем у вказаному акті перевірки зазначено, що згідно п. 1.8 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість” бюджетне відшкодування –це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках визначених цим Законом. Визначення, що відшкодуванню підлягають лише суми які були сплачені до бюджету, випливає з самої суті поняття „податку”, його основної функції –формування доходів Державного бюджету України (п. 19 ст. 1, ст. 9 Бюджетного кодексу України), а також з поняття „платника податку” як особи, яка згідно Закону України „Про податок на додану вартість” зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем (п.3.1 ст. 1 названого Закону). Тобто, на думку відповідача, Законом України „Про податок на додану вартість” встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету ПДВ та відшкодуванням такого податку, при цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з ПДВ та відшкодування ПДВ за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді цього податку.

Також відповідач зазначає в акті перевірки, що за змістом названого закону право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті ПДВ, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті ПДВ в ціні товару. Чинне законодавство - п.п.7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.1 та п.п. 7.4.5 п.7.4 п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" визначає, що для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту необхідна наявність таких підстав як здійснення операцій з придбання товарів; наявність належним чином оформленої податкової накладної, виданої платником податку, а також обов'язкову наявність такої підстави, як сплата. платником податку у звітному періоді відповідних сум податку.

Так, відповідач вказує, що зібрана перевіркою інформація та документи, надані іншими державними податковими інспекціями, не свідчать про надмірну сплату позивачем ПДВ до бюджету у випадках, визначених законом. Такий висновок відповідачем зроблено на підставі наступних обставин.

І.  Серпень 2003 року. Згідно податкової декларації за серпень 2003 року № 5868 від 19.09.2003 р. сума ПДВ, що підлягає відшкодуванню з бюджету (рядок 21), склала 642 018 грн. (актом № 1903/16-01/16-128/00152282 /11 від 27.12.2004 р. суму, що підлягає відшкодуванню, зменшено на 349 грн.) Залишок невідшкодованої суми ПДВ за серпень 2003 року на дату складання акту від 31.10.2006 р. складав 58924,00 грн.

З метою встановлення достовірності даних по сумі податкового кредиту по ПДВ у відповідності із вимогами Наказу ДПА України від 24.04.2003 р. № 196/ДСК "Щодо здійснення ефективного контролю за правомірністю відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість юридичним особам" по місцю реєстрації основних постачальників підприємства СДПІ були надані запити.

Так, в ході перевірок встановлено, що позивачем у серпні 2003 року сформовано податковий кредит на підставі придбання продукції у постачальників за таким ланцюгом: позивач - ТОВ „Інтергал” (1 ланцюг) - ПП „Компанія „Синтез” (2 ланцюг) - ПП „Комплюс” (3 ланцюг). У вказаній схемі ПП „Комплюс” (код 32419418) є постачальником реалізованої продукції.      

До Ленінської МДПІ м. Луганська з метою підтвердження суми податку на додану вартість у третьому ланцюгу відповідачем було направлено запит „Про організацію зустрічної перевірки по взаємовідносинах ПП „Компанія „Синтез” з ПП „Комплюс” № 7658/7/13-31.1/1232 від 18.05.2005 р. На вказаний запит відповідачем отримано відповідь №14256/23-3-304 від 16.06.2005 р., в якій зазначено, що:

- згідно з рішенням Слов'яносербського районного суду № 2-446 від 13.04.2004 р. статутні документи ПП „Комплюс” визнані недійсними з моменту реєстрації - з 20.04.2003 року;

- згідно з рішенням Господарського суду Луганської області № 4/259 ПН від 29.07.2004 р. скасована державна реєстрація зазначеного підприємства;

- актом ДПІ №15329 від 25.08.2004 р. анульовано свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ № 17311833, ІПН № 324194112367, що видано з 08.04.2003 р.;

- ПП „Комплюс” знято з податкового обліку 01.11.2004 року.

Таким чином, відповідач вказує, що дані про фактичну сплату податку на додану вартість постачальником –ПП „Комплюс” до державного бюджету відсутні.

ІІ. Квітень 2004 року. Згідно податкової декларації за квітень 2004 року № 4836 від 19.05.2004 р. сума ПДВ, що підлягає відшкодуванню з бюджету (рядок 21), склала 2 276 589 грн. (актом № 1903/16-01/16-128/00152282/11 від 27.12.2004 р. суму, що підлягає відшкодуванню, зменшено на 74794 грн.). Залишок невідшкодованої суми ПДВ за квітень 2004 року на дату складання акту від 31.10.2006 р. склав 222 381,95 грн.

Так, в ході перевірок встановлено, що позивачем у квітні 2004 року сформовано податковий кредит на підставі придбання продукції у постачальників за таким ланцюгом: позивач - ТОВ "Медтехніка-Інвест" (1 ланцюг) - ТОВ „Медтехніка-Восток” та ПП "Кайт" (2 ланцюг). Відповідачем були надані запити до ДПІ Фрунзенського району м. Харкова з метою підтвердження суми податку на додану вартість у розмірі 494 524,42 грн. „Про організацію зустрічної перевірки по взаємовідносинах ВАТ „Лукойл –Одеський НПЗ” та ТОВ „Медтехніка - Інвест” (код 32566700). На вказаний запит відповідачем отримано відповідь № 3762/7/23-195 від 30.07.2004 р., в якій зазначено, що ТОВ „Медтехніка - Інвест” є посередником, постачальником реалізованої продукції є ТОВ „Медтехніка –Восток” (код 32238196) та постачальником відвантаженого обладнання є ПП „Кайт” (код 32677295).   

Також відповідачем були направлені запити з метою підтвердження суми податку на додану вартість у другому ланцюгу до ДПІ Фрунзенського району м. Харкова. На вказані запити від ДПІ Фрунзенського району м. Харкова відповідачем отримано відповіді № 4187/7/23-195 від 30.08.2004 р., № 4373/7/23-433 від 10.09.2004 р., № 44447/7/23-195 від 15.09.2004 р., в яких зазначено, що здійснити зустрічну перевірку ТОВ "Медтехніка - Восток" не можливо у зв'язку з ліквідацією підприємства.

Крім того, ДПІ у Київському районі м. Харкова листом № 123/7/23-309/46 від 11.01.2005 р. повідомила відповідача, що здійснити зустрічну перевірку ПП „Кайт" не можливо у зв'язку з відсутністю підприємства за юридичною адресою.

Так, відповідач вказує, що відповіді по направленим запитам не дають можливість підтвердити факт здійснення господарських операцій між підприємствами.

ІІІ. Травень 2004 р. Згідно податкової декларації за травень 2004 року № 5493 від 18.06.2004 р. сума ПДВ, що підлягає відшкодуванню з бюджету (рядок 21), склала 4193539 грн. (актом № 1903/16-01/16-128/00152282/11 від 27.12.2004 р. суму, що підлягає відшкодуванню, зменшено на 9480 грн.). Залишок невідшкодованої суми ПДВ за травень 2004 року на дату складання акту від 31.10.2006 р. склав 170292,00 грн.

Так, в ході перевірок встановлено, що позивачем у травні 2004 року сформовано податковий кредит на підставі придбання продукції у постачальників за таким ланцюгом: позивач - ТОВ „Інтергал” (1 ланцюг) –ТОВ „Енергозберігальні технології” (2 ланцюг) –ТОВ „Софтек” (3 ланцюг) –ПП „Технологія” (4 ланцюг), де постачальником реалізованої продукції є ПП „Технологія”.  

До ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровськ з метою підтвердження суми податку на додану вартість відповідачем були направлені запити „Про організацію зустрічної перевірки" по взаємовідносинах ТОВ „Софтек” з ПП „Технологія”:

У своїх запереченнях на позовну заяву відповідач вказує, що на дату підписання акту перевірки від 31.10.2006 р. відомості про фактичну сплату податку на додану вартість до державного бюджету відсутні.

ІV. Червень 2004 р. Згідно уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ до декларації з ПДВ за червень 2004 року № 6709 від 19.07.2004 р., сума ПДВ, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, за підсумками поточного звітного періоду складає 86188 грн., (актом № 1903/16-01/16-128/00152282/11 від 27.12.2004 р. суму, що підлягає відшкодуванню, зменшено на 725 грн.). Залишок невідшкодованої суми ПДВ за червень 2004 року на дату складання акту від 31.10.2006 р. склав 85 463 грн.

З метою встановлення достовірності даних по сумі податкового кредиту по ПДВ у відповідності із вимогами наказу ДПА України від 24.04.2003 р. № 196/ДСК „Щодо здійснення ефективного контролю за правомірністю відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість юридичним особам" по місцю реєстрації основних постачальників підприємства надано запити.

Так, до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси з метою підтвердження суми податку на додану вартість у розмірі 148099,44 грн. були направлені запити „Про організацію зустрічної перевірки" по взаємовідносинах ВАТ "Лукойл –Одеський НПЗ" та ПП „Анабель” (код 32323587). Проте, відповідач вказує, що по направленим запитам отримано відповіді, які не дають можливість підтвердити факт здійснення господарських операцій між підприємствам. Зокрема, отримано відповідь № 2853/23-109/60 від 18.05.2004 р., в якій зазначено, що провести зустрічну перевірку не надається можливим; була проведена перевірка з питання встановлення фактичного місцезнаходження підприємства, про що  складений акт про відсутність ПП "Анабель" за юридичною адресою. Також відповідач вказує, що ним був отриманий лист старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА в Одеській області Даракчі О.Г., про те, що в провадженні старшого слідчого відділу ПМ ДПА в Одеській області знаходиться кримінальна справа № 2032005012, яку порушено відносно директора ПП „Анабель”. Таким чином, відповідач зазначає, що дані про фактичну сплату податку на додану вартість до державного бюджету відсутні.

Так, вищевикладені факти відповідачем визначені як підстави для заниження суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Виходячи з викладеного, відповідач дійшов висновку про завищення позивачем від'ємного значення по податку на додану вартість на 537060,95 грн., у т. ч. у періодах:

-          серпень 2003 року –58 924,00 грн.;

-          квітень 2004 року –222 381,95 грн.;

-          травень 2004 року –170 292,00 грн.;

-          червень 2004 року –85 463,00 грн.,

про що винесено відповідачем податкове повідомлення-рішення № 00004713311/0 від 07.11.2006 р.

Крім того, за результати адміністративного оскарження позивачем вказаного податкового повідомлення-рішення ДПА в Одеській області на підставі здійснених розрахунків було збільшено суму завищення позивачем бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 685 019,42 грн., про що відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 00005113311/2 від 15.02.2007 р. Відтак, на думку податкового органу, у зв'язку з непідтвердженням даних про фактичну сплату податку на додану вартість позивачем завищено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 1 222 080, 37 грн., у т. ч. у періодах:

-          серпень 2003 року –489 096, 45 грн.;

-          квітень 2004 року –494 524,20 грн.;

-          травень 2004 року –152 996, 72 грн.;

-          червень 2004 року –85 463,00 грн.    

Проте, суд не погоджується з позицією податкового органу щодо непідтверженння позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з огляду на відсутність даних про фактичну сплату податку на додану вартість постачальниками товару –контрагентами позивача, виходячи з наступного.

Пунктом 1.8 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість” визначено, що бюджетне відшкодування –сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” (в редакції, що діяла на момент здійснення операцій) суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

А відповідно до п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Виходячи з вищевикладеного, сума бюджетного відшкодування залежала від правильності визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту.  

Згідно п. 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит –сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом..

Згідно п.п 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону (в редакції, що діяла на момент здійснення операцій) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.5.1 Закону України „Про податок на додану вартість” (в редакції, що діяла на момент здійснення операцій) визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-  або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У даному випадку датами виникнення у позивача права на податковий кредит по ПДВ є дати виписування контрагентами позивачу податкових накладних у відповідні періоди.  

Також відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” (в редакції, що діяла на момент здійснення операцій) не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).  

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаної норми закону, лише відсутність належним чином оформленої податкової накладної позбавляла платника податку на додану вартість права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Однак, включені позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені позивачем у складі вартості придбаних товарів, підтверджені податковими накладними, що не оспорюється відповідачем. При цьому слід зазначити, що видані позивачу контрагентами податкові накладні оформлені з дотриманням вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” (в редакції, що діяла на момент здіснення операцій), відповідно до якого платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

До того ж суд вважає необґрунтованими посилання податкового органу в рішенні про результати розгляду потворної скарги від 28.02.2007 р. № 2741/10/25-0007 на невизнання податкових накладних № 332 від 08.04.2004 р. на суму 313555,20 грн. (у т.ч. ПДВ 52 259,20 грн.), № 330 від 08.04.2004 р. на загальну суму 514 353, 60 грн. (у т.ч. ПДВ 85 725,60 грн.), № 331 від 08.04.2004 р. на загальну суму 2 139 236,40 грн. (у т.ч. ПДВ 356 539,40 грн.), виписаних ТОВ „Медтехніка –Інвест”, у зв'язку з тим, що на вказаних накладних відсутня відмітка у верхній лівій частині про наявність оригіналів податкових накладних у покупця. Однак, наявність зазначеної відмітки у податковій накладній як обов'язкового реквізиту не передбачено п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”. У зв'язку з цим відсутність на податкових накладних, виписаних ТОВ „Медтехніка –Інвест”, відмітки у верхній лівій частині про наявність оригіналів податкових накладних у покупця не позбавляє таких податкових накладних дійсності та відповідно не позбавляє позивача права на включення суми податку на додану вартість в розмірі 494 524,20 грн. згідно таких податкових накладних до складу податкового кредиту позивача.      

Крім того, помилковим є висновок податкового органу про непідтвердження права позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість за серпень 2003 року з огляду на визнання недійсними рішенням Слов'яносербського районного суду № 2-446 від 13.04.2004 р. установчих документів контрагента позивача –ПП „Комплюс” та скасування його державної реєстрації згідно рішення господарського суду Луганської області № 4/259 ПН від 29.07.2004 р. і анульовання податковою інспекцією свідоцтва про його реєстрацію в якості платника податку на додану вартість вже після здійснення у серпні 2003 року господарських операцій, а також після видачі ПП „Комплюс” позивачу податкових накладних у зв'язку з оплатою позивачем вартості придбаної продукції. При цьому слід зазначити, що оплата позивачем вартості придбаної продукції відповідачем не оспорюється.

Разом з тим слід зазначити, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Так, відповідачем не спростовано ті обставини, що на момент виписування позивачу податкових накладних ПП „Комплюс”, за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованість віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, ПП „Комплюс” знаходилось в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій, являлось платником податку на додану вартість та мало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. Згідно ст. 33 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

До того ж, відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.  Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.  

За таких обставин, покупець (послуг, робіт) не може нести відповідальність за можливу недостовірність відомостей про продавців, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої недостовірності.  

Крім того, слід зазначити, що відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість” платник податку –особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону України „Про податок на додану вартість”).

Відтак, сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару (робіт, послуг), є податковим зобов'язанням продавця товару (робіт, послуг), і саме продавець товару (робіт, послуг) несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. Як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця. Ухилення однією із сторін від сплати податків після виконання угод відповідно до діючого законодавства України не є підставою для виключення зі складу податкового кредиту позивача сплаченої ним суми податку на додану вартість у зв'язку з придбанням товару (робіт, послуг) та відповідно для зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, а тягне за собою адміністративну та кримінальну відповідальність посадових осіб таких продавців.

З огляду на усе вищезазначене, суд вважає безпідставним заниження податковим  органом суми податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню позивачу з державного бюджету України, в розмірі 1 222 080,37 грн. і необґрунтованим застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 342 509,71 грн., а також  відповідно про заниження позивачем суми податку на додану вартість за червень 2004 року в розмірі 62 636,44 грн. і нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 31 318,22 грн. (62 636,44 грн. х 50%).

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною  3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.  

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює  наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини,  що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх  представників, показань свідків, письмових  і речових  доказів,  висновків експертів.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює  докази,  які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому,  всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відтак, виходячи з вищевикладеного та оцінюючи надані сторонам докази, на думку суду, відповідач, заперечуючи проти позову, не довів суду правомірність прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень № 00004713311/0 від 07.11.2006 р., № 00004713311/1 від 04.12.2006 р.; № 00004713311/2, № 00005113311/2, № 00005213311/2 від 15.02.2007 р.; № 00005113311/0/2 від 26.04.2007 р.; № 00004713311/3, № 00005113311/3 та № 00005213311/0/3 від 08.05.2007 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно ст. 105 КАС України позивач має право вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача –суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень, а також заявляти інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.    

Враховуючи усе вищезазначене, господарський суд Одеської області вважає, що позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Лукойл –Одеський нафтопереробний завод”  про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі № 00004713311/0 від 07.11.2006 р., № 00004713311/1 від 04.12.2006 р.; № 00004713311/2, № 00005113311/2, № 00005213311/2 від 15.02.2007 р.; № 00005113311/0/2 від 26.04.2007 р.; № 00004713311/3, № 00005113311/3 та № 00005213311/0/3 від 08.05.2007 р. обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягають  задоволенню.

При цьому судом не приймаються до уваги посилання відповідача на те, що вимога позивача про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень відповідача за змістом не відповідає способу захисту порушеного права, оскільки зазначені податкові повідомлення-рішення не є нормативно-правовими актами. Разом з тим суд зазначає, що Кодекс адміністративного судочинства України не містить положень про те, що суд може визнати нечинними лише рішення суб'єкта владних повноважень, які являються нормативно-правовими актами.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача сплаченого судового збору слід зазначити, що відповідно до положень ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України понесені позивачем витрати зі сплати судового збору відносяться за рахунок держбюджету, а не за рахунок відповідача.  

     Керуючись ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов Відкритого акціонерного товариства „Лукойл –Одеський нафтопереробний завод” до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі за участю прокуратури Суворовського району м. Одеси про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень задовольнити.

2.          Податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі № 00004713311/0 від 07.11.2006 р., № 00004713311/1 від 04.12.2006 р.; № 00004713311/2, № 00005113311/2, № 00005213311/2 від 15.02.2007 р.; № 00005113311/0/2 від 26.04.2007 р.; № 00004713311/3, № 00005113311/3 та № 00005213311/0/3 від 08.05.2007 р. визнати нечинними.

Постанову суду може бути оскаржено в порядку ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку ст.254 КАС України.

Повний текст постанови складено 02.08.2007 р.

                      Суддя