Постанова

від 18.07.2007 по справі 15/169-07-4097а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/169-07-4097А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        "18" липня 2007 р. Справа  № 15/169-07-4097А

 15 год. 55 хв.                                                                                 м. Одеса

Господарський суд Одеської області у складі:

головуючого судді                         Петрова В.С.

при секретарі                                  Стойковій М.Д.

За участю представників сторін:

від позивача –             Ніронка Ю.М.;  

від відповідача –         Маломанов І.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Невада” до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

ВСТАНОВИВ:  

Товариство з обмеженою відповідальністю „Невада” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про скасування рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 12.02.2007 р. № 0000922360 на суму 12610,00 грн., посилаючись на неправомірність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21 травня 2007 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 15/169-07-4097А та призначено попереднє засідання.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 31 травня 2007 р. у справі № 15/169-07-4097А закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Відповідач з позовом не згоден та вважає його безпідставним з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, тому просить суд в задоволенні позову відмовити.

У зв'язку з набранням 01 вересня 2005 р. чинності Кодексом адміністративного судочинства України господарський суд Одеської області зазначає, що згідно п. 6 розділу VII Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд встановив наступне.

23 січня 2007 р. співробітниками ДПІ в м. Суми проведено перевірку відокремлено стоячих гральних автоматів щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності, що належать позивачу та розташовані за адресою: м. Суми, пр-т Курський, 18 а.

За результатами перевірки складений акт б/н від 23 січня 2007 р., на підставі якого відповідачем прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 12.02.2007 р. № 0000922360 на суму 12610,00 грн. у зв'язку з порушенням позивачем вимог п. 1 ст. 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР (із змінами та доповненнями.

Оскільки позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на  те, що перевірка проведена податковим органом з грубими порушеннями Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, у зв'язку з чим вважає, що факти викладені у акті перевірки не можуть бути підставою для прийняття рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Повноваження податкового органу щодо проведення перевірок встановлені Законом України „Про державну податкову службу в Україні”, Законом України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, Указом Президента „Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності”.

Статтею 11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” встановлено, що вважаються позаплановими перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, а в інших випадах –за рішенням суду.

Крім того, згідно „Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства”, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005р. №327, зареєстрований Мінюстом України 25.08.2005 р. №925/11205 позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї із обставин, визначених Законом України „Про державну податкову службу в Україні” та іншими законодавчими актами.

Позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у ст. 11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

Одна з вище перелічених підстав обов'язково повинна бути зазначена у направленні та наказі під час проведення позапланової перевірки.

Відповідно до ст. 11-2 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Також згідно ст. 15 Закону України ”Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” № 265/95-ВР від 06.07.1995р.  (із змінами та доповненнями) контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари, інших вимог цього Закону здійснюють орган державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України. А відповідно до ст. 16 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.

Планова перевірка здійснюється органами, уповноваженими законом нараховувати або стягувати податки і збори (обов'язкові платежі) з осіб, що використовують спрощену систему оподаткування згідно з пунктами 5 - 9 статті 9 Закону України № 265/95-ВР від 06.07.1995 р. Така перевірка здійснюється не частіше одного разу за наслідками звітного календарного року, але не раніше строків, визначених законодавством для подання річного податкового звіту (декларації) такими особами з такого податку.

Планова виїзна перевірка –перевірка, яка передбачена у плані роботи. Право податкового органу на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення (ч. 4 ст. 111 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”).

Позапланова перевірка, що провадиться уповноваженими контролюючими органами стосовно осіб, визначених у частині другій ст. 16 Закону України № 265, може здійснюватися виключно на підставі постанови слідчого, органу дізнання або відповідно до рішення суду.

У запереченнях на позов відповідач посилається на те, що зазначена перевірка ДПІ у м. Суми не пов'язана з перевірками своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), підстави та порядок проведення яких передбачені ст. 11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 р.  № 509-ХП, являється плановою, так як вона проведена за окремим планом органу державної податкової інспекції.

Тобто, приймаючи до уваги викладене, на думку відповідача, ДПІ у м. Суми було проведено планову перевірку позивача, адже перевірка, яка передбачена у плані роботи, є плановою. Проте, відповідачем не надавався до суду вказаний у запереченнях на позовну заяву план перевірки за яким була проведена перевірка відповідача, у зв'язку з чим судом не приймаються до уваги в якості доказів твердження відповідача про проведення планової перевірки. Більш того, відповідач не надав доказів повідомлення позивача про дату початку та закінчення перевірки за десять днів до дня проведення перевірки, як того вимагає чинне законодавство. Адже, як зазначалось вище, право податкового органу на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли податковий орган не пізніше ніж за десять днів до дня проведення перевірки надіслав суб'єкту підприємницької діяльності письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення перевірки.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу, що передбачає підстави для звільнення від доказування. А частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.  

Разом з тим суд зазначає, що порушення ДПІ у м. Суми вимог законодавства щодо порядку проведення перевірки не є підставою для скасування рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси про застосування штрафних санкцій, оскільки такі суто формальні порушення самі по собі не можуть бути достатньою підставою для скасування рішень про застосування штрафних санкцій за умов доведеності фактів порушення позивачем норм законодавства, які не спростовані позивачем.  

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваного позивачем рішення № 0000922360 від 12.02.2007 р. на суму 12610,00 грн. були встановлені актом перевірки порушення, а саме:

-          непроведення через РРО розрахункової операції на суму 5 грн. (5,00х5= 25 грн.);

-          проведення розрахункових операцій без застосування РРО з 05.01.2007 р. по 22.01.2007 р. на загальну суму 2517,00 грн. (2517,00 х 5=12585,00 грн.).

Щодо нарахування відповідачем суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 25,00 грн. у зв'язку з порушенням п. 1 ст. 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а саме: непроведення через РРО розрахункової операції на суму 5 грн., суд зазначає наступне.

У преамбулі Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” зазначено, що цей Закон визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Згідно ст. 1 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами –суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Як вбачається, з довідки Головного управління статистики в Одеській області № 9174 з ЄДРПОУ ТОВ „Невада” здійснює „діяльність з організації азартних ігор” (код за КВЕД 92.71.0), що також підтверджується ліцензією Міністерства фінансів України серії АВ № 082901 на право „Організації діяльності з проведення азартних ігор (діяльність з організації та проведення азартних ігор на гральних автоматах)”.

Національний класифікатор України „Класифікація видів економічної діяльності” ДК 009:2005, затверджений наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005 р. № 375, є нормативним документом із стандартизації згідно ст. 11 Закону України „Про стандартизацію” та згідно ст. 15 Господарського кодексу України застосовується у сфері господарювання та не відносить діяльність з організації азартних ігор (код за КВЕД 92.71.0) до сфери послуг.

Згідно ч. 2 ст. 259 Господарського кодексу України у правовому регулюванні господарської діяльності та у здійсненні державного управління народним господарством мають враховуватися особливості здійснення суб'єктами господарювання окремих видів цієї діяльності.

Такий вид економічної діяльності як „використання автоматів гральних” в КВЕД прямо не передбачено. Отже, враховуючи те, що згідно ч. 6 ст. 259 Господарського кодексу України об'єктами класифікації в КВЕД є усі види господарської (економічної) діяльності суб'єктів, зазначений вид економічної діяльності можна віднести лише до підкласу „Інша видовищно-розважальна діяльність” (код за КВЕД 92.34.0) або „Інші види рекреаційної діяльності” (код за КВЕД 92.72.0), які не мають відношення до діяльності ТОВ „Невада” та сфери послуг.

Враховуючи наведене, ТОВ „Невада” не входить до переліку суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, і як наслідок на нього не розповсюджуються норми Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Отже, на підставі викладеного, суд вважає, що відповідачем неправомірно нараховані позивачу штрафні (фінансові) санкції в розмірі 25,00 грн. за непроведення через РРО розрахункової операції на суму 5 грн.

Щодо посилань позивача на неправомірність застосованих до нього штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 12585,00  грн. у зв'язку з порушенням п. 1 ст. 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а саме: проведення розрахункових операцій без застосування РРО з 05.01.2007 р. по 22.01.2007 р. на загальну суму 2517,00 грн., то суд вважає їх безпідставними, оскільки позивачем не надано доказів того, що розрахункові операції, які проводились з 05.01.2007 р. по 22.01.2007 р. на загальну суму 2517,00 грн. були проведені у зв'язку з діяльністю з організації та проведення азартних ігор на гральних автоматах, а не за здійснені операції при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Так, як встановлено перевіркою та не оспорюється позивачем, у книзі обліку розрахункових операцій № 1819001797/1 від 25.07.2006 р. та розрахунковій книжці № 1819001797/2 від 25.07.2006 р. відображені розрахункові операції, які були проведені з 25.01.2007 р. по 22.07.2007 р. без застосування реєстратора розрахункових операцій, на загальну суму 2571 грн. (розрахункові квитанції за 05.01.07 р. на суму 510 грн., за 12.01.2007 р. на суму 1227,00 грн. та за 22.01.2007 р. на суму 780,00 грн.).

Разом з тим, як зазначалось вище, реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами –суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

За таких обставин, суд доходить висновку про правомірність нарахування позивачу штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2517,00 грн.

Частиною  3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює  наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини,  що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх  представників, показань свідків, письмових  і речових  доказів,  висновків експертів.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює  докази,  які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому,  всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відтак, виходячи з вищевикладеного, на думку суду, позивач не довів суду неправомірність прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0000922360 від 12.02.2007 р. в частині застосування  штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 12585,00 грн. При цьому відповідач, заперечуючи проти позову, не довів суду повну правомірність прийнятого ним оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення № 0000922360 від 12.02.2007 р. в частині застосування  штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 25,00 грн., у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення від № 0000922360 від 12.02.2007 р. прийнято неправомірно в частині застосування  штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 25,00 грн.    

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно ст. 105 КАС України позивач має право вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача –суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень, а також заявляти інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.    

Враховуючи вищевикладене та оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Невада” обґрунтовані частково та відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягають частковому задоволенню.

Керуючись п. 6 Перехідних положень, ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

               ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Невада” до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій задовольнити частково.

2.          СКАСУВАТИ рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000922360 від 12.02.2007 р. в частині застосування  штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 25,00 грн.

3.          В задоволенні решти частини позовних вимог відмовити.

Постанову суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено 23.07.2007 р.

               Суддя