Постанова

від 18.07.2007 по справі 15/171-07-4138а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/171-07-4138А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        "18" липня 2007 р. Справа  № 15/171-07-4138А

  16 год. 40 хв.                                                                             м. Одеса

Господарський суд Одеської області у складі:

головуючого судді -                      Петрова В.С.

при секретарі –                            Стойковій М.Д.

За участю представників сторін:

від позивача –              Ніронка Ю.М.;  

від відповідача –          Маломанов І.В.;  

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Невада” до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,,

ВСТАНОВИВ:  

Товариство з обмеженою відповідальністю „Невада” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про скасування рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 12.02.2007 р. № 0000882360 на суму 70,02 грн., посилаючись на неправомірність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21 травня 2007 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 15/171-07-4138А та призначено попереднє засідання.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 31 травня 2007 р. у справі № 15/171-07-4138А закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Відповідач позовні вимоги не визнає та вважає проведену перевірку цілком правомірною, а оскаржувані рішення обґрунтованими, у зв'язку з чим просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити, про що зазначено у письмових запереченнях на позов (а.с. 81-82).

У зв'язку з набранням 01 вересня 2005 р. чинності Кодексом адміністративного судочинства України господарський суд Одеської області зазначає, що згідно п. 6 розділу VII Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.  

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд встановив наступне.

22 січня 2007 р. співробітниками ДПІ в м. Суми здійснено перевірку залу гральних автоматів ТОВ „Невада” щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності, які розташовані за адресою: м. Суми, вул. Заливна, 5,  та належать позивачу.

За результатами перевірки ДПІ в м. Суми складений акт б/н від 22 січня 2007 р., яким встановлені порушення позивачем вимог п. 1, п. 2 ст. 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”; та ст. 5 Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”.

На підставі акту перевірки від 22 січня 2007 р. № 261/234/26532740/181900542304 ДПІ у Приморському районі м. Одеси прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 12.02.2007 р. № 0000882360 на суму 70,02 грн. у зв'язку з порушенням ст. 5 Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”, а саме: здійснення діяльності без придбання відповідних патентів на три гральних місця грального автомату „Містер Твістер” (типу „стовпчик”).

Проте, на думку суду, зазначене рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 12.02.2007 р. винесено за результатами перевірки, проведеної з порушенням вимог чинного законодавства, та прийнято в порушення вимог чинного законодавства, виходячи з наступного.

Повноваження податкового органу щодо проведення перевірок встановлені Законом України „Про державну податкову службу в Україні”, Законом України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, Указом Президента „Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності”.

Статтею 11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” встановлено, що вважаються позаплановими перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, а в інших випадах –за рішенням суду.

Крім того, згідно „Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства”, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005р. №327, зареєстрований Мінюстом України 25.08.2005 р. №925/11205 позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї із обставин, визначених Законом України „Про державну податкову службу в Україні” та іншими законодавчими актами.

Так, згідно ст. 11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” позапланова виїзна перевірка проводиться лише за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за наслідками перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків законів України про оподаткування, валютного законодавства, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту; 2) платником податків не подано в установлений строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту; 4) платник податків подав у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами органу державної податкової служби під час проведення планової чи позапланової виїзної перевірки, в якій вимагає повного або часткового скасування результатів відповідної перевірки; 5) у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту; 6) проводиться реорганізація (ліквідація) підприємства; 7) стосовно платника податків (посадової особи платника податків) у порядку, встановленому законом, податковою міліцією заведено оперативно-розшукову справу, у зв'язку з чим є потреба у проведенні позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності такого платника податків; 8) у разі, коли вищестоящий орган державної податкової служби в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу державної податкової служби здійснив перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом, та виявив їх невідповідність вимогам законів, що призвело до ненадходження до бюджетів сум податків та зборів (обов'язкових платежів). Позапланова виїзна перевірка в цьому випадку може ініціюватися вищестоящим органом державної податкової служби лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу державної податкової служби, які проводили планову або позапланову виїзну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування  або  порушено  кримінальну справу;  9)  платником  подано декларацію з від'ємним  значенням  з  податку  на  додан у вартість,  яке  становить  більше  100,00 тис. грн.

Одна з перелічених підстав обов'язково повинна бути зазначена у направленні та наказі під час проведення позапланової перевірки.

Відповідно до ст. 112 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Як з'ясовано судом, в порушення зазначеної норми, фахівцями ДПІ в м. Суми до проведення перевірки не була надана позивачу під розписку копія наказу про проведення позапланової виїзної перевірки. До того ж наказ керівника ДПІ в м. Суми про проведення позапланової перевірки не надавався відповідачем і до суду.   

Також згідно ст. 15 Закону України ”Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” № 265/95-ВР від 06.07.1995р.  (із змінами та доповненнями) контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари, інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України. А відповідно до ст. 16 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.

Планова перевірка здійснюється органами, уповноваженими законом нараховувати або стягувати податки і збори (обов'язкові платежі) з осіб, що використовують спрощену систему оподаткування згідно з пунктами 5 - 9 статті 9 Закону України № 265/95-ВР від 06.07.1995 р. Така перевірка здійснюється не частіше одного разу за наслідками звітного календарного року, але не раніше строків, визначених законодавством для подання річного податкового звіту (декларації) такими особами з такого податку.

Планова виїзна перевірка –перевірка, яка передбачена у плані роботи. Право податкового органу на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли податковий орган не пізніше ніж за десять днів до дня проведення перевірки надіслав суб'єкту підприємницької діяльності письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення перевірки (ч. 4 ст. 111 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”).  

Позапланова перевірка, що провадиться уповноваженими контролюючими органами стосовно осіб, визначених у частині другій ст. 16 Закону України № 265, може здійснюватися виключно на підставі постанови слідчого, органу дізнання або відповідно до рішення суду.

У запереченнях на позов відповідач посилається на те, що зазначена перевірка ДПІ в м. Суми не пов'язана з перевірками своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), підстави та порядок проведення яких передбачені ст. 11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 р.  № 509-ХП, являється плановою, так як вона проведена за окремим планом органу державної податкової інспекції.

Тобто, приймаючи до уваги викладене, на думку відповідача, ДПІ в м. Суми було проведено планову перевірку позивача, адже перевірка, яка передбачена у плані роботи, є плановою. Проте, відповідачем не надавався до суду вказаний у запереченнях на позовну заяву план перевірки, за яким була проведена перевірка відповідача, у зв'язку з чим судом не приймаються до уваги в якості доказів твердження відповідача про проведення планової перевірки. Більш того, відповідач не надав доказів повідомлення позивача про дату початку та закінчення перевірки за десять днів до дня проведення перевірки, як того вимагає чинне законодавство. Адже, як зазначалось вище, право податкового органу на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли податковий орган не пізніше ніж за десять днів до дня проведення перевірки надіслав суб'єкту підприємницької діяльності письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення перевірки.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу, що передбачає підстави для звільнення від доказування. А частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищевикладеного, суд доходить до висновку про порушення перевіряючим податковим органом норм законодавства щодо порядку проведення перевірки ТОВ „Невада”. А відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім цього, як вбачається з оскаржуваного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, вказане рішення прийняте на підставі акту перевірки №  261/234/26532740/181900542304 від 22.01.2007 р., проте такий акт перевірки відповідачем не був наданий до суду.

Щодо застосованих штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 70,02 грн. суд зазначає наступне.

Як зазначалось вище, підставою для прийняття оскаржуваного позивачем рішення від 12.02.2007 р. № 0000882360 на суму 70,02 грн. стало порушення, на думку відповідача, позивачем ст. 5 Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”.

Так, відповідач посилається на те, що на гральні автомати, що перевірялись ДПІ в м. Суми, необхідно придбавати кількість торгових патентів у кратності відповідно до кількості гравців. Проте, ці посилання податкової інспекції судом оцінюється критично, оскільки суперечать Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”.

Згідно ст. 1 Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”, об'єктом правового регулювання є, зокрема, діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу.

Під гральним бізнесом у цьому Законі слід розуміти діяльність, пов'язану з влаштуванням казино, інших гральних місць (домів), гральних автоматів з грошовим або майновим виграшем, проведенням лотерей (крім державних) та розиграшів з видачею грошових виграшів у готівковій або майновій формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”, об'єктами оподаткування є наступні види грального бізнесу: гральний автомат з грошовим або майновим виграшем; гральний стіл з кільцем рулетки для казино; інші гральні столи (спеціальні столи для казино, крім столів для більярду); кегельбани, що вводяться у дію за допомогою жетона, монети або без них; столи для більярду, що вводяться в дію за допомогою жетона, монети або без них, крім столів для більярду, що використовуються для спортивних аматорських змагань; інші види грального бізнесу, включаючи розиграші з видачею грошових виграшів у готівковій формі поза банківські установи або у майновій формі на місці.

Відповідно до ч. 4 ст. 5 Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” торговий патент на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу має бути виданий на кожне окреме гральне місце (гральний автомат, гральний стіл).

В цій нормі закону законодавець терміни „гральне місце”, „гральний автомат” та „гральний стіл” ототожнює. Тобто один гральний автомат є одним гральним місцем та один гральний стіл є також одним гральним місцем в незалежності від того, скільки гравців одночасно можуть брати участь в азартній грі. Одночасно за гральним столом, гральним автоматом або за кільцем рулетки можуть грати кілька гравців (навіть необмежена кількість гравців).

Крім того, згідно технічної документації на гральні автомати, що перевірялись, а саме: відповідно до технічних умов ТУ У 36.5-24765919.001-2003, протоколу сертифікаційних випробувань № 1521Б від 06.03.2006 р., сертифікату відповідності серії ВБ № 462720 реєстраційний № UA1.033.0029513-06 від 14.03.2006 р., гральний автомат „Містер Твістер” дійсно є одним гральним автоматом.

Таким чином, на перевіряємі гральні автомати позивачем правомірно отримано по одному торговому патенту на кожний гральний автомат.

У зв'язку з вищевикладеним суд вважає, що відповідачем неправомірно нараховані штрафні санкції позивачу за надання послуг в сфері грального бізнесу без одержання торгових патентів.

Також суд звертає увагу на те, що оскільки перевірка грального залу позивача була проведена з порушенням закону, то згідно ч. 3 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України всі докази, одержані в результаті проведеної перевірки, судом при вирішенні справи не можуть прийматися до уваги.

Частиною  3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу, що передбачає підстави для звільнення від доказування. А частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює  наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини,  що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх  представників, показань свідків, письмових  і речових  доказів,  висновків експертів.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює  докази,  які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому,  всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що відповідач не довів суду правомірність прийнятого ним оскаржуваного рішення щодо застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 70,02 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно ст. 105 КАС України позивач має право вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача –суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень, а також заявляти інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.    

Враховуючи вищезазначене, господарський суд Одеської області вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Невада” цілком обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягають задоволенню, а рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси № 0000882360 від 12.02.2007 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 70,02 грн. підлягає скасуванню.

Керуючись п. 6 Перехідних положень, ст. ст. 2, 9, 69, 70, 71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

               ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Невада” до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій задовольнити.

2.          СКАСУВАТИ рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000882360 від 12.02.2007 р.

Постанову суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено 31.07.2007 р.

                            Суддя