Ухвала

від 30.01.2020 по справі 201/10765/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

30 січня 2020 року

м. Київ

справа №201/10765/17

провадження № 61-1500ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Калараша А. А., розглянувши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 , діючого в інтересах ОСОБА_2 , на рішення Жовтневого районного суду Дніпропетровська від 08 липня 2019 року та на постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсним правочину, застосування наслідків його недійсності, витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Жовтневого районного суду Дніпропетровська від 08 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

У листопаді 2019 року представник ОСОБА_1 , діючий в інтересах ОСОБА_2 , подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Жовтневого районного суду Дніпропетровська від 08 липня 2019 року та на постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати повністю та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, які не підлягають касаційному оскарженню.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

В пункті 8 статті 129 Конституції України зазначено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України Про державний бюджет на 2020 рік станом на 01 січня 2020 року встановлений прожитковий мінімум у розмірі 2027 грн.

Зі змісту постанови суду апеляційної інстанції вбачається, що сума позову у даній справі в контексті статті 176 ЦПК України дорівнює ціні майна, яке позивач просить витребувати з володіння відповідача, та становить 138 000 грн, яка станом на 01 січня 2020 року не перевищує суму ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2027*100=202 700).

Отже, зазначена справа є малозначною в силу вимог закону.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Крім того, скаржник просить суд касаційної інстанції рішення Жовтневого районного суду Дніпропетровська від 08 липня 2019 року та на постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 грудня 2019 рокускасувати та направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд. Досить важливим є те, що правове регулювання та застосування норм матеріального права у відносинах, які склалися між учасниками даного спору щодо визнання недійсним правочину, застосування наслідків його недійсності, витребування майна з чужого незаконного володіння не представляють складності, суди ухвалювали рішення відповідно до усталеної судової практики, а доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, що не входить до компетенції суду касаційної інстанції (частина перша статті 400 ЦПК України). Таким чином, за встановленими фактичними обставинами справи та правовідносинами; правовим регулювання спору, справа не представляє значної складності, а відтак не належить до виключень із категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Оскільки ОСОБА_2 подала касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, які не підлягають касаційному оскарженню, випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не встановлено, то у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 , діючого в інтересах ОСОБА_2 , на рішення Жовтневого районного суду Дніпропетровська від 08 липня 2019 року та на постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсним правочину, застосування наслідків його недійсності, витребування майна з чужого незаконного володіння .

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя А. А. Калараш