Рішення

від 04.02.2020 по справі 127/28680/19

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/28680/19

Провадження № 2/127/4052/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2020 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Луценко Л.В.,

при секретарі судового засідання Мироненко В.В.,

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідачів - адвоката Близнюка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання батька,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання батька, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , являється рідним батьком відповідачів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

З матір`ю відповідачів позивач розірвав шлюб 21.01.1994 року, після чого відносини з відповідачами почали погіршуватися. Діти спілкуються з батьком періодично.

Позивач є самотньою особою, проживає сам, у нього постійні проблеми зі здоров`ям, адже він являється інвалідом І групи. Єдиним доходом у позивача являється пенсія, яка станом на вересень 2019 року становить 1 564 грн., інших доходів у позивача не має. Відповідачі добровільно допомоги на його утримання не надають.

Практично вся пенсія, яку отримує позивач, витрачається на продукти харчування та ліки. Побутовими предметами першої необхідності позивач забезпечити себе не може.

А тому, враховуючи непрацездатність позивача, його скрутне матеріальне становище та відсутність джерел доходу, крім пенсії, а також з урахуванням юридичних підстав, позивач вважає, що в нього є право на отримання аліментів у розмірі по 800,00 грн. з кожного із дітей, щомісячно, адже вказана сума допоможе йому хоч якось забезпечити його першочергові потреби.

Таким чином, вищевикладені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом, в якому просив стягнути з відповідачів на його користь аліменти у твердій грошовій сумі 800,00 грн. з кожного, щомісячно, починаючи стягнення з дня пред`явлення позову до суду.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник за довіреністю ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали та просили суд останні задовольнити з підстав, зазначених у позові.

В судовому засіданні представник відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - адвокат Близнюк В.В. позовні вимоги не визнав та просив в задоволенні останніх відмовити у зв`язку з безпідставністю, своїм правом на подання відзиву на позов не скористався.

Відповідач ОСОБА_4 до судового засідання не з`явилась із невідомих суду причин, однак від останньої в матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву, згідно якого остання вважає, що в силу абз.1 ч.1 ст.204 СК України відповідачі звільняються від обов`язку утримувати батька, оскільки останній в свій час ухилявся від виконання батьківських обов`язків по відношенню до відповідачів (а.с.70-72).

А тому, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.

Так, в судовому засіданні достовірно встановлено, що ОСОБА_1 являється батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим повторно Вінницьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області 08.10.2019 року (а.с.9), та стороною відповідача не заперечувалось.

Також, позивач стверджував, що він являється батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підтвердження чого позивачем було надано свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , видане повторно Вінницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області 08.10.2019 року (а.с.10). Так, зі змісту вказаного свідоцтва про народження вбачається, що ОСОБА_4 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Вінниці, батьками останньої є ОСОБА_1 та ОСОБА_7 . Проте, належних та допутимих доказів зміни прізвища відповідача з ОСОБА_4 на ОСОБА_4 позивачем суду не надано. Разом з тим, представником відповідача в судовому засіданні не заперечувались родинні відносини відповідача ОСОБА_4 з позивачем ОСОБА_1 як дочки та батька.

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 , виданого Вінницьким районним відділом ЗАГС 21.01.1994 року, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 розірвано, про що в книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу 21.01.1994 року зроблено запис за №7 (а.с.8).

Позивач ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , інших осіб, які входять до складу його сім`ї не має (довідка квартального комітету Тяжилів від 26.09.2019 року, а.с.7).

Обов`язок повнолітніх дочки, сина піклуватися про своїх непрацездатних батьків закріплений в статті 51 Конституції України. Таке піклування може полягати в особистому догляді за батьками, допомозі в побуті, захисті прав й інтересів, матеріальній підтримці тощо. Цей конституційний обов`язок отримує своє продовження в нормах сімейного законодавства, зокрема у главі 17 Сімейного кодексу України Обов`язок повнолітніх дочки, сина утримувати батьків та його виконання .

Згідно ч.1 ст.202 СК України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальною допомоги.

Таким чином, аналіз вказаних норм матеріального права дає підстави для висновку, що аліментні зобов`язання повнолітнім дочці, сину на утримання батьків можуть бути призначені за наявності юридичних складових - сукупності певних умов, а саме:

1) походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв`язків (усиновлення, факт біопоходження);

2) непрацездатність матері, батька(досягнення останніми пенсійного віку, встановленого законом, або встановлення останнім I, II чи III групи інвалідності);

3) потреба матері, батька в матеріальній допомозі.

Зобов`язання повнолітніх дітей по утриманню батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї із вказаних обставин. Обов`язок повнолітніх дітей не пов`язується з їх працездатністю і можливістю надавати батькам матеріальну допомогу.

У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів судам роз`яснено, що обов`язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (стаття 202 СК України), не є абсолютним. У зв`язку з цим суд на вимогу дочки, сина, до яких пред`явлено позов про стягнення аліментів, зобов`язаний перевірити їхні доводи про ухилення батьків від виконання своїх обов`язків щодо них (стаття 204 СК України).

Судом встановлено та стороною відповідачів не заперечувалося, що позивач в розумінні чинного законодавства є непрацездатним, оскільки досяг пенсійного віку та являється інвалідом першої групи по загальному захворюванню безтерміново, відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серії 2-18АВ №238009 від 05.11.2007 року (а.с.5).

Позивач має хворобливий стан здоров`я, знаходився на стаціонарному лікуванні, зокрема: з 06.02.2017 року по 16.02.2017 року у неврологічному відділенні МКЛ №2; з 23.10.2017 року по 02.11.2017 року у неврологічному відділенні МКЛ №2; з 16.07.2018 року по 25.07.2018 року у неврологічному відділенні МКЛ №2; з 22.10.2018 року по 31.10.2018 року в урологічному відділенні Міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги м. Вінниця, що підтверджується відповідними виписками із медичної карти стаціонарного хворого, що містяться в матеріалах справи (а.с.11, 12, 13, 15).

Проте, будь-яких належних та допустимих доказів проходження позивачем лікування у 2019 році в матеріалах справи не має, як і не має доказів необхідності проходження такого лікування амбулаторно чи в умовах стаціонару у майбутньому.

Тоді, як вбачається з матеріалів справи, а саме довідки УПФ України у м. Вінниця вих.№1371 від 09.09.2019 року ОСОБА_1 знаходиться на обліку в УПФ України у м. Вінниця і отримує пенсію за віком, з січня 2019 року по червень 2019 року розмір пенсії на місяць складав 1 497,00 грн., з липня 2019 року по серпень 2019 року - 1 564,00 грн. (а.с.6). На час розгляду справи в матеріалах справи відсутні докази щодо розміру його пенсійного забезпечення.

В той час, як згідно Закону України Про Державний бюджет України на 2019 рік прожитковий мінімум на одну особу у розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність з 01.01.2019 року по 30.06.2019 року становив 1 497,00 грн., з 01.07.2019 року по 30.11.2019 року становив 1 564,00 грн., з 01.12.2019 року по 31.12.2019 року становив 1 638,00 грн. А згідно Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік розмір прожиткового мінімуму на одну особу у розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність з 01.01.2020 року по 30.06.2020 року складає 1 638,00 грн.

Таким чином, з огляду на наведене, позивач отримує пенсію, яка відповідає розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Більше того, суд звертає увагу, що в матеріалах справи міститься копія державного акту на право постійного користування землею серії ВН, згідно якого вбачається, що ОСОБА_1 надано у постійне користування земельна ділянка 16,4504 га в межах згідно з планом, земельна ділянка розташована на території Вінницько-Хутірської сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства (а.с.42).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №193475478 від 17.12.2019 року позивачу на праві особистої приватної власності належить: 1) земельна ділянка, кадастровий номер 0522285200:02:000:0597, площею 0,25 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, серія та номер: НОМЕР_8, виданого державним реєстратором прав на нерухоме майно Чернюк Л.М. 02.07.2014 року; 2) земельна ділянка, кадастровий номер 0522285200:02:000:0598, площею 0,1967 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, за адресою: АДРЕСА_2 ; 3) будинок з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_3 , підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності, НОМЕР_7, 04.02.1969, Вінницьке міське житлове управління, свідоцтво НОМЕР_7 про право власності, видане згідно з рішенням від 30.05.1968 р. №364; 4) житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 22.11.2011 року №2-682/11 (а.с.77-80).

Також, стороною відповідача, як на підставу про відмову в задоволенні позову, було надано Витяг з ЄДР, згідно якого встановлено, що позивач являється керівником та одним із засновників фермерського господарства ОСОБА_1 Алочка , код ЄДРПОУ 21728935, що знаходиться за адресою: вул. 6-й км. Турбівського шоссе, с. Вінницькі Хутори, Вінницький р-н, Вінницька обл. Види діяльності господарства: 01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; 46.11 Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; 46.52 Оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткуванням, деталями до нього; 47.29 Роздрібна торгівля іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах з 18.07.2019 року. Податково боргу станом на 15.11.2019 року за фермерським господарством не рахується. (а.с.40-41).

Вказана інформація в порядку ч.7 ст.81 ЦПК України була перевірена судом, шляхом здійснення пошуку відомостей про вказане фермерське господарство у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідно до статті 11 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , та є такою, яка відповідає дійсності, вказана юридична особа не перебуває в процесі припинення, про що свідчить відповідна інформаційна довідка, яка міститься в матеріалах справи (а.с.66).

Також, з пояснень сторін в судовому засіданні встановлено, що позивачем у 2007 році було відчужено автопорт Робінзон за 187 000 дол. США, що стороною позивача не заперечувалось.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 05.09.2019 року у справі №212/1055/18-цзазначив, що положення статті 202 СК України, яка регулює спірні правовідносин, не передбачають врахування лише прожиткового мінімуму, встановленого законом, як безумовної умови для стягнення чи відмови у стягненні аліментів. При встановленні, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність в матеріальній допомозі. При цьому, отримання матір`ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом.

Таким чином, позивач в установленному законом порядку не довів об`єктивної потреби в матеріальній допомозі з боку повнолітніх дітей, зважаючи на отримання ним пенсії за віком у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та отримання чималого доходу від діяльності фермерського господарства ОСОБА_1 Алочка , директором та учасником якого він являється, перебування у його власності нерухомого майна; відсутність доказів про необхідність амбулаторного чи стаціонарного лікування позивача тощо.

Надані позивачем під час судового розгляду квитанції про понесення ним у грудні 2019 року витрат на лікування суд не приймає до уваги, оскільки останні надані суду на стадії судового розгляду, датовані груднем 2019 року, тоді коли із даним позовом до суду позивач звернувся ще у жовтні 2019 року, до останніх не долучено призначення лікаря, відповідно до якого можна було б встановити, що останні купувалися саме позивачем та необхідні для його лікування.

Суд звертає увагу, що у зв`язку з тим, що обов`язок відповідачів щодо утримання позивача не виникає, судом не оцінювались докази хворобливого стану здоров`я відповідача ОСОБА_3 та встановлення останньому третьої групи інвалідності (а.с.43-48), а також сімейний стан та матеріальне становище відповідача ОСОБА_4 .

Окрім того, в ході судового розгляду не знайшли свого підтвердження доводи відповідача ОСОБА_4 щодо звільнення відповідачів від обов`язку утримувати батька у зв`язку з ухиленням останнього у свій час від виконання батьківських обов`язків по відношенню до відповідачів в силу абз.1 ч.1 ст.204 СК України, оскільки матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження вказаної обставини.

Тому, суд, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а тому останні задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.202, 204 СК України, ст.ст.7, 10, 76-82, 89, 133, 141, 211, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання батька, - відмовити.

Судові витрати компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ; місце проживання за адресою: АДРЕСА_5 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 ; місце проживання за адресою: АДРЕСА_6 .

Повне рішення суду складено 05.02.2020 року.

Суддя: