Постанова

від 23.01.2020 по справі 909/793/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2020 р. Справа №909/793/19

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

Гриців В.М. (головуючий), Зварич О.В., Дубник О.П.

розглянув апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Рідна земля" на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24 жовтня 2019 року (суддя Фрич М. М., повний текст рішення виготовлено 29 жовтня 2019 року) у справі №909/793/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вістанпостач" до Приватного сільськогосподарського підприємства "Рідна земля" про стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 297 917,74 грн

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Вістанпостач" (ТОВ Вістанпостач ) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства Рідна земля (ПСП Рідна земля ). Позивач просив стягнути з відповідача 232 224,16 грн суми основного боргу, 51006,61 грн пені, 10 392,41 грн - інфляційне збільшення, 4 294,56 грн - 3% річних та 4468,78 грн судового збору.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач порушив умови договору поставки №14 від 20 квітня 2017 року - не виконав своїх зобов`язань по оплаті 232 224,16 грн вартості отриманого ним 05 листопада 2018 року товару у встановлені договором строки. На прострочену суму заборгованості за період з 05 грудня 2018 року до 17 липня 2019 року відповідно до положень ст. 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував 10 392,41 грн. інфляційних і 3% річних в сумі 4294,56 грн., а згідно з п.8.2. договору - пеню у сумі 51 006,61 грн.

Господарський суд Івано-Франківської області рішенням від 24 жовтня 2019 року у справі №909/793/19 позовні вимоги задовольнив - стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість по договору поставки в розмірі 297917,74 грн, з яких: 232224,16 грн основний борг, 51006,61 грн пені, 10392,41 грн. сума інфляційного збільшення та 4294,56 грн 3% річних та судові витрати у сумі 4468,78 грн.

Рішення прийнято з посиланням на положення ст. ст. 11, 509, 526, 549, 625, 629, 655, 692, 693, 712 Цивільного кодексу України та ст. 265 Господарського кодексу України, умови договору поставки №14 від 20.04.2017. Суд першої інстанції встановив, що в матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем вартості поставленого товару за договором поставки №14, відповідно до чого наявні підстави для задоволення вимог позивача про стягнення 232 224,16 грн основного боргу. Ураховуючи неналежне виконання відповідачем умов договору в частині оплати поставленого товару за період прострочення з 05 грудня 2018 року до 17 липня 2019 року суд визнав підставним застосування положень ст. 625 Цивільного кодексу України та п.8.2 договору.

Приватне сільськогосподарське підприємство "Рідна земля" (відповідач) подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24 жовтня 2019 року у справі №909/793/19; ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вістанпостач" до Приватного сільськогосподарського підприємства "Рідна земля" задоволити частково, відмовивши стягненні пені в сумі 9588,00 грн та 3% річних у сумі 38,17 грн.

Наголошує, що у частині стягненого основного боргу у сумі 232 224,16 грн рішення не оскаржує і не заперечує. Однак вважає, що в частині нарахування штрафних санкцій оскаржуване рішення ухвалене при неправильному застосуванні норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, що призвело до неповного з`ясування обставин справи, що мають значення для розгляду справи. А саме, суд першої інстанції допустив перевищення нарахування пені на суму 9588,00 грн. та порушив порядок нарахування 3% річних, наслідком чого сума завищена на 38,17 грн.

Щодо пені вважає, що відповідно до п.3.2. договору, датою поставки є не 05 листопада 2018 року (дата виписки товарно-транспортної накладної), а 06 листопада 2018 року - дата розвантаження товару, оскільки необхідний час для доставки товару. Відповідно, початок прострочення виконання грошового зобов`язання потрібно рахувати з 07 грудня 2018 року, а не з 05 грудня 2018 року, як зазначено в рішенні. Крім цього, згідно з п.6 ст. 232 Господарського кодексу України період нарахування пені має бути обмежений - нарахування пені мало бути припинене 07 червня 2019 року. Суд помилково допустив нарахування пені до 17 липня 2019 року, що є порушенням вимог ст. 232 Господарського кодексу України, чим перевищив нарахування пені на суму 9 588,00 грн.

Щодо 3% річних вважає, що період нарахування має починатись з 07 грудня 2018 року, а не з 05 грудня 2018 року, відтак неправомірно завищено суму на 38,17 грн.

Західний апеляційний господарський суд (в складі колегії: головуючий суддя Гриців В.М., судді - Зварич О.В., Дубник О.П.) ухвалою від 19 листопада 2019 року відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного сільськогосподарського підприємства Рідна земля на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24 жовтня 2019 року у справі №909/793/19, а ухвалою від 05 грудня 2019 року призначив розгляд справи у судовому засіданні на 23 січня 2020 року; участь представників сторін суд визнав необов`язковою.

Про дату, час та місце розгляду справи сторонам повідомлено належним чином.

Станом на дату розгляду справи відзиву, клопотань, заяв до суду не надходило.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Західний апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу, матеріали справи і вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково з таких підстав.

20 квітня 2017 року ТОВ Вістанпостач (постачальник) та ПСП Рідна земля (покупець) уклали договір поставки №14, предметом якого є обов`язок постачальника передати у певні строки або строк покупцеві у власність товар, а покупець зобов`язався прийняти товар та оплатити його за встановленою вартістю товару, згідно з сумарною кількістю податкових накладних (а.с.43-44).

Пунктом 1.2. договору встановлено, що усі терміни договору, умови поставки, ризики визначаються відповідно до міжнародних правил Інкотермс.

Найменування, одиниця вимірювання та кількість, узгоджена ціна та вартість товару визначається згідно видаткових накладних ( п.2.1 договору).

Поставка товару здійснюється на умовах: склад покупця, що знаходиться: Івано-Франківська область, Галицький район, с. Дитятин (п.3.1. договору). Датою поставки товару вважається дата розвантаження товару в пункті поставки разом з відвантажувальними документами, зазначеними в п.5.2. цього договору (п.3.2. договору).

Згідно п.4.1. договору форма оплати: безготівковий рахунок.

Пунктом 4.3. договору термін оплати визначено протягом 30 календарних днів з дати поставки, якщо інше не передбачено додатком до договору.

Також п.6.3. договору встановлено, що право власності на товар і право розпоряджатися товаром переходять від постачальника до покупця з моменту отримання товару покупцем в пункті поставки і підписання видаткової накладної.

У разі невиконання умов договору постачальником/покупцем сплачується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період нарахування, за кожен день прострочення від вартості поставленого товару/прострочення оплати (п.8.2. договору).

05 листопада 2018 року відповідач на підставі довіреності №176 від 05.11.2018 отримав від позивача товар - макуху соняшникову в кількості 39,36 т. на загальну суму 232 224,16 грн з ПДВ.

Ця обставина підтверджена видатковою накладною №55 від 05.11.2018, підписаною й представником відповідача на підставі довіреності №176 від 05.11.2018. Відповідно до товарно-транспортної накладної №55 від 05.11.2018 автомобільний перевізник ТОВ Транс Компані на замовлення вантажовідправника ТОВ Вістанпостач 05 листопада 2018 року доставив і передав ПСП Рідна земля вантаж - макуха соняшникова 39,36 т. на загальну суму 232 224,16 грн з ПДВ. Пункт навантаження смт Стрижавка Вінницький район, Вінницька область, пункт розвантаження село Делятин, Галицький район, Івано-Франківська область. Згідно рахунку №55 від 05.11.2018 вартість товару становить 232 224,16 грн. з ПДВ. Правильність нарахування суми податку на додану вартість підтверджено податковою накладною від 05.11.2018 №56 (а.с.45-49).

Отже, згідно з умовами п. 4.3. договору поставки №14 відповідач упродовж 30 календарних днів з дати поставки (з 06 листопада до 05 грудня 2018 року включно) повинен був оплатити позивачу отриманий товар - макуху соняшникову в кількості 39,36 т. на загальну суму 232 224,16 грн з ПДВ.

05 квітня 2019 року позивач звернувся до відповідача з претензією №05/04-1, просив погасити заборгованість в сумі 232 224,16 грн (а.с.51).

У матеріалах справи є оригінал акту розрахунків станом на 05.04.2019, підписаний уповноваженими представниками і скріплений печатками сторін без зауважень. За цим актом заборгованість відповідача перед позивачем по договору від 20.04.2017 (видаткова накладна №55 від 05.11.2018) становить 232 224,16 грн (а.с.67).

Також, 17 липня 2019 року позивач на адресу відповідача направив лист про здійснення звірки взаєморозрахунків , у якому зазначив про наявність заборгованості по оплаті отриманого товару в розмірі 232 224,16 грн, яку просив погасити, а також просив додатково сплатити нараховані товариством за період прострочення оплати з 05.12.2018 по 17.07.2019 (включно): пеню у розмірі 51 006,61 грн (на підставі п.8.2. договору), інфляційне збільшення у розмірі 10 392,41 грн (на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України) та 3% річних у розмірі 4294,56 грн (на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України) (а.с.56-58).

Оскільки відповідач не розрахувався, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 232 224,16 грн суми основного боргу, 51006,61 грн пені, 10 392,41 грн - інфляційних, 4 294,56 грн - 3% річних, а також 4468,78 грн судового збору. При цьому суми пені, інфляційних і 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання нараховані за період з 05 грудня 2018 року по 17 липня 2019 року.

За приписами ст. 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договір.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, що кореспондується з положенням ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарських зобов`язань.

За приписами п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань, якщо інше не встановлено законом або договором припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За приписами ч. 2, 3 ст. 254 Цивільного кодексу України до строку, що визначений півроком, застосовуються правила про строки, які визначені місяцями. Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Наявними у справі належними, допустимими і достовірними доказами підтверджено, що на виконання договору поставки №14 від 20 квітня 2017 року позивач поставив, а відповідач 05 листопада 2018 року отримав товар - макуху соняшникову в кількості 39,36 т. на загальну суму 232 224,16 грн з ПДВ. За умовами п. 4.3. договору відповідач повинен був оплатити позивачу 232 224,16 грн з ПДВ за отриманий товар упродовж 30 календарних днів з дати поставки, тобто з 06 листопада до 05 грудня 2018 року

У матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем вартості поставленого товару за договором поставки №14 у сумі 232 224,16 грн., а відтак висновок місцевого господарського суду про стягнення 232 224,16 грн. основного боргу є правильним.

У цій частині рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24 жовтня 2019 року відповідач не оскаржує і не заперечує. Також відповідач не оскаржує рішення в частині стягнення 10392,41 грн інфляційних нарахувань за прострочення виконання грошового зобов`язання зі сплати 232 224,16 грн основного боргу. З огляду на це необґрунтованим є прохання скаржника скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24 жовтня 2019 року у справі №909/793/19.

Щодо рішення в частині пені і трьох процентів річних. Скаржник просить відмовити у стягненні пені в сумі 9588,00 грн та 3% річних у сумі 38,17 грн.

1. Присуджена до стягнення пеня у сумі 51 006,61 грн нарахована на підставі п.8.2 договору поставки №14 за прострочення оплати 232 224,16 грн основного боргу за період з 05 грудня 2018 року по 17 липня 2019 року. При обрахунку пені враховано, що датою поставки товару є 05 листопада 2018 року, відповідно, початком прострочення з оплати поставленого товару є 05 грудня 2018 року.

Проте, суд першої інстанції помилився з визначенням дати початку прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання за договором поставки №14 та періоду нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань.

У товарно-транспортній накладні №55 від 05.11.2018 графа вантажо-розвантажувальні операції уповноваженими представниками сторін не заповнена. Проте зазначено, що автомобільний перевізник ТОВ Транс Компані на замовлення вантажовідправника ТОВ Вістанпостач 05 листопада 2018 року доставив і передав ПСП Рідна земля вантаж - макуха соняшникова 39,36 т. на загальну суму 232 224,16 грн з ПДВ. Пункт навантаження: смт Стрижавка, Вінницький район, Вінницька область; пункт розвантаження: село Делятин, Галицький район, Івано-Франківська область.

Відтак, недоведеними є твердження скаржника про те, що розвантаження товару відбулось не 05 листопада 2018 року, а 06 листопада 2018 року.

Дату поставки товару саме 05 листопада 2018 року підтверджують й інші досліджені судом докази - видаткова накладна №55 від 05.11.2018, довіреність №176 від 05.11.2018, рахунок №55 від 05.11.2018, у якому вартість товару визначена у сумі 232 224,16 грн. з ПДВ, податкова накладна від 05.11.2018 №56.

Беручи до уваги приписи статей 253, 254 Цивільного кодексу України щодо початку перебігу строку і його закінчення, дату поставки товару (05 листопада 2018 року), умови п.4.3 договору щодо оплати товару упродовж 30 календарних днів з дати поставки (з 06 листопада до 05 грудня 2018 року), - простроченням виконання грошового зобов`язання вважається наступний день після кінцевого терміну розрахунку, а саме 06 грудня 2018 року. З урахуванням встановлених обставин справи та положень ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України період нарахування пені підлягає припиненню через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, а саме 06 червня 2019 року.

Таким чином, пеню за прострочення виконання грошового зобов`язання у сумі 232 224,16 грн. потрібно нараховувати за період з 06 грудня 2018 року до 06 червня 2019 року. За цей період сума пені становить 41647,66 грн.

2. Присуджена до стягнення сума 4294,56 грн. трьох процентів річних на підставі ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України обчислена за період з 05 грудня 2018 року до 17 липня 2019 року.

Проте, як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідач з 06 грудня 2018 року прострочив виконання грошового зобов`язання у сумі 232 224,16 грн. Тому в силу приписів ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України зобов`язаний сплатити позивачу три проценти річних від простроченої суми за період прострочення з 06 грудня 2018 року до 17 липня 2019 року, що становить 4275,47 грн.

З вищевикладеного слідує, що суд першої інстанції не застосував положень статей 253, 254 Цивільного кодексу України щодо початку перебігу і закінчення строків та пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України щодо обмеженого (шість місяців) періоду нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов`язання, які підлягали застосуванню при вирішенні спору у цій справі.

Відповідно до частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, змінити рішення.

Згідно з ч. 1, 2, 4 статті 277 Господарського процесуального кодексу України однією з підстав для зміни судового рішення є неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Ураховуючи викладене, Західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Рідна земля" належить задовольнити частково, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24 жовтня 2019 року у справі №909/793/19 змінити - з відповідача на користь позивача стягнути 41647,66 грн пені і 4275,47 грн трьох відсотків річних. У стягненні 9358,95 грн пені та 19,09 грн трьох відсотків річних - відмовити.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 277, 281, 282, 283, 284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Рідна земля" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24 жовтня 2019 року у справі №909/793/19 змінити. Резолютивну частину рішення викласти в такій редакції:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Вістанпостач" /50006, м. Кривий Ріг, вул. Косіора, буд. 12, кв. 33, код ЄДРПОУ 40213147/ до Приватного сільськогосподарського підприємства "Рідна земля" /77140, Івано-Франківська область, Галицький район, с. Дитятин, код ЄДРПОУ 02126047/ про стягнення заборгованості по договору поставки в розмірі 297 917, 74 грн - задоволити частково.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Рідна земля" /77140, Івано-Франківська область, Галицький район, с. Дитятин, код ЄДРПОУ 02126047/ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вістанпостач" /50006, м. Кривий Ріг, вул. Косіора, буд. 12, кв. 33, код ЄДРПОУ 40213147/ заборгованість по договору поставки в розмірі 288 539, 70 грн (двісті вісімдесят вісім тисяч п`ятсот тридцять дев`ять гривень 70 к.), з яких: 232 224, 16 грн (двісті тридцять дві тисячі двісті двадцять чотири гривні 16 к.) - основний борг, 41 647,66 грн (сорок одна тисяча шістсот сорок сім гривень 66 к.) - пеня, 10 392, 41 грн (десять тисяч триста дев`яносто дві гривні 41 к.) - сума інфляційного збільшення, 4 275,47 грн (чотири тисячі двісті сімдесят п`ять гривень 47 к.) - 3% річних та судовий збір в розмірі 4 328,10 грн (чотири тисячі триста двадцять вісім гривень 10 к.).

У стягненні 9358,95 грн пені та 19,09 грн трьох відсотків річних відмовити. .

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вістанпостач" /50006, м. Кривий Ріг, вул. Косіора, буд. 12, кв. 33, код ЄДРПОУ 40213147/ на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Рідна земля" /77140, Івано-Франківська область, Галицький район, с. Дитятин, код ЄДРПОУ 02126047/ 2807,22 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

4. Господарському суду Івано-Франківської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у порядку та строки передбачені ст. ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 04 лютого 2019 року.

Головуючий суддя В.М. Гриців

суддя О.П. Дубник

суддя О.В. Зварич