Постанова

від 05.02.2020 по справі 923/775/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2020 року м. ОдесаСправа № 923/775/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Філінюка І.Г.,

суддів : Аленіна О.Ю., Лавриненко Л.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Укртелеком в особі Херсонської філії ПАТ Укртелеком

на рішення Господарського суду Херсонської області від 19.11.2019

суддя - Закурін М. К.

місце ухвалення - м. Херсон, господарський суд Херсонської області

у справі № 923/775/19

за позовом Публічного акціонерного товариства Укртелеком в особі Херсонської філії ПАТ Укртелеком

до відповідача Управління соціального захисту населення Каховської районної державної адміністрації Херсонської області

про стягнення 15 660,66 грн.,

ВСТАНОВИВ:

12.09.2019 Публічне акціонерне товариство Укртелеком в особі Херсонської філії ПАТ Укртелеком звернулося з позовом до Управління соціального захисту населення Каховської районної державної адміністрації Херсонської області про стягнення 15 660,66 грн. витрат, які ним понесені у зв`язку з наданням телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян у 2018 році.

У якості обґрунтування власної позиції Позивач вказав, що:

- протягом 2018 року надавав телекомунікаційні послуги жителям Каховського району, у тому числі громадянам, які мають пільги (тобто знижки вартості послуг) по сплаті таких послуг, складав відповідні щомісячні розрахунки видатків на відшкодування витрат за січень-грудень 2018 року та надавав їх Відповідачу для здійснення компенсації вартості наданих пільг на загальну суму 27 071,72 грн., зокрема по місяцям: у січні на суму 2 802,03 грн., у лютому - 2 779,18 грн., у березні - 2 417,40 грн., у квітні - 2 205,51 грн., у травні - 2 464,58 грн., у червні - 2 401,32 грн., у липні - 2 070,02 грн., у серпні - 2 066,64 грн., у вересні - 1 977,35 грн., у жовтні - 1 873,73 грн., у листопаді - 2 080,15 грн., у грудні - 1 933,81 грн.

- Відповідач, як установа, яка веде персоніфікований облік отримувачів пільг, а також на яку покладено обов`язок з реалізації державної та соціальної політики на території району, а саме виплати компенсацій з послуг зв`язку, не здійснив відповідну виплату у повному обсязі отриманих громадянами пільг, у зв`язку з чим заборгував 15 660,66 грн.,

- несплата Відповідачем вказаної заборгованості вказує на допущені ним порушення положень пункту 3 статті 63 Закону України "Про телекомунікації", статей, 48 та 102 Бюджетного кодексу України, якими встановлено, що видатки на відшкодування вартості послуг зв`язку, наданих пільговим категоріям громадян, здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України, а бюджетні зобов`язання щодо виплати пільг з послуг зв`язку (в частині абонентної плати за користування квартирними телефонами) обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень,

- відсутність у відповідача необхідних коштів для здійснення компенсації наданих пільг у відповідності до статті 617 ЦК України не є підставою для звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання,

- Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів встановлено механізм відповідної оплати послуг,

- іншого розпорядника бюджетних коштів ніж відповідач на території Каховського району не має.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 19.11.2019 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що відповідач не є розпорядником бюджетних коштів по фінансуванню витрат на компенсацію наданих пільг з послуг зв`язку, оскільки, його не визначено таким ні Кабінетом Міністрів України, ні вказаними територіальними громадами, з бюджетів яких підлягають відшкодуванню пільги з послуг зв`язку.

Також, суд першої інстанції приймаючи рішення зазначив, що підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою 2-пільга , за змістом затвердженої форми 2-пільга вона повинна бути підписана керівником підприємства (організації), що надає послуги, та головним бухгалтером такого підприємства (організації). Надані Позивачем Розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг (форма 2-пільга ), не мають підписів вказаних посадових осіб та фактично не підписані, а тому вони не відповідають встановленим правовим приписам щодо форми та змісту відповідного документу.

Не погоджуючись з вказаним рішенням , ПАТ Укртелеком звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Херсонської області від 19.11.2019 скасувати, ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Узагальненні доводи апеляційної скарги.

Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник наголошує на тому, що національним законодавством встановлено безумовний обов`язок компенсації постачальнику вартості витрат за телекомунікаційні послуги, надані пільговим категоріям населення, що покладається на головного розпорядника коштів місцевого бюджету, до компетенції якого належить питання соціального захисту населення, тому, враховуючи, що у спірних зобов`язальних правовідносинах боржником виступає Управління соціального захисту населення Каховської районної державної адміністрації Херсонської області, а обов`язок компенсації постачальнику витрат за телекомунікаційні послуги, надані пільговим категоріям населення, не ставиться в залежність від бюджетного забезпечення відповідних субвенцій, відмова останнього відшкодувати понесені позивачем витрати є безпідставною.

Крім того, скаржник зазначає, що надані ним розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг за період з січня місяця по грудень місяць 2018 року, складені за затвердженою формою 2-пільга та підписані спеціалістом з розрахунків у макрорегіоні відділу групи роботи з розрахунками Бриндіною Т.Ю., до посадових обов`язків якої входить здійснення розрахунків з управліннями праці та соціального захисту населення, відтак, підписуючи зазначені розрахунки, остання діяла добросовісно та в інтересах позивача.

Згідно із частиною третьою статті 270 Господарського процесуального кодексу України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Частиною десятою статті 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина сьома статті 12 Господарського процесуального кодексу України).

Станом на 01.01.2019 прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі становив 1921 грн. (стаття 7 Закону України Про державний бюджет України на 2019 рік ).

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2019 відкрито апеляційне провадження у справі № 923/775/19 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Укртелеком на рішення Господарського суду Херсонської області від 19.11.2019.

Встановлено розгляд апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства Укртелеком на рішення Господарського суду Херсонської області від 19.11.2019 здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Встановлено Управлінню соціального захисту населення Каховської районної державної адміністрації Херсонської області строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Як вбачається з долучених до матеріалів справи рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, копію вищевказаної ухвали суду від 16.12.2019 учасники судового процесу отримали 23.12.2019 та 25.12.2019.

Однак, до суду не надійшло клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін. За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.

02.1.2019 до суду апеляційної інстанції від Управління надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначає, що доводи апеляційної скарги безпідставні. Суд першої інстанції належним чином дослідив подані позивачем докази та цим доказам надано вірну правову оцінку. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив суд, залишити без змін рішення господарського суду першої інстанції, апеляційну скаргу - без задоволення.

Зокрема, відповідач зазначає про те, що не визнає себе зобов`язаною особою перед Публічним акціонерним товариством Укртелеком в особі Херсонської філії Публічного акціонерного товариства Укртелеком , оскільки не є головним розпорядником коштів на відшкодування витрат на послуги зв`язку, надані пільговим категоріям населення за період з січня місяця по грудень місяць 2018 року.

Відповідно до приписів статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 ГПК України, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до щомісячних Розрахунків видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг (форма № 2 пільга), зокрема, за січень - грудень 2018 року, Публічне акціонерне товариство Укртелеком в особі Херсонської філії ПАТ Укртелеком протягом 2018 року надавало телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян Каховського району Херсонської області, у зв`язку з чим ним обраховані витрати, які понесені у зв`язку з оплатою пільговими абонентами за надані послуги зі знижкою у сумі 27 071,72 грн., зокрема по місяцям: у січні на суму 2 802,03 грн., у лютому - 2 779,18 грн., у березні - 2 417,40 грн., у квітні - 2 205,51 грн., у травні - 2 464,58 грн., у червні - 2 401,32 грн., у липні - 2 070,02 грн., у серпні - 2 066,64 грн., у вересні - 1 977,35 грн., у жовтні - 1 873,73 грн., у листопаді - 2 080,15 грн., у грудні - 1 933,81 грн.

З тексту Розрахунків вбачається, що вони містять перелік осіб, яким Позивачем надані пільги, їх адреси, ідентифікаційні номери, період надання та сума пільги.

Вказані Розрахунки, а також складені на їх підставі акти звіряння (форма № 3 - пільга), надсилалися Позивачем Відповідачу супровідними листами № 587/08 від 12.03.2018, № 594/08 від 10.04.2018, № 602/08 від 17.05.2018, № 611/08 від 14.06.2018, № 618/08 від 23.07.2018, № 621/08 від 15.08.2018, № 112 від 14.09.2018, № 637/08 від 22.10.2018, № 644/08 від 13.11.2018, № 647/08 від 17.12.2018, № 05/08 від 22.01.2019, що слідує з повідомлень про вручення поштового відправлення, а також не заперечується Відповідачем.

Відповідно до додатку № 1 до рішення Каховської районної ради № 452 від 23.02.2018 Про внесення змін до районної програми поліпшення життєзабезпечення, реабілітації, соціального захисту людей похилого віку та інвалідів на 2015-2019 роки районною радою передбачені видатки районного бюджету на 2018 рік на сплату послуг зв`язку пільговим категоріям населення у загальній сумі 19 500 грн.

На виконання районної Програми 06.04.2017 між Публічним акціонерним товариством Укртелеком в особі Херсонської філії ПАТ Укртелеком та Управлінням соціального захисту населення Каховської районної державної адміністрації укладений договір № 28 Про відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг з оплати послуг зв`язку .

Основними умовами договору, які впливають на вирішення спору, є наступні:

- Предметом цього договору є взаємовідносини сторін щодо проведення відшкодування витрат Підприємства, пов`язаних з наданням пільг з оплати послуг зв`язку пільговим категоріям громадян, які проживають на території Каховського район, за виключенням тих громадян, які проживають на території об`єднаних територіальних громад (пункт 2.1),

- Підприємство зобов`язується надавати телекомунікаційні послуги особам, які мають право на пільги …, а Розпорядник зобов`язується здійснювати розрахунки з Підприємством на підставі поданих ним щомісячних звітів щодо послуг …" (пункт 2.2.),

- Пільги з оплати послуг зв`язку надаються Підприємством за рахунок власних коштів з наступним відшкодуванням їх з районного бюджету Каховського району (пункт 2.3.),

- Цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє по 31 грудня 2017 року (пункт 8.1.).

За обрахунками Позивача Відповідачем відшкодовано лише 11 411,06 грн., у зв`язку з чим заборгованість складає 15 660,66 грн. При цьому відшкодування здійснене за громадян, які проживають на території району та не входять до складу об`єднаних територіальних громад, а тому фактично заборгованість виникла за наданими пільгами громадянам, які проживають на території об`єднаних територіальних громад.

З метою спонукання Відповідача до оплати суми здійснених витрат Позивач направив Відповідачу лист № 32-65С000/28 від 09.08.2019, яким зажадав у семиденний строк з моменту пред`явлення вимоги виконати власні зобов`язання, проте він залишений без реагування.

Предметом спору у даній справі є вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з компенсації витрат на послуги зв`язку, надані пільговим категоріям населення за період з січня місяця по грудень місяць 2018 року, у розмірі 15 660,66 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд зазначив, що відповідач не є розпорядником бюджетних коштів по фінансуванню витрат на компенсацію наданих пільг з послуг зв`язку, оскільки, його не визначено таким ні Кабінетом Міністрів України, ні вказаними територіальними громадами, з бюджетів яких підлягають відшкодуванню пільги з послуг зв`язку.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

В силу статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; основи соціального захисту тощо визначаються виключно законами України.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії .

Відповідно до статті 19 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Соціальні пільги на отримання телекомунікаційних послуг для низки категорій громадян встановлено такими Законами України: Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу , Про жертви нацистських переслідувань , Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус , Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Про охорону дитинства .

За умовами частини третьої статті 63 Закону України Про телекомунікації та пункту 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11.04.2012 (далі - Правила №295 від 11.04.2012), споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Вказані приписи законодавства закріплюють державні соціальні гарантії певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовному обов`язку оператора телекомунікаційних послуг надавати послуги зв`язку тим категоріям громадян, які мають установлені законодавством пільги з їх оплати, кореспондує безумовний обов`язок держави в особі її органів відшкодувати вартість таких послуг суб`єкту господарювання, який їх надає.

Згідно з частиною шостою статті 48 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов`язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв`язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

За змістом підпункту б) пункту 4 частини першої статті 89 та статті 102 Бюджетного кодексу України до видатків місцевих бюджетів належать видатки на відшкодування вартості послуг зв`язку, які надані тим категоріям громадян, яким державою надані пільги з їх оплати, що здійснюється за рахунок субвенцій з Державного бюджету України на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог статті 102 Бюджетного кодексу України Кабінетом Міністрів України прийнято постановку №256 від 04.03.2002, якою затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - Порядок №256 від 04.03.2002) та визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів ведуть персоніфікований облік отримувачів пільг за соціальною ознакою згідно з постановою Кабінету Міністрів України №117 від 29.01.2003 Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги , а також здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, об`єднаних територіальних громад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (пункт 2 Порядку №256 від 04.03.2002).

Наведене свідчить про те, що обов`язок щодо розрахунку з постачальниками послуг, в тому числі і операторами телекомунікації, які є постачальниками телекомунікаційних послуг (послуг електрозв`язку), покладено на головних розпорядників коштів місцевих бюджетів, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення.

Відповідно до Положення про управління праці та соціального захисту населення Каховської районної державної адміністрації, яке розміщене на його офіційному інтернет-сайті, Управління є місцевим органом державної виконавчої влади, що утворене головою районної державної адміністрації, а до його завдань серед інших визначено організацію роботи щодо відшкодування пільг з оплати послуг зв`язку.

Отже, головним розпорядником коштів місцевого бюджету на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, яке проживає у Генічеському районі Херсонської області, що здійснює розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів, є Управління соціального захисту населення Генічеської районної державної адміністрації.

В силу приписів частин першої, третьої, четвертої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Згідно з частинами першою, другою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України і статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Позивач є суб`єктом господарювання, який надає телекомунікаційні послуги споживачам, а метою діяльності позивача як учасника господарських відносин є досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку відповідно до частини другої статті 3 Господарського кодексу України.

Відповідач як розпорядник коштів на відшкодування вартості послуг зв`язку, наданих тим категоріям громадян, яким державою передбачені пільги з їх оплати, зобов`язаний здійснювати розрахунки з надавачами таких послуг.

З огляду на зазначені вище норми законодавства у Публічного акціонерного товариства Укртелеком в особі Херсонської філії Публічного акціонерного товариства Укртелеком виникло цивільне право на відшкодування фактичних витрат, що виникли у зв`язку з наданням послуг зв`язку особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, а в Управління соціального захисту населення Каховської районної державної адміністрації Херсонської області як органу, через який діє держава у цивільних відносинах, - цивільний обов`язок здійснити з позивачем розрахунок за надані цим особам послуги, оскільки: по-перше, держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 Цивільного кодексу України); по-друге, держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 Цивільного кодексу України).

Чинне законодавство України не передбачає обов`язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв`язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов`язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із законів України, а спірні правовідносини носять змішаний характер і підпадають під правове регулювання не лише Бюджетного кодексу України, який визначає безпосередню процедури сплати грошових коштів, але також регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та відповідними законами України, які визначають правову підставу, в даному випадку для оператора телекомунікаційних послуг, надавати послугу на пільговій умові певним категоріям осіб.

Водночас апеляційний господарський суд зауважує, що право позивача на отримання компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих ним своїм абонентам - пільговим категоріям споживачів, підлягає реалізації та захисту, незважаючи на те, що Закон України Про Державний бюджет України на 2018 рік видатків на ці потреби не передбачав, оскільки фінансові зобов`язання держави виникли не з наведеного вище Закону, а з законодавства, яким унормовано надання соціальних пільг визначеним законодавчо особам, а також з нормативно-правових актів, якими встановлено порядок здійснення розрахунків з постачальниками, зокрема, телекомунікаційних послуг таким категоріям споживачів.

Крім того, суд апеляційної інстанції вбачає, що ані Закон України Про телекомунікації , ані Правила №295 від 11.04.2012 не передбачають жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі.

Частиною другою статті 218 Господарського кодексу України та статтею 617 Цивільного кодексу України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності, як відсутність у боржника необхідних коштів.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення №5-рп/2002 від 20.03.2002, №7-рп/2004 від 17.03.2004, №20-рп/2004 від 01.12.2004, №6-рп/2007 від 09.07.2007).

Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

Згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі Кечко проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України та у справі Бакалов проти України зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (пункти 48 та 40 рішень відповідно).

З огляду на вищевикладене, судом апеляційної інстанції відхиляються твердження відповідача про відсутність у останнього обов`язку здійснити розрахунок з позивачем за надані особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, телекомунікаційні послуги за період з січня місяця по грудень місяць 2018 року, через те, що Законом України Про державний бюджет України на 2018 рік на відповідний рік не передбачені кошти на ці видатки, оскільки певне право виникає у особи, а у держави - відповідне цьому праву фінансове зобов`язання, не із Закону про державний бюджет України та похідних від нього актів (бюджетний розпис, кошторис тощо), а з нормативно-правового акта, що регулює відносини між особою та державою у певній сфері суспільних відносин.

Щодо висновку місцевого господарського суду, що надані позивачем до суду розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг, не відповідають встановленим вимогам щодо форми та змісту відповідного документу, а тому у розумінні приписів процесуального закону останні не є допустимими доказами, які б підтверджували факт надання послуг зв`язку пільговим категоріям населення за період з січня місяця по грудень місяць 2018 року, а також вартість останніх, при цьому будь-які інші докази на підтвердження зазначених обставин у матеріалах справи відсутні.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у задоволенні позову з огляду на наступне.

За умовами пунктів 10, 11 постанови Кабінету Міністрів України №117 від 29.01.2003 Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (в редакції, чинній у визначений позивачем у даній справі період надання послуг) підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою 2-пільга . Уповноважений орган щомісяця звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України №535 від 04.10.2007, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.10.2007 за №1172/14439, Про затвердження форми для розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг 2-пільга , та Інструкції про порядок її заповнення затверджено форму для розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг 2-пільга , за якою підприємства та організації, що надають послуги, формують та надають до управлінь праці та соціального захисту населення розрахунки на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг окремим категоріям громадян, у вигляді файлів DBF або ТХТ-формату.

Зі змісту затвердженої форми 2-пільга вбачається, що розрахунок видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг, складений за вказаною формою, повинен бути підписаний керівником підприємства (організації), що надає послуги, та головним бухгалтером такого підприємства (організації) .

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до розрахунків видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг за період з січня місяця по грудень місяць 2018 року, складених позивачем за затвердженою формою 2-пільга , загальна сума понесених Публічним акціонерним товариством Укртелеком в особі Херсонської філії Публічного акціонерного товариства Укртелеком витрат становить 27 071,72 грн., з яких: у січні на суму 2 802,03 грн., у лютому - 2 779,18 грн., у березні - 2 417,40 грн., у квітні - 2 205,51 грн., у травні - 2 464,58 грн., у червні - 2 401,32 грн., у липні - 2 070,02 грн., у серпні - 2 066,64 грн., у вересні - 1 977,35 грн., у жовтні - 1 873,73 грн., у листопаді - 2 080,15 грн., у грудні - 1 933,81 грн.

Всі вищезазначені розрахунки зі сторони Публічного акціонерного товариства Укртелеком в особі Херсонської філії Публічного акціонерного товариства Укртелеком за січень - червень, вересень та грудень 2018 - підписані лише однією особою директором товариства Фірман В.І без підпису головного бухгалтера такого підприємства (організації), розрахунки за липень, серпень, жовтень та листопад підписані лише особами - Бриндіною Т.Ю. та Рудчак О .А., посадове становища яких не зазначено, проте наявне посилання на Відділ обслуговування масового сегмента .

Європейський суд з прав людини у справі Бочаров проти України наголошує на тому, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом , проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Скаржником до місцевого господарського суду не подано жодного доказу на підтвердження того, що на момент підписання розрахунків видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг за період з січня місяця по грудень місяць 2018 року, складених позивачем за затвердженою формою 2-пільга , Бриндіна Т.Ю., підпис якої міститься у вказаних розрахунках, була керівником або головним бухгалтером Публічного акціонерного товариства Укртелеком в особі Херсонської філії Публічного акціонерного товариства Укртелеком .

Щодо розрахунків за січень - червень, вересень та грудень 2018 які підписані керівником Фірман В.І., то як зазначено вище розрахунок видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг, складений за вказаною формою, повинен бути підписаний також і головним бухгалтером такого підприємства (організації), проте такий підпис відсутній, матеріали справи не містять доказів, що у штатному розкладі посада - головний бухгалтер відсутня, зазначена примітка також відсутня на наданих розрахунках.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані Публічним акціонерним товариством Укртелеком в особі Херсонської філії Публічного акціонерного товариства Укртелеком розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг, не відповідають встановленим вимогам щодо форми та змісту відповідних документів, оскільки не містять підписів керівника та головного бухгалтера підприємства позивача, відтак у розумінні приписів процесуального закону останні не є допустимими доказами, які б підтверджували вартість надання послуг зв`язку пільговим категоріям населення за період з січня місяця по грудень місяць 2018 року, при цьому жодні інші докази на підтвердження зазначених обставин у матеріалах справи відсутні та позивачем до суду не подані.

Посилання апелянта на те, що ОСОБА_2 займає посаду спеціаліста з розрахунків у макрорегіоні відділу групи роботи з розрахунками та до посадових обов`язків останньої входить здійснення розрахунків з управліннями праці та соціального захисту населення, відтак, підписуючи зазначені розрахунки, остання діяла добросовісно та в інтересах позивача, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки сам факт наявності у вказаної особи посадових обов`язків щодо здійснення відповідних розрахунків, на підтвердження чого скаржником також не подано жодного доказу, не зумовлює виникнення у позивача права самостійно змінювати конкретно визначену та затверджену нормативно-правовим актом форму 2-пільга .

В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об`єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із чим дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позову.

Доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції; твердження скаржника про порушення Господарським судом Херсонської області норм права при ухваленні рішення від 19.11.2019 не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Укртелеком в особі Херсонської філії ПАТ Укртелеком - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Херсонської області від 19.11.2019 у справі № 923/775/19 - залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Публічне акціонерне товариство Укртелеком в особі Херсонської філії Публічного акціонерного товариства Укртелеком .

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку, передбаченому параграфом 1 глави 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Філінюк І.Г.

Суддя Аленін О.Ю.

Суддя Лавриненко Л.В.