Рішення

від 20.07.2007 по справі 3/123-07-4329

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/123-07-4329

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" липня 2007 р.Справа  № 3/123-07-4329

За позовом:  Приватного підприємства "Арсенал-77"

До відповідача: Приватного малого підприємства "Вента"   

Про: стягнення 93963,33 грн.

                                                                                                              Суддя  Д'яченко Т.Г.

                                                           Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Приватне підприємство "Арсенал-77" звернувся до господарського суду Одеської області із позовною заявою і уточненнями до неї, в яких просив суд стягнути з відповідача - Приватного малого підприємства "Вента" основну заборгованість в розмірі 90159,36грн., суму пені в розмірі 3233,38 грн., 3% річних у розмірі 570,59 грн., посилаючись при цьому на невиконання відповідачем грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу нафтопродуктів №05/01 від 10.01.2005 р.

Відповідач в судове засідання не з'явився, витребувані судом документи не надав, своє право на захист не використав, у зв'язку з чим справа розглядається за наявними в ній матеріалам на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.

10 січня 2005 року між Приватним підприємством "Арсенал-77" (Продавець) та Приватним малим підприємством "Вента" (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу нафтопродуктів №05/01 (далі за текстом –Договір), згідно якого Продавець зобов'язався передати ГСМ (Товар) у власність Покупцю, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах Договору. Остаточна кількість, асортимент та ціна на товар визначаються видатковою накладною. Покупець здійснює оплату Товару згідно виставленого рахунку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця через відділення банку у вигляді 100% передплати, датою поставки є дата підписання видаткової накладної.

Приватним підприємством "Арсенал-77" передало у власність  відповідача Товар на загальну суму 106942,47 грн., що підтверджено відповідними видатковими накладними, підписаними представниками сторін, підписи завірені печатками позивача та відповідача (а.с.13-15).

Відповідач частково розрахувався з позивачем на загальну суму 16783,11, що підтверджує розрахунок позивача.

28.02.2007р. Приватним підприємством "Арсенал-77" за юридичною адресою відповідача було надіслано письмову претензію з вимогою розрахуватись за фактично отриманий та не оплачений товар на суму 90159,36 грн.

Отже, сума основної заборгованості відповідача перед позивачем складає 90159,36 грн., відповідач не виконав свої зобов'язання належним чином, не розрахувавшись з позивачем, що і обумовило дії останнього по зверненню до господарського суду Одеської області за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України  передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст. 193 ГК України).

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Статтями 651, 653 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за  згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом, а у  разі  зміни  договору  зобов'язання  сторін  змінюються відповідно   до   змінених  умов  щодо  предмета,  місця,  строків виконання тощо.

 Отже, передавши у власність Товар, всупереч умовам Договору, а саме без 100% передплати, сторонами  взаємно змінені умови договору.

Стаття 689 Цивільного кодексу України передбачає, що Покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Згідно статтям 692, 706 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або  прийняття  товаророзпорядчих  документів   на   нього,  якщо договором  або  актами  цивільного  законодавства  не встановлений інший строк оплати товару, Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, оголошеною продавцем  у момент укладення договору,  якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті зобов'язання.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог зі стягненням з Відповідача суми основної заборгованості в розмірі 90159,36 грн.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.          

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які  боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно формули розрахунку пені, наведеної в листі Національного банку України №25-011/388-1707 від 12.03.1997р. на виконання Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, сума простроченого платежу помножена на розмір пені за кожен день прострочення у відсотках, розділена на сто та помножена на кількість днів прострочення платежу буде дорівнювати сумі пені за прострочення платежу.

Частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У вирішенні питання стосовно моменту виникнення зобов'язання у відповідача розрахуватись за фактично переданий у власність Товар, суд виходить із приписів ст. 530 Цивільного кодексу України, приймаючи до уваги надіслану позивачем письмову претензію від 28.02.2007р. з вимогою сплатити заборгованість.

Суд, перевіривши розрахунок Позивача щодо сплати Відповідачем штрафних санкцій за фактично переданий у власність Товар, вважає його обґрунтованим та здійсненим відповідно до вимог чинного законодавства та умов Договору.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог зі стягненням з відповідача суми основного боргу в розмірі 90159,36грн., суму пені в розмірі 3233,38 грн., 3% річних у розмірі 570,59 грн.

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита в сумі 939,63грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.  44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного малого підприємства "Вента" (65122, м.Одеса, вул. Акад. Корольова, 85, корпус 3, кв.16), р/р 260047924 у ООФ АППБ „Аваль”, МФО 328351, код ЄДРПОУ 30863829) на користь Приватного підприємства "Арсенал-77" (67622, Одеська область, Біляївський район, село Березань,35 км. шосе Одеса-Кишинів), р/р 2600301004 у ОФ ВАТ „МТБ” м. Одеса, МФО 328812, код ЄДРПОУ 33113385) суму основної заборгованості в розмірі 90159 (дев'яносто тисяч сто п'ятдесят дев'ять) грн. 36 коп., 3233 (три тисячі двісті тридцять три) грн. 38 коп. пені, 570 (п'ятсот сімдесят) грн. 59 коп. 3% річних, 939 (дев'ятсот тридцять дев'ять) грн.63 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

            Суддя