Рішення

від 03.02.2020 по справі 903/993/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 лютого 2020 р. Справа № 903/993/19

Господарський суд Волинської області у складі судді Войціховського Віталія Антоновича, за участі секретаря судового засідання Сердюкової Аліни Олегівни

та за присутності представників сторін:

від позивача: Стріла В.М. - представник, адвокат (договір про надання правової допомоги від 01.08.2019р., посвідчення адвоката №1571 від 31.01.2019р.)

від відповідача: Дорошенко С.І. - директор

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРАС", м. Рівне

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНД ІНВЕСТ ЛІМІТЕД", смт. Голоби Ковельського району

про стягнення 126 919,21 грн.

Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю "ОРАС" звернулось до господарського суду з позовом від 12.12.2019р. про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНД ІНВЕСТ ЛІМІТЕД" 231 572,48 грн., в т.ч. 223 419,21 грн. заборгованості по оплаті товарно-матеріальних цінностей, відпущених згідно укладеного між сторонами договору купівлі-продажу №38С/2019 від 11.10.2019р. та 8 153,27 грн. пені, нарахованої за несвоєчасне виконання зобов`язання по оплаті отриманих товарно-матеріальних цінностей згідно п. 5.2. договору за період з 04.11.2019р. по 11.12.2019р.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на невиконання відповідачем умов договору купівлі-продажу №38С/2019 від 11.10.2019р. в частині проведення належних та своєчасних розрахунків по оплаті товарно-матеріальних цінностей та нарахування у зв`язку з цим пені.

Ухвалою суду від 20.12.2019р. за вказаним позовом було відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено її розгляд в підготовчому судовому засіданні на 20.01.2020р., запропоновано учасникам судового процесу вчинити певні дії та надати суду відповідні додаткові матеріали.

27.12.2019р. на адресу суду від відповідача надійшла заява про надання можливості ознайомитись з матеріалами справи. 10.01.2020р. директору ТОВ "ГРАНД ІНВЕСТ ЛІМІТЕД" Дорошенку С.І. надано можливість ознайомитися з матеріалами справи №903/993/19.

20.01.2020р. на адресу суду від відповідача надійшла заява від 20.01.2020р. про відкладення розгляду справи у підготовчому засіданні для надання стороні можливості підготувати та надати суду відзив на позовну заяву, зокрема, з огляду на ту обставину, що відповідач не отримував матеріалів позовної заяви, у зв`язку з чим, у встановлений ухвалою суду від 20.12.2019р. строк, був позбавлений можливості підготувати та надати суду відзив на позовну заяву.

Протокольною ухвалою суду від 20.01.2020р. підготовче засідання було відкладено на 03.02.2020р. та продовжено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву. Поруч з цим, ухвалою суду від 20.01.2020р. було повідомлено ТОВ "ГРАНД ІНВЕСТ ЛІМІТЕД" про відкладення підготовчого провадження у справі на 03.02.2020р. та про продовження відповідачу строку для подання відзиву на позовну заяву.

28.01.2020р. на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в котрому відповідач позовні вимоги в частині стягнення суми основної заборгованості визнав, однак, заперечив позов в частині стягнення з ТОВ "ГРАНД ІНВЕСТ ЛІМІТЕД" пені в розмірі 8 153,27 грн.

Присутній в судовому засіданні 03.02.2020р. представник позивача звернувся до суду з клопотанням від 03.02.2020р. про зменшення розміру позовних вимог, в котрому, у зв`язку із частковою оплатою відповідачем заборгованості на загальну суму 100 000,00грн. після звернення позивача з позовом до суду, просив суд стягнути з відповідача 126 919,21 грн., в т.ч. 123 419,21 грн. заборгованості по оплаті товарно-матеріальних цінностей, відпущених згідно укладеного між сторонами договору купівлі-продажу №38С/2019 від 11.10.2019р. та 3 500,00 грн. пені, нарахованої за несвоєчасне виконання зобов`язань по оплаті отриманих товарно-матеріальних цінностей згідно п. 5.2. договору, а також просив суд вирішити питання стосовно повернення з Державного бюджету України сплачений позивачем судовий збір, у зв`язку із поданням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні 03.02.2020р. звернувся до суду із заявою від 03.02.2020р., в котрій повідомив про визнання позовних вимог в частині стягнення 123 419,21 грн. залишку заборгованості по оплаті товарно-матеріальних цінностей, відпущених згідно укладеного між сторонами договору купівлі-продажу №38С/2019 від 11.10.2019р. та 3 500,00 грн. пені.

Поруч з цим, присутні в судовому засіданні 03.02.2020р. представники сторін відповідно до положень ч. 6 ст. 183 ГПК України надали суду письмову згоду на перехід до розгляду справи по суті в даному судовому засіданні, внаслідок чого, у зв`язку з поданням відповідної письмової згоди сторін, суд, протокольною ухвалою від 03.02.2020р. закрив підготовче провадження у справі та перейшов до розгляду справи по суті у той самий день.

Представник позивача під час розгляду судом справи по суті позовні вимоги (з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 03.02.2020р.) підтримав та просив суд задовольнити останні в повному обсязі.

Представник відповідача позов визнав, засвідчивши на укладенні з позивачем договору купівлі-продажу №38С/2019 від 11.10.2019р., отриманні на його підставі товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 803 419,21 грн., проведенні розрахунків на суму 680 000,00грн., існуванні заборгованості в розмірі 123 419,21грн.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України крім прав та обов`язків, визначених у ст. 42 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

За наслідками розгляду в судовому засіданні заяви позивача від 03.02.2020р. про зменшення розміру позовних вимог, судом встановлено, що виходячи із змісту поданої заяви, а також змісту первісно поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, позивач не змінює предмету або підстав позову, а лише зменшує суму основної заборгованості, у зв`язку з її частковою оплатою відповідачем після звернення позивачем з позовом до суду, а також зменшує розмір пені. При цьому, заява позивача про зменшення позовних вимог подана до початку розгляду справи по суті, відповідає вимогам, встановленим ст. 170 ГПК України.

Відтак, оскільки зменшення розміру позовних вимог - це процесуальне право позивача, передбачене п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, судом прийнято заяву про зменшення розміру позовних вимог, а відтак має місце нова загальна ціна позову - 126 919,21 грн. грн., з якої й вирішується спір.

При цьому судом було враховано, що згідно п. 3.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов`язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Розглянувши заяву відповідача від 03.02.2020р., суд засвідчує, що відповідно до ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

В даному випадку, відповідач у заяві від 03.02.2020р. визнає позов.

Відповідно до ч. 6 ст. 46 ГПК України суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Відповідно до ч. 3 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно з ч. 1 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до ч. 4 ст. 191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Судом встановлено, що заява відповідача від 03.02.2020р. підписана директором Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНД ІНВЕСТ ЛІМІТЕД" Дорошенком С.І., визнання позову відповідачем не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб.

За таких обставин, суд приймає визнання позову відповідачем.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, господарський суд, оцінюючи подані докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку, що пред`явлений позивачем до відповідача позов підставний та підлягає до задоволення.

Викладена позиція суду пов`язана з наступними встановленими в судовому засіданні обставинами:

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 11 жовтня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОРАС" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРАНД ІНВЕСТ ЛІМІТЕД" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №38С/2019, у відповідності до пункту 1.1. котрого постачальник зобов`язався в порядку, на умовах та в строки, передбачені даним договором передавати покупцю, а покупець зобов`язався прийняти та своєчасно здійснити розрахунки за сою (далі-товар) у кількості, за якістю та за цінами вказаними у видаткових накладних та рахунках, які є невід`ємною частиною даного договору.

Згідно пунктів 2.1.-2.3. цього договору одиницею виміру товару є кілограм. Кількість вказується у видатковій накладній на кожну поставку окремо. Загальна кількість товару по даному договору-сума всіх видаткових накладних. Якість товару, що поставляється постачальником має відповідати встановленим вимогам на даний вид товару, а саме: ДСТУ 4964:2008 Соя.

Загальна сума договору-один мільйон грн. Попередньо встановлена обома сторонами ціна на товар на кожну окрему поставку зазначається в рахунках-фактурах та видаткових накладних, які є невід`ємною частиною даного договору. Покупець зобов`язаний здійснити оплату 100% вартості фактично поставленого товару, згідно домовленості, після його прийомки на складі покупця, та підписання необхідної документації. Постачальник зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації в порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни встановлені Податковим Кодексом України. Розрахунки по даному договору здійснюються у гривнях в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з розрахункового рахунка покупця (п.п. 3.1.-3.5. договору).

Відповідно до п. п. 4.1.-4.6. цього договору товар може поставлятися транспортом постачальника, покупця або транспортною компанією. При передачі товару постачальник зобов`язаний передати всю необхідну документацію на товар, а покупець зобов`язаний прийняти товар та підписати всі необхідні документи, що підтверджують передачу товару. На кожну партію товару постачальник зобов`язується надати наступний пакет документів: рахунок-фактуру, товарно-транспортну накладну, видаткову накладну, якісне посвідчення на товар (при наявності). Розвантаження товару на складі покупця здійснюється силами та за рахунок покупця. Поставка товару здійснюється окремими партіями. Право власності на товар переходить до покупця з моменту отримання товару та оформлення пакету документів, зазначених у п. 4.3. та оплати згідно пункту 3.5 цього договору.

Згідно п. п. 5.1., 5.4. вказаного договору за порушення термінів оплати покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, нарахованої на неоплачену суму в річному розрахунку (відсотки річних) за кожен день прострочення. Після підписання покупцем видаткової накладної, покупець не має претензій до постачальника щодо кількості та якості отриманого товару.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими на те особами, з поставленням печаток сторін та діє до 31 серпня 2020 року, але у будь-якому випадку до повного виконання зобов`язань сторонами. Даний договір може бути розірваний за взаємною згодою сторін, закріпленою у письмовому вигляді. Зміни до даного договору можуть бути внесені тільки за домовленістю між сторонами, яка оформлюється додатковими угодами до даного договору (п.п. 6.1.-6.2. договору).

Договір купівлі-продажу №38С/2019 від 11.10.2019р. підписано сторонами та скріплено відтисками круглих печаток господарюючих суб`єктів.

Водночас, 11 жовтня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОРАС" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРАНД ІНВЕСТ ЛІМІТЕД" (покупець) було укладено Додаткову угоду до договору купівлі-продажу №38С/2019 від 11.10.2019р. у відповідності до якої сторони погодили викласти п.3.4. договору купівлі-продажу №38С/2019 від 11.10.2019р. в новій редакції: "Покупець зобов`язаний здійснити оплату 100% вартості фактично поставленого товару протягом п`яти робочих днів, після його прийомки на складі покупця та підписання необхідної документації (видаткових накладних та товарно-транспортних накладних). Постачальник зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації в порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни встановлені Податковим Кодексом України".

Дана Додаткова угода підписана сторонами та скріплена відтисками круглих печаток господарюючих суб`єктів.

На виконання умов договору Товариством з обмеженою відповідальністю "ОРАС" було відпущено, а Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРАНД ІНВЕСТ ЛІМІТЕД", прийнято, товар на суму 803 419,21 грн., що стверджується видатковою накладною №234 від 25.10.2019р. на суму 803 419,21 грн., товарно-транспортними накладними №gr-00000287 від 16.10.2019р., №gr-00000289 від 18.10.2019р. та №gr-00000290 від 19.10.2019р., які підписані сторонами та скріплені відтисками круглих печаток господарюючих суб`єктів.

Відповідно до ст. ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.

Судом встановлено, що зазначена вище видаткова накладна на відпуск Товариством з обмеженою відповідальністю "ОРАС" відповідачу товару та його отримання Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРАНД ІНВЕСТ ЛІМІТЕД" підписана уповноваженими представниками сторін, скріплена відтисками печаток суб`єктів господарювання, містить в собі всі визначені законодавством обов`язкові реквізити, в повному об`ємі відображає зміст та обсяг здійсненої сторонами на її підставі, згідно умов підписаного договору купівлі-продажу №38С/2019 від 11.10.2019р. господарської операції.

Сторони в Додатковій угоді від 11.10.2019р. до договору купівлі-продажу №38С/2019 від 11.10.2019р. визначили, що покупець зобов`язаний здійснити оплату 100% вартості фактично поставленого товару протягом п`яти робочих днів, після його прийомки на складі покупця та підписання необхідної документації (видаткових накладних та товарно-транспортних накладних).

Проте, Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРАНД ІНВЕСТ ЛІМІТЕД" взяті на себе згідно договору купівлі-продажу №38С/2019 від 11.10.2019р. зобов`язання в частині проведення з Товариством з обмеженою відповідальністю "ОРАС" розрахунків по оплаті відпущеного товару не виконало, їх вартість в повному об`ємі не оплатило у зв`язку з чим на момент звернення кредитора до суду з відповідним позовом заборгувало постачальнику 223 419,21 грн.

Водночас, як встановлено судом та стверджується сторонами в судовому засіданні 03.02.2020р. відповідач після звернення позивача з позовом до суду-13.12.2019р. сплатив 100 000,00грн., що призвело до звернення позивача до суду із заявою від 03.02.2020р. про зменшення розміру позовних вимог на цю суму та прийняття відповідної заяви судом.

Відтак, судом досліджено, що сума заборгованості на час розгляду справи в суді в розмірі 123 419,21 грн. включає в себе загальну вартість товару, відпущеного згідно видаткової накладної №234 від 25.10.2019р. в розмірі 803 419,21 грн. та часткову оплату відповідачем товару на суму 680 000,00грн.

Непроведення відповідачем належних розрахунків з позивачем виступило підставою для його звернення до господарського суду з позовом про примусове стягнення суми існуючої заборгованості.

Відповідно до ст. ст. 174, 181 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність, з акту управління господарською діяльністю, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З положень ст. 509 ЦК України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отримання відповідачем поставленого товару є підставою виникнення у відповідача зобов`язання оплатити поставлений товар відповідно до умов договору купівлі-продажу, а також чинного законодавства на підставі оформлених відповідно до умов договорів видаткових накладних.

Статтею 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Суд встановив, що в даному випадку відносини між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОРАС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРАНД ІНВЕСТ ЛІМІТЕД" носять договірний характер, укладений між ними договір купівлі-продажу №38С/2019 від 11.10.2019р. предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, договірними сторонами розірваний не був.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання.

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, з огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору, відпуск позивачем на виконання його умов відповідачу товарів, їх отримання відповідачем та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, суд прийшов до висновку про підставність пред`явленого позивачем до відповідача позову в частині стягнення заборгованості в сумі 123 419,21грн. Сума боргу повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами, у встановленому випадку не була спростована чи заперечена відповідачем.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3 500,00 грн. пені (з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 03.02.2020р.), нарахованої за період з 04.11.2019р. по 11.12.2019р. згідно п. 5.2. договору купівлі-продажу №38С/2019 від 11.10.2019р.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України).

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

В пункті 5.2. договору купівлі-продажу №38С/2019 від 11.10.2019р. сторони визначили, що за порушення термінів оплати покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, нарахованої на неоплачену суму в річному розрахунку (відсотки річних) за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За змістом положень ч. 4 та 6 ст. 231 ГК України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , статтею 3 якого передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Зазначена правова позиція щодо розміру обчислення пені на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України є сталою та зокрема викладена у постанові Верховного Суду від 30.01.2018р. у справі № 910/10224/14.

Суд, здійснивши власний перерахунок пені за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН" з врахуванням вимог ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", ч. 6 ст. 232, ч. 2 ст. 343 ГК України та виходячи з періоду, зазначеного позивачем в розрахунку пені (з 04.11.2019р. по 11.12.2019р.), встановив, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 3 500,00 грн. за період з 04.11.2019р. по 11.12.2019р. є підставними та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, виходячи з вищевикладеного, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРАС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНД ІНВЕСТ ЛІМІТЕД" про стягнення 126 919,21 грн. підлягає до задоволення.

Згідно п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, суд засвідчує, що відповідно до п.1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно ч.2 ст.7 Закону України "Про судовий збір" у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Частина 5 ст.7 Закону України "Про судовий збір" передбачає, що повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Беручи до уваги прийняття господарським судом заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог, а також подану Товариством з обмеженою відповідальністю "ОРАС" заяву про повернення судового збору у зв`язку із зменшенням розміру позовних вимог, у господарського суду виникають обставини для прийняття відповідного рішення про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "ОРАС" суми судового збору в розмірі 1 552,60 грн., сплаченого на підставі платіжного доручення №142 від 12.12.2019р. на суму платежу 3 473,60грн.

Водночас, як вже зазначалось згідно п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, частиною 9 вказаної статті визначено, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

В той же час згідно ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Крім того, згідно статті 7 ЗУ "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду. У разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

В даному випадку враховуючи прийняття судом рішення про задоволення позовних вимог, доведення даного спору до суду з вини відповідача, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд вважає, що витрати, пов`язані з розглядом справи в суді (сплата судового збору), котрі поніс позивач, слід відшкодувати йому у відповідності до п. 2 ч. 1, ч. 9 ст. 129 ГПК України за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНД ІНВЕСТ ЛІМІТЕД" у розмірі 50 відсотків сплаченого позивачем при поданні позовної заяви до суду судового збору, що становить 960,50грн., а також повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ОРАС" 2 513,10 грн. з Державного бюджету України судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення №142 від 12.12.2019р. (оригінал платіжного доручення №142 від 12.12.2019р. знаходиться у матеріалах справи), в тому числі 1 552,60 грн. судового збору у зв`язку із зменшенням позивачем розміру позовних вимог та 960,50 грн. судового збору у зв`язку із визнанням позову відповідачем до початку розгляду справи по суті.

Згідно положень ст. 130 ГПК України підставою для повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "ОРАС" загальної суми судового збору в розмірі 2 513,10грн. є дане рішення, підписане суддею та засвідчене гербовою печаткою Господарського суду Волинської області.

На підставі викладеного, керуючись ст. 7 Закону України "Про судовий збір", ст. ст. 13, 14, 46, 73, 74, 75, 76-80, 129, 130, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНД ІНВЕСТ ЛІМІТЕД" (Волинська область, Ковельський район, смт. Голоби, вулиця Ткача, будинок 1, код ЄДРПОУ 35333297) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРАС" (Рівненська область, місто Рівне, вулиця Данила Галицького, будинок 25, код ЄДРПОУ 42547967) 123 419,21 грн. основної заборгованості, 3 500,00 грн. пені, а всього 126 919,21 грн., 960,50 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

3. Наказ на виконання пункту 2 рішення суду видати після набрання рішенням законної сили.

4. Управлінню державної казначейської служби України у м. Луцьку Волинської області (43021, м. Луцьк, вул. Стрілецька, 4А, код ЄДРПОУ 38009628) повернути з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю "ОРАС" (Рівненська область, місто Рівне, вулиця Данила Галицького, будинок 25, код ЄДРПОУ 42547967) 2 513,10 грн. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення №142 від 12.12.2019р. (оригінал платіжного доручення №142 від 12.12.2019р. знаходиться у матеріалах справи), в тому числі 1 552,60 грн. судового збору у зв`язку із зменшенням позивачем розміру позовних вимог та 960,50 грн. судового збору у зв`язку із визнанням позову відповідачем до початку розгляду справи по суті.

5. Підставою для повернення судового збору є дане рішення, підписане суддею та засвідчене гербовою печаткою Господарського суду Волинської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. ст. 253, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У той же час згідно підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення

складено 05.02.2020р.

Суддя В. А. Войціховський