Рішення

від 05.02.2020 по справі 904/5836/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2020м. ДніпроСправа № 904/5836/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Ільєнко Д.Ю.

та представників:

від позивача: Алєксєєв С.С.;

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Київ) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м.Дніпро)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мітал Транс" (м. Дніпро)

про стягнення штрафу за неправильне зазначення у залізничній накладній відомостей про масу вантажу у розмірі 196 540 грн. 00 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мітал Транс" (далі - відповідач) штраф за неправильне зазначення відомостей про масу вантажу у залізничній накладній у розмірі 196 540 грн. 00 коп.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 948 грн. 10 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем, як вантажовідправником, свого обов`язку з оформлення перевізних документів, а саме: в результаті контрольного зважування вантажу було встановлено, що у вагоні № 67872234 фактична вага вантажу не відповідає даним, зазначеним у накладній. Так, у залізничній накладній № 39142302 маса нетто вантажу зазначена 64 000 кг, а за даними контрольного зважування виявилось 61 400 кг, що на 2 600 кг менше, ніж зазначено у перевізному документі, про що було складено комерційний акт № 450003/146/224 від 07.06.2019. Враховуючи вказане, у відповідності до статті 118 Статуту залізниць України позивачем розраховано та заявлено до стягнення штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення, який за розрахунком позивача складає 196 540 грн. 00 коп. (39 308,00 х 5 = 196 540,00).

Ухвалою суду від 11.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд по суті за правилами спрощеного позовного провадження на 09.01.2020.

У судове засідання 09.01.2020 з`явився представник позивача.

Представник відповідача у вказане судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив. Судом було зауважено, що в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення відповідача про дату, час та місце судового засідання, оскільки поштове повідомлення про отримання ним ухвали суду від 11.12.2019, як і сам конверт, до суду не повернулися. З метою встановлення належності повідомлення відповідача судом здійснено відстеження поштового відправлення суду на адресу відповідача, шляхом формування витягу з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання вказаного поштового відправлення суду, а також виготовлялась копія реєстру № 208 на відправку поштових відправлень рекомендованої пошти з повідомленням від 12.12.2019, які долучені до матеріалів справи. При цьому, з вказаних доказів вбачається, що станом на 09.01.2020 відправлення з ухвалою суду від 11.12.2019 не вручене відповідачу та перебуває у точці видачі/доставки з 14.12.2019 (а.с.54-55).

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 09.01.2020 у судовому засіданні було оголошено перерву до 05.02.2020.

У судове засідання 05.02.2020 з`явився представник позивача.

Представник відповідача у судове засідання 05.02.2020 вдруге не з`явився , причин неявки суду не повідомив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наступним.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Відповідно до статей 9, 14, 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" на підставі поданих юридичною особою документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження.

Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється юридичною особою для забезпечення комунікації та зв`язку із нею зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.

Так, на підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 09.09.2019, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 49010, м. Дніпро, вулиця Лазаряна, будинок 3-А, на яку і була направлена кореспонденція господарського суду для відповідача (а.с.29-31).

При цьому, обидва поштові відправлення на адресу відповідача, в яких містилися ухвали суду від 11.12.2019 та від 09.01.2020 були повернуті з довідками Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" форми 20 "інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки пересилання поштового відправлення" (а.с.62-70), що вказує на систематичний характер неотримання кореспонденції за єдиною підтвердженою адресою відповідачем.

Слід зауважити, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила).

Так, для отримання поштових відправлень особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил (пункт 94 Правил).

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу.

Отже, у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.

Більше того, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, неможливість направлення в засідання свого повноважного представника і ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.

За таких обставин можна дійти висновку, що неотримання ухвал суду з викликом відповідача у судове засідання відбулось через недотримання ним вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю юридичною адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.

Таким чином, суд вважає, що відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача за наявними у ній матеріалами.

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку .

При цьому, такий розумний строк визначений у статті 248 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Провадження у даній справі відкрито 11.12.2019, отже строк на розгляд даної справи закінчується 09.02.2020 та нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено можливості його продовження з будь-яких поважних причин.

Враховуючи, що строк вирішення даного спору закінчується 09.02.2020, суд позбавлений можливості відкласти розгляд справи на іншу дату та ще раз належним чином повідомити учасників справи про дату наступного судового засідання (враховуючи встановлений процесуальним законом строк на виготовлення повного тексту ухвали суду, строк на її направлення сторонам, а також строк на поштовий перебіг, визначений Нормативами і нормативними строками пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, оскільки відповідно до частини 4 статті 120 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

В даному випадку господарським судом здійснені всі можливі заходи задля повідомлення відповідача про розгляд даної справи судом, що підтверджується направленням ухвал суду на всі відомі суду його адреси; більше того, у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 09.12.2019 у розділі "Інформація про здійснення зв`язку з юридичною особою" відсутні відомості щодо номерів телефонів, що позбавило господарський суд можливості здійснити додаткове повідомлення відповідача шляхом направлення телефонограм. Також відсутні відомості щодо електронної адреси, що позбавило господарський суд можливості здійснити додаткове направлення на відповідну електронну адресу ухвал суду, а засновником підприємства-відповідача є нерезидент, що унеможливило повідомлення відповідача і цим шляхом.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Слід також відзначити, що у частині 2 статті 129 Конституції України визначено одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З огляду на те, що розгляд даної справи відкладався у зв`язку з нез`явленням представника відповідача у судове засідання та неподанням відповідачем відзиву на позов, а також враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, що є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами за відсутності представника відповідача у відповідності до вимог частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні 05.02.2020 виклав зміст позовних вимог, навів доводи в їх обґрунтування; зауважив, що ним повідомлені суду всі обставини справи, що йому відомі, та надані всі докази, необхідні для прийняття законного, обґрунтованого рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У судовому засіданні 05.02.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є: обставини укладання договору перевезення вантажу залізничним транспортом; факт надання послуг; наявність перевізних документів - залізничних накладних; наявність порушення в оформленні накладної в частині неправильного зазначення в ній маси вантажу; обставини складання актів загальної форми ГУ-23, комерційних актів; правомірність здійснення розрахунку заявленого до стягнення штрафу за неправильне зазначення відомостей про масу вантажу у залізничній накладній.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, у травні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Мітал Транс" (далі - вантажовідправник, відповідач) на підставі залізничної накладної 39142302 (а.с.11) відправило вагон № 67872234 з вантажем зі станції Хриплин Львівської залізниці на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці.

Вантажоодержувачем за зазначеною залізничною накладною (графа № 4) є ПрАТ "ММК ім. Ілліча" (далі - вантажоодержувач) за адресою: 87504, Донецька область, м.Маріуполь, вулиця Левченко, 1.

Під час оформлення перевізних документів відповідач у накладній зазначив номер вагону, залученого до перевезення вантажу - № 67872234, його вантажопідйомність - 69 000 кг та масу вантажу у вагоні - 64 000 кг. Як зазначено у графі 28 вказаної накладної, вантаж було завантажено у вагони відповідачем, як вантажовідправником, і ним же визначено масу вантажу на вагонних вагах, про що зазначено у графі 26 накладної.

В процесі перевезення вантажу 07.06.2019 на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці було виявлено різницю в масі вантажу у зазначеному вагоні та здійснено контрольне зважування на вагонних вагах, про що 07.06.2019 на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці складено:

- Акт загальної форми № 1057, в якому вказано, що комісією у складі: ДСЗ - Клюєва А.С, прийомоздавальника - Петренко Н.М., АРВ - Кузьміч Т.І. була проведена перевірка маси вантажу у вагоні. Фактична маса брутто вагона склала 83 700 кг, тара вагона з ПД 22 300 кг. Маса вантажу нетто за ПД 64 000 кг. Фактична маса вантажу нетто 61 400 кг, що менше документу на 2 600 кг. Вантаж пакетований. Навантаження рівномірне, вище бортів на 10-20 см, марковане світлою фарбою. Вільних місць немає, маркування не порушене (а.с.12);

- комерційний акт № 450003/146/224 від 07.06.2019, в якому вказано таке: 07.06.2019 проводилось контрольне переважування вагону № 67872234, що прибув за відправкою, вказаною на звороті акту. За документом значиться вантаж "Брухт чорних металів, не пойменований в алфавіті Вид 3, накриття пакетами вид 17", навалом, вантаж марковано світлою фарбою, вага брутто - не вказана, тара - 22 300 кг, вага нетто - 64 000 кг. Розділ Д опис виявленого із зазначенням кількості недостачі або надлишку: при переваженні вагону в статичному режимі з повною зупинкою у присутності ДСЗ Клюєва, АРВ Кузьмич, прийомоздавальника Петренко, на справних вагонних 150 тн електронно-тензометричних вагах станції Нижньодніпровськ-Вузол, заводський № 032, що пройшли держповірку 28.12.2018 виявилось: вага брутто - 83 700 кг, тара за документом - 22 300 кг, вага нетто - 61 400 кг, що менше ваги вказаної в документі на 2 600 кг. Навантаження вантажу рівномірне, вище бортів на 10-20 см, вантаж пакетований, маркований світлою фарбою. Вільних місць немає, маркування не порушене. Вагон без торцевих дверей, люка з обох сторін закриті, вкручені. В технічному відношенні вагон справний. При повторному зважуванні вагона вага підтвердилася. Зав. вантажним двором за штатним розкладом немає (а.с.11).

Посилаючись на те, що у відповідності до статті 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності відомостей, зазначених ними у накладних, позивач просить суд стягнути з відповідача, як вантажовідправника, штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за неправильно зазначену у накладній № 39142302 масу вантажу у вагоні № 67872234, відповідно до статей 118, 122 Статуту залізниць України, посилаючись на статтю 129 Статуту залізниць України та комерційний акт № 450003/146/224 від 07.06.2019. Позивач вважає, що відповідно до статей 24, 118, 122 Статуту залізниць України викладені обставини є підставою для стягнення з відповідача штрафу у сумі 196 540 грн. 00 коп., виходячи з розрахунку:

39 308 грн. 00 коп. х 5 = 196 540 грн. 00 коп., де

- 39 308 грн. 00 коп. - провізна плата за вагон від станції Хриплин Львівської залізниці до станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці;

- 5 - кількість провізних плат.

Причиною виникнення спору є несплата відповідачем вказаного штрафу за неправильне зазначення відомостей про масу вантажу у залізничній накладній № 39142302 у добровільному порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на таке.

Спірні правовідносини стосуються перевезення вантажів залізницею, а відтак, підпадають під правове регулювання Глави 64 Цивільного кодексу України, Глави 32 Господарського кодексу України, Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998, та інших нормативних актів, прийнятих у відповідності до них та які регулюють спірні правовідносини.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цього закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються із положеннями статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до положень частини 5 статті 307 Господарського кодексу України, які кореспондуються з положеннями частини 2 статті 908 та статтею 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (частина 3 статті 909 Цивільного кодексу України).

Відповідно до підпункту 8 пункту 6 розділу 1 Статуту залізниць України (далі - Статут), накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

При цьому, Статут залізниць України визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (стаття 2 Статуту).

На підставі цього Статуту затверджені Міністерством транспорту Правила перевезень вантажів, які є обов`язковими для всіх юридичних осіб (стаття 5 Статуту).

Правилами перевезень вантажів, а саме пунктом 1.1. "Правил оформлення перевізних документів", затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644, а також статтею 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Накладна згідно з вказаними Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису). Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

У відповідності до пункту 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 (в редакції наказу Міністерства інфраструктури України № 138 від 08.06.2011), на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів, відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих правил.

Згідно з пунктом 1.2 Правил оформлення перевізних документів, накладна заповнюється відправником із застосуванням автоматизованих систем залізничного транспорту України або програмних засобів, здатних забезпечити роботу з електронними перевізними документами згідно з установленим форматом, та у разі її оформлення в паперовому вигляді роздруковується на бланку, виготовленому на білому папері формату А4 у трьох примірниках, один із яких після оформлення приймання вантажу до перевезення станцією відправлення видається відправникові вантажу та є квитанцією для приймання вантажу до перевезення, другий і третій передаються з вантажем на станцію призначення.

Відповідно до пункту 1.3 Правил оформлення перевізних документів, всі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов`язаний заповнити новий перевізний документ.

Пунктом 2.3 Правил оформлення перевізних документів передбачено, що у графі 55 "Правильність внесених відомостей підтверджую" представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі.

Судом встановлено, що накладна № 39142302 містить, зокрема, дані про вантаж, відстань перевезення, дати відправлення, прибуття, видачі вантажу, тарифу тощо.

Згідно зі статтею 6 Статуту залізниці України вантаж - матеріальні цінності, які перевозяться залізничним транспортом у спеціально призначеному для цього вантажному рухомому складі.

Згідно з пунктом 28 Правил № 861/5082 вантажі, завантажені відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей.

Наведена норма свідчить про те, що залізниця не зобов`язана перевіряти дані, зазначені у накладних, фактичним даним при прийнятті вантажу до перевезення.

Пунктом 22 Правил видачі вантажів (зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083) передбачено, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.

Відповідно до статті 921 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язань, що виникають з договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Положеннями статті 24 Статуту залізниць України передбачено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

З огляду на наведене, при заповненні накладної на перевезення вантажу відповідальність за точність та повноту відомостей, зазначених у відповідній накладній, покладається на вантажовідправника.

Водночас, відповідачем при заповненні залізничної накладної № 39142302 було допущено помилку у масі вантажу у вагоні № 67872234, що підтверджується комерційним актом № 450003/146/224 від 07.06.2019. При цьому, в комерційному акті зазначено, зокрема, що вагон у технічному відношенні справний; навантаження вантажу рівномірне; вантаж пакетований, маркований світлою фарбою; маркування не порушене; вільних місць немає; вагон без торцевих дверей, люка з обох сторін закриті, вкручені.

Отже, має місце факт невідповідності маси вантажу, зазначеної в накладній та встановленої при контрольному зважуванні.

Згідно з нормами статті 122 Статуту підставою для покладання на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу є комерційний акт, складений у випадках передбачених статтею 129 Статуту.

За змістом статті 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Відповідно до статті 122 Статуту залізниць України, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Статтею 118 Статуту залізниць України встановлено, що за пред`явлення вантажу , який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

У відповідності до графи 31 накладної № 39142302 розмір провізної плати за вагон №67872234 становить 39 308 грн. 00 коп. (а.с. 11).

Пунктом 5.5 Правил оформлення перевізних документів передбачено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Підсумовуючи викладене, саме на відправника покладається обов`язок заповнення комплекту перевізних документів, а також надається можливість до укладання договору перевезення перевірити внесені до перевізного документу відомості і при необхідності скласти новий документ. Відповідальність за неправильне оформлення залізничної накладної несе вантажовідправник. При цьому, підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту.

Позивачем на підтвердження обставин, якими він обґрунтовує заявлені вимоги, надано: накладну № 39142302; акт загальної форми № 1057 від 07.06.2019; комерційний акт №450003/146/224 від 07.06.2019; технічний паспорт засобу ваговимірювальної техніки № 14.

При цьому, дослідивши розрахунок заявленого до стягнення штрафу за неправильно зазначену у залізничній накладній масу вантажу, здійснений позивачем у позовній заяві (а.с.5), суд прийшов до висновку, що він є такими, що виконаний у відповідності до норм чинного законодавства та обставин справи, є обґрунтованим та арифметично вірними.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідач не спростував доводів позивача, а також не довів наявність обставин, що могли б бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги щодо стягнення штрафу за неправильно зазначену у залізничній накладній масу вантажу у розмірі 196 540 грн. 00 коп. визнаються судом обґрунтованими, доведеними належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Слід відзначити, що у застосуванні статей 118 та 122 Статуту, визначено, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв`язку з цим збитки. Збитки (додаткові витрати), завдані залізниці через допущені відправником порушення, зазначені у статтях 118 та 122 Статуту, підлягають відшкодуванню відправником незалежно від сплати ним штрафу, оскільки згідно із статтею 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.07.2018 у справі № 905/2314/17.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 2 948 грн. 10 коп.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мітал Транс" про стягнення штрафу за неправильне зазначення у залізничній накладній відомостей про масу вантажу у розмірі 196 540 грн. 00 коп. - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мітал Транс" (49010, м.Дніпро, вулиця Лазаряна, будинок 3-А; ідентифікаційний код 40332541) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вулиця Тверська, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49600, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 108; ідентифікаційний код 40081237) 196 540 грн. 00 коп. - штрафу за неправильне зазначення відомостей про масу вантажу та 2 948 грн. 10 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 05.02.2020.

Суддя Ю.В. Фещенко