Рішення

від 05.02.2020 по справі 910/17058/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.02.2020Справа № 910/17058/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Трейд Синерджи , м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Танол , м. Київ

про стягнення 19 283,63 грн,

Без повідомлення (виклику) представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Трейд Синерджи (далі - ТзОВ Трейд Синерджи /позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Танол (далі - ТзОВ Танол /відповідач) про стягнення 19 283,63 грн заборгованості, в тому числі: 17 029,23 грн - основного боргу, 84,14 грн - інфляційних втрат, 179,00 грн - 3% річних, 1 991,26 грн - пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань в частині оплати за поставлений товар відповідно до договору поставки № SK-02-2405-18/1 від 24.05.2018.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 05.12.2019 позовну заяву прийняв до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, при цьому, був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі.

Приписами статті 248 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

24.05.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Трейд Синерджи (далі - постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю ТАНОЛ (далі - покупець/відповідач) укладено договір поставки № SK-02-2405-18/1, відповідно до якого постачальник зобов`язався передати (поставити) дрібним оптом в обумовлені сторонами строки у власність покупця товар (товари), а покупець зобов`язався прийняти вказаний товар і сплатити за нього передбачену договором грошову суму.

Відповідно до п. 3.7. договору днем поставки товару та датою переходу права власності вважається дата, вказана у накладній.

Згідно з п. 5.1. договору ціна на кожну партію пального є договірною та визначається в рахунку-фактурі.

Пунктом 5.4. договору передбачено, що сторони мають право протягом дії цього договору змінювати умови оплати конкретної партії товару, що постачається постачальником за цим договором на умовах відстрочки платежу. В такому випадку сторонами підписується додаткова угода, в якій обумовлюється максимальна сума заборгованості - в подальшому кредитний ліміт, та кількість календарних днів відстрочки платежу від дати поставки товару. У випадку перевищення цього строку, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 7.4 договору за порушення грошових зобов`язань за цим договором винна сторона сплачує постраждалій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 24.05.2019 року включно (п. 10.1. договору).

24.05.2018 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду до договору поставки № SK-02-2405-18/1 від 24.05.2018, відповідно до якої сторони погодили кредитний ліміт та термін відстрочки платежу, зокрема, термін відстрочки платежу становить 7 (сім) календарних днів від дати поставки товару.

На виконання умов вказаного договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 175 571,23 грн., що підтверджується видатковими накладними № 1193 від 30.06.2018, № 1445 від 31.07.2018, № 1724 від 31.08.2018, № 2018 від 30.09.2018, № 2298 від 31.10.2018, № 2614 від 30.11.2018, а також було виставлено рахунки на оплату № 3860 від 30.06.2018, № 3855 від 31.07.2018, № 3856 від 31.08.2018, № 3857 від 30.09.2018, № 3858 від 31.10.2018, № 3851 від 30.11.2018.

За твердженням позивача, відповідач в порушення умов договору за поставлений товар розрахувався частково, внаслідок чого у ТзОВ ТАНОЛ виникла заборгованість в сумі 17 029,23 грн.

Отже, позивач нараховує пеню в розмірі 1 991,26 грн, 3% річних в сумі 179,00 грн та інфляційні втрати в розмірі 84,14 грн за період з 24.07.2019 до 29.11.2019, внаслідок неналежного виконання ТзОВ ТАНОЛ зобов`язань щодо своєчасної оплати за поставлений товар.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з огляду на таке.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

За приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Так, відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положення частини 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № SK-02-2405-18/1 від 24.05.2018, відповідно до якого позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 175 571,23 грн, що підтверджується видатковими накладними, копії яких міститься в матеріалах справи. Проте, в порушення умов вказаного договору, відповідач за поставлений товар розрахувався частково, у зв`язку з чим у ТзОВ ТАНОЛ виникла заборгованість в сумі 17 029,23 грн, що підтверджується матеріалами справи, на підтвердження зворотного відповідачем інших доказів суду не надано.

Статтею 530 ЦК України вставлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Так, у відповідності до умов додаткової угоди до договору поставки № SK-02-2405-18/1 від 24.05.2018, термін відстрочки платежу становить 7 (сім) календарних днів від дати поставки товару.

Судом встановлено, що в порушення умов вказаного договору відповідач оплату за поставлений товар не здійснив.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати поставленого товару у повному обсязі та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що ТзОВ ТАНОЛ порушено умови договору поставки, додаткової угоди до цього договору та положення ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, що має наслідком задоволення вимог позивача в частині стягнення заборгованості у розмірі 17 029,23 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 179,00 грн - 3% річних, 84,14 грн - інфляційних втрат та 1 991,26 грн - пені.

Пунктом 7.4 договору передбачено, що за порушення грошових зобов`язань за цим договором винна сторона сплачує постраждалій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 ГК України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Так, позивачем нараховано пеню за період з 24.07.2019 до 29.11.2019, тобто після спливу 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. З огляду на встановлене, позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 1 991,26 грн. не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, за розрахунком суду обґрунтованими є вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 179,00 грн та інфляційних втрат в розмірі 84,14 грн, нарахованих на суму 17 029,23 грн за період з 24.07.2019 по 29.11.2019.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Трейд Синерджи задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Танол (01013, м. Київ, вул. Промислова, 4, офіс 103; ідентифікаційний код 39671106) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Трейд Синерджи (04071, м. Київ, вул. Електриків, 16; ідентифікаційний код 41225690) 17 029 (сімнадцять тисяч двадцять дев`ять) грн 23 коп. - основного боргу, 179 (сто сімдесят дев`ять) грн. 00 коп. - 3% річних, 84 (вісімдесят чотири) грн. 14 коп. - інфляційних втрат та 1 722 (одну тисячу сімсот двадцять дві) грн. 63 коп. - судового збору.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.В. Бондарчук