Рішення

від 31.01.2020 по справі 916/3510/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" січня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/3510/19

Господарський суд Одеської області у складі:

Суддя Гут С.Ф.

При секретарі судового засідання Борисовій Н.В.

За участю представників сторін:

Від позивача : не з`явився;

Від відповідача : не з`явився;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю БОНЕНКАМП до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю МАКСАГРОТЕХ СЕРВІС про стягнення 30,77 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

25.11.2019 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «БОНЕНКАМП» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. ГСОО №3614/19) до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКСАГРОТЕХ СЕРВІС» про стягнення 4 710,33 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.12.2019р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу прийнято розглядати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті на "24" грудня 2019 р. о 10:15 год.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.12.2019р. було відкладено судове засідання на "21" січня 2020 р. о 11:45 год.

24.12.2019р. до канцелярії Господарського суду Одеської області від позивача надійшло клопотання за вх.ГСОО№26695/19 про розгляд справи за відсутності представника позивача.

17.01.2020р. до канцелярії Господарського суду Одеської області від позивача надійшло клопотання за вх.ГСОО№1156/20 про зменшення розміру позовних вимог та повернення суми судового збору. Як зазначає позивач, відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «МАКСАГРОТЕХ СЕРВІС» 23.12.2019 року було здійснено погашення основної суми заборгованості у розмірі 4680,00 грн. Відтак, враховуючи сплату відповідачем основної суми заборгованості, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 30,77 грн.

Крім того, 17.01.2020р. до канцелярії Господарського суду Одеської області від позивача надійшло клопотання за вх.ГСОО№1157/20 про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.01.2020р. було закрито провадження у справі №916/3510/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БОНЕНКАМП» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКСАГРОТЕХ СЕРВІС» в частині вимог стягнення основного боргу в сумі 4 680,00 грн. та відкладено судове засідання на "31" січня 2020 р. о 10:00 год.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «МАКСАГРОТЕХ СЕРВІС» у судові засідання не з`явився, письмового відзиву не надав.

У даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

За приписами ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В ході розгляду даної справи господарським судом Одеської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

31 січня 2020 р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані позивачем докази, суд встановив:

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, відповідно до видаткової накладної №8089 від 23.08.2019р. на підставі усного Договору поставки Товариство з обмеженою відповідальністю БОНЕНКАМП (далі - позивач), передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю МАКСАГРОТЕХ СЕРВІС (далі - відповідач) прийняло товар на загальну суму 4 680,00грн.

З урахуванням того, що відповідачем було прийнято товар від позивача згідно видаткової накладної №8089 від 23 серпня 2019 року, у відповідача виникло зобов`язання щодо оплати прийнятого товару - 27 серпня 2019 року (тобто перший робочий день після 23.08.2019р.).

Враховуючи те, що позивачем та відповідачем було укладено Договір поставки у спрощений спосіб та з урахуванням ст. 692 Цивільного кодексу України, відповідач як покупець був зобов`язаний оплатити вартість товару негайно після прийняття товару від позивача.

Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, як вбачається із зазначеного позивачем за період з 24.08.2019р. по 14.11.2019р. відповідачем не було погашено основний борг, через що позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі - 30,77грн.

Неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю Товариством з обмеженою відповідальністю МАКСАГРОТЕХ СЕРВІС своїх зобов`язань перед Товариство з обмеженою відповідальністю БОНЕНКАМП і стало підставою для позивача звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Під час розгляду справи відповідач наявну заборгованість сплатив у повному обсязі, позивач зазначає, що 23.12.2019 року відповідачем було здійснено погашення основної суми заборгованості в розмірі 4 680,00грн., що підтверджується копією виписки по рахунку позивача.

У зв`язку з чим позивач звернувся до суду з заявою про зменшення розміру позовних вимог, оскільки відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю МАКСАГРОТЕХ СЕРВІС 23.12.2019 року було здійснено погашення основної суми заборгованості у розмірі 4680,00 грн.

Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За неналежне виконання відповідачем зобов`язання, позивач нарахував відповідачу 3% річних у розмірі - 30,77грн.

Приймаючи до уваги вище викладене, а саме те, що ухвалою господарського суду Одеської області від 21.01.2020р. провадження у справі №916/3510/19 Товариства з обмеженою відповідальністю БОНЕНКАМП до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю МАКСАГРОТЕХ СЕРВІС про стягнення 4 710,77 грн. в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 4 680,00 грн. було закрито, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі - 30,77грн.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Частиною 1 ст.15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Приписами ч.ч.1, 2 ст. 20 ГК України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів.

Згідно з ст. 173 ГК України зазначено, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст. 265 ГК України, За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. Реалізація суб`єктами господарювання товарів не господарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно частин 1, 3 статті 181 Господарського кодексу України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Судом встановлено, що правовідносини сторін склалися на підставі укладеного між позивачем та відповідачем Договору поставки у спрощений спосіб, відповідач як покупець був зобов`язаний оплатити вартість товару негайно після прийняття товару від позивача, що підтверджується видатковою накладною №8089 від 23.08.2019р. підписаною обома сторонами.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88: пункт 2.2: - господарські операції визначено як факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Первинні ж документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це не можливо, безпосередньо після її завершення; пункт 2.4: - первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа; залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Належним доказом поставки товару є підписана позивачем товарно-транспортна накладна та/або видаткова накладна. Обов`язок з оплати поставленого товару виникає у відповідача безпосередньо із самого факту поставки.

Згідно до ст. 193 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Під час розгляду справи, господарським судом було встановлено, що відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «МАКСАГРОТЕХ СЕРВІС» 23.12.2019 року було здійснено погашення основної суми заборгованості у розмірі 4680,00 грн.

За неналежне виконання відповідачем зобов`язання, позивач нарахував відповідачу 3% річних у розмірі - 30,77грн.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі - 30,77грн. слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Перевіривши розрахунок суми 3% річних наданий позивачем, суд встановив, що такий розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства, здійснений належним чином, у зв`язку з чим позовні вимоги в даній частині підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Відповідно до ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано, в судові засідання відповідач не з`являвся хоча заздалегідь був повідомлений про дату час та місце судового засідання.

Відповідно до матеріалів справи позивачем, також, заявлено клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки ним понесено витрати на правничу допомогу у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань, у зв`язку з тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю БОНЕНКАМП був змушений звернутися до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю МАКСАГРОТЕХ СЕРВІС .

За умовами Договору про надання правової допомоги №4 від 08.04.2019 року укладеного між позивачем та Адвокатом Яремчук Вітою Вікторівною, сторонами було погоджено у розмірі - 3 000,00грн.

В якості доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копії документів, а саме: Договору про надання правової допомоги №4 від 08.04.2019 року, Додаткової угоди від 11 листопада 2019 року до договору про надання правової допомоги №4 від 08.04.2019 року, Акту наданих послуг від 15 листопада 2019 року та платіжне доручення №46 від 15.11.2019 року на суму 3 000,00грн.

Стаття 123 Господарського процесуального кодексу України встановлює види судових витрат, а саме судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з підпунктом 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з частинами 1 та 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Щодо вимоги позивача про повернення сплаченого судового збору, я зв`язку із зменшенням розміру позовних вимог, господарський суд вказує наступне.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» (із змін. і доповн.) сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

З огляду на те, що господарським судом було закрито провадження у справі № 916/3510/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БОНЕНКАМП» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКСАГРОТЕХ СЕРВІС» в частині вимог стягнення основного боргу в сумі 4 680,00 грн. у зв`язку з відсутністю предмета спору, відповідно сплачений позивачем судовий збір підлягає поверненню на підставі п. 5 ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» в розмірі, пропорційному остаточно заявленим вимогам. Так, остаточно Товариством з обмеженою відповідальністю «БОНЕНКАМП» були заявлені вимоги про стягнення 30,77 грн., що оплачуються судовим збором за ставкою 1,5% від ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 1921,00 грн. (ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» ).

Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене та заяву позивача про повернення судового збору, суд вважає за необхідне відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «БОНЕНКАМП» у повернені сплачено судового збору в розмірі 1908,45 грн.

На підставі вищенаведеного, керуючись положеннями ст. 129 ГПК України, враховуючи задоволення позовних вимог в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору та витрати на правничу допомогу покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.13, 20 73, 74, 76, 86, 126, 129, 165, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю БОНЕНКАМП до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю МАКСАГРОТЕХ СЕРВІС про стягнення 30,77 грн. - задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю МАКСАГРОТЕХ СЕРВІС (65029, Одеська область, м. Одеса, вул. Князівська, будинок 32; код ЄДРПОУ 42217544) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю БОНЕНКАМП (08114, Київська область, Києво-Святошинський район, село Стоянка, вулиця 21 км Житомирського шосе, код ЄДРПОУ 37757186) 3 % річних у розмірі 30 /тридцяти/ грн. 77 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921 /одна тисяча дев`ятсот двадцять одна / грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 /три тисячі / грн. 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України

Повне рішення складено 05 лютого 2020 р.

Суддя С.Ф. Гут