Рішення

від 03.02.2020 по справі 916/3859/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" лютого 2020 р.м. Одеса Справа № 916/3859/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І.

при секретарі судового засідання Тіщенко Д.І.

За участю представників сторін:

від позивача - Пронюк В.Я. (довіреність №14-190 від 17.05.2019р.);

від відповідача - не з`явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №916/3859/19

за позовом акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького,6, код ЄДРПОУ 20077720)

до відповідача об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «НІЩИНСЬКОГО-22» (65029, Одеська обл., м. Одеса, вул. композитора Ніщинського, буд.22, код ЄДРПОУ 39482549)

про стягнення 2 666, 64грн.

ВСТАНОВИВ:

23.12.2019р. акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «НІЩИНСЬКОГО-22» , в якій просило суд стягнути з відповідача 2 666, 64 грн., у тому числі: 0,17 грн. - основного боргу, 2 205,07 грн. - пені, 315, 02 грн. - 3% річних, 146,38 грн. - інфляційних витрат, а також суму сплаченого судового збору.

В обґрунтування позовної заяви позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору купівлі - продажу природного газу №3537/1617-ТЕ-23 від 13.09.2016р., в частині своєчасної оплати за переданий природний газ.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.12.2019р. зазначену позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/3859/19, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження із призначенням розгляду справи по суті на "03" лютого 2020 р.

В судовому засіданні 03.02.2020р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити, зазначив, що на даний час відповідач не здійснив будь-яких платежів на погашення заявлених позовних вимог.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про поважність причин відсутності не повідомляв, відзив на позовну заяву не надав. При цьому, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням про отримання останнім ухвали суду.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до п. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні від 03.02.2020р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

13.09.2016 року між ПАТ НАК "Нафтогаз України" (змінено назву на Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» ) (Постачальник) та об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «НІЩИНСЬКОГО-22» (Споживач) було укладено договір №3537/1617-ТЕ-23 постачання природного газу, за умовами п.1.1. якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язався приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.

Відповідно до 1.2. договору встановлено, що природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

За цим договором може бути поставлений природний газ власного видобутку (природний газ, видобутий на території України та/або імпортований природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00, ввезений ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на митну території України). (п.1.3 договору).

Згідно п. 2.1 договору, постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2016 року по 31 березня 2017 року (включно) природний газ обсягом до 86 тис.куб.м., у тому числі по місяцях кварталів (тис.куб.м): жовтень - 1.000, листопад - 15.000, грудень - 18.000, січень - 21.000, лютий - 16.000, березень - 15.000.

Відповідно до п.3.4. договору, приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природнього газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Постачальник не пізніше десятого числа місяця, наступного за місцем постачання природного газу, повертає споживачу один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою. У разі не підписання постачальником акта приймання-передачі природного газу постачальник письмово повідомляє споживача про причини такого не підписання акта (п.3.6 Договору).

Пунктом 5.1. договору встановлено, що регульована ціна на природний газ (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до його вартості, відповідно до Податкового кодексу України), який постачається за цим договором, визначається згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2015р. №758.

Згідно п. 5.2. договору, ціна за 1000 куб. метрів природного газу за цим договором становить 4 942,00 грн., крім того: податок на додану вартість за ставкою - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5 930,40 грн.

Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу. (п.5.4 Договору).

Відповідно до п.6.1. договору, оплата за природній газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами 100- відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природній газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно п. 7.2.6 договору, споживач зобов`язаний, зокрема, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.

У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору, він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20. (п. 8.2 договору).

Відповідно до п. 12.1, договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2016р. до 31 березня 2017 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

23.01.2017р. між сторонами було укладено додаткову угоду №1, відповідно до якої вносились зміни в договір постачання природного газу №3537/1617-ТЕ-23, зокрема, в предмет договору в частині обсягів газу, його вартості, порядку та умов передачі газу, кількість та фізико-хімічні показники газу, порядку та умов передачі природнього газу.

На виконання умов договору, позивач в період з жовтня 2016р. по березень 2017р. поставив відповідачу природний газ на загальну суму 506 290,11 грн., на підтвердження чого між сторонами у справі було складено акти приймання-передачі природного газу: від 31.10.2016р. за жовтень 2016р. на суму 22 671,92 грн.; від 30.11.2016р. за листопад 2016р. на суму 77 053,69 грн.; від 31.12.2016р. за грудень 2016р. на суму 111 046,74 грн.; від 31.01.2017р. за січень 2017р. на суму 131 382,08 грн.; від 28.02.2017р. за лютий 2017р. на суму 97 887,18 грн.; від 31.03.2017р. за березень 2017р. на суму 66 248,50 грн.

Зазначені акти підписано сторонами та скріплено печатками останніх.

При цьому, відповідач за отриманий протягом жовтня 2016р. - березеня 2017р. природний газ розрахувався лише частково та з порушенням строків оплати на загальну суму 506 289,94 грн., на підтвердження чого позивачем надано довідку по операціях об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «НІЩИНСЬКОГО-22» за період з 01.09.2016р. по 31.08.2018р .

Заборгованість в сумі 0,17 грн. залишилась несплаченою, на підставі чого АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з об`єднання співвласників багатоквартирного будинку НІЩИНСЬКОГО-22 0,17 грн. - основного боргу, 2 205,07 грн. - пені, 315, 02 грн. - 3% річних та 146,38 грн. - інфляційних витрат

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст. 175 Господарського Кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з п. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Як встановлено судом, 13.09.2016 року між ПАТ НАК "Нафтогаз України" (змінено назву на Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» ) (Постачальник) та об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «НІЩИНСЬКОГО-22» (Споживач) було укладено договір №3537/1617-ТЕ-23 постачання природного газу, за умовами п.1.1. якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язався приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.

Відповідно до п.6.1. договору, оплата за газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природній газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно п. 7.2.6 договору, споживач зобов`язаний, зокрема, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України „Про ринок природного газу» від 9 квітня 2015 року N 329-VIII (з наступними змінами і доповненнями) постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, судом встановлено, що АТ «НАК «Нафтогаз України» , як постачальником, виконано належним чином взяті на себе зобов`язання за договором та поставлено відповідачу в період з жовтня 2016р по березень 2017р. природний газ на загальну суму 506 290,11 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2016р. за жовтень 2016р. на суму 22 671,92 грн.; від 30.11.2016р. за листопад 2016р. на суму 77 053,69 грн.; від 31.12.2016р. за грудень 2016р. на суму 111 046,74 грн.; від 31.01.2017р. за січень 2017р. на суму 131 382,08 грн.; від 28.02.2017р. за лютий 2017р. на суму 97 887,18 грн.; від 31.03.2017р. за березень 2017р. на суму 66 248,50 грн.

При цьому, відповідач за отриманий протягом жовтня 2016р - березня 2017р. природний газ, розрахувався лише частково на загальну суму 506 289,94 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою по операціях об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «НІЩИНСЬКОГО-22» за період з 01.09.2016р. по 31.08.2018р ..

Заборгованість відповідача за отриманий протягом жовтня 2016р - березня 2017р. природний газ склала 0,17 грн. та залишилась несплаченою.

Наявність вказаної заборгованості відповідач не спростував, докази, які б підтверджували факт повної сплати відповідачем природного газу в матеріалах справи відсутні.

У зв`язку з чим позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості у сумі 0,17 грн. за отриманий природний газ протягом жовтня 2016р - березня 2017р., підлягає судом задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 2 205,07 грн., суд зазначає наступне.

За ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на те, що відповідач свої зобов`язання в частині оплати поставленого природного газу не виконав у встановлений договором строк, то відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, що в свою чергу тягне за собою відповідні правові наслідки.

При цьому, невиконання зобов`язання або виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем вартості природного газу) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов`язання, зокрема з боку відповідача.

В свою чергу, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 8.2 договору, у разі невиконання споживачем пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, з огляду на несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язань за спірним договором щодо здійснення оплати за поставлений природний газ позивачем нараховано відповідачу пеню за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу, отриманого у жовтні 2016р. - у розмірі 6,47 грн. (за період з 26.11.2016р. по 11.12.2016р.); у листопаді 2016р. - у розмірі 38,65 грн.( за період з 27.12.2016р. по 05.01.2017р.); у грудні 2016р., - у розмірі 55,05 грн.( за період з 26.01.2017р. по 08.02.2017р.); у січні 2017р., - у розмірі 27,29 грн.( за період з 28.02.2017р. по 08.03.2017р.); у лютому 2017р., - у розмірі 95,45 грн.( за період з 28.03.2017р. по 23.04.2017р.); у березні 2017р., - у розмірі 92,11 грн.( за період з 26.04.2017р. по 25.10.2017р.).

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 2 205,07 грн., розрахованої, виходячи із розміру подвійної облікової ставки НБУ, вважає його вірним та здійсненим відповідно до умов договору та законодавства, з огляду на що позовні вимоги в частині стягнення 2 205,07 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3 % річних .

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних, (нарахованих за загальний період з 26.11.2016р. по 27.08.2019р.) в розмірі 315,02 грн., вважає його вірним та здійсненими відповідно до умов договору та чинного законодавства.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних витрат у розмірі 146,38грн. за період з 01.05.2017р. по 27.08.2019р., нарахованих за прострочення відповідачем оплат за отриманий в березні 2017р. газ, суд встановив, що позивач помилково здійснив додаткове нарахування інфляції на інфляцію, а не лише на суму основної заборгованості, оскільки індекс інфляції позивачем розраховано, виходячи з суми боргу, до якого вже включено інфляційні втрати за попередній період.

З огляду на зазначене, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Так, інфляційні нарахування - це збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов`язання з причини девальвації грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс, який розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; сума, що внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, відтак, визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, незалежно від підстав їх виникнення.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникає з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до частин 1, 5 - статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Отже, системний аналіз положень статей 11, 509, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що обов`язок відшкодувати інфляційні втрати за невиконання зобов`язання не є зобов`язанням у розумінні статті 509 цього Кодексу.

Таким чином, вимоги про сплату передбачених частиною другою - статті 625 ЦК України нарахувань, у зв`язку з порушенням грошових зобов`язань, хоча й мають грошовий характер, але за своєю правовою природою не є основним зобов`язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов`язань, тому, на суму інфляційних нарахувань не нараховуються ані проценти, ані наступні інфляційні нарахування.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.01.2020р. по справі № 924/532/16.

З огляду на вищевикладене, суд здійснив власний розрахунок інфляційних витрат за допомогою системи "Ліга Закон", нарахованих на заборгованість за поставлений відповідачу в березні 2017р. природний газ, з урахуванням періоду, визначеного позивачем: з 01.05.2017р. по 27.08.2019р.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)сукупний індекс інфляції Інфляційне збільшення суми боргу (грн.) 01.05.2017 - 31.05.2017 9304.17 1.013 120.95 01.06.2017 - 27.08.2019 0.17 1.210 0.04 Всього: 120,99

Отже, сума інфляційних витрат, яка підлягає стягненню з відповідача становить 120, 99 грн.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст. 76 Господарського процесуального Кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального Кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Приписами ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п. 1 ст. 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог із стягненням з відповідача на користь позивача: 0,17 грн. - основної заборгованості, 2 205,07 грн. - пені, 315,02 грн. - 3% річних та 120,99 грн. - інфляційних витрат.

З огляду на часткове задоволення позову, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «НІЩИНСЬКОГО-22» про стягнення - задовольнити частково.

2. Стягнути з об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «НІЩИНСЬКОГО-22» (65029, Одеська обл., м. Одеса, вул. композитора Ніщинського, буд.22, код ЄДРПОУ 39482549) на користь акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького,6, код ЄДРПОУ 20077720) 0 (нуль) грн. 17 коп. - основної заборгованості, 2 205 (дві тисячі двісті п`ять) грн. 07 коп. - пені, 315 (триста п`ятнадцять) грн. 02 коп. - 3% річних, 120 (сто двадцять) грн. 99 коп. - інфляційних витрат та 1 902 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн. 70 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення Господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 04.02.2020 р.

Суддя Ю.І. Мостепаненко