Рішення

від 05.02.2020 по справі 911/2967/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" лютого 2020 р. Справа № 911/2967/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Славресурс", 03110, місто Київ, Солом`янський район, вулиця Солом`янська, будинок 6-В, квартира 13

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Миронівський керамічний завод", 08800, Київська область, Миронівський район, місто Миронівка, вулиця Степова, будинок 5

про стягнення 107 660,94 грн за договором поставки № 1201 від 12.01.2018

суддя Н.Г. Шевчук

без виклику сторін

суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Славресурс" звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Миронівський керамічний завод" про стягнення 107 660,94 грн заборгованості за договором поставки № 1201 від 12.01.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки в частині повної та своєчасної оплати обумовленого договором товару.

Згідно з пунктом 1 частини п`ятої статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, є малозначними справами.

Частиною першою статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини першої статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Так, ухвалою Господарського суду Київської області від 02.12.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та визначено строк відповідачу для подання заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні та відзиву на позовну заяву.

Частиною п`ятою статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Частиною другою статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 02.12.2019 направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на юридичну адресу відповідача.

Однак, поштове відправлення разом з ухвалою суду повернуто підприємством поштового зв`язку з позначкою "за закінченням встановленого строку зберігання".

Згідно з частиною шостою статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.03.2018 у справі №911/1163/17.

Приймаючи до уваги, що відповідач, який вважається належним чином повідомленим про наявність справи у провадженні суду, відзиву на позов не подав, про наявність заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не заявив, суд, керуючись положеннями Господарського процесуального кодексу України , має право вирішити спір за наявними матеріалами.

Також позивачем було направлено пояснення по справі та долучено докази, які підтверджують понесені позивачем судові витрати у зв`язку з розглядом даної справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані документи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

12 січня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Славресурс" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Миронівський керамічний завод" (Замовник) було укладено договір поставки № 1201 (Договір), відповідно до умов якого, Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Замовника Товар, а Замовник зобов`язується прийняти Товар та сплатити за нього вартість, яка вказана в рахунку та видаткових накладних (пункт 1.2 Договору).

Відповідно до пунктів 1.1 та 1.3 Договору його предметом є придбання вугілля кам`яного марки ДГ (10-80) в кількості 195 тонн, марки ДГ (25-80) в кількості 330 тонн, марки Г (1) Р (0-200) мм в кількості 100 тонн і торфобрикетів в кількості 30 тонн. Кількість Товару (послуг) може бути скоригована залежно від реальних потреб Замовника в твердому паливі.

Згідно з пунктом 2.4 Договору зобов`язання Постачальника з поставки Товару вважається виконаним у момент передачі Товару на складі замовника та підписання видаткових накладних.

Ціна Товару за цим Договором встановлена в національній валюті України і вказується в рахунках постачальника (пункт 3.1 Договору).

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що Замовник зобов`язується провести 100% попередню оплату замовленої партії Товару шляхом банківського переказу коштів у національній валюті України на поточний рахунок Постачальника на підставі рахунків, виданих Постачальником.

Датою поставки вважається дата підписання видаткових накладних Замовником. Право власності на Товар та всі ризики переходять від Постачальника до Замовника в момент передачі Товару. Факт отримання Товару підтверджується підписом особи, що здійснює приймання Товару, та відтиском печатки Замовника на видатковій накладній. Поставка вважається виконаною у фактичному обсязі (вазі, кількості, якості) Товару та на відповідну суму після належного оформлення видаткових накладних, податкових накладних, якісного посвідчення (пункти 4.3, 11.1 та 11.3 Договору).

Згідно пункту 10.1 цей Договір набирає чинності з дня підписання і діє до 31.12.2018, по фінансовим зобов`язанням до повного виконання сторонами взаєморозрахунків.

Специфікацією, що є додатком до Договору, визначено найменування товару, кількість, ціна за одиницю виміру та всього (загальна сума), відповідно до якої ціна договору становить 249 490,00 грн.

Позивач на виконання Договору виставив рахунки на оплату та передав у власність відповідача Товар на загальну суму 249 490,00 грн, що підтверджується: рахунком на оплату № 74 від 20.02.2018 та видатковою накладною № 88 від 22.02.2018 на суму 54 450,00 грн; рахунком на оплату № 200 від 27.04.2018 та видатковою накладною № 204 від 02.05.2018 на суму 70 250,00 грн; рахунком на оплату № 205 від 04.05.2018 та видатковою накладною № 205 від 04.05.2018 на суму 98 750,00 грн; рахунком на оплату № 219 від 17.05.2018 та видатковою накладною № 223 від 21.05.2018 на суму 26 040,00 грн.

Копії видаткових накладних підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Позивач вказує, що відповідачем не здійснено 100% попередньої оплати зумовленої партії Товару, оскільки останній оплатив лише 185 050,00 грн, що підтверджується банківською випискою по рахунку за період з 01.01.2018 по 09.09.2019, у зв`язку з чим не оплаченим лишився Товар на суму 64 440,00 грн.

З метою мирного врегулювання спору позивач направляв на адресу відповідача претензію №174 від 06.09.2019 з вимогою здійснити оплату заборгованості в повному обсязі за поставлений товар в розмірі 64 400,00 грн, однак дана претензія залишена відповідачем без відповіді, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено у статті 175 Господарського кодексу України.

Згідно частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як визначено частиною першою статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Правило, визначене відповідною нормою, також встановлено статтею 712 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини другої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України, яка регулює порядок оплати товару за договором купівлі-продажу, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Докази повної оплати товару, отриманого відповідачем за договором поставки № 1201 від 12.01.2018, у матеріалах справи відсутні.

Судом встановлено, що сума заявленої до стягнення заборгованості складається із заборгованості у 38 400,00 грн по видатковій накладній № 205 від 04.05.2018, яка була частково оплачена, та повністю неоплаченої видаткової накладної № 223 від 21.05.2018 на суму 26 040,00 грн.

Враховуючи, що заборгованість за Договором на час прийняття рішення відповідачем не погашена, докази її оплати відсутні, вимоги позивача відповідачем не спростовані, а тому вимога про стягнення з відповідача 64 440,00 грн боргу підлягає задоволенню.

У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання за Договором позивачем заявлено до стягнення з відповідача 34 159,63 грн пені.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною першою статті 549 Господарського кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною третьою цієї статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в яку зобов`язання мало бути виконано. Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань за цим Договором винна сторона сплачує потерпілій стороні штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) у розмірі подвійної ставки НБУ, діючої на час поставки від суми боргу за кожен день невиконання або прострочення виконання зобов`язання, а у разі здійснення попередньої оплати Постачальник, крім сплати зазначених штрафних санкцій повертає Замовнику кошти з урахуванням індексу інфляції.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені суд встановив наступне.

Позивачем на загальну суму заборгованості у розмірі 64 440,00 грн по двох видаткових накладних нарахована пеня за сукупний період починаючи з 21.05.2018 (дата останньої видаткової накладної) по 26.11.2019 (дата підписання позовної заяви).

Однак враховуючи умови договору, а саме пункти 1.2 та 4.2, згідно яких у Замовника виникає обов`язок 100% попередньої оплати товару з моменту виставлення рахунків Постачальником, тобто на момент поставки товару останній повинен бути оплачений. Крім того, відповідно до положень Господарського кодексу України пеня може бути нарахована за період 6 місяців з дня прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором.

Умовами договору поставки період нарахування штрафних санкцій не збільшено.

А тому період нарахування пені обчислюється по кожній видатковій накладній окремо з наступного дня після невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань (оплати) та обмежується шестимісячним строком.

Так, по видатковій накладній № 205 від 04.05.2018 з урахуванням часткової оплати сума прострочення становить 38 400,00 грн, строк 100% оплати припадає на момент виставлення рахунку та поставки товару, а саме на 04.05.2018. Докази повної оплати товару відсутні. А тому платіж є простроченим з 05.05.2018, оскільки день фактичної оплати не включається в період часу, за який здійснюється нарахування пені.

Пеня може бути нарахована за період (6 місяців з дня прострочення) з 05.05.2018 по 04.11.2018.

В межах вказаного позивачем періоду з 21.05.2018 по 26.11.2019 правомірною є вимога про стягнення пені за період з 21.05.2018 по 04.11.2018, яка становить 6192,39 грн згідно наступного розрахунку суду:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 38400.00 21.05.2018 - 24.05.2018 4 17.0000 % 0.093 %* 143.08 38400.00 25.05.2018 - 12.07.2018 49 17.0000 % 0.093 %* 1752.72 38400.00 13.07.2018 - 06.09.2018 56 17.5000 % 0.096 %* 2062.03 38400.00 07.09.2018 - 25.10.2018 49 18.0000 % 0.099 %* 1855.82 38400.00 26.10.2018 - 04.11.2018 10 18.0000 % 0.099 %* 378.74

По видатковій накладній № 223 від 21.05.2018 на суму 26 040,00 грн оплата мала бути здійснена з моменту виставлення рахунку, а саме з 17.05.2018 до поставки товару. Докази оплати відсутні.

Поставка відбулась 21.05.2018, а тому платіж є простроченим з 22.05.2018.

В межах шестимісячного періоду нарахування пені правомірною є вимога про стягнення пені за період з 22.05.2018 по 21.11.2018, яка становить 4611,58 грн згідно наступного розрахунку суду:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 26040.00 22.05.2018 - 24.05.2018 3 17.0000 % 0.093 %* 72.77 26040.00 25.05.2018 - 12.07.2018 49 17.0000 % 0.093 %* 1188.57 26040.00 13.07.2018 - 06.09.2018 56 17.5000 % 0.096 %* 1398.31 26040.00 07.09.2018 - 25.10.2018 49 18.0000 % 0.099 %* 1258.48 26040.00 26.10.2018 - 21.11.2018 27 18.0000 % 0.099 %* 693.45

Таким чином, загальна сума пені за договором складає 10 803,97 грн.

Також у зв`язку з неналежним виконанням умов договору щодо своєчасного та повного здійснення оплати позивач просить стягнути з відповідача 2 939,51 грн 3% річних за сукупний період з 21.05.2018 по 26.11.2019 та 6 121,80 грн інфляційних втрат за період з травня 2018 року по листопад 2019 року.

Приписами частини другої статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних в порядку статті 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, встановив, що він виконаний арифметично вірно, відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога щодо стягнення з відповідача 2 939,51 грн 3% річних підлягає задоволенню.

Здійснивши перевірку розрахунку інфляційних втрат за заявлений позивачем сукупний період з 21.05.2018 по 26.11.2019, суд встановив, що вірно розрахований розмір належних до стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат становить 6 228,44 грн, однак при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (частина друга статті 237 ГПК України), а тому вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 6 121,80 грн підлягає задоволенню повністю в заявленому розмірі.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 64 440,00 грн основного боргу, 10 803,97 грн пені, 2 939,51 грн 3% річних та 6 121,80 грн інфляційних втрат. В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Позивач також просить стягнути з відповідача фактично понесені судові витрати, які він поніс у зв`язку із зверненням до суду з даним позовом, зокрема судовий збір у розмірі 1 921,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини восьмої статті 129 цього Кодексу розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

В якості доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн до позовної заяви надано договір про надання правової допомоги № 33/18 від 26.11.2018, укладений між Адвокатським бюро "Василика В.В." та Товариством з обмеженою відповідальністю "Славресурс" (Клієнт), відповідно до умов якого Адвокатське бюро зобов`язується надати Клієнту правову допомогу на умовах і в порядку, визначених цим Договором, а Клієнт зобов`язується сплатити Адвокатському бюро винагороду (гонорар) за її надання та компенсувати фактичні витрати, необхідні для виконання доручення.

Згідно з пунктом 4.2 Договору попередньо узгоджений Сторонами розмір гонорару може зазначатись у додатках до Договору. Остаточний розмір гонорару, який підлягає сплаті Клієнтом, вказується в актах про надання правової допомоги.

Підписаним між Сторонами Додатком № 6 від 28.06.2019 до Договору про надання правової допомоги № 33/18 від 26.11.2018 сторони попередньо узгодили гонорар у розмірі 5 000,00 грн за надання правової допомоги з метою захисту прав та законних інтересів Клієнта, а саме аналіз судової практики, підготовка та подання до Господарського суду Київської області позову про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Миронівський керамічний завод" заборгованості, яка виникла у зв`язку із невиконанням умов договору поставки № 1201 від 12.01.2018, а також представлення інтересів Клієнта у суді за вказаним позовом.

Також до позову додано ордер серії КВ № 783130 від 28.06.2019, виданий адвокату Адвокатського бюро "Василика В.В." Луценко Р.О. та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС № 5347/10 від 29.04.2015.

Разом із поясненнями б/н від 20.01.2020 до матеріалів справи додано Акт № 6 від 15.01.2020 приймання-передачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги № 33/18 від 26.11.2018, відповідно до якого перелічені послуги, що надавалися Клієнту (ТОВ "Славресурс") на загальну суму 5 000,00 грн, рахунок-фактура № 6 від 15.01.2020 на суму 5 000,00 грн та платіжне доручення № 7979 від 16.01.2020 на суму 5 000,00 грн з відповідним призначенням платежу.

Враховуючи викладене, відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати пов`язані з розглядом справи у разі часткового задоволення позову покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в такому випадку витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 915,31 грн покладається на відповідача.

В підтвердження сплати судового збору позивачем подано платіжне доручення № 7700 від 07.11.2019 на суму 1 921,00 грн, а тому судовий збір відповідно до частини дев`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача в повному обсязі, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись статтями 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Миронівський керамічний завод" (08800, Київська область, Миронівський район, місто Миронівка, вулиця Степова, будинок 5, код 40443576) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Славресурс" (03110, місто Київ, Солом`янський район, вулиця Солом`янська, будинок 6-В, квартира 13, код 37939071) 64 440 (шістдесят чотири тисячі чотириста сорок) грн 00 коп. основного боргу, 10 803 (десять тисяч вісімсот три) грн 97 коп. пені, 2 939 (дві тисячі дев`ятсот тридцять дев`ять) грн 51 коп. 3% річних, 6 121 (шість тисяч сто двадцять одна) грн 80 коп. інфляційних втрат, а також 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн 00 коп. судового збору та 3 915 (три тисячі дев`ятсот п`ятнадцять) грн 31 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.Г. Шевчук

Рішення складено та підписано: 05.02.2020