Рішення

від 27.01.2020 по справі 922/4299/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/4299/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Васильєвій Л.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом ТОВ "Київ Трейд", м. Київ до ТОВ "Стронг-Сігал", м. Харків про стягнення 149 992,33 грн. за участю представників:

позивача - Носов К.В., відповідно до ордеру на надання правничої допомоги Серія АХ № 1008193 від 27.01.20р.;

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Київ Трейд", м. Київ звернулось до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з ТОВ "Стронг-Сігал", м. Харків заборгованості за Договором поставки № 69 від 13.07.2017 року в розмірі 130 765, 66 грн., 3% річних в розмірі 1504,70 грн., інфляційні втрати в сумі 1571,52 грн., пеню в розмірі 16150,45 грн. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 27.12.19р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням учасників справи. Призначено судове засідання на "27" січня 2020 р. об 11:00 год.

24.01.20р. від позивача надійшли документи на виконання ухвали суду про відкриття провадження по справі. Дані документи долучено судом до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 27.01.20р. підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 27.01.20р. не з`явився. На час проведення судового засідання в матеріалах справи міститься копія ухвали суду від 27.12.19р. про відкриття провадження по справі, яка направлялась відповідачу на адресу вказану в позовній заяві та яка відповідає адресі, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, громадських формувань, та повернулась до суду з відміткою пошти "За закінчення терміну зберігання".

Враховуючи те, що одним з принципів судочинства є свобода в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

13.07.2017 року між ТОВ КИЇВ ТРЕЙД (надалі за текстом - Позивач), та ТОВ СТРОНГ-СІГАЛ (надалі за текстом - Відповідач) був укладений Договір поставки № 69 (надалі за текстом - Договір), згідно якого Позивач зобов`язується поставити, а Відповідач прийняти та оплатити товар (надалі за текстом - Товар) в порядку та на умовах, передбачених Договором.

Сторони погодили у пункті 3.1. Договору, що поставка Товару здійснюється на протязі 5 днів, з дати отримання заявки від покупця.

Відповідно до пункту 3.2. Договору моментом виконання поставки є підписана покупцем торгово-транспортна та видаткова накладна на товар, як факт передачі Товару покупцю. Право власності на Товар переходить від постачальника до покупця в момент підписання сторонами видаткової накладної на Товар.

Партія Товару вважається переданою постачальником та прийнятою покупцем: за кількістю - шляхом перевірки та порівняння відповідно до кількості місць, вказаної в замовленні на таку партію Товару та товарно-супровідних документах на партію Товару, за якістю - відповідно сертифікатів якості, що надаються постачальником в момент поставки Товару (пункт 5.1. Договору).

У пункті 5.2. Договору зазначено, що разом із Товаром постачальник повинен передати покупцю документи, які належать до передачі разом з Товаром відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до пункту 2.1. Договору найменування, вартість та кількість Товару вказуються в накладних на Товар, які мають силу специфікації, а також після підписання Сторонами, є невід`ємною частиною Договору.

У пункті 2.3. Договору зазначено, що розрахунок за поставлений Товар з постачальником здійснюється на протязі 21 (двадцяти одного) календарного дня з дати отримання Товару покупцем та підписання Сторонами видаткової накладної на Товар, всі розрахунки здійснюються в безготівковій формі, ціни на Товар встановлюються у національній валюті України.

Відповідно до пункту 9.1. Договору договір набирає сили з моменту його підписання сторонами та діє протягом року, а в частині розрахунків - до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань згідно з умовами Договору та автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до його закінчення жодна із Сторін не виявить намір розірвати Договір, про що попередить іншу Сторону. Дострокове розірвання Договору не звільняє жодну із Сторін від виконання фінансових зобов`язань, що виникли під час дії Договору.

Позивачем на виконання умов Договору в період з 12.07.2019 року по 18.07.2019 року поставлено Відповідачу товар на загальну суму 130 765,66 гривень, що підтверджується видатковими та товарно-транспортними накладними, а саме: №КТ2748 від 12.07.2019 року, № КТ2832 від 18.07.2019 року.

Отримання Товару підтверджується підписами уповноважених осіб Відповідача та печаткою підприємства.

08.08.19 року за вих. № 260 Позивач звертався до Відповідача з письмовою претензією з вимогою сплатити заборгованість, але поштове відправлення повернулося Позивачу через закінчення встановленого строку зберігання.

Невиконання Відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого Товару стала підставою звернення Позивача до суду з вимогою про стягнення з Відповідача суми заборгованості по оплаті за поставлений Товар в примусовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію доказам які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст.509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт господарювання (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб`єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язків.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Станом на момент розгляду справи, відповідач не сплатив 130765,66 грн. заборгованості та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з положеннями ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Враховуючи, що відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, статей 193, 198 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно вимогам закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості за договором у сумі 130765,66 грн., суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 130765,66 грн. заборгованості, правомірні та обґрунтовані, такі, що не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно статям 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення.

У відповідності до п. 6.2. Договору за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання по договору сторона несе відповідальність перед іншою стороною шляхом уплати на користь іншої сторони пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня, за кожен день прострочення від суми невиконаного грошового зобов`язання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконане.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочення платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Позивачем обґрунтовано нараховано відповідачу пеню на суму заборгованості у розмірі 16150,45 грн., розрахунок пені перевірено судом з урахуванням вимог діючого законодавства та не заперечується відповідачем.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобов`язань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про стягнення на користь позивача пені у сумі 16150,45 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 1504,70 грн. та інфляційних втрат в розмірі 1571,52 грн., суд зазначає таке.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Суд, перевіривши розрахунок Позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі в сумі 1504,70 грн.

Що стосується заявленої вимоги позивача про стягнення з відповідача 1571,52 грн. суми інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат визнав їх вірно розрахованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, та стягненню підлягає сума інфляційних втрат в розмірі 1571,52 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 129 ГПК України. Судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 526, 546, 548, 549, 610-612, 623-625, 629, 631 Цивільного кодексу України; ст.ст. 173, 174, 179, 224, 225 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 2, 4, 5, 12, 13, 14, 15, 73, 74, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256, 257, 259 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з ТОВ "Стронг-Сігал" (61124, м. Харків, проспект Гагаріна, будинок 156, ідентифікаційний код 34632392) на користь ТОВ "Київ - Трейд" (01054, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 41, прим.40-41, ідентифікаційний код 38995996) основну заборгованість в сумі 130765,66 грн.; 3% річних в розмірі 1504,70 грн., інфляційні втрати в сумі 1571,52 грн., пеню в розмірі 16150,45 грн.; витрати по сплаті судового збору в сумі 2249,89 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, або до суду першої інстанції відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 03.02.20р.

Суддя Л.В. Шарко