Рішення

від 04.02.2020 по справі 925/1193/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov. ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2020 року Справа № 925/1193/19

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,

секретар судового засідання - Макарченко Н.П.,

за участі представників сторін:

від позивача - представник не з`явився,

від відповідача - представник не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

заяву товариства з обмеженою відповідальністю «КАП-ПРОД»

про ухвалення додаткового рішення

у справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КАП-ПРОД» ,

м. Черкаси

до Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської

ради, м. Черкаси

про стягнення 15 000 грн. 00 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 21 січня 2020 року по справі №925/1193/19 позов задоволено повністю. Стягнуто з Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КАП-ПРОД» - 15 000 грн. 00 коп. збитків та 1 921 грн. 00 коп. судового збору.

Під час розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження позивач подав суду письмову заяву, в якій вказав, що відповідні докази понесення судових витрат буде надано суду протягом п`яти днів.

Відповідно до ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 22 січня 2020 року було призначено судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 15 год. 30 хв. 04 лютого 2020 року.

27 січня 2020 року від позивача до суду надійшла заява з доданими до неї письмовими доказами, що підтверджують розмір понесених стороною судових витрат.

Отже, з урахуванням положень ч.5 ст.254 ЦК України позивач надав суду докази в межах строків встановлених ст. 129 ГПК України, а тому підстав для залишення заяви без розгляду не вбачається.

Представники сторін в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце проведення судового засідання були належним чином повідомлений, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Розглянувши заяву позивача, судом враховано наступне:

Виходячи із змісту статті 131-2 Конституції України, обов`язковою вимогою для здійснення представництва іншої особи у суді є те, що таке представництво може здійснювати виключно адвокат.

При цьому пунктом 11 частини 16-1 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України передбачено, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.

Статтею 16 ГПК України передбачено право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частиною 1 ст. 56 ГПК України встановлено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч.1 ст. 58 ГПК України).

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні регулюються Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» .

Частиною 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» закріплено перелік документів, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги:

- договір про надання правової допомоги;

- довіреність;

- ордер;

- доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України ).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Згідно зі ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.1 ч. 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частина 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст. 126 ГПК України).

У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 зазначено, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Натомість положеннями пункту 2 частини другої статті 126 ГПК України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.

Аналогічний висновок також наведено в постанові Верховного Суду від 30.01.2020 року зі справи №911/420/18.

У позовній заяві позивачем було вказано, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи складає, зокрема, 10 000 грн. 00 коп. витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач до суду із заявою про зменшення судом витрат на професійну правничу допомогу не звертався, неспівмірність таких витрат суду не довів.

Водночас позивач на підтвердження своїх витрат у сумі 10 000 грн. 00 коп. надав суду копію договору про надання адвокатом правничої допомоги від 20 вересня 2019 року укладеного між позивачем та адвокатом Биченком І.Я., копію рахунку-фактури від 17 грудня 2019 №17/12/19, копію квитанції до прибуткового касового ордеру від 21 січня 2020 року №1/01/20 на суму 10 000 грн. та копію опису наданих адвокатом послуг на виконання договору про надання правничої допомоги від 20 вересня 2019 року.

Згідно п. 5.1. договору від 20 вересня 2019 року за юридичні послуги (правничу допомогу адвоката), перелічені к п.п. 1.1., 2.1. договору клієнт зобов`язується сплатити адвокату гонорар у сумі 10 000 грн. 00 коп.

Тобто, договором було передбачено фіксований розмір гонорару.

Складення акту здачі-прийняття виконаних робіт не передбачено умовами надання юридичних послуг.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 травня 2019 року у справі №823/2638/18.

Проаналізувавши опис наданих адвокатом послуг на виконання умов договору від 20 вересня 2019 року, суд дійшов висновку, що наведені в описі послуги адвоката безпосередньо пов`язані з розглядом даної справи та є виконаними.

Оскільки рішенням господарського суду Черкаської області від 21 січня 2020 року позов задоволено повністю, суд вважає судові витрати позивача на надання правничої допомоги на суму 10 000 грн. покласти на відповідача.

Отже, з урахуванням положень ст. 244 ГПК України суд вважає за необхідне прийняти додаткове рішення у справі № 925/1193/19.

Керуючись ст. ст. 86, 126, 129, 233, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Стягнути з Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради, вул. Гоголя, 251, м. Черкаси, ідентифікаційний код 36299692 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КАП-ПРОД» , вул. Святотроїцька, 73, оф.402, м. Черкаси, ідентифікаційний код 41029424 - 10 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Додаткове рішення суду набирає законної сили в порядку та строки визначені ст. 241 ГПК України.

Додаткове рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне додаткове рішення складено 04 лютого 2020 року.

Суддя А.В.Васянович