Постанова

від 29.01.2020 по справі 903/248/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2020 року

м. Київ

Справа № 903/248/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,

за участю секретаря судового засідання - Журавльова А.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Заступника прокурора Рівненської області та Приватного акціонерного товариства "Луцький домобудівельний комбінат" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.10.2019 ( Василишин А.Р. , Олексюк Г.Є., Бучинська Г.Б. ) та рішення Господарського суду Волинської області від 06.08.2019 (Шум М.С. ) у справі № 903/248/19

за позовом Першого заступника керівника Луцької місцевої прокуратури в інтересах держави до 1) Луцької міської ради, 2) Приватного акціонерного товариства "Луцький домобудівельний комбінат" про визнання недійсним рішення Луцької міської ради, визнання недійсною додаткової угоди до договору

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. Перший заступник керівника Луцької місцевої прокуратури (далі - Позивач) звернувся в Господарський суд Волинської області з позовом до Луцької міської ради (далі - Відповідач-1) та Приватного акціонерного товариства "Луцький домобудівельний комбінат" (далі - Відповідач-2) про: 1) визнання незаконним та скасування рішення Відповідача-1 № 31/19 від 27.09.2017 "Про зменшення розміру пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста ПрАТ "Луцький домобудівельний комбінат"; 2) визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 29.09.2017 до договору № 81 від 25.11.2015 про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Луцька, укладеної між Відповідачами.

2. В обґрунтування позовних вимог Позивач посилався на те, що спірною додатковою угодою № 1 до договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Луцька сторони договору фактично змінили форму сплати пайового внеску, а саме: замість перерахування Відповідачем-2 грошових коштів в бюджет безпідставно прийнято до комунальної власності майно, а тому зміст додаткової угоди № 1 суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема, статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та є підставою для визнання недійсним правочину згідно зі статтею 215 ЦК України .

Враховуючи, що рішенням Відповідача-1 № 31/19 від 27.09.2017 Відповідачу-2 незаконно зменшено розмір пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста з нарахованої суми згідно договору пайової участі з 5 277 696,00 грн до 4 241 301,00 грн, тому таке рішення підлягає визнанню незаконним в судовому порядку та скасуванню.

Короткий зміст оскарженого рішення, ухваленого судом першої інстанції

3. Рішенням Господарського суду Волинської області від 06.08.2019 позов задоволено частково. Визнано недійсною додаткову угоду №1 від 29.09.2017 до договору №81 від 25.11.2015 про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Луцька, укладену між Відповідачами. В позовних вимогах в частині визнання незаконним та скасування рішення Відповідача-1 №31/19 від 27.09.2017 "Про зменшення розміру пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста ПрАТ "Луцький домобудівний комбінат" відмовлено.

4. Рішення суду мотивовано тим, що зміст оспорюваної додаткової угоди №1 від 29.09.2017 до договору №81 від 25.11.2015 про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Луцька, суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема, статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" , що є підставою для визнання недійсним правочину згідно зі статтею 215 ЦК України .

Крім того, місцевий господарський суд зазначив, що рішення Відповідача-1 №31/19 від 27.09.2017 "Про зменшення розміру пайової участі у створені і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста ПрАТ "Луцький домобудівельний комбінат" є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання, оскільки на його виконання укладено додаткову угоду №1 від 29.09.2017 до договору № 81 від 25.11.2015, а тому скасування такого акту не породжує наслідків для сторін договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Луцька.

Короткий зміст оскаржуваної постанови, прийнятої судом апеляційної інстанції

5. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.10.2019 рішення Господарського суду Волинської області від 06.08.2019 залишено без змін з тих же підстав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги Відповідача-2

6. Відповідач-2 подав касаційну скаргу на рішення та постанову судів попередніх інстанцій, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Аргументи учасників справи

Доводи Відповідача-2, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

7. Суди першої та апеляційної інстанцій неправильно витлумачили норми права, які регулюються спірні правові відносини, не з`ясували та не надали належної правової оцінки тому, що Відповідач-2 здійснює комплексну забудову житлового кварталу на вул. Конякіна-Гордіюк та як замовнику будівництва зазначеного кварталу, видано Департаментом житлово-комунального підприємства Луцької міської ради технічні умови від 12.07.2017, відповідно до яких передбачено проведення робіт з реконструкції парку в районі вул.Конякіна-Гордіюк в м. Луцьку, за межами орендованої земельної ділянки та за результатами проведення робіт було збудовано відпочинкові зони, пішохідні доріжки, площадки для занять спортом та відпочинку, які згідно Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-200, є інженерними об`єктами та які передані Відповідачу-1.

Позиція Позивача у відзиві на касаційну скаргу Відповідача-2

8. Суди дійшли вірного висновку, що зміст спірної додаткової угоди №1 суперечить статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" , що є підставою для визнання недійсним правочину згідно зі статтею 215 ЦК України .

Короткий зміст вимог касаційної скарги Позивача

9. Позивач також подав касаційну скаргу на рішення та постанову судів попередніх інстанцій, в якій просить їх скасувати в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Відповідача-1 №31/19 від 27.09.2017 та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Аргументи учасників справи

Доводи Позивача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

10. Приймаючи рішення №31/19, Відповідач-1 діяв всупереч вимогам чинного законодавства, а саме статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", що є підставою для його скасування в судовому порядку.

11. Суди попередніх інстанцій не врахували, що викладений у позові спосіб захисту порушеного права про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування в повній мірі відновить становище, яке існувало до порушення і зазначене узгоджується із правовою позицією, наведеною в постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №923/466/17, від 19.06.2018 у справі №916/1979/13, від 03.07.2019 у справі №756/5080/14-ц, а також Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.07.2019 у справі №914/857/18.

Позиція Відповідача-2 у відзиві на касаційну скаргу Позивача

12. Попередні судові інстанції дійшли вірного висновку, що вимога про визнання незаконним та скасування рішення Відповідача-1 №31/19 не може бути задоволена, оскільки таке рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію фактом виконання.

Позиція Відповідача-1 у відзиві на касаційні скарги

13. Відповідач-1 відзив на касаційні скарги не надав, що у відповідності до частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень у даній справі у касаційному порядку.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанції

14. Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Відповідачем-1 (Одержувач) та Відповідачем-2 (Замовник будівництва) 25.11.2015 укладено договір № 81 про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Луцька щодо об`єкта будівництва: "Нове будівництво житлового комплексу на вул. Конякіна -Гордіюк в м. Луцьку", за умовами якого Замовник будівництва зобов`язався внести на відповідний рахунок Одержувача кошти пайової участі у розвитку інфраструктури міста Луцька відповідно до розрахунку, який є невід`ємною частиною договору № 81 та встановлених строків (графіку): 1 095 661,00 грн до 31.12.2017, 893 515,00 грн до 31.12.2018, 887 277,00 грн до 31.12.2019, 904 468,00 грн до 31.12.2020, 1 496 775,00 грн до 31.12.2020. Загальна сума коштів пайової часті становить 5 277 696,00 грн, яка повинна бути сплачена до прийняття об`єкта в експлуатацію.

15. Рішенням Відповідача-1 №31/19 від 27.09.2017 "Про зменшення розміру пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста ПрАТ "Луцький домобудівельний комбінат" вирішено зменшити розмір пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Відповідачу-2 по будівництву житлового комплексу на вул. Конякіна-Гордіюк в м.Луцьку, з нарахованої суми згідно договору №81 з 5 277 696,00 грн до 4 241 301,00 грн в зв`язку з проведенням реконструкції парку в районі вул. Конякіна - вул.Гордіюк. Рішенням Відповідача-1 також зобов`язано Відповідача-2 укласти з Відповідачем-1 додаткову угоду до договору №81, а також передати збудований об`єкт інженерної інфраструктури у комунальну власність територіальної громади міста на безоплатній основі; встановити гарантійний термін 2 роки.

16. На виконання рішення №31/19 між Відповідачами 29.09.2017 укладено додаткову угоду №1 до договору №81, якою зменшено суму пайової участі з 5 277 696,00 грн до 4 241 301,00 грн.

17. Здійснюючи розгляд справи судами встановлено, що підставою для прийняття рішення №31/19 та подальшого укладання додаткової угоди №1 стало проведення Відповідачем-2 реконструкції парку в районі вул. Конякіна - вул. Гордіюк у м. Луцьку на суму 1 158 4840 тис. грн, а саме: встановлення відпочинкової зони та пішохідних доріжок з бруківки - 918,66 м 2 , площадки з сипучих матеріалів - 1 043,66 м 2 , клумби - 591,08 м 2 , лавки - 16 шт., смітників металевих - 8 шт., вхідної арки 1 шт.

18. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав і за наслідками, передбаченими законом. При цьому, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання договору недійсним і настання певних юридичних наслідків.

18.1. Нормами статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

18.2. Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

19. Відповідно до статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, чинній на час укладення спірної додаткової угоди) замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Частиною 5 статті 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що якщо технічними умовами передбачається необхідність будівництва замовником інженерних мереж або об`єктів інженерної інфраструктури (крім мереж, призначених для передачі та розподілу електричної енергії, трубопроводів, призначених для розподілу природного газу, транспортування нафти та природного газу) поза межами його земельної ділянки, розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму їх кошторисної вартості, а такі інженерні мережі та/або об`єкти передаються у комунальну власність.

20. Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

21. Апеляційний господарський суд, здійснюючи перегляд рішення суду першої інстанції, дослідив всі зібрані у справі докази та встановив, що матеріалами справи не доведено, що Відповідачем-2 було виконано роботи саме по будівництву інженерних мереж або об`єктів інженерної інфраструктури, а наявні в матеріалах справи докази свідчать, що Відповідачем-2 проводилися роботи щодо санітарної очистки парку, влаштуванню пішохідних доріжок, зон відпочинку в парку та облаштування дитячих майданчиків, встановлення лавки, облаштування клумби.

22. Аналізуючи норми Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", "Положення про порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури міста Луцька", затверджене рішенням Луцької міської ради №23/8 від 26.04.2017, Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-200, як вірно зазначає суд апеляційної інстанції, вказані роботи і побудовані/реконструйовані Відповідачем-2 об`єкти (відпочинкові зони, пішохідні доріжки, площадки для занять спортом та відпочинку), в розрізі визначення інженерних споруд, не відносяться до інженерних споруд як за своєю формою, так і за способом їх будівництва.

23. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що позовні вимоги Позивача про визнання недійсною додаткової угоди №1 від 29.09.2017 до договору №81 від 25.11.2015 про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Луцька є обґрунтованими. З огляду на зазначене, доводи касаційної скарги Відповідача-2, наведені в пункті 7, є помилковими.

24. Також, Позивач просив визнати незаконним та скасувати рішення Відповідача-1 №31/19 від 27.09.2017 "Про зменшення розміру пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста ПрАТ Луцький домобудівельний комбінат" з підстав незаконного зменшення розміру пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста з нарахованої суми згідно договору пайової участі з 5 277 696,00 грн до 4 241 301,00 грн.

25. Попередні судові інстанції, встановивши невідповідність рішення Відповідача-1 №31/19 від 27.09.2017 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення вказаної позовної вимоги, посилаючись на те, що оскаржуване рішення є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання укладенням додаткової угоди №1.

26. Водночас, колегія суддів не погоджується з таким висновком з огляду на таке.

27. Частиною 1 статті 144 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

28. У рішенні від 16.04.2009 № 7-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення. Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

29. Разом з тим, із зазначеного рішення Конституційного Суду України вбачається, що такі рішення органу місцевого самоврядування можуть бути оскаржені в інший спосіб.

30. Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до частини 2 статті 55, статті 124 Конституції України.

31. У такому разі вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права згідно зі статтею 16 ЦК України, якщо фактично підставою пред`явлення позовної вимоги є оспорювання прав особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

32. Статтею 21 ЦК України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до частини 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

33. Отже, зважаючи на наведені норми права, рішення органу місцевого самоврядування, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства.

34. Таку правову позицію викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №916/1979/13, у якій Велика Палата Верховного Суду вирішила за необхідне відійти від правової позиції щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеної у раніше ухваленій постанові Верховного Суду України від 11.11.2014 у справі №21-405а14. Також, така позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №923/466/17, від 03.07.2019 у справі №756/5080/14-ц, а також Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.07.2019 у справі №914/857/18.

35. Згідно з частиною 1 статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Відповідно до імперативних вимог статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 ГПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Таким чином, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

36. Відхилення судом апеляційної інстанції правової позиції, викладеної Великою Палатою Верховного Суду у справах №916/1979/13, №756/5080/14-ц, №914/857/18, №923/466/17 щодо акта органу місцевого самоврядування, який носить ненормативний характер з тих підстав, що у цих справах вирішувалося питання щодо рішення органу місцевого самоврядування у сфері земельних відносин тоді, як правовідносини у даній справі стосуються пайової участі суб`єкта господарювання, колегія суддів вважає помилковим, оскільки мова йде про застосування норми права, яка регулює порядок і визнання законності рішення органу як акта в цілому, що, в такому випадку, не впливає на характер відносин, які пов`язані з обставинами справи.

37. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, що дана позовна вимога про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування не може бути задоволена, з огляду на те, що таке рішення є ненормативним актом, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів і вказане рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію внаслідок виконання. З огляду на викладене, доводи Позивача, зазначені в пункті 11 постанови, Суд визнає обґрунтованими, а посилання Відповідача-2, наведене в пункті 12 постанови, колегією суддів відхиляється, оскільки є помилковим.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

38. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Згідно з частиною 1 статті 311 ГПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на наведені норми процесуального права, виходячи з повноважень суду касаційної інстанції, враховуючи те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне скасувати оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Відповідача-1 №31/19 від 27.09.2017 "Про зменшення розміру пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста ПрАТ "Луцький домобудівний комбінат" та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В іншій частині рішення та постанова судів попередніх інстанцій підлягає залишенню без змін.

39. З огляду на наведене, касаційна скарга Позивача підлягає задоволенню, а касаційну скаргу Відповідача-2 слід залишити без задоволення.

Щодо судових витрат

40. Відповідно до частини 14 статті 129 ГПК України якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з підпунктами "б" та "в" пункту 4 частини 1 статті 315 ГПК України у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення у резолютивній частині постанови суду касаційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

41. Оскільки за результатами касаційного перегляду справи рішення та постанова судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Відповідача-1 №31/19 від 27.09.2017, а позов в цій частині підлягає задоволенню, то судові витрати згідно зі статтею 129 ГПК України в цій частині покладаються на Відповідача-1.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Луцький домобудівельний комбінат" залишити без задоволення.

2. Касаційну скаргу Заступника прокурора Рівненської області задовольнити.

3. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.10.2019 та рішення Господарського суду Волинської області від 06.08.2019 у справі №903/248/19 скасувати в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Луцької міської ради №31/19 від 27.09.2017 "Про зменшення розміру пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста ПрАТ "Луцький домобудівний комбінат" та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

4. Визнати незаконним та скасувати рішення Луцької міської ради №31/19 від 27.09.2017 "Про зменшення розміру пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста ПрАТ "Луцький домобудівний комбінат".

5. В іншій частині постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.10.2019 та рішення Господарського суду Волинської області від 06.08.2019 у справі №903/248/19 залишити без змін.

6. Стягнути з Луцької міської ради (код 34745204) на користь Прокуратури Рівненської області (код 02910077) 3 842,00 грн судових витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги.

7. Стягнути з Луцької міської ради (код 34745204) на користь Прокуратури Волинської області (код 02909915) 1 921,00 грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 2 881,50 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

8. Видачу наказів доручити Господарському суду Волинської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.