Постанова

від 03.02.2020 по справі 914/1961/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2020 р. Справа №914/1961/19

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді Кордюк Г.Т.

суддів Кравчук Н.М.

Скрипчук О.С.

секретар судового засідання Матіїшин Х.В.

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , вих..№ 14/4-1673-14 від 17.12.2019 (вх. № ЗАГС 01-05/12/20 від 02.01.2020)

на рішення Господарського суду Львівської області від 19.11.2019 (повне рішення складено 25.11.2019)

у справі №914/1961/19 (суддя Ділай У.І.)

за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , м. Київ

до відповідача Комунального підприємства «Моршинтеплоенерго» , м. Моршин, Львівська область

про стягнення трьох відсотків річних, інфляційних нарахувань та пені за неналежне виконання грошового зобов`язання в розмірі 34004,31 грн.

За участю представників від:

позивача: не з`явилися;

відповідача: Проказа М.М. - представник;

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2019 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства «Моршинтеплоенерго» заборгованості в сумі 34 004,31грн. , з яких: 21 923,78 грн. пені, 4 975,93 грн. 3% річних та 7 104,60 грн. інфляційних втрат.

Підставою для звернення з позовом слугувало порушення відповідачем зобов`язань щодо своєчасного здійснення оплати за договором купівлі-продажу природного газу №6036/1718-БО-21 від 07.09.2017.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 19.11.2019 у справі №914/1961/19 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Комунального підприємства «Моршинтеплоенерго» на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 7 645,04 грн. - пені, 764, 32 грн. 3% річних, 570,00 грн. інфляційних втрат та 507, 26 грн. судового збору. В задоволенні вимог про стягнення 14 278,74 грн. пені, 4 211,61 грн. 3% річних та 6 534,60 грн. інфляційних втрат - відмовлено.

Приймаючи вказане рішення у справі, місцевий господарський суд виходив з того, що підписавши Договір №58/110 про організацію взаєморозрахунків сторони погодилися з тим, що між ними встановлюється інший, а не той, що був врегульований Договором постачання природного газу, порядок розрахунків. При цьому, суд першої інстанції покликався на постанову Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005р. №20.

З огляду на вищевказане, а також факт часткової сплати відповідачем вартості газу власними коштами, судом здійснено перерахунок сум пені, 3% річних та інфляційних та встановлено, що сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 7 645, 04 грн. пені та 764, 32 грн. 3% річних, 570,00 грн. інфляційних втрат за порушення строків оплати грошовими коштами за газ поставлений у грудні 2017 та лютому-березні 2018 року, нарахованих на суми заборгованості, розрахунки по якій проводились поза межами Договору про організацію розрахунків.

Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 19.11.2019 у справі №914/1961/19 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» щодо стягнення 25 024,95 грн., з яких 14 278,74 грн. пені, 6 534,60 грн. інфляційних втрат та 4 211,61 грн. 3% річних задоволити. В іншій частині рішення Господарського суду Львівської області залишити без змін.

Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу, позивач зазначає, що:

- посилання суду на укладення договору про організацію взаєморозрахунків, як підставу для зміни порядку та строку розрахунків, є такими, що суперечать умовам договору та принципу обов`язковості виконання договірних зобов`язань;

- у відносинах між покупцем та продавцем щодо розрахунків за отриманий природний газ держава виступає лише в якості третьої особи, що має певний обов`язок зі своєчасного перерахування субвенцій у певний строк та в межах договірних відносин не є суб`єктом владних повноважень;

- відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд послався на укладення договору про організацію взаєморозрахунків №58/110 від 17.10.2018 та постанову Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005р. №20, однак залишив поза увагою, що вказана постанова втратила чинність ще 01.01.2018, а тому не могла регулювати спірні правовідносини.

27.01.2020 до суду від Комунального підприємства «Моршинтеплоенерго» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить рішення Господарського суду Львівської області від 19.11.2019 у справі №914/1961/19 залишити без змін з підстав його законності та обгрунтованості, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Зокрема, відповідач зазначає, що Комунальне підприємство «Моршинтеплоенерго» розраховувалось за отриманий від позивача природний газ протягом жовтня- грудня 2017 року та січня - березня 2018 року власними коштами, а також на підставі договору про організацію взаєморозрахунків №58/110 від 17.10.2018 ( часткова оплата за газ, поставлений у березні 2018 року, в сумі 235 389,27 грн.). Однак, позивачем нараховано пеню, 3% річних та інфляційні за зобов`язаннями березня 2018 року на всю суму, а не лише на заборгованість, сплачену відповідачем власними коштами, що є порушенням даного договору, та завищенням грошових зобов`язань відповідача перед позивачем.

Автоматизованою системою документообігу суду справу №914/1961/19 розподілено до розгляду головуючому судді Кордюк Г.Т. Введено до складу судової колегії суддів Кравчук Н.М. та Скрипчук О.С.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 13.01.2020 поновлено Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення рішення Господарського суду Львівської області від 19.11.2019 у справі №914/1961/19, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення рішення Господарського суду Львівської області від 19.11.2019 у справі №914/1961/19, розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 03.02.2020.

В судове засідання прибув представник відповідача.

Позивач участі свого уповноваженого представника у судовому засіданні не забезпечив, хоча був своєчасно та належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги.

03.02.2020 до суду від Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» поступило клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідно до ч.1 ст. 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Аналогічне положення викладене і у ч.12 ст. 270 ГПК України.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи та заперечення, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просив рішення Господарського суду Львівської області від 19.11.2019 у справі №914/1961/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права зазначає наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, 07.09.2017 між Акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (постачальник) та Комунальним підприємством Моршинтеплоенерго (споживач) укладено договір № 6036/1718-БО-21 купівлі продажу природного газу (далі - Договір).

Зазначений договір підписано сторонами та скріплено їх печатками. Термін дії договору - до 31.03.18 включно, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.12.1 Договору).

Відповідно до п.1.1. Договору постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору.

Згідно з п.1.2 Договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.

За змістом пункту 2.1 Договору постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2017 р. по 31 березня 2018 р. (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 155,0 тис. куб. метрів (щомісячно),.

Розділом 5 Договору сторони визначили ціну природного газу та зазначили, що загальна сума вартості природного газу за цим Договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу ( п.5.4. Договору).

Відповідно до п. 6.1 Договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця купівлі-продажу природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктами 8.1, 8.2 Договору сторони погодили, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором. У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 Договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4%, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день його прострочення.

Відповідно до п. 8.2 Договору ( в редакції додаткової угоди №1 від 15.01.2018) у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 Договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3%, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день його прострочення.

На виконання умов Договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 881 978,59 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів приймання - передачі природного газу: від 31.12.2017 на суму 226 920,83 грн.; від 31.01.2018 на суму 144 227,33 грн.; від 28.02.2018 на суму 231 665,15 грн.; від 31.03.2018 на суму 279 165,28 грн.

Заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий природний газ в межах укладеного між сторонами договору за спірний період відсутня, що не заперечується сторонами.

Однак, у зв`язку з порушенням покупцем строків оплати за отриманий за договором газ, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства «Моршинтеплоенерго» заборгованості в сумі 34 004,31грн. , з яких: 21 923,78 грн. пені, 4 975,93 грн. 3% річних та 7 104,60 грн. інфляційних втрат.

Оцінивши матеріали справи та докази, що містяться у ній, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне:

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України яка кореспондуються із статтею 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із положеннями частин 1-3 статті 12 Господарського кодексу України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб`єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів.

З матеріалів справи вбачається, що 17.10.2018 між Територіальним органом Казначейства в Львівській області, Департаментом фінансів Львівської обласної державної адміністрації, Фінансовим управлінням Моршинської міської ради, комунальним підприємством Моршинтеплоенерго та Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України укладено Договір №58/110 про організацію взаєморозрахунків.

Предметом договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету місцевим бюджетам (далі - субвенція), визначена статтею 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" (далі - Закон), відповідно до Порядку та умов надання у 2018 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, бюджетним установам і організаціям та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2018 р. №110.

Умовами Договору №58/110 про організацію взаєморозрахунків зокрема п.7, встановлено, що сторона четверта (Комунальне підприємство Моршинтеплоенерго ) перераховує на рахунок сторони останньої (Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України ) кошти у сумі 235 389, 27 грн., у тому числі податок на додану вартість 39 231,55 грн. для погашення заборгованості за природний газ (товари, послуги) за 2018 рік згідно з договором від 7 вересня 2017р. №6036/1718-БО-21.

Відповідно до п.10 Договору №58/110 про організацію взаєморозрахунків з метою виконання договору сторони зобов`язуються, зокрема, не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

Приймаючи оскаржуване рішення у даній справі місцевий господарський суд виходив з того, що підписавши Договір №58/110 про організацію взаєморозрахунків сторони погодилися з тим, що між ними встановлюється інший, а не той, що був врегульований Договором постачання природного газу, порядок розрахунків, покликаючись при цьому на постанову Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005р. №20.

Однак, постанова Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005р. №20 втратила чинність 01.01.2018 на підставі постанови Кабінету Міністрів України №951 від 08.11.2017

Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами скаржника, що постанова Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005р. №20 не могла регулювати правовідносини щодо проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету місцевим бюджетам відповідно до договору №58/110 від 17.10.2018.

Натомість, як зазначалось вище, предметом договору №58/110 від 17.10.2018 є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету місцевим бюджетам відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2018 р. №110.

Так, відповідно до п. 1 "Порядку та умов надання у 2018 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, бюджетним установам і організаціям та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування", що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2018 № 110, ці Порядок та умови визначають механізм надання у 2018 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, бюджетним установам і організаціям та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (далі - субвенція).

Субвенція надається з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, бюджетним установам і організаціям та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (далі - різниця між фактичною вартістю та тарифом), за рахунок джерел, зазначених у ст. 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік", згідно з розподілом, наведеним у додатку 1.

Пунктом 3 вказаних Порядку та умов унормовано, що підставою для проведення розрахунків з погашення різниці між фактичною вартістю та тарифом є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляли, транспортували та постачали теплову енергію, послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, централізованого водопостачання і водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) населенню, бюджетним установам і організаціям та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають такі послуги (далі - надавачі послуг), та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості згідно з довідкою, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості (без урахування пені, штрафних і фінансових санкцій) на дату укладення такого договору.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склалися між сторонами на підставі укладених між ними договорів.

Таким чином, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), і застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови.

Відтак, підписанням сторонами договору № 58/110 від 17.10.2018 про організацію взаєморозрахунків і виконанням його положень (відповідні кошти перераховані на рахунок позивача, що не заперечується позивачем) сторони фактично змінили порядок і строк оплати коштів у сумі 235 389,27 грн. за отриманий відповідачем природний газ, яка є заборгованістю за договором за березень 2018 року.

Аналогічна позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 16.01.2020 у справі №912/685/19. Окрім того, подібного висновку дійшла об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 31.05.2019 у справі №924/296/18.

Твердження позивача про те, що підписання сторонами договору про організацію взаєморозрахунків за природний газ не змінює строків та умов розрахунків за цим договором, суперечить умовам договору та принципу обов`язковості виконання договірних зобов`язань, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки підписавши договір про організацію взаєморозрахунків сторони свідомо узгодили новий порядок проведення розрахунку, фактично змінивши умови пункту 6.1. договору.

Аргументи позивача, що у відносинах між покупцем та продавцем щодо розрахунків за отриманий природний газ держава виступає лише в якості третьої особи, що має певний обов`язок зі своєчасного перерахування субвенцій у певний строк та в межах договірних відносин, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у розмірі отриманих пільг та субсидій населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулюючого впливу держави, якою приймаються законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій.

Разом з тим, підставою застосування наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, а також нарахування пені є наявність суми основного боргу, що не була предметом регулювання договором про організацію взаєморозрахунків, яка була несвоєчасно оплачена відповідачем за рахунок власних коштів. Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 904/1858/16, від 12.06.2018 у справі № 922/1010/16, від 28.11.2018 у справі № 927/370/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 18.06.2019 у справі № 914/891/16.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідач розрахувався власними коштам за отриманий від позивача природний газ у грудні 2017 року, січні- лютому 2018 року у повному обсязі, а за березень 2018 року - частково ( на суму 43 776,01 грн.). При цьому, відповідач розрахувався з позивачем за отриманий природний газ у грудні 2017 року, лютому-березні 2018 року з порушенням погодженого сторонами у п.6.1. Договору строку розрахунку.

Відповідно до ч.ч.1,5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Як зазначено в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції, судом здійснено перерахунок сум пені, 3% річних та інфляційних та встановлено, що сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 7 645, 04 грн. пені та 764, 32 грн. 3% річних, 570,00 грн. інфляційних втрат за порушення строків оплати грошовими коштами за газ поставлений у грудні 2017 та лютому-березні 2018 року, нарахованих на суми заборгованості, розрахунки по якій проводились поза межами Договору про організацію розрахунків.

Разом з тим, в оскаржуваному рішенні судом не обгрунтовано проведеного перерахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат, не зазначено в чому полягає помилковість здійсненого позивачем розрахунку, що позбавляє суд апеляційної інстанції можливості перевірити правильність здійснення такого.

Перевіривши доданий позивачем до позовної заяви розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд апеляційної інстанції погоджується з підставністю та обгрунтованістю здійснених позивачем нарахувань пені та 3% річних за зобов`язаннями відповідача за грудень 2017 року та січень-лютий 2018 року.

З правильністю такого розрахунку погоджується і відповідач, що підтверджується, зокрема, поданим відповідачем суду першої інстанції розрахунком.

Разом з тим, перевіривши поданий позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат за зобов`язаннями березня 2018 року, судом встановлено, що такий здійснено без врахування погашення заборгованості на підставі договору №58/110 від 17.10.2018 про організацію взаєморозрахунків.

Так, позивачем здійснено нарахування: за період прострочення з 26.04.2018 по 26.09.2018 на суму боргу 279 165,28 грн. ( повна вартість спожитого газу за лютий 2018 року), за період прострочення з 27.09.2018 по 04.10.2018 на суму боргу 265 389,27 грн. ( з врахуванням здійсненої відповідачем 27.09.2018 оплати на суму 13 776,01 грн.), за період з 05.10.2018 по 29.11.2018 на суму боргу 235 389,27 грн. ( з врахуванням здійсненої відповідачем 05.10.2018 оплати на суму 30 000 грн.).

Однак, у договорі №58/110 від 17.10.2018 про організацію взаєморозрахунків сторони самі погодили, що Комунальне підприємство Моршинтеплоенерго перераховує на рахунок Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України )кошти у сумі 235 389, 27 грн., у тому числі податок на додану вартість 39 231,55 грн. для погашення заборгованості за природний газ (товари, послуги) за 2018 рік згідно з договором від 7 вересня 2017р. №6036/1718-БО-21 і сторони не заперечують, що вказану суму віднесено на погашення заборгованості за березень 2018 року.

При цьому, відповідно до п.10 Договору №58/110 про організацію взаєморозрахунків з метою виконання договору сторони зобов`язались, зокрема, не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

Відтак, з врахуванням здійснення оплати частини вартості спожитого газу в березні 2018 року на суму 235 389,27 грн. на підставі договору №58/110 від 17.10.2018 про організацію взаєморозрахунків суд апеляційної інстанції зазначає, що підставним та обгрунтованим є нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат за зобов`язаннями березня 2018 року: за період з 26.04.2018 по 26.09.2018 на суму боргу 43 776,01 грн. та за період з 27.09.2018 по 04.10.2018 на суму боргу 30 000 грн. ( з врахуванням здійснених відповідачем проплат 27.09.2018 на суму 13 776,01 грн. та 05.10.2018 на суму 30 000 грн.).

Судом апеляційної інстанції здійснено перерахунок сум пені, 3% річних та інфляційних втрат та встановлено, що з відповідача на користь позивача за зобов`язаннями березня 2018 року підлягає стягненню 6 631,61 грн. пені, 573,83 грн. 3% річних та 515,49 грн. інфляційних втрат.

З огляду на все викладене вище в сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 19.11.2019 у справі №914/1961/19 слід змінити та стягнути з відповідача на користь позивача7 572,28 грн. пені, 758.27 грн. 3% річних, 519,49 грн. інфляційних втрат за порушення строків оплати грошовими коштами за газ поставлений у грудні 2017 та лютому-березні 2018 року.

Відповідно до ч.14 ст.129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на наведене, відповідно до ст.129 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 500, 04 грн. судового збору ( пропорційно розміру задоволених позовних вимог).

Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на скаржника в порядку ст.ст.129, 282 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, -

Західний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» залишити без задоволення.

2. Змінити пункти 2,3 резолютивної частини рішення Господарського суду Львівської області від 19.11.2019 у справі №914/1961/19 та викласти такі в наступній редакції:

Стягнути з Комунального підприємства Моршинтеплоенерго (82482, Львівська область, м. Моршин, вул. Привокзальна, 45-а, індентифікаційний код 33892124) на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, індентифікаційний код 20077720) 7 572,28 грн. - пені, 758,27 грн. 3% річних, 519,49 грн. інфляційних втрат та 500, 04 грн. судового збору.

В задоволенні вимог про стягнення 14 351,50 грн. пені, 4 217,66 грн. 3% річних та 6 585,11 грн. інфляційних втрат - відмовити.

3. В решті рішення Господарського суду Львівської області від 19.11.2019 у справі №914/1961/19 залишити без змін.

4. На виконання постанови Господарському суду Львівської області видати наказ.

5. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.

6. Порядок та строк оскарження встановлені ст. ст. 288- 289 ГПК України.

Головуючий суддя Кордюк Г.Т.

Суддя Кравчук Н.М.

Суддя Скрипчук О.С.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 06.02.2020