Рішення

від 05.02.2020 по справі 942/1906/19

НОВОПСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 05.02.2020

ЄУ № 942/1906/19

Провадження №2/942/160/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2020 року Новопсковський районний суд Луганської області

у складі головуючого судді Стеценко О.С.,

за участю секретаря судового засідання Стєніної А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Новопсков в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житлом, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Ганусівська сільська рада Новопсковського району Луганської області, Служба у справах дітей Новопсковської районної державної адміністрації Луганської області,

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до Новопсковського районного суду Луганської області з позовною заявою до відповідачів, в якій просить усунути перешкоди в користуванні належного йому домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Підставою свого позову позивач зазначає те, що відповідачі з 2010 року не проживають в належному йому будинку, однак в добровільному порядку не бажають знятися з реєстрації місця проживання, чим перешкоджають йому в користуванні будинком. Позивач зазначив, що неможливість добровільного зняття з реєстрації відповідачів порушує його право власності, оскільки він не може отримати державну субсидію на оплату комунальних послуг.

Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 20.11.2019 відкрито загальне позовне провадження по справі та призначено підготовче судове засідання на 04.12.2019, залучено третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

04.12.2019 підготовче судове засідання відкладено до 26.12.2019 у зв`язку з клопотанням представника третьої особи.

26.12.2019 підготовче судове засідання відкладено до 15.01.2020 у зв`язку з перебуванням головуючого судді у відпустці.

15.01.2020 ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.02.2020.

Позивач до судового засідання не з`явився, надав заяву, в якій просив розглянути справу без його участі та участі представника.

Представник позивача до судового засідання не з`явилася, надала спільну з позивачем заяву, в якій просила розглянути справу без його участі та участі представника, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином шляхом направлення рекомендованих поштових повідомлень на зареєстровану адресу місця проживання, які повернулися до суду без вручення з відміткою інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення , та шляхом оголошення на офіційному сайті Новопсковського районного суду Луганської області, про наявність поважних причин неявки до судового засідання не повідомили, заяви про відкладення розгляду справи до суду не направили, відзив на позовну заяву не надали, зустрічний позов до суду не пред`явили.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Ганусівська сільська рада Новопсковського району Луганської області в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнає в повному обсязі.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Служби у справах дітей Новопсковської районної державної адміністрації Луганської області в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, надав заяву, в якій просив розглянути справу без його участі та в заяві зазначив, що зняття з реєстрації місця проживання малолітньої дитини без реєстрації її за іншим місцем проживання суперечитиме ст. 12 Закону України Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей , в якій зазначено, що держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень неприпустиме. Дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким має дитина, надається районною державною адміністрацією за поданням служби у справах дітей.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи на підставі наявних у справі доказів та без фіксування судового засідання технічними засобами, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши докази та з`ясувавши фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником будинку АДРЕСА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право на особисту власність на домоволодіння № 2/106 від 09.04.2002, видане на підставі рішення Ганусівської сільської ради № 25 від 09.04.2002.

Згідно довідки про склад сім`ї № 536, виданої Ганусівською сільською радою Новопсковського району Луганської області 07.11.2019, за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані позивач ОСОБА_1 , дружина- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , онук - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , правнучка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Актом про не проживання особи за місцем реєстрації, складеним 07.11.2019 комісією у складі ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 з лютого 2010 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не проживає, місце проживання -невідомо.

В позовній заяві позивач зазначає, що ОСОБА_2 є колишньою дружиною його онука, що підтверджується заочним рішенням Новопсковського районного суду Луганської області від 08.12.2010, яким шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 розірвано.

Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16 , 391 ЦК України .

Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном

У відповідності до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , до якої Україна приєдналась 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, № 4, № 7 та № 11 до Конвенції , закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. ст. 316 , 317 , 319 , 321 ЦК України ). Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

Згідно зі ст. ст. 379 , 382 ЦК України об`єктом власності особи може бути, зокрема, житло у вигляді житлового будинку, садиби, квартири.

Права власника житлового будинку визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України , які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Частиною 4 ст. 9 ЖК України визначено, що ніхто не може бути виселений із займаного приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і порядку, передбачених законом.

Відповідно до ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Статтею ст. 72 ЖК України передбачено, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 квітня 1985 року Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу Української РСР судам роз`яснено, що у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст.71 ЖК УРСР), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки.

Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.

Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого житлового приміщення.

Відповідно до ст. 7 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні від 11 грудня 2003 року №1382-IV зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановлені судом обставини факти свідчать про те, що ОСОБА_2 з лютого 2010 року фактично не проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не є членом сім`ї позивача.

Суд вважає доведеним, що відповідач ОСОБА_2 понад 6 місяців не проживає за місцем реєстрації, що відповідно до ст. 71 ЖК України є підставою для визнання її такою, що втратила право користування жилим приміщенням. Визнання особи такою, що втратила право користування житлом тягне за собою зняття цієї особи з реєстрації в даному приміщенні.

Таким чином позовні вимоги в частині визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , підлягають задоволенню.

Що стосується іншої частини вимог позивача суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 11 СК України кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до ст.18 СК України держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов`язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Відповідно до ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Відповідно до ст. 31 ЦК України часткова цивільна дієздатність до 14 років полягає в тому, що дитина має право лише самостійно вчиняти дрібні побутові правочини та здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом.

Позивачем у позовній заяві зазначено, що відповідачі проживають без реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 .

Однак, як вбачається з довідок № 596 та № 597, виданих Донцівською сільською радою Новопсковського району Луганської області 18.11.2019, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_3 , не зареєстровані та не проживають.

Належних та допустимих доказів на підтвердження того, що малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , набула право власності або право постійного користування іншим житлом, окрім того в якому вона на даний час зареєстрована, позивач не надав, хоча це відповідно до статті 81 ЦПК України, є його процесуальним обов`язком.

Відповідно до ст.13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Стаття 6 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні закріплює, що батьки або інші законні представники зобов`язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження.

З матеріалів справи вбачається, що зареєстроване місце проживання ОСОБА_3 визначено за адресою: АДРЕСА_1 .

У відповідності до статті 6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.

Згідно до частини другої статті 3 СК України дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Правова позиція Європейського суду з прав людини відповідно до пункту 1 статті 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює, насамперед, право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла. Це покладає на Україну в особі її державних органів позитивні зобов`язання вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав (рішення у справі Powell and Rayner v. the U.K., 21.02.1990). Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення в справі Gillow v. the U.K., 24.11.1986), так і на наймача (рішення в справі Larkos v. Cyprus, 18.02.1999).

Згідно ст. 17 Закону України Про охорону дитинства , батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов`язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов`язання.

Стаття 177 СК України також закріплює, що батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування відмовлятися від майнових прав дитини.

Як зазначено в пункті 67 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 866 від 24 вересня 2008 року, районна, районна у містах Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міської, районної в місті ради за поданням служби у справах дітей після проведення зазначеною службою перевірки документів за місцем знаходження майна, право власності на яке або право користування яким має дитина, надають дозвіл на вчинення правочинів щодо такого нерухомого майна, у разі гарантування збереження права дитини на житло. Такий дозвіл оформляється рішенням, витяг з якого видається заявникам службою у справах дітей.

Відтак малолітня ОСОБА_3 з моменту реєстрації набула права користування будинком за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності позивачу, виходячи з положень ст. 29 ЦК України, ст.ст. 11, 18 Закону України Про охорону дитинства .

Враховуючи, що батьки малолітньої ОСОБА_3 до служби у справах дітей Новопсковськогої районної державної адміністрації Луганської області документів зазначених у п.66 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності пов`язаної із захистом прав дитини, не надали, служба у справах дітей позбавлена можливості надати належним чином оформлений висновок з питання позбавлення малолітньої ОСОБА_3 , права користування жилим приміщенням, при тому, що відмова від майнових прав дитини на житло повинна бути ініційована батьками дитини, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині вимог визнання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такою, що втратила право користування жилим приміщенням розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .

За таких обставин, у задоволенні позовних вимог щодо визнання ОСОБА_3 такою, що втратила право користування житловим приміщенням слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку з чим, з відповідача ОСОБА_2 підлягає стягненню 50% судового збору, сплаченого ОСОБА_1 при поданні позовної заяви, у розмірі по 384,20 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 80, 81, 89, 141, 263-268, 354, 355 ЦПК України,ст.391, 405 ЦК України, ст. 72, 150 ЖК України, ст. 7, 11 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні , 3,6, 11, 18, 155, 160 177 СК України, суд

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житлом, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Ганусівська сільська рада Новопсковського району Луганської області, Служба у справах дітей Новопсковської районної державної адміністрації Луганської області задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , витрати зі сплати судового збору у розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 коп.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Новопсковським РВ УМВС України в Луганській області 29.02.1996, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник позивача: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що дії на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 853 від 07.06.2007, ордер на надання правової допомоги серія ЛГ № 005971 від 08.11.2019, адреса місцезнаходження: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Ганусівська сільська рада Новопсковського району Луганської області, код ЄДРПОУ 04336636, адреса: вул. Центральна, 27, с. Ганусівка Новопсковського району Луганської області.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: служба у справах дітей Новопсковської районної державної адміністрації Луганської області, код ЄДРПОУ 34780584, адреса: вул. Українська, 27, смт. Новопсков Новопсковського району Луганської області.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Новопсковський районний суд Луганської області до Луганського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Суддя: О.С. Стеценко