Рішення

від 04.02.2020 по справі 526/2506/19

ГАДЯЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 526/2506/19

Провадження № 2/526/94/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2020 року Гадяцький районний суд Полтавської області в складі

головуючої судді Максименко Л.В.

секретаря судового засідання Павленко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Гадяч цивільну справу № 526/2506/19 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Веприцької сільської ради, третя особа Гадяцька державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно,

в с т а н о в и в:

21 листопада 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Веприцької сільської ради про визнання права власності на спадкове майно.

28 грудня 2019 року ухвалою Гадяцького районного суду провадження у даній справі відкрито.

23 січня 2019 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті в судовому засіданні.

В судове засідання позивачі та третя особа подали заяви, в яких визнали позов та фактичні обставини справи.

Відповідач - Веприцька сільська рада подала заяву, в якій не заперечує проти задоволення позову, просить розглядати справу без участі представника.

Також сторони направили до суду заяви про розгляд справи без їх участі, тому відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалась.

Згідно з ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд, з`ясувавши позицію сторін, викладену в письмових заявах, дослідивши матеріали справи та наявні в матеріалах справи докази, надавши їм належну правову оцінку, вважає, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до положень ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Частиною 1 ст. 1298 ЦК України встановлено, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцю після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Частиною 1 ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували в зареєстрованому шлюбі з 01 лютого 1950р.

З виписки з погосподарської книги Веприцької сільської ради за 1962 рік вбачається, що в цьому році був відкритий погосподарський номер будинку по АДРЕСА_1 , де проживали: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до статті 86 ЦК Української РСР право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.

Право власності на збудований житловий будинок набувається в порядку, який існував на час його будівництва.

Судом встановлено, що спірний житловий будинок був збудований у 1962 році.

У 60-ті роки питання набуття права власності регулювались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків і прийнятою відповідно до Указу від 26 серпня 1948 року постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків , які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва.

Згідно зі ст.1 Указу від 26 серпня 1948 року кожен громадянин і кожна громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві особистої власності жилий будинок на один або два поверхи з числом кімнат від однієї до п`яти як у місті, так і поза містом.

Отже, за Указом від 26 серпня 1948 року та Постановою від 26 серпня 1948 року підставою виникнення у громадянина права власності на жилий будинок був сам факт збудування ним його з додержанням вимог цих актів законодавства.

Указ Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків визнаний таким, що втратив чинність Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1988 року № 8502-П.

Ці правові акти не пов`язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР була затверджена Міністерством комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і не стосувалась домоволодінь, розташованих у сільській місцевості.

Отже, за Указом від 26 серпня 1948 року та Постановою від 26 серпня 1948 року підставою виникнення у громадянина права власності на жилий будинок був сам факт збудування ним його з додержанням вимог цих актів законодавства. Вказані вище правові акти не пов`язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації. Факт набуття права власності був пов`язаний з моментом побудови.

Таким чином, з моменту побудови громадянином у 1962 році житлового будинку цей громадянин набув статусу власника житлового будинку та згідно зі статтею 86 Цивільного кодексу Української РСР він набув право в межах, установлених законом, володіння, користування й розпорядження цим майном.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що спірне домоволодіння є об`єктом спадщини, так як спадкодавець набула на нього право власності на підставі діючих на час його побудови нормативних актів.

Згідно довідки Веприцької сільської ради на день смерті ОСОБА_3 за даною адресою були зареєстровані ОСОБА_5 онука, ОСОБА_1 - онук, ОСОБА_4 - дружина, ОСОБА_6 - син, ОСОБА_7 - невістка.

Статтею 549 Цивільного кодексу УРСР визначалось, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, що і відбулося у даному випадку.

ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Веприк Гадяцького району ОСОБА_3 помер.

Відповідно довідки Веприцької сільської ради на дату смерті ОСОБА_3 був зареєстрований по АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_5 , ОСОБА_1 онук, ОСОБА_4 - дружина, ОСОБА_6 - син, ОСОБА_7 - невістка.

Частиною 3 вказаної статті встановлено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

ОСОБА_4 - дружина, на час смерті спадкодавця ОСОБА_3 проживала разом з ним і вважається такою, що прийняла спадщину.

ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Веприк Гадяцького району ОСОБА_4 на випадок своєї смерті залишила заповіт, яким все її майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що її буде належати на день смерті та на що вона за законом матиме право заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 в рівних частинах.

Згідно ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

ІНФОРМАЦІЯ_7 в с. Веприк Гадяцького району померла ОСОБА_4 .

Відповідно довідки Веприцької сільської ради на дату смерті ОСОБА_4 була зареєстрована по АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_2 - онука, ОСОБА_1 онук, ОСОБА_8 - правнука.

Згідно повідомлення Гадяцької державної нотаріальної контори після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 із заявами про прийняття спадщини ніхто не звертався, спадкова справа №235/2000 заведена на підставі фактичного прийняття. Згідно книги обліку і реєстрації спадкових справ, 06 квітня 2000 року видавалось свідоцтво про право на спадщину на ім`я ОСОБА_4 . Відомості про майно на яке видано свідоцтво про право на спадщину, а також, про інших спадкоємців, відсутні. Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_4 , із заявами про прийняття спадщини звернулись ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . 11 грудня 2019 року на їх ім`я видано свідоцтва про право на спадщину, на пайові земельні ділянки. Відомості про інших спадкоємців відсутні.

Згідно виписки з погосподарської книги Веприцької сільської ради станом на 01 липня 1990 р. членами колгоспного двору по АДРЕСА_1 були ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Частиною 1 ст.123 ЦК УРСР 1963 року передбачалося, що розмір частки члена колгоспного двору встановлюється, виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Таким чином встановлено, що розмір частки членів вказаного колгоспного двору становить за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по 1 / 2 частині за кожним.

Земельна ділянка площею 0,41 га, яка розташована по АДРЕСА_1 не приватизована.

Відповідно даних технічного паспорту домоволодіння по АДРЕСА_1 складається з: житлового будинку позначеного на технічному паспорт літерою А-1,а, а' , сараю під літерою Б , сараю під літерою В , літньої кухні під літерою Г,г , сараю з погребом під літерою Д , гаража під літерою Е , огорожі під № 1, колодязя під № 2. Вартість домоволодіння по АДРЕСА_1 становить 48805 грн.

Відповідно п. 11 ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі смерті власника.

Відповідно ст. 1268 ч. 1 ЦК України спадкоємець має право прийняти спадщину.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Постановою державного нотаріуса позивачам відмовлено в оформленні спадщини після смерті ОСОБА_4 в зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на домоволодіння.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

В даному випадку відмова нотаріуса у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на ім`я спадкодавця і є тим винятковим випадком, який змусив позивача звертатися до суду.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст.331 ЦК, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 2 ст.3 Закону України від 1 липня 2004 року Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 3 ст.3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Пунктом 9 частини 1 статті 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01 липня 2004 року за № 1952-IV (зі змінами), встановлено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

За таких обставин суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню, так як судом здобуто достатньо доказів, які підтверджують, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є спадкоємцями на майно померлої ОСОБА_4 .

Керуючись ст.ст. 16, 317, 321, 328, п.11 ч.1 ст. 346, 386. 392, 1216-1218, 1223, 1268, 1297 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

- позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Веприцької сільської ради, третя особа Гадяцька державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , право власності на спадкове майно після померлої ОСОБА_4 , що складається з 1 / 2 частини житлового будинку, позначеного на технічному паспорті літерою А-1,а, а' , сараю під літерою Б , сараю під літерою В , літньої кухні під літерою Г,г , сараю з погребом під літерою Д , гаража під літерою Е , огорожі під № 1, колодязя під № 2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , розташованої на земельній ділянці на території Веприцької сільської ради.

Визнати за ОСОБА_2 , право власності на спадкове майно після померлої ОСОБА_4 , що складається з 1 / 2 частини житлового будинку, позначеного на технічному паспорті літерою А-1,а, а' , сараю під літерою Б , сараю під літерою В , літньої кухні під літерою Г,г , сараю з погребом під літерою Д , гаража під літерою Е , огорожі під № 1, колодязя під № 2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , розташованої на земельній ділянці на території Веприцької сільської ради.

Судові витрати покласти на позивачів.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду через Гадяцький районний суд протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання - с. Веприк Гадяцького району, реєстраційний номер облікової картки платника податку - НОМЕР_1 .

Позивач - ОСОБА_2 , місце проживання - с. Веприк Гадяцького району, реєстраційний номер облікової картки платника податку - НОМЕР_2 .

Відповідач - Веприцька сільська рада Гадяцького району, місце знаходження: с.Веприк Гадяцького району, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 21051020.

Третя особа - Гадяцька державна нотаріальна контора, місцезнаходження - м. Гадяч, вул. Гетьманська, 49, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 02899944.

Головуюча: Л. В. Максименко