Рішення

від 03.02.2020 по справі 569/16678/18

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/16678/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2020 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді - Кучиної Н.Г.

з участю: секретаря судового засідання - Ющук О.С.,

представника позивача - Хмари ОСОБА_1

представника відповідача ПАТ "Рівнебуд" - Сибірьова А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу № 569/16678/18 за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства "Рівнебуд", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Альфа" про визнання права власності за набувальною давністю та за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "Рівнебуд" до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Альфа" про визнання права власності

В С Т А Н О В И В :

Позивач за первісним позовом ОСОБА_2 07 вересня 2018 року звернувся із позовом до Приватного акціонерного товариства Рівнебуд про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, в якому просить визнати за ним право власності за набувальною давністю на житлове приміщення, а саме на квартиру АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що з 1997 року є власником та проживає зі своєю сім`єю у квартирі АДРЕСА_2 . Також, він фактично, з того ж року, користується квартирою АДРЕСА_1 . Зазначає, що добросовісно, безперервно та відкрито володіє спірною квартирою більше десяти років, робить в ній ремонтні роботи, сплачує за неї комунальні послуги, що підтверджується рядом письмових доказів (технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_3 , довідки ОСББ, відповіді на адвокатські запити) та можуть підтвердити відповідні свідки. Дана квартира не перебуває ні в державній, ні в комунальній власності, тому, вважає, що має всі підстави визнати за ним право власності на спірну квартиру.

29 жовтня 2018 року до суду надійшов відзив ПрАТ Рівнебуд на позовну заяву ОСОБА_2 , в якому вказує, що ОСОБА_2 знав, що приміщення квартири АДРЕСА_1 належить ПрАТ Рівнебуд , оскільки у власності товариства перебувала квартира АДРЕСА_2 , власником якої за договором купівлі-продажу між Позивачем та Відповідачем став ОСОБА_2 . Тому, володіння ОСОБА_2 спірною квартирою не можна вважати добросовісним. Крім того, зазначає, що в технічному паспорті на квартиру АДРЕСА_3 не АДРЕСА_4 . 118. Вважає позов ОСОБА_2 безпідставним. Просить суд відмовити у позові ОСОБА_2 в повному обсязі.

21 лютого 2019 року до суду надійшов зустрічний позов ПрАТ Рівнебуд до ОСОБА_2 про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 , в якому просить визнати за ПрАТ Рівнебуд право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ПрАТ Рівнебуд фактично не визнає позовні вимоги ОСОБА_2 у первісному позові. Право власності на спірну квартиру у ПрАТ Рівнебуд виникло за актом передачі гуртожитку для малосімейних по АДРЕСА_5 від 20.12.1996 р. АТЗТ фірми Рівнебуд правонаступником якої є ПрАТ Рівнебуд . Вказує про необхідність застосування до спірних правовідносин ст. 128 ЦК УРСР, який діяв на момент передачі майна у власність АТЗТ фірми Рівнебуд . Вважає, позаяк ОСОБА_2 оспорює право власності ПрАТ Рівнебуд на спірну квартиру, тому існують підстави для визнання за ПрАТ Рівнебуд права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

18 березня 2019 року представником первісного позивача - адвокатом Хмарою М.В. був поданий відзив на зустрічний позов ПрАТ Рівнебуд до ОСОБА_2 , в якому зазначає, що ОСОБА_2 не визнавав факт належності ПрАТ Рівнебуд спірної квартири, а вказав ПрАТ Рівнебуд попереднім можливим власником квартири АДРЕСА_6 , що не заперечувалось товариством. Щодо застосування до спірних правовідносин ст. 128 ЦК УРСР, зазначає, що це є неможливим, у зв`язку з відсутністю будь-яких договорів на передачу ПрАТ Рівнебуд спірної квартири. Факт подачі зустрічного позову свідчить про те, що спірна квартира ПрАТ Рівнебуд не належить. Доказів наявності права власності або втрати правовстановлюючих документів на квартиру АДРЕСА_6 ПрАТ АДРЕСА_7 не надано. Просить суд відмовити у задоволенні зустрічного позову ПрАТ Рівнебуд до ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 01 жовтня 2018 року відкрито загальне позовне провадження у справі, підготовче судове засідання призначено на 10 год. 30 хв. 30 жовтня 2018 з повідомленням (викликом) сторін. Визначено відповідачу п`ятнадцятиденний строк із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі на подання письмового відзиву. Встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву на подання відповіді на відзив.( а.с.28)

21 лютого 2019 року до суду надійшов зустрічний позов ПрАТ Рівнебуд до ОСОБА_2 про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 . ( а.с.67)

18 березня 2019 року представником первісного позивача - адвокатом Хмарою М.В. був поданий відзив на зустрічний позов ПрАТ Рівнебуд .( а.с.98-103)

Ухвалою суду від 11 квітня 2019 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Хмари М.В. та витребувано у Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Альфа відомості щодо періоду користування ОСОБА_2 та його сім`єю площею кімнати АДРЕСА_1 та довідку про сплату з 1997 року комунальних платежів ОСОБА_2 за квадратні метри кімнати АДРЕСА_1 .Визначено витребувані матеріали направити до суду в строк до 16 травня 2019 року.( а.с 113-114)

Також, ухвалою суду від 11 квітня 2019 року задоволено клопотання представника відповідача ПрАТ Рівнебуд - Сибірьова А. А. та витребувано з ТОВ Рівнетеплоенерго наступні відомості: за якою адресою відкритий особовий рахунок споживача послуг підприємства ОСОБА_2 , починаючи з 1997 року; за яку опалювальну площу фактично сплачував ОСОБА_2 , починаючи з 1997 року та факт наявності або відсутності заборгованості. Визначено витребувані матеріали направити до суду в строк до 16 травня 2019 року.( а.с.115-116)

Ухвалою суду від 16 травня 2019 рокузадоволено клопотання представника відповідача ПрАТ Рівнебуд - Сибірьова А. А. та витребувано з Управління комунальною власністю наступні відомості: кому належить на праві власності та в кого перебуває на балансі будинок АДРЕСА_7 .Визначено витребувані матеріали направити до суду в строк до 26 червня 2019 року.( а.с.127-128)

Позивач - ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився.

Представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Хмара М.В. в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_2 підтримала повністю, з підстав викладених в позовній заяві. Пояснила, що показання свідків та наявні докази у матеріалах справи підтверджують добросовісне, безперервне, відкрите володіння ОСОБА_2 більше 10-ти років квартирою АДРЕСА_1 . Просила позовні вимоги задоволити у повному обсязі.Позовні вимоги ПрАТ Рівнебуд за зустрічним позовом не визнала, просила відмовити в задоволенні зустрічного позову. Суду пояснила, що ПрАТ Рівнебуд не надало суду будь-яких належних доказів, які б свідчили про наявність на сьогоднішній день в товариства права власності на спірну квартиру чи втрати документів щодо такого права власності.

Представник відповідача ПрАТ Рівнебуд - Сибірьов А. А. в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_2 не визнав, просив відмовити в задоволенні позову. Пояснив, що ПрАТ Рівнебуд не заперечує проти обставин щодо фактичного володіння ОСОБА_2 спірною квартирою, проте позивач не сплачував у повному обсязі комунальні послуги за квартиру АДРЕСА_1 , тому не бачить будь-яких підстав для задоволення позову ОСОБА_2

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Альфа до судового засідання не з`явилася, свого представника не направила, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, про поважні причини неявки представника суд не повідомив, письмове пояснення з викладом своїх аргументів і міркувань на підтримку або заперечення проти позовів до суду не подала.

Допитана свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні показала, що вона є колишньою дружиною ОСОБА_2 З 1997 і по сьогоднішній день ОСОБА_2 володіє спірною квартирою. Пояснила, що за час спільного проживання з позивачем та спільною дочкою ОСОБА_4 - ОСОБА_2 постійно проводив ремонтні роботи у спірній квартирі, сплачував всі належні комунальні послуги, на підставі довіреності від ОСОБА_2 з 2016 року вона сплачувала комунальні послуги по квартирі АДРЕСА_6 , ніколи не підозрювала, що дана квартира може комусь належати, крім позивача. До того ж, неодноразово на зборах ОСББ Альфа виносилось питання про передачу у власність ОСОБА_2 вказаної квартири, проте квартира не перебувала на балансі даного ОСББ.

Допитана свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні показала, що вона є дочкою ОСОБА_2 Пояснила, що завжди вважала спірну квартиру власністю батька ОСОБА_2 , батько постійно доглядав за квартирою - ОСОБА_2 постійно проводив ремонтні роботи у спірній квартирі, сплачував комунальні послуги за неї. Вона проживає в квартирі з 1997 року і по сьогоднішній день, будь-яких претензій від третіх осіб щодо власності на спірну квартиру до ОСОБА_2 не надходило.

Допитана свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні показала, що вона була колишньою головою ОСББ Альфа та більше 10 років знайома із сім`єю ОСОБА_6 . Пояснила, що питання передачі ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1 часто виносилось на обговорення Зборами ОСББ Альфа , ніхто з сусідів чи інших осіб ніколи не заперечував, що позивач володіє та користується спірною квартирою. ОСОБА_2 володіє спірною квартирою з моменту отримання права власності на квартиру АДРЕСА_2 , яка знаходиться поруч із спірною квартирою та об`єднана з нею.

Заслухавши пояснення представника позивача (відповідача), пояснення представника відповідача (позивача), показання свідків, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до таких висновків.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК ).

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Суд на підставі ст. ст. 12 , 13 , 81 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України ). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України ).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що 30.09.1997 р. згідно договору №1-2303 позивачем за первісним позовом ОСОБА_2 було отримано у власність квартиру АДРЕСА_2 .( а.с.13)

Відповідно до технічного паспорту від 11.07.2016 р., виготовленого КП Рівненське міське бюро технічної інвентаризації приміщення квартири АДРЕСА_1 є суміжним до квартири АДРЕСА_2 та перебуває у користуванні ОСОБА_2 без дозвільних документів, що сторонами не заперечувалось.( а.с. 15-18)

Спірна квартира не перебуває ні у державній власності, ні у комунальній, що підтверджується, зокрема витребуваними судом матеріалами з Управління комунальною власністю, а також листом-відповіддю КП Рівненське міське бюро технічної інвентаризації №358 від 23.08.2018 р. на адвокатський запит Хмари М.В., що знаходиться у матеріалах справи. ( а.с. 21,55,137)

Проаналізувавши зміст довідки ОСББ Альфа №17 від 04.07.2016 р. ( а.с. 19), довіреності №132 від 07.06.2016 р. виданої на ОСОБА_3 ( а.с. 1-12), листа ТзОВ Рівнетеплоенерго №03-05/1593/1596 від 30.05.2019 р. на ухвалу суду про витребування доказів від 11.04.2019 р. та листа-відповіді ТзОВ Рівнетеплоенерго №04-05/3013/3016 від 04.11.2019 р. на адвокатський запит Хмари М.В.( а.с.135, 164), судом також встановлено, що в період з 01.11.2009 р. по 31.06.2016 р. ОСОБА_2 сплачував комунальні послуги, в тому числі послуги з теплопостачання по квартирі АДРЕСА_1 за окремими рахунками. З 01.07.2016 р. всі рахунки за квартирами АДРЕСА_6 і АДРЕСА_2 були переоформлені на спільні рахунки, у зв`язку з об`єднанням квартир № АДРЕСА_6 і № АДРЕСА_3 , на колишню дружину ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на підставі довіреності і сплачуються ОСОБА_2 у період з 01.07.2016 р. і по даний час за об`єднаними рахунками.

Дані обставини, не спростовані ПрАТ Рівнебуд та вказують на те, що ОСОБА_2 відкрито та безперервно з 2009 року і по сьогодні користується площею квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується також показаннями свідків - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ..

У матеріалах справи міститься також копія акту передачі гуртожитку для малосімейних по АДРЕСА_5 від 20.12.1996 р. Регіональним відділенням фонду державного майна України по Рівненській області у власність ЗАТ фірми Рівнебуд , правонаступником якої є ПрАТ Рівнебуд ( а.с. 32)

Враховуючи те, що ПрАТ Рівнебуд не було надано доказів, які б свідчили, що на балансі товариства перебуває буд АДРЕСА_7 або квартира АДРЕСА_1 , не було надано доказів існування належних правовстановлюючих документів, державної реєстрації або будь-яких договорів на спірне майно, вищезазначений акт передачі не встановлює права власності на спірну квартиру та не спростовують досліджені докази у справі, тому не приймається судом до уваги.

Судом також встановлено, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ПрАТ АДРЕСА_7 чи за іншою особою не зареєстровано, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ( а.с. 172)

Доводи відповідача - позивача ПрАТ Рівнебуд та його представника щодо недобросовісності володіння ОСОБА_2 спірною квартирою не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи. Будь-яких доказів, які б вказували на те, що ПрАТ Рівнебуд зверталось до ОСОБА_2 з претензіями чи позовами щодо квартири АДРЕСА_1 , відповідачем - позивачем до суду не було надано.

Згідно ст. 344 ЦК України , особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду.

Набувальна давність визначається як засіб закріплення майна за суб`єктами, що ним володіють, у випадках, коли вони не мають можливості через певні обставини підтвердити підстави виникнення прав, а також в інших ситуаціях. Право власності за набувальною давністю може бути набутим як на безхазяйні речі, так і на майно, яке належить за правом власності іншій особі.

Згідно Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав , при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК).

Згідно Постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 в указаній постанові Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння (адже за висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності). При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з положеннями частин першої та четвертої статті 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першійстатті 344 Цивільного кодексу України , а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 Цивільного кодексу України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Проте не будь-який об`єкт може бути предметом такого набуття права власності. Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об`єкт володіння має бути законним.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 Цивільного кодексу України , слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном.

Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини третьої статті 344 Цивільного кодексу України ); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 Цивільного кодексу України ). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у Цивільному кодексі України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

У постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. За висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави.

Зокрема, в даному конкретному випадку, судом не встановлено титульного власника квартири АДРЕСА_1 , що свідчить про правомірність вимог позивача за первісним позовом ОСОБА_2 .

Судом встановлено, що ОСОБА_2 володіє чужим майном безтитульно, тобто без будь якої правової підстави. В момент заволодіння вказаним майном ОСОБА_2 не знав про неправомірність заволодіння майном, він як володілець майна був упевнений, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, що є достатніми для отримання права власності на нього.

При цьому, що стосується вимог відповідача за зустрічним позовом, судом не встановлено обставин, які б перешкоджали б відповідачу узаконити своє право власності, при наявності на це правових підстав, та те, що цього зроблено не було по невідомій суду причині.

Враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.

Відповідно до положень пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, правила статті 344 ЦК про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 1 січня 2011 року.

При цьому суди мають виходити з того, що коли строк давнісного володіння почався раніше 1 січня 2001 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 1 січня 2001 року. Разом із тим, якщо перебіг строку володіння за давністю почався після цієї дати, то до строку набувальної давності цей період зараховується повністю. (п. 11 Постанови).

Можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15,16 ЦК, а також ч. 4 ст. 344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 344 ЦК України, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв`язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.

Відповідно до п. 9 ст. 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ,рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно є підставою для державної реєстрації прав.

Згідно з вимогами частин 1, 2 статті 10 ЦПК України , суд при розгляді справи, керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України , законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 4 вищевказаної статті встановлено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвеціїї про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Таким чином, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених поданими доказами, показаннями свідків, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позивач за первісним позовом ОСОБА_2 добросовісно заволодів чужим майном і понад 10 років продовжує відкрито, безперервно проживати у квартирі АДРЕСА_1 , сплачує комунальні послуги, проводить ремонт квартири, судом не встановлено титульного власника майна, суд вважає, що його позовні вимоги про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_6 , за набувальною давністю, підлягають задоволенню.

В той же час, позивачем за зустрічним позовом ПрАТ Рівнебуд не доведено ані права власності, ані втрату правовстановлюючих документів на спірну квартиру за вимогами ст. 392 ЦК України, яка є підставою для набуття права власності на майно, тому позовні вимоги за зустрічним позовом ПрАТ Рівнебуд про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 - до задоволення не підлягають.

Керуючись ст.ст. 258 , 259 , 264 , 265 , 268 , 273 , 352 , 354 ЦПК України , суд, -

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства "Рівнебуд", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Альфа" про визнання права власності за набувальною давністю - задоволити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності за набувальною давністю на житлове приміщення, а саме квартиру АДРЕСА_1 .

В задоволенні зустрічного позову Приватного акціонерного товариства "Рівнебуд" до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Альфа" про визнання права власності - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач - ОСОБА_2 , АДРЕСА_8 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1

Відповідач -Приватне акціонерне товариство "Рівнебуд", код ЄДРПОУ 01273310, адреса м. Рівне, вул. С.Бандери, 41

Третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору - об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Альфа", код ЄДРПОУ 25320817, адреса місцезнаходження: м. Рівне, вул. С.Бандери, 19

Повний текст рішення складений 06 лютого 2020 року

Суддя Н.Г. Кучина