Рішення

від 06.02.2020 по справі 160/11855/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2020 року Справа № 160/11855/19 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Управління Державної казначейської служби України у Тальнівському районі Черкаської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Управління Державної казначейської служби України у Тальнівському районі Черкаської області, в якому просить:

- визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 29.05.2018 року №441-13, №442-13, №443-13;

- стягнути з Державного бюджету України Управління Державної казначейської служби України в Тальнівському районі Черкаської області на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 30 850,56 грн.;

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що зареєстрований як платник податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та має нерухоме майно, що підлягає оподаткуванню. 29.05.2018 року позивач отримав податкові повідомлення- рішення №441-13 на суму 5516,80 грн., №442-13 на суму 1872,16 грн., №443-13 на суму 24091,20 грн. по сплаті податку за 2017 рік на його нерухоме майно, загальна сума податку склала 31 480,16 грн. та була сплачена згідно повідомлень-рішень за свинарник - 5516,80 грн, за пташник - 24091,20 грн, за комплекс - 1872,16 грн. У вересні 2019 року позивач дізнався, що йому було невірно розраховано податок, а саме: у 2017 році при розрахунку податку на нерухоме майно використана ставка податку 0,5%, а в 2018 році - 0,01% при тому, що в рішеннях Мошурівської сільської ради №3-10/2016 від 12.07.2016 р. та №1-19/2017 від 26/07/2017 (в яких визначені ставки податків на нежитлові приміщення) в обох випадках його нерухоме майно відноситься до типу приміщень, визначених в додатку 1 в пункті ж (інші приміщення) зі ставкою 0,01% (додаток 4). Якщо порівняти суми нарахованих відповідачем-1 податків за 2017 та 2018 роки, то вони суттєво різняться, загальна сума податку за 2017 рік - 31 480,16 грн., за 2018 рік - 732,50 грн. Зауважив, що у листі-відповіді №514 від 31.10.2019 р. Мошурівської сільської ради Тальнівського району Черкаській області підтверджено, що приміщення позивача визначені в позовній заяві, згідно рішення Мошурівської сільської ради №3-10/2016 від 12.07.2016 р. ...відносяться до інших господарських нежитлових будівель, які використовуються в комерційних цілях , а згідно додатків до цих рішень ставка податку на даний тип об`єктів складає 0,01%. Отже відповідачем-1 було застосовано невірну ставку податку на нежитлові приміщення. Наслідком порушення відповідачем-1 вимог чинного законодавства України, стало прийняття незаконного рішення, яке завдало шкоду позивачу через надміру стягнутих коштів в сумі 30 850,56 грн.

Адміністративний позов не відповідав вимогам ст.161 КАС України, тому ухвалою суду від 29.11.2019 року був залишений без руху, з наданням строку для усунення недоліків. На виконання ухвали суду позивач виправив вказані недоліки, згідно заяви від 03.12.2019 р. вх.№70379/19.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

26.12.2019 року на адресу суду від представника відповідача-1 надійшов відзив на адміністративний позов, в якому ГУ ДФС У Дніпропетровській області не погоджується з позовними вимогами та просить відмовити у їх задоволенні, з огляду на наступне. ОСОБА_1 на праві приватної власності належать об`єкти нежитлової нерухомості за місцезнаходженням Черкаська область, Тальнівський район, с. Мошурів, а саме: нежитлове приміщення, нежитлова будівля, свинарник, загальна площа 344,8 кв.м. ( АДРЕСА_1 ); нежитлова будівля (пташник), загальна площа 1 505,7 кв.м. (вул. Першотравнева, буд. 138); комплекс, загальна площа 117,0 кв.м. (вул. Першотравнева, буд. 152). Базою оподаткування є загальна площа об`єкта нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. Розрахунок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки фізичній особі ОСОБА_1 за 2017 рік зроблено з урахуванням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, рішення Мошурівської сільської ради від 12.07.2016 року №3-10/2016 Про встановлення місцевих податків зборів на 2017 рік та відповідно до норм чинного законодавства розміру мінімальної заробітної плати встановленої на 1 січня 2017 року. Розмір мінімальної заробітної плати у 2017 році - 3 200 грн. (0,5% - 16 грн.). Також відповідач навів наступний розрахунок: для нежитлового приміщення, нежитлова будівля, свинарник, загальною площею 344,8 кв. м. * 16,00 грн. = 5 516,80 грн., для нежитлової будівлі (пташник), загальна площа 1 505,7 кв.м.* 16,00 грн. = 24 091,20 грн., для комплексу, загальною площею 117,0 кв.м.* 16,00 грн. = 6 131,20 грн. На підставі даного розрахунку сформовано оскаржувані податкові повідомлення-рішення, які отримано позивачем особисто, що підтверджує підпис про отримання в корінці податкового повідомлення-рішення. За наведених обставин відповідач вважає, що ГУ ДФС у Дніпропетровській області під час винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень діяло у спосіб та в порядку, визначеному чинним законодавством України, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

10.01.2020 року на адресу суду від позивача надійшли доповнення до адміністративного позову, в якому позивач посилається на невиконання відповідачем-1 вимог ст.21, п.58.1 ст.58 ПК України, порушення вимог пп. 266.7.2 п.266.7 ст. 266 ПК України. Зауважив, що через нехтування відповідачем-1 своїх обов`язків ним допущена та своєчасно не виправлена помилка щодо визначення ставки та суми податку на нерухоме майно позивача, що мало наслідком прийняття відповідачем-1 неправомірного рішення, яким визначаються податкові грошові зобов`язання позивача. Таким чином, на думку позивача, відповідачем-1 заподіяна йому шкода через надміру стягнуті кошти в сумі 30850,56 грн.

21.01.2020 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-1, в якій не погоджується з доводами викладеними у відзиві та просить позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування відповіді на відзив зазначив, що сума податку у розмірі 35739,20 грн. розрахована невірно внаслідок системного порушення відповідачем-1 чинного законодавства та нехтування покладених на нього обов`язків. Позивач вважає, що посилання відповідача-1 на ч.1 ст.77 КАС України є намаганням уникнути відповідальності за прийняття неправомірного рішення. Зауважив, що ксерокопією квитанції по сплаті податку на нерухоме майно від 08.08.2018 р. № 31 на суму 31794,96 грн. підтверджується факт сплати податку позивачем згідно з отриманими ним податковими повідомленнями-рішеннями від відповідача-1, сума 31794,96 грн. перерахована на рахунок Управління Державної казначейської служби України у Тальнівському районі Черкаської області, який умовно зазначений відповідачем-2 по справі у зв`язку з тим, що кошти в сумі 31794,96 грн були перераховані на його рахунок, і у випадку задоволення судом вимог щодо повернення надміру стягнутих коштів, вони повинні бути повернені позивачу з рахунку Управління Державної казначейської служби України у Тальнівському районі Черкаської області. Зауважив, що відповідач-1 зазначає в розрахунку суми податку ставку 0,5% -16,00 грн. в грошовому еквіваленті, проте об`єкти нежитлової нерухомості, які складають майно позивача, відносяться до пункту Ж - інші будівлі зі ставкою податку 0,01%, що підтверджено Мошурівською сільською радою, до повноважень якої відноситься право визначати розмір ставок податку на нерухоме майно в межах села Мошурів. Згідно розрахунку позивача, виходячи з ставки податку 0,01%, загальна сума податку складає 629,60 грн., нарахована відповідачем-1 сума податку згідно податкових повідомлень-рішень за 2017 рік - 31 480,16 грн., таким чином надміру стягнуто коштів 31480,16 - 629,60 = 30 850,56 грн. Також позивач наголошує на невірному розрахунку податкових зобов`язань позивача у податковому повідомленні-рішення №442-13 від 29.05.2018 року та арифметичну помилку при визначенні суми 6131,20 грн., яка була власноруч закреслена представником відповідача-1 та зазначена сума 1872,16 грн. Зауважив, що відповідачем-1 у відзиві приведений розрахунок податку для комплексу, загальною площею 117,0 кв.м. 117,01кв.м* 16,00грн.=6131,20 грн (не вірно), якщо виконати зазначене множення, то результат буде 1872,16 грн. В даному випадку представник відповідача-1 згідно податкового законодавства повинен був відкликати податкове повідомлення-рішення, в якому присутня помилка, а замість нього вручити податкове повідомлення-рішення без помилки, чого не було зроблено. Окрім того, позивачем були задіяні заходи щодо виправлення ситуації, пов`язаної з невірно визначеними відповідачем-1 податковими зобов`язаннями, він звернувся до відповідача-1 з заявою про необхідність проведення звірки, проте його право на звірку було проігнороване. За наведених обставин позивач вважає, що в своїй діяльності посадовими та службовими особами відповідача-1 порушено п`ять нормативно-правових актів, а саме: Конституцію України, КАС України, ПК України, Закон України Про державну службу , постанову КМУ №1240 від 29.12.2015 р. Порядок надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків .

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, судом прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , зареєстрований у Правобережному управлінні ГУ ДПС у Дніпропетровській області, як платник податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки та має у приватній власності нерухоме майно, що підлягає оподаткуванню, яке знаходиться у Черкаській області Тальнівського району, селище Мошурів, вул. Першотравнева, буд.№152, №138, № 138-а та складається із нежитлових приміщень: свинарник - загальна площа 344,8 м2, пташник - 1505,7м2, комплекс - ветпункт - 66,79 м2, бойня для птиці - 4,8 м2, підвал - 45,41 м2.

29.05.2018 року відповідачем-1 були прийняті відносно позивача податкові повідомлення-рішення №441-13 на суму 5516,80 грн, №442-13 на суму 6131,20 грн, №443-13 на суму 24091,20 грн. за платежем: Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості , загальна сума податку склала 35739,20 грн.

Наведені податкові повідомлення-рішення були отримані ОСОБА_1 особисто під підпис 07.06.2018 року, що підтверджується копіями корінців податкових повідомлень-рішень №441-13, №442-13, №443-13.

08.08.2018 року позивач сплатив податок на нерухоме майно згідно з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, у наступному розмірі: за свинарник - 5516,80 грн, за пташник - 24091,20 грн, за комплекс - 1872,16 грн., всього - 31 794, 96 грн., що підтверджується копією квитанції №31 від 08.08.2018 року.

24.09.2019 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до відповідача-1 із заявою про необхідність проведення звірки даних щодо розміру ставки податку та нарахованої суми податку, як це передбачено п. 266.7.3, п 266.7 ст.266 ПК України. В заяві позивач виклав свої розрахунки сум податку та привів докази невірного розрахунку відповідачем-1 податку на нерухоме майно. В розрахунку позивач використав ставку податку 0,01%, як це визначено в додатку 1 до рішення Мошурівської сільської ради №3-10/2016 від 12.07.2016 року. Розраховані ним суми податку склали: податок за пташник - 481,82 грн., податок за свинарник - 110,34 грн., податок за комплекс - 37,44 грн., загальна сума податку склала 629,60 грн .

Листом від 22.10.2019 року №1129/04-36-50-40 відповідач-1 повідомив позивача, що розрахунок податку на нерухоме майно фізичній особі ОСОБА_1 зроблено з урахуванням рішень Мошурівської сільської ради від 12.07.2016 р. №3-10/20 та відповідно до норм чинного законодавства. Зауважив, що відповідно до ст.56 ПК України податкові зобов`язання, отримані платником податків від особистий підпис вважаються узгодженими.

Вважаючи помилковими розрахунки податкових зобов`язань, визначених відповідачем-1 у податкових повідомленнях-рішеннях від 29.05.2018 року №441-13, №442-13, №443-13, через застосування невірної ставки податку на нежитлові приміщення, що призвело до прийняття незаконних, на думку позивача, рішень, які завдали шкоду через надміру стягнуті кошти в сумі 30 850,56 грн., позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України № 2755-VI від 02.12.2010 року (далі - ПК України).

Відповідно до ст. 6 ПК України, податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Згідно з пунктом 8.3 ст. 8 ПК України до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Відповідно до п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

В свою чергу, згідно з п.21.1 ст.21 ПК України посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані:

21.1.1. дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами;

21.1.2. забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій;

21.1.3. забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень;

21.1.4. не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій;

21.1.5. коректно та уважно ставитися до платників податків, їх представників та інших учасників відносин, що виникають під час реалізації норм цього Кодексу та інших законів, не принижувати їх честі та гідності;

21.1.6. не допускати розголошення інформації з обмеженим доступом, що одержується, використовується, зберігається під час реалізації функцій, покладених на контролюючі органи;

21.1.7. надавати органам державної влади та органам місцевого самоврядування на їх письмовий запит відкриту податкову інформацію в порядку, встановленому законом;

21.1.8. оприлюднювати на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, перелік уповноважених осіб контролюючого органу та переданих таким особам функцій у випадках, передбачених цим Кодексом;

21.1.9. використовувати дані та інформацію, отримані через електронний кабінет, необхідні для виконання покладених на них функцій з адміністрування податків, зборів, митних платежів та реалізації податкової і митної політики в межах наданих їм повноважень;

21.1.10. вносити до інформаційних баз даних інформацію з документів, отриманих від платників податків у паперовій формі, а також інформацію про взаємодію з платниками податків, отриману в іншій формі.

Згідно з пп.265.1.1, 265.1.2, 265.1.3 п.265.1 ст.265 ПК України, податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

Об`єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп.266.2.1 п.266.2 ст.266 ПК України).

Підпунктом 14.1.1291 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють:

а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку;

б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей;

в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування;

г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки;

ґ) будівлі промислові та склади;

д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки);

е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо;

є) інші будівлі.

Відповідно до пп.266.3.1 п.266.3 ст. 266 ПК України, базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (пп.266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПКУ).

Згідно з пп.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПКУ ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до п.п.266.4.2. п.266.4 ст.266 ПКУ сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об`єктом оподаткування.

Органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості інформацію щодо ставок та наданих пільг юридичним та/або фізичним особам зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (пп. 266.5.1 п.266.5 ст.266 ПКУ).

Згідно з п.12.3 ст.12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Підпунктом 12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України визначено, що Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Відповідно до п.1 ст.73 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від 21.05.1997 року №280/97-ВР акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Згідно з пп.266.7.1 п.266.7 ст.266 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Підпунктом 266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України визначено, що податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

З матеріалів справи встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), на праві приватної власності належать об`єкти нежитлової нерухомості за місцезнаходженням Черкаська область, Тальнівський район, с. Мошурів, а саме: нежитлова будівля, свинарник, загальна площа 344,8 кв.м. ( АДРЕСА_1 ); нежитлова будівля (пташник), загальна площа 1 505,7 кв.м. (вул. Першотравнева, буд. 138); комплекс, загальна площа 117,0 кв.м. (вул. Першотравнева, буд. 152).

Згідно наведених вище норм чинного законодавства, базою оподаткування податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, є загальна площа об`єкта нежитлової нерухомості, в тому числі його часток, при нарахуванні податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, податковий орган повинен враховувати площу приміщення, розмір мінімальної заробітної плати на 1 січня звітного року та ставку податку, яка встановлена рішенням сільської, селищної, міської ради та не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати.

Як вбачається з розрахунків відповідача-1 наведених у відзиві, при нарахуванні позивачу податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки контролюючим органом застосовувалась ставка 0,5%, проте відповідач-1 не пояснює у відзиву, чому ним при розрахунку податку на нерухоме майно позивача (визначення податкових зобов`язань) за 2017 рік використана саме така ставка.

Суд наголошує на тому, що ставка податку у розмірі 0,5% зазначена лише в одному пункті В додатку 1 до рішення Мошурівської сільської ради від 12.07.2016 року №3-10/2016 Про встановлення місцевих податків, зборів на 2017 рік , в якому перелічені типи об`єктів нежитлової нерухомості: будівлі торгівельні (торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування) , цей перелік є вичерпним та він не містить у собі приміщення, що складають нерухоме майно позивача, а саме: пташник, свинарник, комплекс нежитлових приміщень - бойня для птиці, підвал, ветпункт.

При цьому, типи приміщень, визначені в пункті В , функціонально відрізняються від типів приміщень, що складають нерухоме майно позивача - перші для обслуговування людей, другі - для утримання свійських тварин.

За наведених обставин суд прийшов до висновку, що ставка податку у розмірі 0,5% не підлягає застосуванню при визначенні позивачу податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2017 рік, отже відповідачем-1 було невірно застосовано цю ставку податку, що призвело до неправомірного розрахунку податкових зобов`язань позивача у спірних податкових повідомленнях-рішеннях.

Окрім того, суд враховує лист Мошурівської сільської ради від 31.10.2019 р. №514, до повноважень якої відноситься право визначати розмір ставок податку на нерухоме майно в межах села Мошурів, яким підтверджено, що об`єкти нерухомості, які складають майно позивача, відносяться до інших господарських нежитлових будівель, які використовуються в комерційних цілях, отже до типу об`єктів, визначених в пункті Ж - інші будівлі додатку 1 до рішення Мошурівської сільської ради від 12.07.2016 року №3-10/2016 Про встановлення місцевих податків, зборів на 2017 рік , тому оподатковуються зі ставкою 0,01% від мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Окремо суд вважає за необхідне зазначити щодо суми податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки у розмірі 6131,20 грн. визначену позивачу у податковому повідомленні-рішенні №442-13.

Відповідачем-1 у відзиві приведений розрахунок податку для комплексу, загальною площею 117,0 кв.м. 117,01кв.м* 16,00грн.=6131,20 грн . Проте, якщо виконати зазначене відповідачем-1 множення 117,01кв.м*16,00грн., то результат буде 1872,16 грн.

Отже, відповідачем-1 при прийнятті податкового повідомлення-рішення №442-13 було також допущено арифметичну помилку, яка у визначений законодавством спосіб виплавлена не була.

Відповідно до вимог п.58.3 ст.58 ПК України у разі якщо вручити податкове повідомлення - рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення - рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.

Згідно з пп.60.1.2 п.60.1 ст.60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо: контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов`язання або податкову вимогу;

Пунктом 60.3 ст.60 ПК України передбачено, що у випадках, визначених підпунктом 60.1.2 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги.

Податкове повідомлення-рішення №442-13 відповідачем-1 скасоване не було, а тому відкликаним не вважається, проте прийняте воно з очевидним порушенням вимог податкового законодавства, а також із допущенням арифметичної помилки, яка не була виправлена, що свідчить про його протиправність та є підставою для його скасування.

Окрім того судом встановлено, що контролюючим органом не було дотримано вимоги п.58.1 ст.58 ПК України та п.9 Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 року №1204, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 січня 2016 р. за № 124/28254, відповідно до яких при врученні платнику податків податкового повідомлення-рішення до податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов`язання (за наявності), ... звіту за відповідний звітний період, щодо якого здійснюється розрахунок, та/або іншої інформації, необхідної для їх визначення.

В порушення наведених вище вимог, відповідачем-1 не надавалися позивачу розрахунки сум податку на нерухоме майно разом з спірними податковими повідомленнями-рішеннями, що унеможливлювало своєчасне виявлення ним допущених контролюючим органом помилок.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Враховуючи встановлені під час розгляду справи обставини та наведені вище норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 29.05.2018 року №441-13, №442-13, №443-13, шляхом визнання цих податкових повідомлень-рішень протиправними та їх скасування.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з Державного бюджету України Управління Державної казначейської служби України в Тальнівському районі Черкаської області на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 30 850,56 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Підпунктом 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з пп. 14.1.115 п. 14.1 ст. 14 ПК України, надміру сплачені грошові зобов`язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Відповідно до пп. 17.1.10 п. 17.1 ст. 17 ПК України, платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань визначені положеннями ст. 43 ПК України, відповідно до п. 43.1 якої, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та ст. 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Згідно з п. 43.3 ст. 43 ПК України, обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Відповідно до п.43.4 ст. 43 ПК України платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Як визначено пунктом 43.5 ст. 43 ПК України, контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Отже, з аналізу наведених норм випливає, що умовою повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань, окрім відсутності податкового боргу у платника податку незалежно від виду боргу, є воля самого платника податків, яка виражається у подачі до відповідного контролюючого органу заяви про таке повернення.

На виконання положень ПК України наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 р. № 787, затверджено Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів (далі - Порядок № 787).

Пунктом 5 Порядку № 787 визначено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України (далі - органи ДФС)) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФС, подання подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15 грудня 2015 року № 1146, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 грудня 2015 року за № 1679/28124 (далі - Порядок №1146).

Порядок №1146 втратив чинність на підставі наказу Міністерства

фінансів України від 11 лютого 2019 року № 60, яким затверджено новий Порядок інформаційної взаємодії Державної фіскальної служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені (далі - Порядок №60).

Відповідно до п.1 Розділу II Порядку №60 повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються територіальним органом ДФС на підставі поданої платником податків податкової декларації про майновий стан і доходи за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку (далі - податкова декларація)), поданої до територіального органу ДФС за місцем адміністрування (обліку) помилково та/або надміру сплаченої суми протягом 1095 днів від дня її виникнення.

Заява може бути подана платником до територіального органу ДФС в електронній формі за допомогою засобів інформаційно-телекомунікаційних систем та з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації, електронних довірчих послуг та електронного документообігу.

Згідно з п. 9 Порядку №1146 Розділу II Порядку №60 сформовані електронні висновки з накладеними кваліфікованими електронними підписами та кваліфікованими електронними печатками територіальних органів ДФС у строк не пізніше 18:00 шостого робочого дня до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви ДФС в автоматичному режимі надсилає до Казначейства для виконання.

Електронні висновки про повернення платежів, належних місцевим бюджетам, та платежів, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами (крім акцизного податку з виробленого в Україні та ввезеного на митну територію України пального), направляються до Казначейства для виконання за умови їх погодження з відповідними місцевими фінансовими органами.

Судом встановлено, що згідно копії квитанції №31 від 08.08.2018 року позивач сплатив податок на нерухоме майно згідно з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, у наступному розмірі: за свинарник - 5516,80 грн, за пташник - 24091,20 грн, за комплекс - 1872,16 грн., всього - 31 794, 96 грн. Кошти були сплачені позивачем на рахунок Управління Державної казначейської служби України у Тальнівському районі Черкаської області, яке визначено отримувачем коштів у спірних податкових повідомленнях-рішеннях, отже компетенція щодо вирішення питання про повернення коштів позивачу належить саме Головному управлінню ДФС у Дніпропетровській області, який прийняв спірні рішення та визначив отримувача коштів.

Проте, з викладених правових норм вбачається, що законодавством регламентовано чіткий порядок повернення суб`єктам господарювання надмірно сплачених податкових платежів, який включає в себе сукупність послідовних дій учасників даних правовідносин, а саме: 1) звернення суб`єкта господарювання до податкового органу із відповідною заявою; 2) встановлення податковим органом наявності факту переплати; 3) складання ним відповідного висновку та його надіслання органам Державної казначейської служби України для повернення заявнику надміру сплачених коштів або винесення обґрунтованої відмови у задоволенні заяви.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, із заявою про повернення помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів коштів у розмірі 30 850,56 грн., надміру сплачених на підставі податкових повідомленнях-рішеннях від 29.05.2018 року №441-13, №442-13, №443-13 позивач не звертався, доказів протилежного до суду не надано.

На момент звернення до суду з цим позовом факт переплати у розмірі 30 850,56 грн. не було доведено (відповідачі факт переплати самостійно не визнають). На момент прийняття рішення у цій справі відсутнє рішення суду, яке б набрало законної сили, про підтвердження факту переплати позивачем у розмірі 30 850,56 грн.

Також на цей час відсутній висновок органу ДФС та відсутній факт його надіслання органам Державної казначейської служби України для повернення заявнику надміру сплачених коштів або винесення обґрунтованої відмови у задоволенні заяви.

За наведених обставин, суд прийшов до висновку, що позивачем не виконано процедурних обов`язків щодо алгоритму дій, визначених Податковим кодексом України та зазначеними вище Порядками для повернення надміру сплачених коштів, а тому вимога про стягнення з Державного бюджету України Управління Державної казначейської служби України в Тальнівському районі Черкаської області на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 30 850,56 грн. є необґрунтованою та передчасною, тому задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивачем належним чином доведено та відповідачами не спростовано протиправність розрахунку сум грошових зобов`язань визначених позивачу у спірних податкових повідомленнях-рішеннях, що свідчить про наявність підстав для їх скасування, а тому вимоги позивача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 29.05.2018 року №441-13, №442-13, №443-13 підлягають задоволенню.

В свою чергу вимоги позивача про стягнення з Державного бюджету України Управління Державної казначейської служби України в Тальнівському районі Черкаської області на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 30 850,56 грн. є необґрунтованими та передчасними, а тому задоволенню не підлягають.

За викладених обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено частково, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 768, 40 грн. підлягають частковому стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме ? від 768,40 грн. = 384,20 грн.

Щодо заяви представника позивача про стягнення з відповідачів витрат на професійну правничу допомогу слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Із заяви представника позивача вбачається, що він просить стягнути на користь позивача з відповідачів по справі витрати на правничу професійну допомогу у розмірі 15 368, 00 грн.

Разом з заявою були надані наступні документи: договір про надання юридичних послуг, додаток №1 до договору, прибутково-касовий ордер, ордер адвоката, копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до ч.9 ст.79 КАС України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Доказів надсилання або надання позивачем чи його представником копій наданих разом із заявою документів іншим учасникам справи до суду не надано, а тому в силу приписів до ч.9 ст.79 КАС України суд не бере їх до уваги.

Окрім того, в матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачами копії заяви представника позивача, що свідчить про їх необізнаність щодо існування такої заяви та позбавляє відповідачів права на надання клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, яке визначено ч.6 ст.134 КАС України.

За наведених обставин вимоги представника позивача наведені у заяві про стягнення з відповідачів витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтованими, не підтверджені належними доказами, а тому заява задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 2, 72, 77, 79, 134, 139, 241, 243-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856, вул. Сімферопольська, 17а, м. Дніпро, 49600), Управління Державної казначейської служби України у Тальнівському районі Черкаської області (код ЄДРПОУ 36780083, вул. Соборна, 15, м. Тальне, Черкаська область, 20401) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, стягнення коштів - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 29.05.2018 року №441-13, №442-13, №443-13.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) частину сплаченого судового збору в розмірі 384,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення складено та підписано 06.02.2020р.

Суддя О.М. Неклеса