Рішення

від 05.02.2020 по справі 640/18229/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2020 року м. Київ № 640/18229/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Ява-Імпекс" до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ява-Імпекс" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якому просило визнати протиправними та скасувати прийняті Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві податкові повідомлення-рішення від 23.07.2018 №№ 00038621406, 00038631406.

Позов мотивований тим, що на переконання позивача оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача є безпідставними, прийнятими за результатами проведеної останнім позапланової документальної невиїзної перевірки позивача, висновки якої ґрунтуються на припущеннях, що не відповідають дійсним обставинам.

У поданому відзиві, відповідач просив відмовити у задоволенні позову, оскільки заявлені позивачем вимоги вважає необґрунтованими, а спірні податкові повідомлення-рішення винесеними правомірно, адже відповідач діяв в межах та у спосіб, що відповідають вимогам законодавства.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.11.2018 відкрито спрощене провадження та призначено справу до розгляду в судове засідання на 15.01.2019.

В судовому засіданні 15.01.2019 за участі представника відповідача та позивача, останній вказав на подану до суду заяву за вх. №03-14/4863/19 від 15.01.2019 з проханням перенести розгляд справи через необхідність отримання ним відповіді на запит, що має значення для правильного вирішення спору.

У зв`язку з заявленим клопотанням суд ухвалив відкласти розгляд справи на 14.02.2019.

В судовому засіданні 14.02.2019 за участі представника відповідача та позивача, у зв`язку з не находженням відповіді на запит судом задоволено клопотання позивача та відкладено розгляд справи на 19.03.2019.

19.03.2019 в призначене судове засідання представник позивача не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, клопотань про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника чи відкладення розгляду справи не надходило.

Враховуючи думку присутнього в судовому засіданні представника відповідача, суд ухвалив продовжити розгляд справи за відсутності позивача.

Представник відповідача проти позову заперечував у повному обсязі.

Враховуючи, що справа розглядається в спрощеному провадженні, суд ухвалив завершити розгляд справи в порядку спрощеного (письмового) провадження без виклику сторін.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, враховуючи доводи, пояснення та заперечення сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, згідно з пунктом 2 частини другої статті 351 Митного кодексу України та наказом Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (ГУ ДФС у м. Києві) від 19.06.2018 №10169, уповноваженими особами відповідача проведена документальна невиїзна перевірка дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Ява-Імпекс" (код 38327197) (ТОВ "Ява-Імпекс") вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування за митними деклараціями від 03.02.2016 №100270002/2016/277690 та від 05.04.2016 №100270002/2016/283316.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 27.06.2018 №875/26-15-14-06-06/38327197, відповідно до висновків якого встановлено: порушення ТОВ "Ява-Імпекс" вимог частини другої статті 44, частини першої статті 257 Митного кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита за митними деклараціями від 03.02.2016 №100270002/2016/277690 та від 05.04.2016 №100270002/2016/283316, на загальну суму 17020,37 грн.; вимог пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість за митними деклараціями від 03.02.2016 №100270002/2016/277690 та від 05.04.2016 №100270002/2016/283316, на загальну суму 3404,08 грн.

Такі висновки уповноважених осіб контролюючого органу зроблені на підставі обставин, встановлених перевіркою обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування під час митного оформлення ввезених ТОВ "Ява-Імпекс" товарів за митними деклараціями від 03.02.2016 №100270002/2016/277690 та від 05.04.2016 №100270002/2016/283316.

Так, згідно пункту 3.2 акту від 27.06.2018 №875/26-15-14-06-06/38327197 ТОВ "Ява-Імпекс" під час митного оформлення товарів застосовано преференцію по сплаті ввізного мита "410" в рамках Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами від 27.06.2014 (Угода про асоціацію між Україною та ЄС) за митними деклараціями від 03.02.2016 №100270002/2016/277690 та від 05.04.2016 №100270002/2016/283316.

За митною декларацією від 03.02.2016 №100270002/2016/277690 декларантом самостійно заявлено коди товарів згідно УКТ ЗЕД: 3304200000, 3304990000 та країни походження товарів - Республіка Польща, Великобританія, Федеративна Республіка Німеччина (ставка мита: пільгова).

За митною декларацією від 05.04.2016 №100270002/2016/283316 декларантом самостійно заявлено коди товарів згідно УКТ ЗЕД: 3304200000, 3304990000, 3304300000 та країну походження товарів - Європейський Союз (ставка мита: пільгова).

Для підтвердження заявлених країн походження та правомірності застосування преференції по сплаті ввізного мита "410" під час митного оформлення товарів ТОВ "Ява-Імпекс" надано сертифікати з перевезення товару EUR.1 від 27.01.2016 №S7931343 та від 31.03.2016 №S7753045 (Сертифікати EUR.1), які видані компетентним органом Великобританії.

Відповідно до статей 16, 17, 32 Протоколу 1 "Щодо визначення концепції "походження товарів" і методів адміністративного співробітництва до Угоди про асоціацію між Україною та ЄС від 27.06.2014 (Протокол 1), керуючись статтею 44, частиною першою статті 45 Митного кодексу України Департаментом адміністрування митних платежів ДФС України листом від 03.04.2018 №9990/7/99-99-19-04-03-17 поінформовано Київську міську митницю ДФС щодо результатів верифікації Сертифікатів EUR.1.

Згідно результатів верифікації встановлено, що експортер "Pearson Cosmetic Ltd" не надав інформацію щодо походження товарів на запити компетентного органу Великобританії, у зв`язку з чим товари, які зазначені у Сертифікатах EUR.1 не відповідають умовам Угоди про асоціацію між Україною та ЄС та на підставі цього не відповідають вимогам преференційного режиму.

Оскільки компетентним органом Великобританії не було підтверджено преференційне походження товарів, зазначених в Сертифікатах EUR.1, уповноваженими особами відповідача зазначено, що останні є недійсними для застосування преференції по сплаті ввізного мита "410" в рамках Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, у зв`язку з чим країни походження відповідних товарів за митними деклараціями від 03.02.2016 №100270002/2016/277690 та від 05.04.2016 №100270002/2016/283316 - невідомі.

Таким чином, за висновками відповідача, в результаті перевірки обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, з урахуванням встановлених обставин та відповідно до частини чотирнадцятої статті 354 Митного кодексу України, ТОВ "Ява-Імпекс" під час здійснення митного оформлення товарів за митними деклараціями від 03.02.2016 №100270002/2016/277690 та від 05.04.2016 №100270002/2016/283316 надано Сертифікати EUR.1, які не підтверджують походження товарів з Великобританії, Європейського Союзу та, як наслідок, безпідставно звільнено від сплати ввізного мита, що підтверджується отриманою інформацією від компетентного органу Великобританії (лист-відповідь від 24.01.2018 №E/PEAR/1PFA(2)), що призвело до несплати митних платежів у повному обсязі.

Не погоджуючись з висновками, викладеними в акті від 27.06.2018 №875/26-15-14-06-06/38327197, 16.07.2018 ТОВ "Ява-Імпекс" до ГУ ДФС у м. Києві подано заперечення, в якому позивач наголошував на тому, що видача відповідних Сертифікатів EUR.1 згідно пункту 5 статті 17 Протоколу 1 свідчить про те, що всі необхідні перевірки статусу походження товарів за митними деклараціями від 03.02.2016 №100270002/2016/277690 та від 05.04.2016 №100270002/2016/283316 були проведені в повному обсязі, та за відсутності підтвердження того, що надані Сертифікати EUR.1 з перевезення скасовані або визнані нечинними згідно законодавства країни їх видачі, наведена в них інформація є достовірною, а самі Сертифікати EUR.1 є підставами для застосування визначених Угодою про асоціацію між Україною та ЄС преференцій.

За твердженням позивача, дані заперечення не були враховані відповідачем і в подальшому ГУ ДФС у м. Києві винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 23.07.2018 №№ 00038621406, 00038631406 з визначенням суми грошових зобов`язань за платежем: ввізне мито на товари, що ввозяться суб`єктами господарювання, та платежем: податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів.

Надалі, на вказані податкові повідомлення-рішення позивачем до ДФС України подано скаргу (вх. №49226/6 від 03.08.2018), де окрім пояснень, раніше викладених в запереченні на акт від 27.06.2018 №875/26-15-14-06-06/38327197, зазначалось про те, що ТОВ "Ява-Імпекс" зверталось до постачальника спірних товарів за роз`ясненнями та який надав письмове підтвердження того, що всі товари вироблені в Європейському Союзі, і що на його адресу не надходили будь-які запити щодо додаткових підтверджень походження товару від компетентних органів країни експорту, а отже вказане слугувало підтвердженням факту відсутності в діях ТОВ "Ява-Імпекс" будь-яких порушень законодавства при ввезенні товарів за митними деклараціями від 03.02.2016 №100270002/2016/277690 та від 05.04.2016 №100270002/2016/283316.

За результатами розгляду скарги позивача, рішенням ДФС України від 28.09.2018 №31768/6/99-99-11-03-03-25 податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 23.07.2018 №№ 00038621406, 00038631406 залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Відповідно до змісту рішення ДФС України від 28.09.2018 №31768/6/99-99-11-03-03-25, контролюючий орган вищого рівня виходив з того, що перевіркою Сертифікатів EUR.1 уповноваженим органом Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії було встановлено, що відповідний товар за митними деклараціями від 03.02.2016 №100270002/2016/277690 та від 05.04.2016 №100270002/2016/283316 не відповідає вимогам Протоколу 1, а отже до нього не може бути застосований преференційний режим в рамках Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.

Власне, викладені обставини і стали підставами для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до абзацу 1 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (тут і надалі, нормативно-правові акти в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Згідно з пунктом 41.3 статті 41 Податкового кодексу України повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України.

Розмежування повноважень і функціональних обов`язків контролюючих органів визначається законодавством України.

Пунктом 54.4 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості.

Органи доходів і зборів, згідно пункту 1 частини третьої та шостої статті 345 Митного кодексу України, мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, результати яких оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення органом доходів і зборів суми податкового зобов`язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України.

Відповідно до частини першої, пункту 2 частини другої статті 351 Митного кодексу України предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про не підтвердження автентичності поданих органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Аналіз наведених правових норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордом України було допущено порушення законодавства України, а також орган доходів і зборів має право продовжити здійснення митного контролю, за наслідками якого донарахувати обов`язкові платежі, якщо протиправні дії декларанта спричинили їх недобір.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 07.08.2018 по справі №821/751/17 (№К/9901/37198/18).

За визначенням статті 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.1991 №959-XII імпорт (імпорт товарів) - це купівля (у тому числі з оплатою в не грошовій формі) українськими суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб`єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Відповідно до статті 74 Митного кодексу України імпорт (випуск для вільного обігу) - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.

Згідно з частинами першою-третьою статті 36 Митного кодексу України походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.

Як зазначено в частині шостій статті 36 Митного кодексу України, положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (не преференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно приписів частин четвертої, п`ятої статті 280 Митного кодексу України ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України.

Ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Відповідно до частини другої статті 43 Митного кодексу України країна походження товару заявляється (декларується) органу доходів і зборів шляхом подання оригіналів документів про походження товару.

Документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару (частина перша статті 43 Митного кодексу України).

Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару (частина третя статті 43 Митного кодексу України).

Відповідно до частини восьмої, дев`ятої статті 43 Митного кодексу України у разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або органом доходів і зборів встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати органу доходів і зборів для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості.

Додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.

У разі ввезення товару на митну територію України сертифікат про походження товару подається обов`язково на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним кодексом України (пункт 1 частини третьої статті 44 Митного кодексу України).

У разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей (частина перша статті 45 Митного кодексу України).

Законом України від 16.09.2014 №1678-VII "Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони" ратифіковано Угоду про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами (Угода про асоціацію між Україною та ЄС).

Відповідно до пункту 1 статті 29 глави 1 розділу IV Угоди про асоціацію між Україною та ЄС кожна Сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.

Згідно із пунктом 1 статті 2 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію між Україною та ЄС з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу: (a) товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу; (b) товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.

Відповідно до частини першої статті 16 розділу 5 Протоколу 1 товари, що походять з ЄС, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи ЄС відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: 1. Сертифікат з перевезення товару EUR.1; 2. У випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься "декларацією інвойс", надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати.

Частиною першою та третьою статті 17 розділу 5 Протоколу 1 встановлено, що сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера.

Експортер, який подає заяву про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу.

Відповідно до частини першої статті 29 розділу 5 Протоколу 1 експортер, який подає заяву на отримання сертифіката з перевезення товару EUR.1, повинен зберігати документи, зазначені в статті 17(3) цього Протоколу, протягом щонайменше трьох років.

За приписами статті 32 Протоколу 1 митні органи держав-членів Європейського Союзу і України повинні надавати один одному через Європейську комісію зразки відбитків штампів, використовуваних у їхніх митних службах для видачі сертифікатів з перевезення товару EUR.1 і адреси митних органів, які відповідають за перевірку цих сертифікатів і декларацій інвойс.

З метою забезпечення правильного застосування цього Протоколу Європейський Союз і Україна повинні допомагати один одному через компетентні митні адміністрації у перевірці достовірності сертифікатів з перевезення товару EUR.1 або декларацій інвойс та правильності інформації, що міститься в цих документів.

Як передбачено статтею 33 Протоколу 1, подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватись у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу.

З метою реалізації положень пункту 1 цієї статті митні органи країни імпорту повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 та інвойс, якщо він був поданий, декларацію, інвойс або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, якщо це доречно, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути передані на підтримку запита про перевірку.

Перевірка має бути здійснена митними органами країни експорту. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати надання будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними.

Якщо митні органи країни імпорту вирішують призупинити надання преференційного режиму для товарів, щодо яких здійснюється перевірка, до надходження результатів цієї перевірки, вони повинні запропонувати імпортерові позбавитися товару з уживанням будь-яких запобіжних заходів, які вважатимуться необхідними.

Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу.

Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.

Відповідно до частин першої-третьої статті 45 Митного кодексу України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Запит про проведення перевірки повинен містити виклад обставин, що дали підстави для сумнівів з приводу достовірності задекларованої країни походження товару, посилання на правила визначення походження товарів, що застосовуються в Україні, а також іншу необхідну інформацію.

До запиту додається документ, що підлягає перевірці, або його копія, а також у разі необхідності інші відомості, що можуть сприяти проведенню перевірки.

Відповідно до раніше викладеного, та що підтверджується матеріалами справи, ДФС України листом від 07.07.2017 №11577/5/99-99-19-04-03-16 до уповноваженого органу Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії направлялися на перевірку Сертифікати EUR.1 від 27.01.2016 №S7931343 та від 31.03.2016 №S7753045 на товари за митними деклараціями від 03.02.2016 №100270002/2016/277690 та від 05.04.2016 №100270002/2016/283316.

У відповідь, листом від 24.01.2018 №E/PEAR/1PFA(2) уповноваженого органу Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії за результатами проведеної перевірки повідомлено, що експортер не надав відповіді на запити уповноваженого органу, у зв`язку з чим останнім зроблено висновки, що товар за вказаними сертифікатами не відповідає вимогам Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, а отже не підпадає під відповідні преференції.

Разом з позовною заявою позивачем надано копії довідок Великої Манчестерської торгової палати від 27.09.2018 на підтвердження того, що товари задекларовані за Сертифікатами EUR.1 (№№ S7753045, S7931343) дійсно виготовлені в ЄС.

У заяві з процесуальних питань щодо відкладення розгляду справи позивач зазначив, з підтвердженням роздруківкою листування, що керівник виробника товарів за спірними сертифікатами (Pearson Cosmetic Ltd.) подав до компетентного митного органу Великобританії, якому Угодою про асоціацію між Україною та ЄС надано право підтвердження походження товару, всі докази походження спірного товару з ЄС та який повідомив, що даним органом отримано повторний запит з України на повторний розгляд відхилених Сертифікатів EUR.1, а власне саме їх відхилення стало наслідком недбалості перевізника, через неуважність при заповненні оригіналів відхилених сертифікатів.

Також, у вказаній заяві позивач зазначав, що відповідь від компетентного органу Великобританії на повторний запит компетентного органу України очікується, а тому просив відкласти розгляд справи.

Попри це, суд зауважує, що станом на час розгляду і вирішення справи по суті, матеріалів, що стали підставами для відкладення розгляду справи, а саме відповіді уповноваженого органу, якому Угодою про асоціацію між Україною та ЄС надано право підтвердження походження товару, сторонами надано не було.

Як наслідок, при вирішенні спору викладене у сукупності дає підстави суду для висновків, що як станом на час виникнення спірних правовідносин, так і на час розгляду справи по суті, відсутні належні та допустимі докази того, що товари позивача за митними деклараціями від 03.02.2016 №100270002/2016/277690 та від 05.04.2016 №100270002/2016/283316 відповідають вимогам Протоколу 1 до Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, а тому вбачає правомірними висновки контролюючого органу про відсутність підстав для застосування до товару за вказаними деклараціями відповідного преференційного режиму.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, оскаржувані позивачем податкові повідомлення рішення відповідача винесені правомірно та згідно вимог чинного законодавства, а тому вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Оскільки відмовлено позивачу у задоволенні позовних вимог, судові витрати, що підлягають розподілу, відсутні.

Керуючись статтями 2, 77, 243-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Ява-Імпекс" до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко