Постанова

від 06.02.2020 по справі 200/10005/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2020 року справа №200/10005/19-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року (повне судове рішення складено 09 грудня 2019 року у м. Слов`янську) у справі № 200/10005/19-а (суддя в І інстанції Давиденко Т.В.) за позовом Приватного багатогалузевого підприємства НЕВА до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Приватне багатогалузеве підприємство НЕВА (далі - ПБП НЕВА , платник податків) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - ГУ ДФС у Донецькій області, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.01.2019 № 0003754703 про нарахування штрафних санкцій з податку на додану вартість в сумі 17 160 грн. 20 коп. та податкового повідомлення-рішення від 15.01.2019 № 0003734703 про нарахування штрафних санкцій з податку на додану вартість в сумі 1010 грн. 50 коп.

Доводи позовної заяви обґрунтовував тим, що податкові повідомлення-рішення, які оскаржуються, винесені ГУ ДФС у Донецькій області з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством з питань оподаткування. Зазначив, що, камеральна перевірка та нарахування податковим органом штрафних санкцій має відбуватись з урахуванням строків давності, встановлених Податковим кодексом України (далі - ПК України). Враховуючи наведене, просив адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року позовні вимоги задоволені.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив суд скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що податкові повідомлення-рішення, які оскаржуються, винесені в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством з питань оподаткування. Оскільки передумовою нарахування штрафних санкцій з підстав, визначених п. 126.1 ст. 126 ПК України, є несплата платником податків суми узгодженого податкового зобов`язання у встановлені законом строки, п. 126.1 ст. 126 ПК України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу. Таким чином, передумовою нарахування штрафних санкцій є несплата платником податків суми узгодженого податкового зобов`язання у встановлені законом строки.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачем висловлено згоду з рішенням місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Всі особи, які беруть участь в справі, до апеляційного суду не прибули, тому справа розглянута у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). При цьому клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, у зв`язку з тим, що інша справа, де стороною також є позивач, призначена на той же день в іншому суді, не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, тому колегія суддів не знаходить підстав для задоволення клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю прибуття до суду позивача.

Враховуючи, що судом апеляційної інстанції не була визнана обов`язкова участь у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі, та не явка представника позивача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 24.10.2018 ГУ ДФС у Донецькій області здійснена камеральна перевірка своєчасності сплати узгодженого податкового зобов`язання з податку на додану вартість згідно податкових декларацій з податку на додану вартість від 14.05.2014 № 9027072591, від 20.06.2014 № 1400001671, від 15.07.2014 № 9040417585, від 08.09.2014 № 9051321282, від 13.08.2015 № 9170200473, від 01.04.2001, за результатами якої складений акт № 2761/05-99-47-03/06724785 (а.с.13-15).

Під час перевірки відповідачем встановлені порушення ПБП НЕВА вимог чинного законодавства, а саме, п.п.16.1.4. п. 16.1. ст. 16, п. 57.1. ст. 57, п. 203.2 ст. 203 ПК України в частині несвоєчасної сплати узгоджених сум податкових зобов`язань з податку на додану вартість (а.с.15).

Як встановлено судами, ГУ ДФС у Донецькій області нараховані штрафні санкції за порушення строків сплати податкових зобов`язань, граничний строк сплати яких припадає на період 2014-2015 роки, останній граничний строк сплати встановлений - 30.08.2015.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 15.01.2019 № 0003754703 про зобов`язання сплатити штраф у розмірі 20% в сумі 17 160 грн. 20 коп. за порушення строків сплати суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість та від 15.01.2019 № 0003734703 про зобов`язання сплатити штраф у розмірі 10% в сумі 1010 грн. 50 коп. за порушення строків сплати суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість (а.с.16-17).

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, позивач вважає неправомірними дії податкового органу щодо нарахування штрафу.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, апеляційний суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України.

Відповідно до п.п.41.1.1 п.41.1 ст.41 ПК України контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби, є органи державної податкової служби.

Відповідно до пп.16.1.4. п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п.п.14.1.175. п.14.1 ст.14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно п.п.14.1.39. п.14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 126.1. ст.126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Щодо доводів відповідача про порушення платником податків граничних строків сплати узгоджених зобов`язань, колегія суддів виходить з такого.

Згідно п. 102.1. ст. 102 ПК України, контролюючий орган має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку зокрема подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Таким чином, контролюючий орган має право нарахувати штрафні санкції за порушення строків сплати грошового зобов`язання в межах строку 1095 днів та відлік строку давності у 1095 днів починається за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов`язань.

Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, відповідачем нараховані штрафні санкції за порушення строків сплати податкових зобов`язань, граничний строк сплати яких припадає на період 2014-2015 роки, останній граничний строк сплати встановлений - 30.08.2015, що свідчить про застосування штрафних санкцій поза межами строків давності, встановлених статтею 102 ПК України.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у адміністративних справах № 820/3544/17 в постанові від 10.05.2018, № 824/760/17-а в постанові від 05.06.2018, № 820/3543/17 в постанові від 02.10.2018.

Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано жодного доказу застосування штрафних санкцій у спірних взаємовідносинах в розумінні зазначеної норми Закону.

Оскільки під час розгляду справи встановлена протиправність висновків суб`єкту владних повноважень про порушення позивачем норм чинного законодавства з питань оподаткування, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду вважає про необхідність скасування податкових повідомлень-рішень та задоволення позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції, застосовуючи частину 2 статті 77 КАС України, яка передбачає, що, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, вважає, що податковим органом не доведено правомірності спірних податкових повідомлень-рішень, натомість, позивачем надані належні докази в обґрунтування позовних вимог.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з викладеним, доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 Станіслава Ігоревича про відкладення розгляду справи - відмовити.

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року справі № 200/10005/19-а - залишити без змін.

Повне судове рішення - 06 лютого 2020 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. В. Сіваченко

Судді А. А. Блохін

Т. Г. Гаврищук