Постанова

від 05.02.2020 по справі 917/1354/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2020 р. Справа № 917/1354/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Склярук О.І. , суддя Гетьман Р.А. , суддя Дучал Н.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу відповідача за вх. №3379 П/1 на рішення господарського суду Полтавської області від "04" жовтня 2019 р. (суддя Тимощенко О.М.) у справі №917/1354/19

за позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування", м.Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім АвтоКраз", м.Кременчук, Полтавська область,

про стягнення 54 564,10 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 04.10.19 у справі №917/1354/19 задоволено позов Акціонерного товариства "Укргазвидобування" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім АвтоКраз" про стягнення 54564,10 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить скасувати оскаржене рішення у справі та клопотанням щодо поновлення процесуального строку на оскарження.

В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи та невірно застосувавши норми матеріального та процесуального права дійшов хибного висновку щодо задоволення позову.

Крім того апелянт стверджує про надмірність нарахованої позивачем суми штрафних санкцій в порівнянні із строком прострочення поставки товару, відсутності понесення збитків позивачем та намаганням апелянта вирішити спір у досудовому порядку.

Також заявник вказує на скрутне фінансове становище підприємства, низку непогашених заборгованостей та збитковість балансу, а отже скаржник просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким стягнути штрафні санкції у розмірі 10% від заявлених.

06.11.2019 канцелярією Східного апеляційного господарського суду зареєстровано апеляційну скаргу відповідача на вказане рішення Господарського суду Полтавської області.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.11.2019 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Склярук О.І. (суддя -доповідач), суддя Гетьман Р.А., суддя Дучал Н.М.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.11.2019 апеляційна скарга відповідача залишена без руху з підстав висвітлених у вказаній ухвалі.

03.12.2019 до канцелярії Східного апеляційного господарського суду надійшли клопотання стосовно приєднання додаткових документів на виконання вимог попередньої ухвали, якими були усунуті встановлені раніше недоліки.

Розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, відповідно до статті 262 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія ухвалою від 06.12.2019 відкрила апеляційне провадження у справі №917/1354/19 та у відповідності до приписів ч.10 ст.270 ГПК України, призначена до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Заперечень проти відкриття апеляційного провадження на час постановлення ухвали від учасників справи не надійшло.

Позивачем у встановлений судом процесуальний строк було надано відзив на апеляційну скаргу у якому заявник наголошує на тому, що оскаржуване рішення законне, а твердження скаржника є надуманими та безпідставними.

Відповідно до ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Стаття 270 ГПК України встановлює, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції у відповідності до вимог ст.282 Господарського процесуального кодексу України, зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.

Як вбачається з матеріалів справи, між Акціонерним товариством Укргазвидобування (далі - Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім АвтоКрАЗ (далі - Постачальник) укладено Договір поставки (закупівля товару за власні кошти) №УГВ8893/30-18 (а.с. 36-45, далі - Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору, постачальник зобов`язується поставити Покупцеві рідину охолоджуючу (далі - Товар), зазначений в специфікації, що додається до Договору і є його невід`ємною частиною, а Покупець - прийняти і оплатити такий Товар.

Також п. 1.2 Договору, встановлено що найменування/асортимент Товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю Товару та загальна ціна Договору вказується у Специфікації (далі - Специфікація), яка є Додатком №1 до Договору та є її невід`ємною частиною. Строк поставки, умови та місце поставки Товару, інформація про вантажовідправників та вантажоотримувачів вказується в Специфікації до Договору (п.5.1 Договору).

Згідно з п.5.2 Договору, обсяг поставки Товару (кожної партії Товару) визначається в рознарядках Покупця та узгоджується до поставки Товару. Відвантаження Товару проводиться тільки після отримання Постачальником рознарядки. Відвантаження Товару без рознарядки забороняється. Рознарядка Постачальнику може направлятися Покупцем в електронному вигляді на електронну адресу Постачальника, вказану в Розділі XIV даного Договору. Також датою поставки Товару є дата підписання уповноваженими представниками Сторін акту приймання-передачі Товару або видаткової накладної. Право власності на Товар переходить від Постачальника до Покупця з дати підписання Сторонами акту приймання-передачі Товару або видаткової накладної (п.5.3 Договору).

Сторони визначили, що у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов`язань з поставки Товару у строки, зазначені у Специфікації до Договору, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого Товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцяти днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого Товару (п.7.11 Договору).

Відповідно до п.10.1 Договору, цей договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками Сторін (за наявності), за умови надання Постачальником забезпечення виконання своїх зобов`язань по Договору, які відповідають вимогам, вказаним у п. 10.2 цього Договору і діє до повного виконання Сторонами зобов`язань.

Як вбачається з матеріалів справи у п. 1 Специфікації №1 від 06.04.2018 року сторони передбачили поставку 45 шт. Товару на загальну вартість 95 999 998, 50 грн. з ПДВ. Пунктом 3 Специфікації №1 від 06.04.2018 року встановлено строк поставки товару: протягом 180 календарних днів з дати укладання договору.

06.11.2018 року було укладено Додаткову угоду №1 до Договору, якою Сторони домовились додаток №1 до Договору №УГВ8893/30-18 від 06.04.2018 року (Специфікація №1 ) викласти у новій редакції, а саме: загальна вартість Товару за Договором складає - 91 199 998,58 грн., а граничний строк поставки Товару - 31.12.2018.

Також 30.01.2019 року сторонами було укладено Додаткову угоду №2 до Договору №УГВ 8893/30-18 від 06.04.2018 року, відповідно до якої сторони домовились продовжити строк поставки Товару, а п.3 Специфікації №1, що є Додатком №1 до Договору, встановили, що граничний строк поставки Товару - 31.01.2019.

На виконання умов Договору позивач направив на електронну адресу Відповідача (sale@kraz.ua) рознарядку від 12.06.2018 року №30/226 та уточнену рознарядку від 13.06.2018 року №30/229, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією.

Як зазначав позивач, відповідачем зобов`язання щодо поставки 41 шт. товару на загальну вартість 83 405 126,89 грн. виконано вчасно. Однак зобов`язання щодо поставки залишкового товару у кількості 4 шт. відповідачем було виконано несвоєчасно, а саме:

- відповідно до видаткової накладної від 07.02.2019 року №396 відповідач поставив Товар на загальну вартість 1 948 717,92 грн.;

- відповідно до видаткової накладної від 07.02.2019 року №397 відповідач поставив Товар на загальну вартість 1 948 717,92 грн.;

- відповідно до видаткової накладної від 09.02.2019 року №414 відповідач поставив Товар на загальну вартість 1 948 717,92 грн.;

- відповідно до видаткової накладної від 09.02.2019 року №416 відповідач поставив Товар на загальну вартість 1 948 717,92 грн.

Відтак відповідачем було прострочено поставку 4 шт. товару на загальну вартість 7 794 871, 68 грн., чим порушено п.5.1 спірного договору.

З матеріалів справи вбачається, що 03.04.2019 року, з метою досудового врегулювання спору щодо сплати пені за несвоєчасну поставку Товару, згідно умов Договору №УГВ 8893/30-18 від 06.04.2018 року позивач направив на адресу відповідача претензію за №30/172, але відповіді Постачальником надано не було.

Отже, на думку позивача його права були порушені у зв`язку з чим він звернувся до суду з позовною заявою про стягнення 54 564, 10 грн. пені за період з 01.02.2019 по 08.02.2019 за несвоєчасне виконання зобов`язань з поставки товару за договором поставки (закупівля товару за власні кошти) №УГВ8893/30-18.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що оскаржуване рішення у справі відповідає в повній мірі вимогам законодавства з огляду на таке.

Відповідно до приписів статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Як передбачено статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як було встановлено судом першої інстанції, відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за вказаним Договором та приписів ст. 663 Цивільного кодексу України прострочив поставку товару позивачу на загальну суму 7 794 871, 68 грн., що підтверджується документами наявними у матеріалах справи.

Згідно із п.7.11. Договору, у разі невиконання Відповідачем взятих на себе зобов`язань з поставки Товару у строки, зазначені у Специфікації до Договору, останній сплачує Позивачу пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого Товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцяти днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого Товару.

Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Апеляційний господарський суд здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку щодо стягнення з відповідача 54 564, 10 грн. пені за період з 01.02.2019 по 08.02.2019 (з урахуванням моменту виникнення зобов`язання з поставки товару по кожній окремій видатковій накладній), погоджується із висновком суду першої інстанції та вважає, що заявлений розмір пені відповідає вимогам чинного законодавства та правомірно стягнуто з відповідача.

Враховуючи наведене та приймаючи до уваги всі викладені обставини та докази, судова колегія вважає рішення господарського суду першої інстанції стосовно задоволення позову належно обґрунтованим та правомірним.

Апеляційний суд відхиляє зауваження апелянта стосовно намагання відповідача вирішити спір у досудовому порядку, оскільки з матеріалів справи вбачається, що Покупцем з метою досудового врегулювання спору щодо сплати пені за несвоєчасну поставку Товару, згідно умов Договору №УГВ 8893/30-18 від 06.04.2018 було напралено на юридичну адресу відповідача претензію за №30/172, але будь-якої відповіді Постачальником надано не було.

Що стосується тверджень апелянта стосовно надмірності нарахованої позивачем суми штрафних санкцій в порівнянні із відсутністю понесених збитків позивачем та скрутне фінансове становище підприємства, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.42 ГК України, підприємництво як вид господарської діяльності - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються та ціллю, якої прагнуть досягти.

Враховуючи відсутність виключних обставин в рамках цієї справи, судова колегія зазначає, що посилання апелянта на збитковий фінансовий стан підприємства не є фактором звільнення від юридичної відповідальності за порушення норм спірного договору, а тому апеляційний суд не враховує ці твердження та вважає їх безпідставними.

Крім того, статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Названий Суд також зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що твердження відповідача, викладені в апеляційній скарзі ґрунтуються на припущеннях, не доведених належними доказами, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з`ясовані та вірно оцінені обставини у справі і ухвалене ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв`язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає.

Відповідно до приписів ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

За приписами ст.129 ГПК України судові витрати покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім АвтоКраз", м.Кременчук, Полтавська область, на рішення господарського суду Полтавської області від 04.10.19 у справі №917/1354/19 - залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду Полтавської області від 04.10.19 у справі №917/1354/19 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано у день проголошення.

Головуючий суддя О.І. Склярук

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя Н.М. Дучал