Рішення

від 24.01.2020 по справі 910/11990/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.01.2020Справа № 910/11990/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., за участю секретаря судового засідання Зарудньої О.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 85; ідентифікаційний код 19480600)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дім-Сервіс 19" (02090, м. Київ, Харківське Шосе, буд. 19; ідентифікаційний код 39762989)

про стягнення 2 038 308, 97 грн

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Татарчук О.Л.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дім-Сервіс 19", в якому позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за спожиту електричну енергію в розмірі 2 038 308, 63 грн, яка утворилася внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що і стало підставою для звернення до суду з позовом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 02.10.2019.

02.10.2019 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про продовження процесуального строку для подання відзиву у справі та клопотання про залучення співвідповідачів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2019 підготовче засідання відкладено на 30.10.2019.

03.10.2019 до Господарського суду міста Києва надійшли пояснення від Приватного акціонерного товариства "Дтек "Київські електромережі".

11.10.2019 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

24.10.2019 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2019 продовжено строк розгляду справи у підготовчому провадженні на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 20.11.2019. Явку позивача визнано обов`язковою.

14.11.2019 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про проведення засідання без участі представника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2019 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 06.12.2019.

У підготовчому засіданні 06.12.2019 представник відповідача зазначив, що позивачу пропонувалося мирне врегулювання спору, однак наразі від позивача немає остаточної відповіді.

Представник позивача у підготовче засідання не з`явився, належним чином повідомлений про місце, дату та час розгляду справи.

Також, суд розглядав клопотання відповідача про продовження процесуального строку для подання відзиву.

Представник відповідача надав пояснення по суті поданого клопотання та просив суд його задовольнити.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про продовження процесуального строку на подання відзиву, ухвалив відповідно до ч. 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України таке клопотання задовольнити та відповідно продовжити процесуальний строк до 11.10.2019, а відтак відзив вважається таким, що подано в строк та приймається судом до розгляду. Дана інформація занесена до протоколу судового засіданні від 06.12.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.01.2020.

У судовому засіданні 15.01.2020 оголошено перерву до 24.01.2020.

У судовому засіданні 24.01.2020 представник відповідача просив суд частково відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, причини неявки суд не повідомив, про місце, дату та час судового розгляду повідомлявся належним чином.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 24.01.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

27.12.2018 між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дім-Сервіс 19" (далі - споживач) був укладений договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника "останньої надії" та комерційної пропозиції, розробленої з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та у відповідності до вимог Закону України "Про ринок електричної енергії", Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 за № 312, оператором системи розподілу є Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські електромережі".

За даними Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі", на якого покладені функції адміністратора комерційного обліку відповідно до положень пункту 11 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 за № 312 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії", Товариство з обмеженою відповідальністю "Дім-Сервіс 19" віднесено до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник "останньої надії", що підтверджено листом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" від 21.01.2019 № 01/2/02/1-488.

Приписами статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному Правилами, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором (НКРЕКП), та є публічним договором приєднання. Договір регулює порядок та умови продовження постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" споживачу, у разі, якщо обраний споживачем електропостачальник не спроможний постачати електричну енергію, до моменту обрання споживачем нового електропостачальника або до припинення у передбачених чинним законодавством чи договором випадках та є укладеним сторонами, керуючись статтями 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України з початку фактичного постачання електричної енергії споживачу (пунктом 3.4.4. Правил).

Так, 27.12.2018 на виконання ч. 11 ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", як постачальником "останньої надії", на своєму офіційному веб-сайті у мережі Інтернет за адресою www.uie.kiev.ua розміщено: Порядок приєднання до умов договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії"; Договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії"; Додаток № 1 до Договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії"; "Комерційна пропозиція № 2 від 27.12.2018 для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії"; Додаток до комерційної пропозиції № 2 від 27.12.2018 "Ціни, за якими здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії", Додаток до Комерційної пропозиції № 2 від 27.12.2018 "Зміни № 1 від 31.01.2019 до Комерційної пропозиції № 2 від 27.12.2018 для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії".

Наявним в матеріалах справи листом за № 44/09-115/пон від 08.01.2019 підтверджується, що Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", як постачальник "останньої надії" повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю "Дім-Сервіс 19" про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".

Відповідно до п. 2.1. договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору, що зазначені в додатку 1 до договору.

За умовами п. 5.8. договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Умовами Комерційної пропозиції № 2 від 27.12.2018, що є невід`ємним додатком до договору встановлено обов`язок сплати споживачем 100% від орієнтованої вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку.

Орієнтована вартість розраховується шляхом множення прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на ціну, за якою здійснюється постачання електричної енергії постачальником. Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається на підставі даних, отриманих постачальником від оператора системи розподілу (передачі).

Відповідно до додатку 1 "Комерційна пропозиція № 2 від 27.12.2018 для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії" до договору - остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому місяці здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в Акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ. Акт купівлі-продажу складається на підставі даних про фактичне споживання споживача, триманих від ОСР. У разі наявності зауважень до Акту купівлі-продажу, споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії.

Згідно п. 5.10. договору про постачання електричної енергії з постачальником "останньої надії" та Комерційної пропозиції № 2 від 27.12.2018, оплата виставленого постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менш 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем. Остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому місяці здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником рахунку, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в Акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ.

Відповідно до ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", яка кореспондується з умовами, що зазначені в додатку 1 "Комерційна пропозиція № 2" до договору, договір вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 календарних днів.

Як про це вказує позивач та що у свою чергу встановлено судом, на виконання умов означеного договору на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії Товариством з обмеженою відповідальністю "Дім-Сервіс 19", отриманих від Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі ", Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" складені:

- рахунок № 000039762989/08/001/02984 від 09.02.2019 у відповідності до даних оператора системи розподілу про обсяги споживання електричної енергії по 2 класу напруги - 938 569 кВт.*год., в тому числі послуги з розподілу електричної енергії за період січень 2019 на суму 2 628 485,02 грн (з ПДВ), який було отримано відповідачем 18.02.2019. Копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення міститься в матеріалах справи.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, обсяги спожитої електричної енергії за січень 2019 та вартість такої електричної енергії позивачем та відповідачем погоджено шляхом підписання Акту купівлі-продажу електроенергії № 000057 від 31.01.2019 до договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" від 27.12.2018.

Позивач вказує, що заборгованість за вказаним вище рахунком сплачена відповідачем в повному обсязі.

- рахунок № 000039762989/08/002/05658 від 14.03.2019 у відповідності до даних оператора системи розподілу про обсяги споживання електричної енергії по 2 класу - 866 082 кВт.*год., в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, за період лютий 2019 на суму 2 425 483,43 грн (з ПДВ), який було отримано відповідачем 19.03.2019. Копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення міститься в матеріалах справи.

Судом встановлено, що обсяги спожитої електричної енергії за лютий 2019 та вартість такої електричної енергії позивачем та відповідачем погоджено шляхом підписання Акту купівлі-продажу електроенергії № 001715 від 28.02.2019 до договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" від 27.12.2018. Копія вказаного акту міститься в матеріалах справи.

Як про це вказує позивач заборгованість за рахунком № 000039762989/08/002/05658 від 14.03.2019 сплачена відповідачем частково на суму 87 174,46 грн.

Спір у справі виник у зв`язку з наявністю заборгованості відповідача перед позивачем за спожиту електричну енергію, що становить 2 038 308,97 грн.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України вказано, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вказує наступне.

За приписами частин 1, 2 статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до пп. 5 п. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" балансуюча група - об`єднання учасників ринку, що створюється на підставі договору про створення балансуючої групи, у межах якого визначений договором учасник ринку, який входить до такого об`єднання, несе відповідальність за баланс електричної енергії всіх інших учасників ринку, що входять до такого об`єднання.

Пунктом 1.2.6 ПРРЕЕ передбачено, що у разі постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" послугу з розподілу (передачі) електричної енергії для потреб споживачів, електроустановки яких приєднані на території діяльності відповідного оператора системи, оплачує відповідний електропостачальник за усією сукупністю зазначених споживачів, постачання яким здійснює постачальник "останньої надії".

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1023-р ДПЗД "Укрінтеренерго" визначено постачальником "останньої надії" на період з 01.01.2019 до 01.01.2021. Територія здійснення діяльності ДПЗД "Укрінтеренерго" як постачальника "останньої надії" - територія України, крім території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.

Постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" здійснюється виключно у таких випадках:

- банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника;

- завершення строку дії ліцензії, зупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника;

- невиконання або неналежного виконання електропостачальником Правил ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам;

- необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання (припинення) договору з попереднім електропостачальником;

- в інших випадках, передбачених ПРРЕЕ.

Постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії виключно на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" відповідно до п. 1.2.9 ПРРЕЕ.

Так, п. 5.1. договору сторонами погоджено, що споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з комерційною пропозицією з постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", яка є додатком до договору.

Ціна (тариф) на електричну енергію визначається за результатами конкурсу. Сторони домовилися про те, що ціна (тариф) на електричну енергію, визначена за результатами конкурсу, є обов`язковою для сторін з дати введення її в дію. Якщо конкурс на визначення постачальника встановлюється Регулятором згідно із затвердженою методикою (п. 5.5. договору)

Відповідно до пункту 5.7. договору ціна (тарифи) на електричну енергію має зазначатися постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни. У випадку застосування диференційованих цін (тарифів) на електричну енергію вказані в рахунках суми відображають середню ціну, обчислену на базі різних диференційованих цін (тарифів).

Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п. 5.8. договору).

Пунктом 5.10. договору сторони погодили, що оплата виставленого постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менш 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем. Остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому місяці здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником рахунку, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в Акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ.

Як встановлено судом вище, сторонами погоджено вартість електричної енергії згідно рахунку № 000039762989/08/001/02984 від 09.02.2019 за січень 2019 та рахунку № 000039762989/08/002/05658 від 14.03.2019 за лютий 2019 шляхом підписання Актів купівлі-продажу електроенергії № 000057 від 31.01.2019 та № 001715 від 28.02.2019.

Позивач вказує, що заборгованість за рахунком № 000039762989/08/001/02984 від 09.02.2019 сплачена відповідачем в повному обсязі.

Тоді як за рахунком № 000039762989/08/002/05658 від 14.03.2019 лише частково в сумі 87 174,46 грн.

З огляду на що у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за спожиту електричну енергію в розмірі 2 038 308,97 грн.

Із поданого відповідачем відзиву вбачається, що останній просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості в сумі 1 609 082, 70 грн., оскільки, ця заборгованість становить вартість електроенергії, яка була спожита Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Мега-Сіті 19-А" та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "ХШ Мега 19" для забезпечення електропостачання будинків № 19-а та № 19 по Харківському шосе.

В той час суд з такими твердження позивача не погоджується з огляду на наявність рахунків № 000039762989/08/001/02984 від 09.02.2019 за січень 2019 на суму 2 628 485,02 грн (з ПДВ) та № 000039762989/08/002/05658 від 14.03.2019 за лютий 2019 на суму 2 425 483,43 грн (з ПДВ) згідно яких споживачем є саме Товариство з обмеженою відповідальністю "Дім-Сервіс 19" .

При тому сторонами погоджено вартість електричної енергії на загальну суму 5 053 968, 45 грн шляхом підписання Актів купівлі-продажу електроенергії № 000057 від 31.01.2019 та № 001715 від 28.02.2019. Означені акти підписані споживачем, а саме, Товариством з обмеженою відповідальністю "Дім-Сервіс 19".

Таким чином оплата спожитої енергії повинна бути здійснена згідно виставлених рахунків та підписаних актів споживачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Дім-Сервіс 19".

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так виходячи з наведених вище положень договору, сторонами погоджено строк оплати наданих послуг з передачі електричної енергії. Однак, відповідач в порушення договірних зобов`язань оплати переданої позивачем електричної енергії здійснив не в повному обсязі, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю "Дім-Сервіс 19" й утворилася заборгованість щодо спожитої електричної енергії перед Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго".

При тому суд вказує, що під час розгляду справи, зокрема у судовому засіданні 15.01.2020 представником відповідача було подано заяву № 1 від 14.01.2020 до якої долучено платіжне доручення № 2966 від 08.01.2020 на суму 20 000, 00 грн з призначенням платежу за електричну енергію за лютий 2019 згідно рахунку № 000039762989/08/002/05658 від 14.03.2019.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Враховуючи, що предмет спору (стягнення в сумі 20 000, 00 грн) припинив своє існування після звернення позивача з даним позовом до суду та відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку закрити провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 20 000, 00 грн.

При цьому суд звертає увагу на тому, що доказів щоб слідували про виконання відповідачем зобов`язань в повному обсязі на момент вирішення спору в матеріалах справи не міститься. Доводів позивача щодо наявної заборгованості за передану ним електричну енергію та відповідно спожиту відповідачем згідно вказаних вище Актів купівлі-продажу електроенергії , що були підписані сторонами та скріплені їх печатками, відповідачем спростовано не було.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України передбачено обов`язок боржника щодо виконання взятого на себе зобов`язання, а кредитора - щодо прийняти ним особисто виконання такого зобов`язання.

Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки, відповідач не надав суду доказів здійснення виконання ним своїх обов`язків за договором, а саме, доказів оплати переданої позивачем та відповідно спожитої відповідачем електричної енергії, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" від 27.12.2018 та положення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому, вимога позивача про стягнення заборгованості в розмірі 2 018 308, 97 грн (з урахуванням закриття провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 20 000, 00 грн) підлягає задоволенню.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Положеннями ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що судовий збір у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Керуючись 74, 76-80, 129, 231, 232, 233 та 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження в частині стягнення заборгованості в розмірі 20 000, 00 грн.

2. Позов Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" - задовольнити

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дім-Сервіс 19" (02090, м. Київ, Харківське Шосе, буд. 19; ідентифікаційний код 39762989 на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 85; ідентифікаційний код 19480600) заборгованість в розмірі 2 018 308 (два мільйони вісімнадцять тисяч триста вісім) грн 97 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 30 574 (тридцять тисяч п`ятсот сімдесят чотири) грн 63 коп.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 03.02.2020

Суддя Д.О. Баранов