Рішення

від 05.02.2020 по справі 910/16244/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.02.2020Справа № 910/16244/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАЛЕМАН УКРАЇНА

до Приватного підприємства АРТ-ІНТЕР`ЄР

про стягнення 90 587,09 грн,

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Мухіна Я.І.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ЛАЛЕМАН Україна (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства АРТ-ІНТЕР`ЄР (відповідач) про стягнення 90 587,09 грн на підставі Договору транспортного експедирування № 15/05-2019 від 15.05.2019, з яких: 78 748,34 грн основного боргу, 10 872,75 грн пені, 966,00 грн 3% річних.

Позовні вимоги обгрунтовані невиконанням відповідачем обов`язку з оплати наданих позивачем експедиторських послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу у міжнародному сполученні, згідно заявок відповідача № 2 та № 3 до Договору транспортного експедирування № 15/05-2019 від 15.05.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАЛЕМАН Україна залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

05.12.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/16244/19 та призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі.

В матеріалах справи наявні докази отримання позивачем та відповідачем ухвали Господарського суду міста Києва від 10.12.2019 про відкриття провадження у справі № 910/16244/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від останніх до суду не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

Відповідачем без поважних причин відзив на позовну заяву у встановлений строк до суду не подано.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, заяву про усунення недоліків та додані до них докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до стст 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

15.05.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю ЛАЛЕМАН УКРАЇНА (експедитор, позивач) та Приватним підприємством АРТ-ІНТЕР`ЄР (замовник, відповідач) був укладений Договір про транспортне експедирування № 15/05-2019 (далі - Договір або Договір № 15/05-2019), відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає, а експедитор бере на себе зобов`язання за плату та за рахунок замовника надати замовнику транспортно- експедиційне обслуговування, а також інші послуги, пов`язані з перевезенням вантажів у міжнародному сполученні й територією України всіма видами транспорту за заявками, погодженими сторонами.

Заявки, що погоджені сторонами, регулюють взаємовідносини сторін щодо кожного окремого доручення замовника. У заявках можуть відображатися також інші істотні умови договору транспортного експедирування, які не були обумовлені сторонами в момент підписання цього договору. Заявки є невід`ємною частиною цього Договору (п. 2.2 Договору).

Згідно п. 4.1 Договору платежі і взаємні розрахунки за виконання доручення замовника виконуються відповідно до виставленого рахунку. Сторони погодили, що рахунки, передані за допомогою факсимільного зв`язку, підлягають оплаті й мають силу оригіналу, до моменту одержання замовником усіх документів відповідно до п. 3.1.8.

Пунктом 4.2 Договору сторони погодили, що рахунки експедитора підлягають оплаті протягом 5-ти робочих днів з моменту доставки вантажу в пункт призначення, що підтверджується оцінкою вантажоодержувача в товаротранспортній накладній. У випадку узгодження сторонами еквівалента суми доручення в іноземній валюті, рахунки підлягають оплаті в національній грошовій одиниці України за курсом Національного банку України на день здійснення платежу (п. 4.4 Договору).

Відповідно до п. 6.3.9 Договору, у випадку затримки розрахунків, замовник зобов`язується оплатити експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день затримки плати.

Термін дії Договору встановлюється з моменту його підписання до 31.12.2019.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.

Згідно абз. 1 ст. 9 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність , за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до абзацу 1 ст. 11 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність експедитор зобов`язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.

Згідно абз. 2 ст. 12 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно зі ст. 920 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов`язковість договору для виконання сторонами.

В силу положень стст 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

22.05.2019 сторонами було погоджено Заявку № 2, за умовами якої позивачем здійснювалось міжнародне перевезення вантажу з м. Боярка, вул. Андріяшева, 61-А до м. Мюнхен, Німеччина. Вартість перевезення складала 1850 євро в грн по курсу НБУ на дату завантаження авто.

На виконання Заявки № 2, позивачем було виставлено відповідачу рахунок на оплату № 10225 від 20.05.2019 на загальну суму 52 998,33 грн в т.ч. ПДВ 1 218,42 грн. В подальшому, 28.05.2019 сторонами без зауважень було підписано Акт надання послуг № 10225, за яким підтверджено вартість наданих послуг та відсутність претензій щодо об`єму, якості та строків виконання робіт (надання послуг).

Як встановлено судом, відповідно до платіжного доручення № 1355 від 07.08.2019 відповідачем з порушенням строків оплати, передбачених Договором та Заявкою № 2 від 22.05.2019, було сплачено лише частину вартості експедиційних послуг в розмірі 12 998,33 грн. Іншу частину варстості експедиційних послуг за Заявкою № 2 від 22.05.2019 в розмірі 40 000,00 грн. (52 998,33 грн - 12 998,33 грн = 40 000,00 грн) станом на час розгляду справи відповідачем сплачено не було.

Пунктом 4.2 Договору сторони погодили, що рахунки експедитора підлягають оплаті протягом 5-ти робочих днів з моменту доставки вантажу в пункт призначення, що підтверджується оцінкою вантажоодержувача в товаротранспортній накладній.

Таким чином, враховуючи, що вантаж було доставлено в пункт призначення 28.05.2019 (наведене підтверджується наявною в матеріалах справи міжнародною товаротранспортною накладною № 0684221), відповідач мав оплатити експедиційні послуги в сумі 52 998,33 у строк до 04.06.2019 включно. Отже, суму в розмірі 12 998,33 грн відповідач сплатив з простроченням 64 дні.

Отже, станом на час подання позову до суду заборгованість відповідача по Заявці № 2 від 22.05.2019 склає - 40 000,00 грн.

11.06.2019 сторонами було погоджено Заявку № 3, за умовами якої позивачем здійснювалось міжнародне перевезення вантажу з м. Боярка, вул. Андріяшева, 61-А до м. Амстердам, Голландія. Вартість перевезення складала 1300 євро в грн по курсу НБУ на дату завантаження авто.

На виконання Заявки № 3, позивачем було виставлено відповідачу рахунок на оплату № 10232 від 11.06.2019 на загальну суму 38 748,34 грн в т.ч. ПДВ 1 490,32 грн. 17.06.2019 сторонами без зауважень було підписано Акт надання послуг № 10232, за яким підтверджено вартість наданих послуг та відсутність претензій щодо об`єму, якості та строків виконання робіт (надання послуг).

По матервалам справи судом встановлено, що станом на час розгляду справи по суті рахунок № 10232 від 11.06.2019 на загальну суму 38 748,34 грн відповідачем не сплачений.

Відповідно до п. 4.2 Договору рахунки експедитора підлягають оплаті протягом 5-ти робочих днів з моменту доставки вантажу в пункт призначення.

Таким чином, враховуючи, що вантаж було доставлено в пункт призначення 17.06.2019 (наведене підтверджується наявною в матеріалах справи міжнародною товаротранспортною накладною № 0684216), відповідач повинен був оплатити експедиційні послуги, надані позивачем на підставі Заявки № 3 від 11.06.2019, у строк до 24.06.2019.

З огляду на зазначене, станом на час подання позову до суду заборгованість відповідача перед позивачем за надані експедиційні послуги на підставі Заявки № 2 від 22.05.2019 та Заявки № 3 від 11.06.2019 становить 78 748,34 грн (40 000,00 грн + 38 748,34 грн = 78 748,34 грн).

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Проаналізувавши та детально перевіривши всі долучені до матеріалів справи докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог в частині стягнення з відповідача 78 748,34 грн заборгованості за надані позивачем експедиційні послуги (основний борг), що є підставою для задоволення позовних вимог в частині основного боргу в повному обсязі.

Щодо вимог позивача про стягнення 10 872,75 грн пені за періоди з 05.06.2019 по 11.11.2019 та з 25.06.2019 по 11.11.2019.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов`язку щодо оплати за надані позивачем експедиційні послуги не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання, і він вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання. З огляду на зазначене, є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидами якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6.3.9 Договору, у випадку затримки розрахунків, замовник зобов`язується оплатити експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день затримки плати.

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи Ліга перевірку заявленої до стягнення суми пені в розмірі 10 872,75 грн, виходячи зі встановлених періодів, з якоих відповідач є таким, що прострочив, та з урахуванням визначених позивачем у розрахунку періодів нарахування, суд дійшов висновку, що загальна сума пені, розрахована позивачем, не суперечить нормам чинного законодавства, але є арифметично невірною, а тому підлягає часткову задоволенню в сумі 10 866,29 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення 3% річних в сумі 966,00 грн за періоди з 05.06.2019 по 11.11.2019 та з 25.06.2019 по 11.11.2019 .

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи Ліга перевірку заявленої до стягнення суми 3% річних в розмірі 966,00 грн, виходячи з встановленоих періодів, з якоих відповідач є таким, що прострочив, та з урахуванням визначених позивачем у розрахунку періодів нарахування, суд дійшов висновку, що сума 3% річних, розрахована позивачем, не суперечить нормам чинного законодавства, а тому підлягає задоволенню повністю в сумі 966,00 грн.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 1 921,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

Згідно ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, виходячи з аналізу ст. 126 Господарського процесуального кодексу України можливе покладення на сторони у справі судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні п. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ), а не будь якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Витрати сторін, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Так, матеріали справи містять: копію Договору № 04/06 від 04.06.2019 про надання правової допомоги, копію Додаткової угоди № 1 від 06.11.2019 до Договору № 04/06 від 04.06.2019, рахунок на оплату № 3 від 08.11.2019 на суму 5 000,00 грн, копію платіжного доручення № 638 від 14.11.2019 на суму 5 000,00 грн, ордер серії АА № 10045 14 від 27.11.2019 на надання правничої (правової) допомоги адвокатом Мартиновим Кирилом Віталійовичем на підставі Договору про надання правової допомоги № 04/06 від 04.06.2019.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.

Відтак, з огляду на викладене вище, враховуючи надані позивачем докази щодо правомірності стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, категорію справи та розмір таких витрат, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковоу задоволенню.

З огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та часткове задоволення позову, судовий збір у сумі 1 920,86 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 999,64 грн покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства АРТ-ІНТЕР`ЄР (02166, м. Київ, пр. Лісовий, буд. 25; ідентифікаційний код 32105572) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАЛЕМАН УКРАЇНА (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 15-А; ідентифікаційний код 42146395) 78 748,34 грн (сімдесят вісім тисяч сімсот сорок вісім гривень 34 коп.) основного боргу, 10 866,29 грн (десять тисяч вісімсот шістдесят шість гривень 29 коп.) пені, 966,00 грн (дев`ятсот шістдесят шість гривень 00 коп.) 3% річних, 1 920,86 грн (одну тисячу дев`ятсот двадцять гривень 86 коп.) судового збору та 4 999,64 грн (чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто дев`ять гривень 64 коп) витрат на професійну правничу допомогу.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (чч 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені стст 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення ГПК України.

Повне рішення складено 05.02.2020.

Суддя Гумега О.В.