Рішення

від 05.02.2020 по справі 910/14621/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.02.2020Справа № 910/14621/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЛЮМІДЕНТ

до Фізичної особи особи-підприємця Пасічник Любові Леонідівни

про стягнення 59 800,00 грн

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Мухіна Я.І.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ЛЮМІДЕНТ (позивач, ТОВ ЛЮМІДЕНТ ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Пасічник Любові Леонідівни (відповідач, ФОП Пасічник Л.Л. ) про стягнення 59800,00 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач отримав повернуте позивачем обладнання, проте не повернув позивачу сплачені ним кошти за це обладнання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2019 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 910/14621/19, розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

В якості додатку до поданого ТОВ ЛЮМІДЕНТ позову додано заяву про забезпечення позову № б/н від 20.10.2019 (далі - заява про забезпечення позову), відповідно до якої ТОВ ЛЮМІДЕНТ просить суд накласти арешт на належне Пасічник Любові Леонідівні (РНОКПП НОМЕР_1 ) нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення № АДРЕСА_4 , та квартиру АДРЕСА_3.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких вона ґрунтується, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для її задоволення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2019 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю ЛЮМІДЕНТ у задоволенні заяви № б/н від 21.10.2019 про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2019 № 910/14621/19 постановлено направити відповідачу Фізичній особі-підприємцю Пасічник Любові Леонідівні ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.10.2019 про відкриття провадження у справі у справі № 910/14621/19, запропоновано відповідачу Фізичній особі-підприємцю Пасічник Любові Леонідівні виконати вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 23.10.2019 у справі № 910/14621/19.

Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі № 910/14621/19.

Зокрема, поштове відправлення з ухвалами Господарського суду міста Києва від 23.10.2019, 20.12.2019 у справі № 910/14621/19 було направлене відповідачу за адресою: АДРЕСА_3, вказаною у позовній заяві, яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача, що підтверджується наявним в матеріалах справи відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Втім, поштове відправлення з наведеними ухвалами суду та примірником повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції було повернуте органами зв`язку до Господарського суду міста Києва.

Враховуючи, що ухвали Господарського суду міста Києва від 23.10.2019, 20.12.2019 у справі № 910/14621/19 було надіслано за належною адресою, тобто повідомленою суду позивачем, яка відповідає адресі, зазначеній у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та повернуто підприємством зв`язку, суд дійшов висновку про те, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від останніх до суду не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

Відповідачем без поважних причин відзив на позовну заяву у встановлений строк до суду не подано.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву та додані до неї докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до стст 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

10.09.2018 Фізичною особою-підприємцем Пасічнік Любов Леонідівною (відповідач) на підставі видаткових накладних № 61, № 62 та № 63 було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю ЛЮМІДЕНТ (позивач) обладнання на загальну суму 59 800,00 грн, а саме:

- дозатор шприцевий ЮСП-100 у кількості - 1шт;

- концентратор кисневий perfecto 25 у кількості 1шт;

- кардіомонітор ЮМ-300 у кількості 1шт.

12.09.2018 позивачем було перераховано на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти за поставлене 10.09.2018 обладнання на загальну суму 59 800,00 грн, що підтверджується позивачем платіжними дорученнями № 435, № 436, № 436, які проведені банком 12.09.2018.

В подальшому позивач звернувся до відповідача з приводу повернення придбаного обладнання та повернення коштів у розмірі 59 800,00 грн. За згодою відповідача зазначене обладнання було повернуте відповідачу, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання-передачі (повернення) Обладнання Постачальнику від 23.07.2019. Вказаний акт підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками. Відповідно до акту приймання-передачі (повернення) від 23.07.2019 покупець (позивач) повернув постачальнику (відповідач), а постачальник прийняв поставлене відповідно до рахунків на оплату, а саме: рахунку на оплату № 49 від 09.09.2018; рахунку на оплату № 50 від 09.09.2018; рахунку на оплату № 48 від 09.09.2018 та видаткових накладних, а саме: видаткової накладної № 62 від 10.09.2018; видаткової накладної № 63 від 10.09.2018; видаткової накладної № 61 від 10.09.2018 обладнання. Вартість всього обладнання, що повертається постачальнику, становить 58 900,00 грн (п. 2 акту приймання-передачі (повернення) від 23.07.2019). Підписуючи цей акт, постачальник засвідчує, що обладнання повернуте йому у кількості, номенклатурі, асортименті і комплектності, передбаченій цим актом (п. 3 акту приймання-передачі (повернення) від 23.07.2019).

17.09.2019 позивач направив на адресу відповідача претензію № 17-09/19 щодо повернення коштів за поставлене обладнання, відповідно до якої вимагав повернути належні позивачу грошові кошти у розмірі 59 800,00 грн протягом 10 днів після отримання даної претензії.

Оскільки відповідач відповіді на претензію позивача № 17-09/19 від 17.09.2019 щодо повернення коштів за поставлене обладнання не надав, сплачені позивачем за обладнання грошові кошти в сумі 58 900,00 грн не повернув, позивач звернувся з даним позовом до суду з вимогою про стягнення з відповідача 58 900,00 грн.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Матеріалами справи, а саме платіжними дорученнями № 435, № 436, № 436 від 12.09.2018, підтверджується, що згідно виставлених відповідачем рахунків на оплату № 48, № 49 та № 50 від 09.09.2018, позивач здійснив оплату обладнання, яке було поставлене відповідачем згідно видаткових накладних № 61, № 62 та № 63 від 10.09.2018, на загальну суму 58 900,00 грн. Крім того, матеріалами справи, а саме актом приймання-передачі (повернення) від 23.07.2019, підтверджено факт повернення позивачем відповідачу обладнання на загальну суму 58 900,00 грн.

Матеріалами справи також підтверджується, а рівно не спростовано відповідачем, що останній не повернув позивачу кошти в сумі 58 900,00 грн, сплачені позивачем за повернуте обладнання. При цьому відповідач не надав та не надіслав суду жодних доказів, з яких би вбачалось, що ним здійснено повернення коштів грошових у повному обсязі чи частково.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, позивач звернувся до відповідача з претензією № 17-09/19 від 17.09.2019 щодо повернення коштів за поставлене обладнання, відповідно до якої вимагав повернути належні позивачу грошові кошти у розмірі 59 800,00 грн протягом 10 днів після отримання даної претензії, що підтверджується наявними в матеріалах справи претензією № 17-09/19 від 17.09.2019, фіскальним чеком та описом вкладення у цінний лист від 17.09.2019. Проте, відповідач претензію позивача не задовольнив, грошові кошти в наведеній сумі не повернув, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, вірогідними (стст 76-79 ГПК України).

Відповідач без поважних причин відзив на позовну заяву у встановлений строк до суду не подав, у зв`язку з чим справа вирішувалась за наявними матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України. При цьому судом враховано приписи частини 4 наведеної статті ГПК України, згідно яких якщо відзив (а в спірному випадку відзив не подано взагалі) не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.

Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, дослідивши позовну заяву і додані до неї докази, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, надавши оцінку наявним в матеріалах справі доказам, суд дійшов висновку про правомірність і обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог, які підлягають задоволенню повністю у розмірі 59 800,00 грн .

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 1 921,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.

З огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та повне задоволення позову, судовий збір у сумі 1 921,00 грн покладається на відповідача.

Керуючись стст 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи особи-підприємця Пасічник Любові Леонідівни ( АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЛЮМІДЕНТ (04073, м. Київ, пров. Балтійський, буд. 20; ідентифікаційний код 22229921) 59 800,00 грн (п`ятдесят дев`ять тисяч вісімсот гривень 00 коп.) заборгованості та 1 921,00 грн (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну гривню 00 коп.) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 05.02.2020.

Суддя Гумега О.В.