Рішення

від 05.02.2020 по справі 910/16257/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.02.2020Справа № 910/16257/19

Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Булава Транс

до Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерно-будівельна компанія ДЖМС

про стягнення 97 966,98 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Булава Транс (надалі - ТОВ Булава Транс ) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерно-будівельна компанія ДЖМС (надалі - ТОВ ІБК ДЖМС ) про стягнення 97 966,98 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання та зобов`язання з повернення орендованого за договором оренди №ДОБ 07/017_17 від 07.07.2017 майна, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості з орендної плати у розмірі 14 854,00 грн., а також заявляє про стягнення з відповідача пені у розмірі 3 517,75 грн., 3% річних у розмірі 299,11 грн., інфляційних у розмірі 525,83 грн., 30% штрафу у розмірі 299,11 грн., 40% штрафу у розмірі 1 126,40 грн., відновної вартості втраченого майна у розмірі 51 200,00 грн. та штрафу за втрату майна у розмірі 25 600,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2019 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, позивачу визначити строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання.

Зазначена ухвала направлена на адресу місцезнаходження ТОВ ІБК ДЖМС поштовим відправлення за №0103052439039, проте відправлення повернулось до суду із зазначенням причини повернення адресат відсутній .

Вказаний лист було направлено за офіційною адресою місцезнаходження відповідача, яка міститься у ЄДР, та надавалась у ЄДР самим відповідачем, а відтак, неотримання відповідачем поштового відправлення за вказаною ним самим адресою є свідомим діянням (бездіяльністю) самого відповідача, тому всі несприятливі наслідки такого неотримання покладаються на нього самого.

В силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою відповідача, вважається днем вручення йому відповідної ухвали суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду від 02.12.2019 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Натомість, відзив на позовну заяву відповідачем не подано.

31.01.2020 через канцелярію суду від ТОВ Булава Транс надійшла заява, в якій позивач просить задовольнити позов та здійснити розподіл судових витрат.

Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Положеннями ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

07.07.2017 між ТОВ ІБК ДЖМС (орендар) та ТОВ Булава Транс (орендодавець) був укладений договір оренди №ДОБ 07/07_17 (надалі - Договір ), відповідно до п. 1.1 орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове оплатне користування обладнання, яке є об`єкт власності орендодавця. Орендар використовує отримане за цим договором обладнання у власній господарській діяльності дотримуючись вимог законодавства України та положень цього договору.

Згідно з п. 1.2 Договору найменування обладнання, яке передається орендарю за цим договором, його комплектність, технічні характеристики (інші особливості в разі необхідності) зазначаються в акті прийому-передачі, який є додатком до цього договору та складає єдиний документ.

В пункті 3.3 Договору сторонами погоджено, що при передачі орендарю кожної одиниці обладнання або декількох одиниць обладнання за цим договором сторони підписують акт прийому-передачі, який є невід`ємною частиною договору. Такий акт прийому-передачі складається безпосередньо орендодавцем та підписується сторонами в двох екземплярах по одному для кожної сторони.

Відповідно до п. 3.4 Договору акт прийому-передачі обладнання містить наступні необхідні умови: дата підписання акту, яка засвідчує дату передачі обладнання орендарю та дату початку нарахування орендної плати; назва обладнання, кількість та його опис, відновну вартість переданого в оренду обладнання; орендну плату; строк оренди обладнання, окрім випадків, коли обладнання передається на невизначений строк; адресу оренди; інші умови, які сторони вважають необхідними при підписанні акту.

Пунктом 3.5 Договору передбачено, що відновна вартість переданого в оренду обладнання, що вказана в акті приймання передачі, може бути змінена орендодавцем в односторонньому порядку у зв`язку зі зміною ринкової вартості такого обладнання, але не більше ніж на 50% від раніше зазначеної вартості такого обладнання.

Згідно з п. 5.1 Договору при поверненні орендарем орендодавцю кожної одиниці обладнання або декількох одиниць за цим договором уповноважені представники сторін підписують (та при наявності засвідчують печаткою) акт прийому-передачі, який є невід`ємною частиною договору. Для підписання акту прийому-передачі представник орендаря повинен пред`явити орендодавцю документ, що підтверджує його повноваження, в тому числі, на підписання акту огляду технічного стану обладнання.

За змістом п. 6.5 Договору орендар вносить орендну плату за оренду обладнання в наступному порядку:

6.5.1 орендна плата до кінця першого періоду розрахунків вноситься попередньо за перший місяць: після підписання цього договору, і до фактичного отримання обладнання в оренду;

6.5.2 за другий та кожний наступний період розрахунків, орендна плата вноситься попередньо за 3 робочих дні до початку такого періоду розрахунків;

6.5.3 не внесення попередньо орендної плати в повному обсязі за період розрахунків, що наступає, є підставою для припинення відносин оренди за цим договором стосовно певного об`єкту оренди, користування яким попередньо не оплачено. Якщо орендар не вніс попередню плату за період розрахунків і продовжує користуватись обладнанням, він вважається таким, що прострочив (несвоєчасно оплатив) цей платіж;

6.5.4 орендар сплачує також орендодавцю попередньо після підписання договору за майбутнє прибирання орендованого обладнання після закінчення оренди обладнання в розмірі 360 грн. з ПДВ. Якщо потреби в прибиранні орендованого обладнання немає - орендодавець повертає сплачений аванс орендарю.

На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв в оренду майно, що підтверджується актами здачі-приймання обладнання №01 від 07.07.2017, №02 від 10.07.2017 та №03 від 25.07.2017.

Відповідачем частково сплачувалась позивачу вартість оренди, що підтверджується платіжними дорученнями №1083 від 07.07.2017, №1133 від 26.07.2017, №1214 від 06.09.2017, №1234 від 12.10.2017, №1325 від 05.12.2017, №1361 від 26.12.2017, №1358 від 26.12.2017, №1440 від 07.03.2018, №23 від 29.05.2018, №67 від 27.06.2018, №172 від 29.08.2018, №179 від 31.08.2018 та №293 від 06.12.2018, що в загальному становить 90 006,00 грн. та частково повернуто орендоване обладнання, що підтверджується актами здачі-приймання обладнання №04 від 06.08.2017 та №05 від 04.04.2018.

30.05.2019 позивачем на адресу відповідача направлена претензія №30/1-05/19 від 30.05.2019, в якій орендодавець наголосив на існуванні заборгованості у розмірі 14 854,00 грн., повідомив про розірвання Договору з 28.05.2019 та просив підготувати орендоване майно до повернення і надати безперешкодний доступ до такого майна.

Вказана претензія була отримана відповідачем 06.06.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0302807742287, копія якого додана позивачем до позову.

05.07.2019 позивачем направлена відповідачу вимога №10-06/19 від 10.06.2019, в якій просив відшкодувати вартість втраченого орендованого майна у розмірі 51 200,00 грн. та сплатити штраф за втрату майна у розмірі 25 600,00 грн.

До зазначеної вимоги позивачем було додано акт №07-06/19 від 07.06.2019, складений ТОВ Булава Транс про те, що ТОВ ІБК ДЖМС не забезпечило явку його уповноважених представників для здійснення повернення орендованого обладнання, у визначеному Договором порядку, при цьому, за адресою оренди орендоване обладнання відсутнє.

Спір у справі виник у зв`язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов`язання із сплати орендних платежів за Договором, а також неналежним виконанням зобов`язання з повернення орендованого майна, у зв`язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 14 854,00 грн. та зобов`язання сплатити відновну вартість втраченого майна у розмірі 51 200,00 грн.

Договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у їх сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст.ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи (акти здачі-приймання обладнання №01 від 07.07.2017, №02 від 10.07.2017, №03 від 25.07.2017) підтверджується факт передачі в оренду, прийняття відповідачем та користування ним об`єктами оренди за Договором.

В зазначених актах здачі-приймання обладнання сторони погодили, зокрема, вартість оренди, строки оренди та відновну вартість орендованого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідач, виконуючи свої зобов`язання за Договором, здійснив часткову оплату вартості оренди у загальному розмірі 90 006,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №1083 від 07.07.2017, №1133 від 26.07.2017, №1214 від 06.09.2017, №1234 від 12.10.2017, №1325 від 05.12.2017, №1361 від 26.12.2017, №1358 від 26.12.2017, №1440 від 07.03.2018, №23 від 29.05.2018, №67 від 27.06.2018, №172 від 29.08.2018, №179 від 31.08.2018 та №293 від 06.12.2018.

За твердженням позивача, несплачена сума орендних платежів складає 14 854,00 грн., що не заперечується відповідачем, а також відображено в акті звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2018-28.05.2019, який було направлено відповідачу разом з претензією №30/1-05/19 від 30.05.2019.

Жодного заперечення відповідача стосовно суми заборгованості, вказаної в акті звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2018-28.05.2019, в матеріалах справи також не міститься.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 6.5 Договору заборгованість відповідача з орендної плати за Договором становить 14 854,00 грн., а строк виконання грошового зобов`язання настав.

Із змісту претензії №30/1-05/19 від 30.05.2019 вбачається, що позивач повідомив відповідача про розірвання Договору з 28.08.2019, у зв`язку з простроченням сплати орендної плати.

Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено порядок зміни та розірвання господарських договорів, відповідно до якого зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Таким чином, за змістом наведеної норми, розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо в договорі.

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження так як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а у разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору, - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін. (ч. 4 ст. 188 Господарського кодексу України).

Розірванням договору є припинення договірного зобов`язання, тобто зникнення правового зв`язку між сторонами договірного зобов`язання на підставах, встановлених у законі або договорі, та припинення їхніх прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 13.4 Договору передбачено, що у випадку, якщо прострочення по оплаті орендної плати перевищує 10 календарних днів (від дати, коли сума зарахованого депозиту буде недостатньою для покриття орендної плати), сторони погодили, що орендодавець має право розірвати договір в односторонньому порядку. У такому випадку договір вважається розірваним з дати вказаної в повідомленні.

Таким чином, сторони умовами Договору передбачили можливість одностороннього розірвання договору орендодавцем у випадку прострочення сплати орендної плати більше ніж 10 календарних днів, при цьому погодили момент такого розірвання.

Претензією №30/1-05/19 від 30.05.2019 позивач повідомив відповідача про розірвання Договору з 28.05.2019, у зв`язку з простроченням орендної плати.

Виходячи з умов п. 6.5.2 Договору орендна плата вноситься попередньо за 3 робочих дні до початку періоду розрахунків, а відтак прострочення встановленої судом суми заборгованості тримало більше ніж 10 календарних днів, з огляду на що Договір вважається розірваним з 28.05.2019 (дата вказана в повідомленні).

Частиною 1 ст. 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідач повернув позивачу частину орендованого обладнання, що підтверджується актами здачі-приймання обладнання №04 від 06.08.2017 та №05 від 04.04.2018, із змісту яких вбачається повернення майна, яке було передано орендарю в оренду за актами здачі-приймання обладнання №01 від 07.07.2017 та №03 від 25.07.2017.

Отже, після 04.04.2018 у відповідача перебувало в оренді майно передане йому за актом здачі-приймання обладнання №02 від 10.07.2017, а саме: побутовий госпблок №БТ01059/1, стіл та лавка.

В претензії №30/1-05/19 від 30.05.2019 ТОВ Булава Транс також повідомило ТОВ ІБК ДЖМС про здійснення орендодавцем повернення орендованого за Договором майна 07.06.2019 о 10:00 год., у зв`язку з чим просило орендаря надати безперешкодний доступ до нього.

Докази повернення майна, яке передавалось орендарю за актом здачі-приймання обладнання №02 від 10.07.2017, в матеріалах справи відсутні, а позивачем надано акт №07-09/19 від 07.06.2019, складений представниками ТОВ Булава Транс , відповідно до якого за адресою оренди орендовано майно відсутнє.

Умовами п. 9.2.7 Договору сторони дійшли згоди про те, що у випадку пошкодження (фізичного знищення) орендованого за договором обладнання орендарем чи третіми особами, його втрата (викрадення) чи його деталей, в тому числі в наслідок недотримання умов п. 8.1.12 даного договору, орендар відшкодовує, вартість обладнання та його деталей, втрачених підчас оренди, на основі додатково виставленого рахунку орендодавцем і у відповідності з діючими ринковими цінами на нове обладнання, а також оплачує всі витрати, пов`язані з ремонтними роботами, придбанням нового обладнання, або відшкодовує втрачене обладнання ідентичним, яке придбає сам орендар у безспірному порядку. Відшкодування відбувається протягом десяти днів від дати події на підставі виставленого рахунку орендодавця. Окрім цього, орендар сплачує на користь орендодавця штраф у розмір 50 (п`ятдесят) % від вартості пошкодженого, втраченого (викраденого) орендованого за договором обладнання чи його деталей.

В акті здачі-приймання обладнання №02 від 10.07.2017 сторонами погоджена відновна вартість майна, а саме: побутовий госпблок №БТ01059/1 - 50 000,00 грн., стіл - 800,00 грн. та лавка - 400,00 грн.

Так, позивач виставив відповідачу рахунок №596 від 10.06.2019, зокрема, на суму 51 200,00 грн., яка є відновною вартістю втраченого орендованого майна, який направив на адресу ТОВ ІБК ДЖМС разом з вимогою №10-06/19 від 10.06.2019, отриманою відповідачем 11.07.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0302807590673.

Таким чином, за умовами п. 9.2.7 Договору, у зв`язку з неповерненням орендованого майна та його відсутністю у місці оренди, у відповідача виникло зобов`язання по сплаті на користь позивача відновної вартості втраченого майна, що складає 51 200,00 грн.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача орендної плати у розмірі 14 854,00 грн. та відновної вартості втраченого майна у розмірі 51 200,00 грн. на підставі Договору. Відповідачем вказана заборгованість не спростована. Доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ Булава Транс про стягнення з ТОВ ІБК ДЖМС заборгованості з орендної плати у розмірі 14 854,00 грн. та відновної вартості втраченого майна у розмірі 51 200,00 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 3 517,75 грн., 3% річних у розмірі 299,11 грн., інфляційних у розмірі 525,83 грн. за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 01.01.2019 по 02.09.2019, 30% штрафу за прострочення виконання зобов`язання понад 10 календарних днів у розмірі 299,11 грн., 40 % штрафу за прострочення виконання зобов`язання понад 15 календарних днів у розмірі 1 126,40 грн. та штрафу за втрату майна у розмірі 25 600,00 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з нормами ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Суд відзначає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Пунктом 9.2.1 Договору передбачено, що за кожен день прострочки внесення орендної плати згідно строків оплати, визначених цим договором орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої грошової суми за кожен день прострочення.

Згідно з п. 9.2.2 Договору у випадку, якщо прострочка по оплаті орендної плати перевищує 10 календарних днів орендар додатково сплачує штраф у розмірі 30% від місячної орендної плати за кожне окреме порушення строків оплати по даному договору протягом всього строку дії договору.

Відповідно до п. 9.2.3 Договору у випадку, якщо прострочка по оплаті орендної плати перевищує 15 календарних днів орендар додатково сплачує штраф у розмірі 40% від місячної орендної плати за кожне окреме порушення строків оплати по даному договору протягом всього строку дії договору.

Окрім того, умовами п. 9.2.7 Договору сторони дійшли згоди про те, що орендар сплачує на користь орендодавця штраф у розмір 50 (п`ятдесят) % від вартості пошкодженого, втраченого (викраденого) орендованого за договором обладнання чи його деталей.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши розрахунок позивача, судом встановлено, що пеня, 3% річних та інфляційні розраховані невірно, виходячи з наступного.

По-перше, позивачем не дотримано вимог частини 6 статті 232 Господарського кодексу України відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, пеня має нараховуватись за період в шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

По-друге, нарахування пені, 3% річних та інфляційних має здійснюватись на прострочену суму заборгованості, проте позивач здійснює нарахування на суму заборгованості у період коли її ще не існувало.

Враховуючи викладене, здійснивши власний розрахунок, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 2 424,09 грн., 3% річних у розмірі 239,79 грн., інфляційні у розмірі 176,85 грн., 30% штрафу у розмір 299,11 грн., 40% штрафу у розмірі 1 126,40 грн. та штраф за втрату майна у розмірі 25 600,00 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ ІБК ДЖМС на користь ТОВ Булава Транс заборгованості з орендної плати у розмірі 14 854,00 грн., відновної вартості втраченого майна у розмірі 51 200,00 грн., пені у розмірі 2 424,09 грн., 3% річних у розмірі 239,79 грн., інфляційних у розмірі 176,85 грн., 30% штрафу у розмір 299,11 грн., 40% штрафу у розмірі 1 126,40 грн. та штрафу за втрату майна у розмірі 25 600,00 грн. В іншій частині позовних вимог (пеня у розмірі 1 093,66 грн., 3 % річних у розмірі 59,32 грн. та інфляційні у розмірі 348,98 грн.) необхідно відмовити з викладених обставин.

Згідно із попереднім розрахунком судових витрат, розмір судових витрат, які позивач очікував понести у зв`язку з розглядом даної справи, становив 1 921,00 грн. судового збору, а також 5 000,00 грн. витрати на професійну правову допомогу.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В обґрунтування заявлених судових витрат на професійну правничу допомогу ТОВ Булава Транс посилається на те, що факт надання правової допомоги позивачу підтверджується договором про надання правової допомоги №15/05 від 15.05.2019, укладеним з Адвокатським об`єднанням ЮрЕксперт , актом виконаних робіт №21/01-20 від 21.01.2020, квитанцією до прибуткового касового ордеру №21/01 від 20.01.2020.

Судом встановлено, що 15.05.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Булава Транс (замовник) та Адвокатським об`єднанням ЮрЕксперт (адвокатське об`єднання) було укладено договір про надання правової допомоги №15/05, відповідно до якого адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання надавати замовникові юридичну послуги, перелік яких визначений п. 2.1 договору.

За змістом п. 4.2 вказаного договору обсяг наданих послуг, в тому числі кількість затрачених годин, і загальний розмір винагороди за надані відповідно до цього договору послуги сторони фіксують в актах виконаних робіт, що повинні бути укладені в письмовій формі та підписані уповноваженими представниками сторін.

На підтвердження виконання робіт, обумовлених договором про надання правової допомоги №15/05 від 15.05.2019, Товариством з обмеженою відповідальністю Булава Транс та Адвокатським об`єднанням ЮрЕксперт було складено акт виконаних робіт №21/01-20 від 21.01.2020, який підписаний сторонами без зауважень та заперечень.

Із змісту вказаного акту вбачається, що адвокатським об`єднанням виконані наступні роботи: аналіз документів та збирання доказів для написання позову на суму 1 500,00 грн., написання позову на суму 2 500,00 грн. та складання процесуальних документів (заяв, клопотань) по справі №910/16257/19 на суму 1 000,00 грн., що загалом становить 5 000,00 грн., які були сплачені Товариством з обмеженою відповідальністю Булава Транс Адвокатському об`єднанню ЮрЕксперт за квитанцією до прибуткового касового ордеру №21/01 від 21.01.2020.

Отже, позивачем подано до матеріалів справи достатньо доказів на підтвердження факту надання Адвокатським об`єднанням ЮрЕксперт професійної правничої допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю Булава Транс в межах даної справи на суму 5 000,00 грн.

Враховуючи викладене, на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору, а також витрати на професійну правничу допомогу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Булава Транс задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерно-будівельна компанія ДЖМС (03040, м. Київ, вул. Васильківська, будинок 1; ідентифікаційний код 36376620) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Булава Транс (08170, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Юрівка, вул. Набережна, будинок 12; ідентифікаційний код 35671867) заборгованість з орендної плати у розмірі 14 854 (чотирнадцять тисяч вісімсот п`ятдесят чотири) грн. 00 коп., відновну вартість втраченого майна у розмірі 51 200 (п`ятдесят одна тисяча двісті) грн. 00 коп., пеню у розмірі 2 424 (дві тисячі чотириста двадцять чотири) грн. 09 коп., 3% річних у розмірі 239 (двісті тридцять дев`ять) грн. 79 коп., інфляційні у розмірі 176 (сто сімдесят шість) грн. 85 коп., 30% штрафу у розмір 299 (двісті дев`яносто дев`ять) грн. 11 коп., 40% штрафу у розмірі 1 126 (одна тисяча сто двадцять шість) грн. 40 коп., штраф за втрату майна у розмірі 25 600 (двадцять п`ять тисяч шістсот) грн. 00 коп., судовий збір у розмірі 1 891 (одна тисяча вісімсот дев`яносто одна) грн. 38 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 4 922 (чотири тисячі дев`ятсот двадцять дві) грн. 91 коп. Видати наказ.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.П. Босий