Постанова

від 05.02.2020 по справі 212/7908/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2392/20 Справа № 212/7908/19 Суддя у 1-й інстанції - Ваврушак Н. М. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2020 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді: Барильської А.П.,

суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,

сторони:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Комунальний позашкільний заклад Дитячий оздоровчий табір Старт Криворізької міської ради

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу Комунального позашкільного закладу Дитячий оздоровчий табір Старт Криворізької міської ради на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 листопада 2019 року, яке постановлено суддею Ваврушак Н.М. у місті Кривому Розі відомостей щодо складання повного тексту рішення матеріали справи не містять,-

В С Т А Н О В И В:

В вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Комунального позашкільного закладу Дитячий оздоровчий табір Старт Криворізької міської ради про відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок нещасного випадку на виробництві під час виконання трудових обов`язків у розмірі 120 000 гривень.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він працював на підприємстві відповідача на посаді завідуючого господарством. 21 липня 2015 року, під час виконання трудових обов`язків із ним стався нещасний випадок, а саме травмування внаслідок протиправних дій сторонніх осіб. Висновком МСЕК від 23 грудня 2015 року позивачу первинно встановлено 50% втрати професійної працездатності, ІІІ група інвалідності.

Внаслідок нещасного випадку він отримав закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, травму м`яких тканин голови, та йому завдано моральну шкоду, яка полягає у фізичних стражданнях, зміні його особистого життя, порушенні нормальних життєвих зв`язків, позбавленні в повній мірі реалізовувати свої звички та бажання, необхідністю отримання медичної допомоги, також він змушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 листопада 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Комунального позашкільного закладу Дитячий оздоровчий табір Старт Криворізької міської ради на користь позивача 100 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди без утримання податку з доходу фізичних осіб.

Стягнуто з Комунального позашкільного закладу Дитячий оздоровчий табір Старт Криворізької міської ради на користь держави судовий збір в розмірі 1 000 грн.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Комунальний позашкільний заклад Дитячий оздоровчий табір Старт Криворізької міської ради просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, оскільки судом першої інстанції залишено поза увагою роз`яснення, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди .

Вважає, що обов`язок Комунального позашкільного закладу Дитячий оздоровчий табір Старт Криворізької міської ради відшкодовувати моральну шкоду, завдану позивачу, відсутній, оскільки відсутні докази, що Комунальний позашкільний заклад Дитячий оздоровчий табір Старт Криворізької міської ради, є правонаступником усіх прав та обов`язків Комунального позашкільного закладу Дитячий оздоровчий табір Корчагинець Криворізької міської ради .

Крім того, суд не врахував, що відповідачем не було порушено вимог законодавства про охорону праці, комісією з розслідування нещасного випадку не встановлено осіб, дії або бездіяльність яких призвели до нещасного випадку.

Апелянт звертає увагу га те, що суд першої інстанції не врахував, що позашкільний заклад є неприбутковим, не має власних коштів, функціонує за рахунок коштів місцевого бюджету спрямованих на оздоровлення дітей в літній період, а тому виплата зазначеної судом суми відшкодування є непомірно великою.

Також зазначає про те, що судом першої інстанції не було доведено протиправність дій відповідача, його вину у травмуванні позивача та причинно - наслідкового зв`язка між такими діями та заподіяною шкодою.

У відзиві позивач на апеляційну скаргу Комунального позашкільного закладу Дитячий оздоровчий табір Старт Криворізької міської ради, зазначено, що рішення суду ухвалено з дотриманням процесуального та матеріального права, тому позивач просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву представника позивача на апеляційну скаргу відповідача, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Комунального позашкільного закладу Дитячий оздоровчий табір Старт Криворізької міської ради підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач працював у Комунальному позашкільному закладі Дитячий оздоровчий табір Корчагінець Криворізької міської ради на посаді завідуючого господарством, та 24 грудня 2015 року звільнений з посади на підставі за п.1 ст.40 КЗпП України (а.с.21)

Відповідно до п. 9 Акту про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом за №1 форми Н-1, затвердженого 19.10.2015 року директором Комунального закладу Дитячий оздоровчий табір Корчагінець , 21 липня 2015 року о 02 годині 30 хвилин на території Комунального закладу Дитячий оздоровчий табір Корчагінець з ОСОБА_1 стався нещасний випадок. Внаслідок нещасного випадку ОСОБА_1 отримав закриту черепно-мозкову травму: струс головного мозку, забій м`яких тканин голови. ОСОБА_1 не знаходився у стані алкогольного сп`яніння.

Згідно п. 9 Акту, основною причиною настання нещасного випадку є травмування внаслідок протиправних дій інших осіб, супутні причини відсутні. (а.с. 19)

Висновком МСЕК від 23 грудня 2015 року позивачу первинно встановлено 50 % втрати професійної працездатності, ІІІ група інвалідності (а.с. 22).

При наступних переоглядах висновками МСЕК від 07 грудня 2016 року та 03 січня 2018 року позивачу повторно встановлено 50 % втрати професійної працездатності, ІІІ група інвалідності (а.с. 24-25).

Висновком МСЕК від 23 січня 2019 року позивачу повторно встановлено 50 % втрати професійної працездатності, ІІІ група інвалідності (а.с. 23).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ч.2 ст. 153, ст. 173, ч.1 ст. 237-1 КЗпП України та виходив з обов`язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду у зв`язку з отриманою ним травмою, внаслідок нещасного випадку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду щодо наявності правових підстав для стягнення моральної шкоди, однак не погоджується з визначеним судом розміром моральної шкоди, з огляду на наступне.

Згідно ст. 4 Закону України Про охорону праці , державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Суд, на підставі медичних документів про лікування позивача у зв`язку з нещасним випадком правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як він переносить фізичний біль, зазнав порушення свого звичайного способу життя і вимушений витрачати свої сили на організацію свого життя, внаслідок чого переносить моральні страждання.

Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз`ясненнями, наданими у Постанові Пленуму Верховного Суду України в п. 13 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що суд не врахував, що відповідачем не було порушено вимог законодавства про охорону праці, комісією з розслідування нещасного випадку не встановлено осіб, дії або бездіяльність яких призвели до нещасного випадку, є необґрунтованими, оскільки вони суперечать ст. 13 Закону України Про охорону праці , згідно якого роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Відповідно до висновку МСЕК від 23 грудня 2013 року позивачу первинно встановлено 50% втрати професійної працездатності та встановлена ІІІ група інвалідності.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач повинен відшкодувати позивачу моральну шкоду, так як відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги, що обов`язок Комунального позашкільного закладу Дитячий оздоровчий табір Старт Криворізької міської ради відшкодовувати моральну шкоду, завдану позивачу, відсутній, оскільки відсутні докази, що Комунальний позашкільний заклад Дитячий оздоровчий табір Старт Криворізької міської ради, є правонаступником усіх прав та обов`язків Комунального позашкільного закладу Дитячий оздоровчий табір Корчагинець Криворізької міської ради, оскільки вони не спростовані належними і допустимими доказами, натомість судом першої інстанції встановлено, що відповідач є правонаступником Комунального позашкільного закладу Дитячий оздоровчий табір Корчагинець Криворізької міської ради .

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не було доведено протиправність дій відповідача, його вину у травмуванні позивача та причинно - наслідкового зв`язка між такими діями та заподіяною шкодою, оскільки, суд, на підставі медичних документів про лікування позивача у зв`язку з виробничою травмою, оскільки на думку колегії суддів суд першої інстанції правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як порушено та порушуються його нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, оскільки відчуває складності , внаслідок чого переносить моральні страждання, крім того, забезпечення безпечних умов праці є обов`язком відповідача.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги доводи апеляційної скарги Комунального позашкільного закладу Дитячий оздоровчий табір Старт Криворізької міської ради про те, що сума відшкодування моральної шкоди є завищеною.

Так, матеріалами справи встановлено, що позивачу, внаслідок нещасного випадку на виробництві спричинена моральна шкода, яка полягає в фізичних стражданнях, зміні його особистого життя, порушенні нормальних життєвих зв`язків, позбавленні в повній мірі реалізовувати свої звички та бажання, необхідністю отримання медичної допомоги, також він змушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

Виходячи з цих обставин, колегія суддів, ураховуючи ступінь вини відповідача, беручи до уваги характер і тривалість моральних страждань позивача, незворотність негативних наслідків, характер немайнових витрат, відсоток втрати професійної працездатності 50%, встановлену ІІІ групу інвалідності, вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і зменшивши його з 100 000 грн. до 80 000,00 грн.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що на підставі положень ст.376 ЦПК України судове рішення необхідно змінити в частині визначеного судом розміру моральної шкоди та зменшити розмір стягнутої моральної шкоди з відповідача на користь позивача зі 100 000 грн. до 80 000 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Згідно ч. 5 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частина 6 ст. 141 ЦПК України передбачає, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно положення, закріпленого в п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 року в редакції, чинній на час ухвалення рішення суду, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи.

Як видно з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положення п.2 ч.1 ст.5 Закону України Про судовий збір .

Пленум Верховного Суду України у постанові від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди роз`яснив, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно з частиною третьою статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Аналіз цієї норми дає підстави зробити висновок про те, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди може полягати у відшкодуванні грошима, майном або в інший спосіб. Отже, характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди. Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру.

Позивач подав позов про стягнення моральної шкоди заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві та визначив її у грошовому вимірі, тому позовна вимога є майновою.

Зі змісту положень п. 3 ч. 3 ст. 175, п. 1.ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Рішення суду підлягає зміні, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, в частині збільшення суми стягнутого з відповідача на користь держави судового збору відповідно до збільшеної суми моральної шкоди

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що з Комунального позашкільного закладу Дитячий оздоровчий табір Старт Криворізької міської ради на користь держави підлягає зменшенню стягнутий судом першої інстанції судовий збір, пропорційно до задоволених вимог, з 1000 грн. до 800 грн., що становить 1% від суми моральної шкоди, зменшеної судом апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, ч. 1 ст. 369, ст. 374, п. 2 ч. 1 ст. 376, ст.ст. 381, 382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Комунального позашкільного закладу Дитячий оздоровчий табір Старт Криворізької міської ради - задовольнити частково,

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 листопада 2019 року в частині розміру моральної шкоди та судового збору змінити, зменшивши розмір моральної шкоди, стягнутої з Комунального позашкільного закладу Дитячий оздоровчий табір Старт Криворізької міської ради на користь ОСОБА_1 зі 100 000 грн. до 80 000 (вісімдесяти тисяч) грн. та зменшивши розмір судового збору стягнутого з Комунального позашкільного закладу Дитячий оздоровчий табір Старт Криворізької міської ради на користь держави, з 1000 грн. до 800 (вісімсот) грн.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 05 лютого 2020 року.

Головуючий:

Судді: