Постанова

від 06.02.2020 по справі 692/1428/19

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/260/20Головуючий по 1 інстанції Справа № 692/1428/19 Категорія: 302090000 Чепурний О. П. Доповідач в апеляційній інстанції Храпко В. Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2020 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:

Храпка В.Д., Бондаренка С.І., Новікова О.М. за участю секретаря Чуйко А.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 26 листопада 2019 року, ухваленого під головуванням судді Чепурного О.П., у справі за позовом ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства Ольга про стягнення заборгованості по орендній платі, -

в с т а н о в и в :

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Селянського (фермерського) господарства (далі - СФГ) Ольга про стягнення заборгованості по орендній платі. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що йому на праві приватної власності належить земельна ділянка, кадастровий номер 7120689700:03:001:0543, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЧР №041762.

У жовтні 2017 року з листа Золотоніської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області від 25 вересня 2017 року №365/23-10-13-022 ОСОБА_1 стало відомо, що у ДРФОПП ДФС України міститься інформація про суми виплачених доходів ОСОБА_1 зі сторони СФГ ОСОБА_2 за оренду земельної ділянки, а саме: в І кварталі 2009 року - 630,00 грн., в 4 кварталі 2009 року - 1 141,60 грн., в 3 кварталі 2010 року - 1 154,50 грн., в 3 кварталі 2011 року - 1 731,75 грн., в 4 кварталі 2012 року - 2 027,27 грн., в 4 кварталі 2013 року - 2 027,27 грн., в 4 кварталі 2014 року - 3 056,70 грн., в 4 кварталі 2015 року - 3 817,83 грн., в 4 кварталі 2016 року - 5 722,16 грн.

25 червня 2018 року його представником було отримано постанову від 29 березня 2018 року про закриття кримінального провадження №32018250000000005, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29 січня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України. У постанові зазначено, що ОСОБА_3 ОСОБА_2 фактично нарахувала суму ніби орендної плати сім`ї Коршак починаючи з 2009 року в загальній сумі - 79 962 грн., хоча фактично її не виплатила, а лише відобразила у формі 1 ДФ та сплачувала ПДФО в сумі - 12 981 грн.

З даних листа та постанови ОСОБА_1 довідався, що починаючи з 2009 року по 2016 рік між СФГ Ольга та ним існував договір оренди, відповідно до якого значиться заборгованість відповідача перед позивачем. У період з 01 січня 2009 року по 2016 рік позивач орендної плати від СФГ Ольга не отримував. Такого договору оренди він не має.

Вважає, що оскільки СФГ ОСОБА_2 не сплачувало кошти ОСОБА_1 за оренду земельної ділянки, тому у відповідача виникла перед ним заборгованість у розмірі 56 223,09 грн., з них 30 112,48 грн. - сума інфляційного збільшення за весь період прострочення зобов`язання та 4 801,53 грн. - 3% річних.

Користуючись правом вимоги щодо сплати орендної плати за користування земельною ділянкою ОСОБА_1 22 серпня 2019 року звернувся цінним листом до відповідача з вимогою про стягнення заборгованості по орендній платі. Вимога отримана відповідачем 27 серпня 2019 року, проте відповіді позивач не отримував. У зв`язку з чим ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_3 ОСОБА_2 56 223,09 грн. у вигляді несплаченої орендної плати за земельну ділянку, яка йому належить.

Рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 26 листопада 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважаючи, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на доводи позовної заяви.

Крім того вказує, що суд першої інстанції не дав належної оцінки поясненню відповідача у відзиві на позов, що позивач, як член СФГ ОСОБА_2 , надав земельну ділянку у безоплатне користування, проте дана обставина не відповідає дійсності, оскільки у 2003 році ОСОБА_1 було виключено зі складу членів СФГ Ольга ; не взяв до уваги клопотання позивача та відповідача про проведення судового засідання з викликом сторін та не виніс жодних рішень за результатами розгляду цих клопотань; не дослідив та не надав належну оцінку листу Золотоніської об`єднаної ДПІ, який підтверджує суми виплачених доходів ОСОБА_1 .

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 ОСОБА_2 , вважаючи висновки суду першої інстанції, що СФГ Ольга не перебуває у зобов`язальних відносинах з ОСОБА_1 обґрунтованими, а рішення суду законним, просило апеляційну скаргу позивача відхилити, рішення залишити в силі.

Згідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги по наступних підставах:

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Але таким вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Судом встановлено, що згідно державного акту на право власності на земельну ділянку Серія ЧР №041762, кадастровий номер 7120689700:03:001:0543, виданого на підставі розпорядження Драбівської районної державної адміністрації від 03 листопада 2003 року №482, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,52 га, розташованої на території Яворівської сільської ради, Драбівського району, Черкаської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до листа Золотоніської об`єднаної державної податкової інспекції головного управління ДФС у Черкаській області від 25 вересня 2017 року за №365/23-10-13-022 стосовно розміру орендної плати за користування земельною ділянкою за кадастровим номером 7120689700:03:001:0544, що сплачувався СФГ Ольга , згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДФС України про суми виплачених доходів ОСОБА_1 (реєстраційний номер платника податку НОМЕР_1 ) отримував доходи від СФГ ОСОБА_2 : 1 квартал 2009 року - 630,00 грн., 4 квартал 2009 року - 1 141,60 грн., 3 квартал 2010 року - 1 154,50 грн., 3 квартал 2011 року - 1 731,75 грн., 4 квартал 2012 року - 2 027.27 грн., 4 квартал 2013 року - 2 027,27 грн., 4 квартал 2014 року - 3 056,70 грн., 04 квартал 2015 року - 3 817,83 грн., 04 квартал 2016 року - 5 722,16 грн.

Постановою про закриття кримінального провадження Головного управління ДФС у Черкаській області від 29 березня 2018 року кримінальне провадження №32018250000000005, внесене до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань 29.01.2018, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України (Ухилення від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів) стосовно посадових осіб СФГ Ольга закрито, у зв`язку з відсутністю в їх діях складу кримінального правопорушення.

22 серпня 2019 року позивачем на адресу СФГ Ольга була надіслана вимога про стягнення заборгованості по орендній платі за період з 01 січня 2009 року по 05 липня 2016 року.

Відповідач використовував земельну ділянку у вказаний в позовній заяві період, але плату за користування земельною ділянкою не здійснював, що сторонами не оспорюється.

Відповідно до положень статті 80 ЗК України суб`єктами права власності на землю є громадяни на землі приватної власності.

За змістом частини четвертої статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Частиною першою статті 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України Про оренду землі визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом д частини першої статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом указаних приписів Цивільного кодексу України та Земельного кодексу України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

З огляду на викладене відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею просить зобов`язати повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

До такого висновку прийшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17 (провадження №12-161гс19).

Звертаючись до суду із позовом позивач помилково посилався на норми зобов`язального права.

Згідно із частиною першою статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них, а також виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

З викладеного вбачається, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відповідно до частини третьої статті 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

На відміну від викладеного, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові.

Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду в постанові від 04 грудня 2019 у справі №917/1739/17 (провадження №12-161гс19).

Тому суд застосовує норми глави 83 Цивільного кодексу України.

У своїй позовній заяві ОСОБА_1 просить стягнути орендну плату за період із 01 січня 2009 року по 05 липня 2016 року із розрахунку вказаного в листі Золотоніської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області.

До суду звернувся 02 жовтня 2019 року.

В запереченні від 08 листопада 2019 року представник СФГ Ольга просив суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності.

За правилами статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до частин першої та п`ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі. Зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Позивач починаючи із 01 січня 2009 року і до 16 липня 2016 року достовірно знав, що йому не виплачуються кошти за користування його земельною ділянкою, але до суду звернувся 02 жовтня 2019 року. Строк позовної давності в такому випадку складає останні три роки, тобто із 02 жовтня 2016 року. Відповідно до позовних вимог в цей строк входить плата в сумі 5 722 грн. 16 коп. із розрахунку заборгованості, викладеної в позовній заяві.

Стягнення коштів за користування земельною ділянкою за інший період виходить за межі строку позовної давності і задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 2 ст. 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Згідно ч. 2 ст. 536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Стаття 625 ЦК України поширює свою дію на всі види грошового зобов`язання. Тому в разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених коштів, нараховується 3% річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.

Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду в постанові від 10 квітня 2018 року у справі №910/10156/12-14гс18.

Тому із відповідача підлягає до стягнення 3% річних від 5 722 горн. 16 коп., за період із 02 жовтня 2016 року по 01 лютого 2020 року в сумі 572 грн. 77 коп.

Всього підлягає до стягнення 6 295 грн. 77 коп.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України із відповідача підлягають до стягнення судові витрати пропорційно задоволених позовних вимог. Позов задоволено на 11%. Підлягають поверненню судові витрати у вигляді судового збору в сумі 211 грн. (768,6+1 152,4):100х11).

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково.

Рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 26 листопада 2019 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства Ольга про стягнення заборгованості по орендній платі задоволити частково.

Стягнути із Селянського (фермерського) господарства Ольга на користь ОСОБА_1 6 295 грн. 77 коп.

Стягнути із Селянського (фермерського) господарства Ольга на користь ОСОБА_1 судові витрати - 211 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді: