Рішення

від 04.02.2020 по справі 923/46/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2020 року м. Херсон Справа № 923/46/20

Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. за участю секретаря судового засідання Степанової Н.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Прокурора - заступника керівника Херсонської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі

позивача: Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (73036, м.Херсон, вул. Університетська, 136-А, код ЄДРПОУ 39766281)

до Фермерського господарства "Надія" (74115, Херсонська обл., Великоолександрівський р-н, с. Новодмитрівка, вул. Херсонська, 4, код ЄДРПОУ 24946451)

про вилучення та повернення земельної ділянки

за участю прокурора Волкової Н.М., посвідчення № 046508 від 29.03.2017,

та учасників судового процесу:

від позивача: Глібова О.Д., представник, довіреність № 32-21-0.62-2/62-20 від 02.01.2020;

від відповідача: не прибув.

в с т а н о в и в:

11.01.2020 прокурор-заступник керівника Херсонської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (надалі - позивач) звернувся до Господарського суду Херсонської області з позовом до Фермерського господарства "Надія" (надалі - відповідач), в якому просить вилучити із незаконного володіння Фермерського господарства "Надія" (код 24946451) та повернути земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 50 га, розташовану на території Новодмитрівської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області, кадастровий номер земельної ділянки:6520983000:02:001:0186, вартістю 1068763,98 грн. до земель державної власності Головному управлінню Держгеокадастру у Херсонській області.

Позивач - Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач - Фермерське господарство "Надія", направив відзив, за яким визнав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст.191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. З урахуванням наведеної норми суд задовольняє позовні вимоги, при цьому встановивши, що позовні вимоги прокурора правомірні і ґрунтуються на нормах чинного законодавства, із огляду на наступне.

Згідно ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

У ході вивчення Херсонською місцевою прокуратурою інформації ГУ Держгеокадастру у Херсонській області щодо підстав використання земельних ділянок, наданих під розміщення фермерських господарств або для ведення фермерського господарства встановлено, що рішенням Великоолександрівської районної ради Херсонської області №45 від 25.02.1999 затверджено проект відведення земельної ділянки та надано у постійне користування ОСОБА_1 земельну ділянку площею 50 га із земель запасу Новодмитрівської сільської ради, Великоолександрівського району, Херсонської області для створення селянського фермерського господарства.

На підставі даного рішення ОСОБА_1 видано державний акт на право постійного користування землею, серії ІІ-ХС №005800 від 13.12.1999.

У подальшому ОСОБА_1 05.02.2001 як засновником створено та зареєстровано юридичну особу - фермерське господарство Надія (код 24946451).

Відповідно до ст. ст. 7, 19, 23 ЗК України 1990 року користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності також громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства. Районні, міські, в адміністративному підпорядкуванні яких є район. Ради народних депутатів надають земельні ділянки за межами населених пунктів із земель запасу для сільськогосподарського використання, для ведення селянського (фермерського) господарства. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Таким чином ОСОБА_1 отримав у постійне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення селянського (фермерського) господарства на підставі ст. ст. 7, 19, 23 ЗК України 1990 року, який діяв на той час.

Згідно інформації з Великоолександрівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонській області від 10.12.2019 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується актовим записом про смерть №05 від 10.04.2012.

Право постійного користування земельною ділянкою припинилось зі смертю ОСОБА_1 та з цього часу державний акт на право постійного користування землею втратив чинність.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 18.10.2012 внесено зміни до установчих документів юридичної особи ФГ Надія щодо засновників господарства. Зокрема 17.04.2012 засновником та головою ФГ Надія після смерті ОСОБА_1 став його син - ОСОБА_2 .

За інформацією ГУ ДПС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі фермерське господарство Надія перебуває на обліку в органах ДПС області з 12.12.1994 та сплачує земельний податок за користування земельною ділянкою площею 50 га, розташовану на території Новодмитрівської сільської ради, Великоолександрівського району, Херсонської області, надану для створення селянського фермерського господарства, кадастровий номер земельної ділянки: 6520983000:02:001:0186.

Однак за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно право власності або користування на вказану земельну ділянку не зареєстровано.

Таким чином, на цей час ФГ Надія використовує земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 50 га, на території Новодмитрівської сільської ради, Великоолександрівського району, Херсонської області, кадастровий номер земельної ділянки: 6520983000:02:001:0186 без наявності правовстановлюючих документів на неї.

Згідно інформації з Державного земельного кадастру дана земельна ділянка розташована за межами населених пунктів та відноситься до земель державної власності.

Законом України від 06.09.2012 №5245-VІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності (який набрав чинності 01.01.2013) внесено зміни до Земельного кодексу України, відповідно до яких з 01.01.2013 повноваження щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності перейшли до центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів та його територіальних органів.

Відповідно до ст.15-1 ЗК України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить, у тому числі, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Згідно п. в , ч.1 ст.80, частин 1, 2 ст. 84 ЗК України суб`єктом права власності на землю є держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності. У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно ч.4 ст.122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Постановою Кабінету Міністрів України №15 від 14.01.2015 Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру за переліком згідно з додатком.

Наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру №285 від 12.11.2019 затверджено Положення про Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області яке є територіальним органом центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів до повноважень якого відноситься розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Херсонської області.

З огляду на те, що спірна земельна ділянка знаходиться поза межами населеного пункту с. Новодмитрівка, Великоолександрівського району, Херсонської області, то в силу ст. 84 ЗК України вона перебуває у державній власності.

Враховуючи викладене, Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області є належним позивачем у цій справі.

Також, як територіальний орган Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, ГУ Держгеокадастру у Херсонській області наділено повноваження на звернення до суду із позовом з метою реалізації, визначених законом функцій (за змістом ст. 28 Закону України Про центральні органи виконавчої влади ).

Згідно ч.1 ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Зі змісту частини 2 ст. 92 ЗК України вбачається, що передача земельної ділянки у постійне користування громадянам і фермерським господарствам не передбачена.

Пунктом 6 Перехідних положень ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них. При переоформленні права постійного користування земельними ділянками, наданими для ведення селянських (фермерських) господарств, у довгострокову оренду строк оренди визначається селянським (фермерським) господарством відповідно до закону. При цьому розмір орендної плати за земельні ділянки не повинен перевищувати розміру земельного податку.

Отже, земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність.

Особа, якій було надано право постійного користування земельною ділянкою на підставі державного акта на право постійного користування землею від 13.12.1999 померла у квітні 2012 року. З моменту набрання 01.01.2002 чинності Земельним кодексом України право власності або право оренди на надану йому у постійне користування земельну ділянку переоформлено не було. Відповідно до частин 1-3 ст.78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно ч.1 ст.7 Закону України Про фермерське господарство надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Відповідно до ст. 31 ЗК України, ч.1 ст.12 Закону України Про фермерське господарство землі фермерського господарства можуть складатися із:

а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;

б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності;

в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок державної чи комунальної власності громадянами, в тому числі тих, що перебувають у їх користуванні, а також у разі зацікавленості громадян в їх одержанні для ведення фермерського господарства, визначений статтею 118 ЗК України, відповідно до якої громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до ст. ст.125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Статтею 131 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.

Згідно ч.2 ст.12 Закону України Про фермерське господарство права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

За змістом ст. ст. 19, 20 Закону України Про фермерське господарство до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу. Майно фермерського господарства належить йому на праві власності.

Відповідно до ч.1 ст. 22, ч. 1 ст. 23 Закону України Про фермерське господарство фермерське господарство як цілісний майновий комплекс включає майно, передане до складеного капіталу, не розподілений прибуток, майнові та інші зобов`язання. Успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до 4.1 ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Згідно із п. 4.1 ст.407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Відповідно до ч.2 ст.407 ЦК України та ч.2 ст. 102-1 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування, крім випадків передбачених частинами третіми цих статей. Згідно частин 1, 6 ст. 20 Закону України Про фермерське господарство майно фермерського господарства належить йому на праві власності. Член фермерського господарства має право на отримання частки майна фермерського господарства при його ліквідації або у разі припинення членства у фермерському господарстві. Розмір частки та порядок її отримання визначаються Статутом фермерського господарства.

Із аналізу ст. ст. 7, 8, 19 Закону України Про фермерське господарство , ст. 22 Земельного кодексу України слідує, що до складу майна фермерського господарства може входити право користування землею сільськогосподарського призначення державної або комунальної власності, що надана громадянам.

Право користування земельною ділянкою, що виникло у фізичної особи громадянина на підставі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право.

При цьому між власником спірної земельної ділянки - ГУ Держгеокадастру у Херсонській області, ОСОБА_1 , або ФГ Надія не укладались договори, положеннями яких передбачалась можливість передачі в порядку спадкування права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), а тому згідно вимог частин першої, другої статті 407 ЦК України, відсутні правові підстави для визнання за спадкоємцями права користування чужою земельною ділянкою.

Разом із тим фермерське господарство Надія не позбавлено можливості звернутися до власника земельної ділянки для оформлення своїх прав на користування нею.

Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постановах від 05.10.2016 у справі №6-2329цс16 (№181/698/14-ц) та від 23.11.2016 у справі №6-3113цс15 та Верховим Судом у постанові від 03.04.2019 у справі №525/1385/16-ц.

Оскільки спірна земельна ділянка надавалась у постійне користування громадянину ОСОБА_1 вона не входить до складу майна фермерського господарства, а тому не може використовуватись цим господарством після смерті ОСОБА_1 , адже будь-які права приватних осіб щодо вказаної земельної ділянки припинились зі смертю належного користувача.

Після набрання 01.01.2002 чинності Земельним кодексом України ОСОБА_1 право власності або оренди на земельну ділянку, передану йому у постійне користування на підставі державного акта на право постійного користування землею, виданого 13.12.1999, за життя не переоформив. Договори, які б передбачали можливість передачі в порядку спадкування права користування землею сільськогосподарського призначення (емфітевзис) між власником земельної ділянки та ОСОБА_1 свого часу не укладалися. З часу його смерті (ІНФОРМАЦІЯ_2) фермерським господарством Надія дій щодо оформлення прав на земельну ділянку також не вчинялося. Даний факт підтверджується інформацією з ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 24.12.2019.

Порушення права державної власності на землю відбувається по цей час, чим об`єктивно порушуються права власника в користуванні та розпорядженні своїм майном, тоді як сам факт надання спірної земельної ділянки у постійне користування не змінює форму власності на земельну ділянку, а закон вимагає переоформлення таких прав.

Згідно ст. ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до частин 2, 3 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, у тому числі, шляхом застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно частин 1,3 ст. 397 ЦК України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Відповідно до частин 1, 3 ст.1212, глави 83 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 №3-рн/99 прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує у позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави, або в чому існує загроза інтересам держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує на орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин, в основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності інших підприємств, товариств. Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави.

Відповідно до ст. 5 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.ст. 13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 2 Закону України Про охорону земель визначено, що об`єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

Законність відчуження прав на землю та її раціональне використання становить посилений суспільний інтерес. Додержання законності при набутті прав користування земельними ділянками є невід`ємними складовими земельної реформи. Протидія незаконному заволодінню правами на землі державної та комунальної власності має важливе значення для економіки та безпеки держави.

Згідно ч.1 ст. 1, п. в cт.80 ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Суб`єктами права власності на землю є, у тому числі, держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Дотримання належного економічного регулювання земельних правовідносин, забезпечення надходжень платежів від продажу земельних ділянок, з орендної плати за користування земельними ділянками до місцевих бюджетів у законодавчо визначених межах шляхом їх вірного правового, у тому числі договірного, врегулювання, що виключає невизначеність у правовідносинах сторін, запобігання безгосподарському використанню землі, безпосередньо належить до інтересів держави. Порушення встановленого законом порядку володіння, користування і розпорядження землями, що перебувають у державній власності, спричиняє шкоду державі і є підставою для пред`явлення прокуратурою у порядку ст. 23 Закону України Про прокуратуру позовів до суду в інтересах держави щодо витребування земельних ділянок із незаконного володіння.

Херсонською місцевою прокуратурою письмово повідомлено ГУ Держгеокадастру у Херсонській області про порушення вимог чинного законодавства внаслідок безпідставного тривалого використання фермерським господарством Надія земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності однак до цього часу управління не вжило заходів щодо витребування земельної ділянки до державної власності.

Як було зазначено вище. Земельним Кодексом України передбачено чіткий порядок і підстави набуття права на землю державної (комунальної) власності. Однак, відповідач використовує землі державної власності за відсутності правових підстав всупереч встановленому законом порядку (ст.ст. 125, 126 ЗК України), чим грубо порушує інтереси держави.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини своєму рішенні у справі Трегубенко проти України від 02.11.2004 категорично ствердив, що... правильне застосування законодавства незаперечно становить Суспільний інтерес (п. 54 рішення).

Крім того, відповідно до вимог ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами аукціону, крім випадків, встановлених ч. 2-3 ст. 134 цього Кодексу.

Так, вивченням опублікованих на сайті Держгеокадастру України лотів щодо продажу у минулому та поточному роках на земельних торгах права оренди земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарською виробництва встановлено, що стартова ціна (стартовий розмір річної орендної плати) визначається в межах 4-7 % від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, а крок аукціону становить 0,5 % від стартового розміру річної плати. До того ж орендна плата значно зростає в процесі проведення торгів, у зв`язку з наявністю попиту на такі ділянки.

Однак, як зазначено вище, за інформацією ГУ ДПС у Херсонській області ФГ Надія сплачує лише земельний податок за користування спірною земельною ділянкою, розмір якого значно нижче розміру орендної плати.

Отже, Фермерським господарством Надія у зв`язку із використанням земельної ділянки площею 50 га без правових підстав порушено інтереси держави щодо законодавчо визначеного порядку користування землями сільськогосподарського призначення, а також спричинено матеріальну шкоду державі у вигляді недоотриманої орендної плати, що окрім іншого, порушує економічні інтереси держави. Разом із тим, уповноваженим державою органом у даних правовідносинах - Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області, не вжито заходів до захисту порушених інтересів держави.

Зазначена позиція безумовно та беззаперечно вказує на усвідомлену пасивну поведінку уповноваженого органу. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої в ухвалі від 10.07.2018 у справі № 812/1689/16, ухвалі від 19.07.2018 у справі №822/1169/17, а також у постанові від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, "нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Таким чином, ГУ Держгеокадастру у Херсонській області не реалізовано надані законом повноваження та не здійснено захисту порушених інтересів держави, у тому числі засобами цивільно-правового реагування.

За таких обставин, прокурор з метою, щоб інтереси держави не залишились незахищеними, виконуючи саме субсидіарну роль, звернувся до суду із цим позовом.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Виходячи з наведеного, право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності у особи титулу власника, у даному випадку держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області.

Відповідно до чч. 1, 3 ст. 16, ч.1 ст. 20 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення дії, яка порушує право, припинення правовідношення. Право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Згідно із ст. 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Частинами 3, 6 ст. 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).

Згідно із частинами 3, 5 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Оскільки внаслідок тривалого використання земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності без правовстановлюючих документів порушено вимоги законодавства щодо порядку надання земельних ділянок у користування, то наведене вказує на наявність, визначених ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", підстав для представництва прокурором у даній справі інтересів держави.

У спірних правовідносинах органом державної влади до повноважень якого віднесено розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності, здійснення державного нагляду та контролю за використанням та охороною земель є Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області. Однак даний орган не наділений повноваженнями щодо з`ясування цивільного стану користувачів земельних ділянок державної власності, у тому числі перевірки факту смерті таких осіб.

При таких обставинах, суд прийшов до висновку про доведеність позовних вимог прокурором в повному обсязі тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати суд покладає на відповідача.

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 238, 240 ГПК України, суд

у х в а л и в :

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2.Вилучити із незаконного володіння Фермерського господарства Надія (74115, Херсонська обл., Великоолександрівський р-н, с. Новодмитрівка, вул. Херсонська, 4, код ЄДРПОУ 24946451) та повернути земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 50 га, розташовану на території Новодмитрівськоїсільської ради, Великоолександрівського району, Херсонської області, кадастровий номер земельної ділянки: 6520983000:02:001:0186, вартістю 1068763,98 грн до земель державної власності Головному управлінню Держгеокадастру у Херсонській області (73036, м. Херсон, вул.Університетська, 136-А, код ЄДРПОУ 39766281).

3.Стягнути з Фермерського господарства "Надія" (74115, Херсонська обл., Великоолександрівський р-н, с. Новодмитрівка, вул. Херсонська, 4, код ЄДРПОУ 24946451) на користь прокуратури Херсонської області (73000, м. Херсон, вул. Михайлівська, 33, код ЄДРПОУ 04851120) 2102,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 06.02.2020

Суддя Л.М. Немченко