Рішення

від 06.02.2020 по справі 925/1282/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2020 року Справа № 925/1282/19

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,

секретар судового засідання - Макарченко Н.П.,

за участі представників сторін:

від позивача - представник не з`явився,

від відповідача - представник не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙ АГРО» ,

м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Седна - Агро» ,

м. Монастирище, Черкаської області

про стягнення 1 416 960 грн. 00 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙ АГРО» до товариства з обмеженою відповідальністю «Седна - Агро» про стягнення з відповідача 1 416 960 грн. 00 коп. збитків, з підстав неналежного виконання відповідачем умов договору відповідального зберігання №СА 01/02-18 від 01 лютого 2018 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 04 листопада 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03 грудня 2019 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 03 грудня 2019 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті було призначено на 21 січня 2020 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 21 січня 2020 року розгляд справи відкладено на 06 лютого 2020 року.

Сторони в судове засідання не з`явилися, відповідач про причини неявки суд не повідомив, відзиву у визначений судом строк суду не надав, про дату, час і місце проведення судового засідання був належним чином повідомлений, підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Представник позивача надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Оскільки явка учасників судового провадження в судове засідання обов`язковою не визнавалась, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено господарським судом під час її розгляду, 01 лютого 2018 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙ АГРО» (поклажодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Седна - Агро» (зберігач) було укладено договір відповідального зберігання №СА 01/02-18.

Згідно п.1.1. договору на умовах визначених договором поклажодавець зобов`язався передати, а зберігач - прийняти на відповідальне зберігання товар: насіння пшениці, насіння гібридів ріпаку, насіння сої та інше (надалі - товар).

Відповідно до ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Найменування товару, що передається на зберігання, його кількість та вартість, вказується у Актах приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей до дійсного договору (п. 1.2. договору)

Згідно підписаного сторонами Акту приймання-передачі ТМЦ № 335 від 31 березня 2018 року до договору відповідального зберігання №СА 01/02-18 від 01 лютого 2018 року позивачем було передано відповідачу насіння соняшника, назва сорту/гібриду: КС-104, категорія насіння: ГН на загальну суму 4 032 000 грн. 00 коп. без ПДВ.

Відповідно до п. 2.3.1 договору зберігач зобов`язаний здійснити всі необхідні заходи для забезпечення зберігання товару в період дії цього договору, зокрема, охорону та неможливість доступу сторонніх осіб до товару.

Згідно п. 2.3.4 договору зберігач зобов`язаний нести повну відповідальність за втрату або ушкодження товару поклажодавця, що знаходиться у нього з моменту одержання товару від поклажодавця до закінчення його строку зберігання.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє від 31 грудня 2018 року (п. 7.5. договору).

Позивач вказував, що 29 жовтня 2018 року на складі відповідача, розташованого за адресою: м. Умань, провулок Енергетичний, 3, в якому зберігається товар позивача, було викрадено товар останнього на загальну суму 1 416 960 грн. 00 коп. з урахуванням ПДВ.

Перелік викраденого товару, його кількість та вартість визначені позивачем та відповідачем в Акті про виявлення недостачі ТМЦ від 10 грудня 2018 року, а саме:

1. насіння соняшника, назва сорту - КС-104, категорія насіння - ГН, № партії RОА6М2092/1/6ВR01N, кількість 9 (п.о.) тон, ціна за тону без ПДВ - 2 400,00 грн., сума без ПДВ 21 600,00 грн.

2. насіння соняшника, назва сорту - КС-104, категорія насіння - ГН, № партії RО7ІS9581-7ІS01, кількість 483 (п.о.), ціна за тону без ПДВ - 2400,00 грн., сума без ПДВ 1 159 200,00 грн.

Загальна вартість втраченого товару становить 1 416 960 грн. 00 коп. в тому числі ПДВ.

Відповідно до п. 2.3.10 договору після підписання сторонами Акту приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей зберігач несе повну відповідальність за збереження отриманого товару і у випадку його нестачі або псування зобов`язаний компенсувати його вартість на підставі цін, зазначених у Акті приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей.

Відшкодування здійснюється на підставі виставленої поклажодавцем претензії протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати її отримання (п. 5.1. договору).

29 грудня 2018 року позивачем було направлено відповідачу претензію №1 від 27 грудня 2018 року №27/12-2018 про необхідність сплати суми втраченого товару.

Вищевказану претензію відповідачем було отримано 03 січня 2019 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

28 січня 2019 року позивачем було отримано відповідь відповідача на претензію щодо необхідності надання часу останньому для вирішення ситуації, що склалася.

В подальшому 07 червня 2019 року позивач повторно направив відповідачу претензію про відшкодування втраченого товару, однак відповідь на претензію відповідач не надав.

Згідно ч. 1 ст. 942 ЦК України зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

За втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах (ч. 1 ст. 950 ЦК України).

Відповідно до статті 1 1 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов`язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.

Згідно з приписами статті 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання.

Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з приписами ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно зі ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв`язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою. Встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності шкоди. При цьому, доведенню підлягає те, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Таким чином, і цивільне, і господарське законодавство передбачає стягнення збитків з порушника в силу закону. Тобто незалежно від того, передбачено таке стягнення умовами договору чи ні сторона, чиї права порушено, має право розраховувати на відшкодування збитків на підставі: ст. ст. 16, 623 ЦК України; ст.ст. 20, 216, 224 ГК України.

Як зазначено в ч. 3 ст. 216 ГК України, один із принципів господарсько-правової відповідальності полягає в тому, що потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження з цього приводу в договорі.

Відповідно до п. 5.1 договору зберігач несе відповідальність за збереження і цілісність товару з дати передачі на зберігання і до дати повернення поклажодавцю. У випадку знищення або ушкодження товару, який зберігається, або його частини, зберігач повинен за свій рахунок відшкодувати поклажодавцю повну вартість знищеного або ушкодженого товару за цінами поклажодавця, що вказані в Актах приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей до дійсного договору.

Відповідач під час розгляду даного спору не спростував належними та допустимими доказами даних обставин, зокрема, не спростував доводів позивача про втрату ним майна (товару) на суму 1 416 960 грн. 00 коп., а також не довів суду відсутність своєї вини.

Крім того факт недостачі майна було визнано відповідачем, про що було складено відповідний акт від 10 грудня 2018 року.

Також гідно ч. 1 ст. 951 ЦК України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем:

1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості;

2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

Отже, враховуючи вищенаведене, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 1 416 960 грн. 00 коп.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Седна - Агро» , вул. Леніна, 3, м. Монастирище, Черкаської області, ідентифікаційний код 33143734 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙ АГРО» , вул. Гарматна, 8, м. Київ, ідентифікаційний код 38962520 - 1 416 960 грн. 00 коп. збитків та 21 254 грн. 40 коп. судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 06 лютого 2020 року.

Суддя А.В.Васянович